79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" серпня 2025 р. Справа №907/1046/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянув апеляційну скаргу відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за №01-10/140 від 28.03.2025
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 суддя: Мірошниченко Д.Є., м. Ужгород, повний текст рішення складено 05.03.2025
у справі №907/1046/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Ужгород
до відповідача Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 77 992,03 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 77 992,03 грн вартості компенсації донарахованого природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору розподілу природного газу в частині здійснення своєчасної періодичної повірки ЗВТ (далі також засобів вимірювальної техніки).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 позов задоволено. Стягнуто з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 77 992,03 грн. вартості донарахованого об'єму природного газу та 2 422,40 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором розподілу природного газу, укладеним між сторонами, який є договором приєднання. Як непобутовий споживач, відповідач був зобов'язаний здійснювати контроль за строками міжповірочних інтервалів засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) та забезпечити їх своєчасну періодичну повірку. Відповідач не звернувся до оператора ГРМ із повідомленням про необхідність демонтажу ЗВТ на повірку, що спричинило порушення у вигляді пропущення строку періодичної повірки.
На підставі акту про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, складеного оператором ГРМ відповідно до Кодексу ГРМ, та рішення комісії від 13.08.2024, розрахунок обсягу необлікованого природного газу на суму 77 992,03 грн здійснено за номінальною потужністю газоспоживального обладнання. Розрахунок суд визнав правильним, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
31.03.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за №01-10/140 від 28.03.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі №907/1046/24.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи та проголошенні рішення не взято до уваги, що Акт про порушення №ZK000114 від 02.07.2024 складено з грубим порушенням вимог Кодексу ГРМ, внаслідок чого позбавлено відповідача як споживача надавати свої пояснення, брати участь в розгляді акта на стадії досудового врегулювання спору.
Так, скаржник вказує, що у Акті порушення №ZK000112 від 02.07.2024 р. не зазначено дату розгляду акту про порушення та орієнтованого часу проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення. Інших повідомлень про дату та час розгляду акту про порушення споживачу не надсилалось.
Разом з тим, на переконання скаржника, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не перевірено на предмет достовірності та законності заявленої до стягнення суми вартості необлікованого газу, що призвело до винесення неправильного рішення.
Апелянт вказує, що у період, який охоплюється Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим від 13.08.2024 відповідач не споживав природного газу, на його об'єкт розподіл природного газу не здійснювався що визнано позивачем шляхом підписання вказаних вище актів про фактичний обсяг спожитого газу, отже підстави для застосування до споживача підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ відсутні.
У випадку достовірно встановленого факту відсутності розподілу природного газу на об'єкт, облаштований комерційним лічильником, відсутні підстави та потреби обліковувати природний газ, який не відібраний, незалежно від того, пропущений строк його періодичної повірки чи ні.
Приймаючи у даній справі рішення про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу, на переконання апелянта, суд невірно застосував положення Кодексу ГРМ, оскільки у ситуації, коли відсутнє споживання природного газу, факт якого підтверджено підписами сторін, відсутній предмет обліку як такий.
Окрім того, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції при проголошенні оскаржуваного рішення також не досліджено доказів правомочності складу комісії з розгляду актів про порушення, яка своїм рішенням від 13.08.2024 року затверджувала Акт про порушення від 02.07.2024 року.
Позивач - ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України подало відзив на апеляційну скаргу б/н від 28.04.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/3307/25 від 28.04.2025), в якому заперечило доводи апелянта, просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі №907/1046/24 залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 справу №914/1046/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за №01-10/140 від 28.03.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі №907/1046/24 залишено без руху
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за №01-10/140 від 28.03.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі №907/1046/24. Відмовлено відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та постановлено здійснювати розгляд справи №909/864/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Заяви та клопотання
01.05.2025 від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №907/1046/24 на період до набрання законної сили кінцевим судовим рішенням по справі №907/375/25, першою інстанцією по розгляду якої виступає Господарський суд Закарпатської області.
