ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про залишення апеляційної скарги без руху
04 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1976/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Семибратьєвої Тетяни Сергіївни
на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 (складено та підписано 24.06.2025, суддя Литвинова В.В.)
у справі №916/1976/25
за позовом Одеського обласного центру зайнятості
до Фізичної особи-підприємця Семибратьєвої Тетяни Сергіївни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ"
про стягнення 247 848 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 по справі №916/1976/25 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 247 848, 00 грн та 3717,72 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись даним рішенням Фізична особа-підприємець Семибратьєва Тетяна Сергіївна звернулась з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 21.07.2025 витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1976/25 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Семибратьєвої Тетяни Сергіївни на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 по справі №916/1976/25 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Наразі до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/1976/25.
Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Так, оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 по справі №916/1976/25 складено та підписано 24.06.2025, відповідно, останнім днем оскарження даного рішення є 14.07.2025.
Однак, з апеляційною скаргою на дане рішення Фізична особа-підприємець Семибратьєва Тетяна Сергіївна звернулась 15.07.2025 надіславши апеляційну скаргу до системи Електронний суд, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Отже, апеляційна скарга по цій справі, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження та не містить заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду з обґрунтуванням причин неможливості своєчасного звернення з апеляційною скаргою до суду.
Також, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на подання апелянтом скарги в електронному вигляді через систему «Електронний суд» застосовується понижений коефіцієнт розміру ставки судового збору.
Відтак розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 4461,26 грн (3717,72 *150% *0,8).
Проте, скаржником до апеляційної скарги доказів сплати судового збору не надано взагалі.
Разом з цим, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано важким матеріальним становищем, що підтверджується відсутністю доходів та майна, наявність статусу матері одиначки та перебування за кордоном через війну, без можливості працювати.
Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Між тим, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені в пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою (є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена). Водночас положення пункту 1 частини першої статті 8 цього Закону можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.
Щодо третьої умови, передбаченої у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливості її застосування за суб'єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватися, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Вказане узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20.
Окрім того, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 цього Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статей 13, 14, 74 ГПК України, повинна навести доводи та надати докази на підтвердження того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, зокрема видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан особи.
Скаржник на підтвердження свого майнового стану надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 01.07.2025, однак вони не є достатніми доказами підтвердження доводів щодо відсутності коштів для сплати судового збору, який унеможливлює сплату судового збору та не можуть вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.
У даному випадку апелянт надав до апеляційної скарги виписки по рахунку за період з 01.01.2025 по 26.06.2025, однак не надано відомостей про наявність/відсутність коштів на рахунках за попередній календарний рік, зокрема довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан апелянта.
Щодо посилання апелянта на те, що вона є одинокою матерню 8-річної дитини, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама (постанови від 18 грудня 2024 року в справі № 676/3150/23, від 17 вересня 2024 року в справі № 285/136/23). Одинокою матір'ю є особа, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, виховує дитину без батька. Одинока матір - це жінка, яка виховує і утримує дитину сама (постанови Верховного Суду від 26 серпня 2021 року в справі № 591/1371/19, від 20 жовтня 2021 року в справі № 127/15014/20).
Так, у наданому апелянтом свідоцтві про народження дитини вказано, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 . Доказів того, що апелянт виховує та утримує дитину без участі батька, наявні матеріли справи не містять та скаржником не надано.
Відповідно, апелянт не може вважатись одинокою матір'ю, яка мають дитину віком до чотирнадцяти років.
Не надано апелянтом й доказів на підтвердження наявність на утриманні у неї непрацездатних членів сім'ї.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Саме по собі посилання скаржника на неможливість сплатити судовий збір по причині відсутності коштів не є підставою для звільнення від сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Також, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 42 ГПК України визначено, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Як вбачається з відомостей з підсистеми Електронний Суд Одеський обласний центр зайнятості та Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" мають зареєстровані Електроні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Проте, скаржником не надано доказів надсилання даним учасникам справи копії апеляційної скарги з додатками, ані шляхом надсилання її до електронного кабінету, ані у паперовій формі листом з описом вкладення, що не відповідає вимогам ст. 42, 259 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, що відповідно до ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, а також апелянтом не було виконано вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме апелянту необхідно надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 з обґрунтуванням причин неможливості своєчасного звернення з апеляційною скаргою до суду, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, а також докази направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи.
Керуючись ст. 174, ст. 234, 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Семибратьєвої Тетяни Сергіївни на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 по справі №916/1976/25 залишити без руху.
Фізичній особі-підприємцю Семибратьєвій Тетяні Сергіївні усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 по справі №916/1976/25 з обґрунтуванням причин неможливості своєчасного звернення з апеляційною скаргою до суду, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, а також докази направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи (Одеському обласному центру зайнятості та Акціонерному товариству "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ"), протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Семибратьєвій Тетяні Сергіївні, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.