Клопотання про зупинення мотивоване тим, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області відкрито провадження у справі № 907/375/25 за позовною заявою Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення від 13.08.2024, яким задоволено акт про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, складеного за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Нижнє Солотвино вул. Головна 26 та на підставі якого Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області донараховано об'єм природного газу 4 665,60 м. куб. вартістю 77 992,03 грн. за період з 15.06.2024 по 02.07.2024.
Так, апелянт зазначає, що рішення прийняте в судовому процесі по розгляду № 907/375/25 в суді першої інстанції, в сукупності з іншими доказами, наданими відповідачем по справі, вплине та матиме важливе значення для забезпечення повного з'ясування обставин справи № 907/1046/24 та правильного об'єктивного вирішення спору по суті.
Зупинення провадження у справі призводить до тимчасового припинення процесуальних дій у господарській справі з урахуванням обставин, які створюють перешкоди для її розгляду, до завершення вказаних обставин або реалізації потрібних дій.
Суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України).
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається господарським судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального провадження; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Отже, суд зупиняє провадження у справі в тому випадку, коли існує обґрунтована необхідність підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для вирішення справи.
При цьому, преюдиція - це встановлене процесуальним законом правило (нетиповий нормативний припис) звільнення від доказування обставин, встановлених в мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справі, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зупинення провадження у справі до вирішення іншої запобігає постановленню суперечливих рішень у різних, але пов'язаних між собою справах.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не мітить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі.
Сторони у справі хоч прямо і безпосередньо пов'язані між собою у справах № 907/1046/24 та № 907/375/25, але очікування правової позиції чи встановлення певних обставин в іншій справі, не є визначеною процесуальним законом підставою для зупинення провадження у справі в цій справі.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку позитивного вирішення розгляду справи № 907/375/25 за позовом відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, вказані обставини можуть стати виключно підставою для можливого перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 907/1046/24.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі є необґрунтованим та безпідставним, тому колегія суддів відмовляє в його задоволенні.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі Закон) постановою від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі Кодекс ГРМ), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем (далі також Оператор ГРМ) із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Пункт 1 глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначає, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
На виконання вимог статей 12 та 40 Закону постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 НКРЕКП (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829) затверджено типовий договір розподілу природного газу (далі також договір).
Положенням пункту 1.1 договору визначено, що такий є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (пункт 1.2 договору).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовим) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплати рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3 договору).
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначенні цим договором (пункт 2.1 договору);
Відповідно до пункту 3.3 договору споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання.
Згідно з підпунктами 1 та 3 пункту 5.2 договору передбачено визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.
При здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. При здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем. У разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем при обліку спожитого природного газу побутовим споживачем та споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об'єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.3 договору).
В пункті 7.1 договору встановлено обов'язок Оператора ГРМ, зокрема, здійснювати перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об'єкту споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та сплачувати компенсацію Споживачу у разі невідповідності якості природного газу на межі балансової належності об'єкта Споживча параметрам, визначеним Кодексом газорозподільних систем.
Умовами договору передбачено обов'язки Споживача: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором; своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу); не перешкоджати Оператору ГРМ у здійсненні заходів щодо вдосконалення обліку природного газу для точності виміру обсягів розподілу та споживання природного газу, у тому числі встановлення засобів дистанційної передачі даних, установлення дублюючих засобів вимірювальної техніки чи монтажу окремих закладних частин для можливості їх встановлення за рахунок Оператора ГРМ; забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об'єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов'язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін; дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем (пункт 7.4 договору); на вимогу Оператора ГРМ у десятиденний строк сплатити Операторові ГРМ компенсацію за порушення, які передбачені пунктом 3 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ.
Відповідно до пункту 8.1 договору сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.
Порядок експлуатації комерційного вузла обліку визначений Главою 6 Розділу X Кодексу ГРМ.
Власник комерційного вузла обліку газу (далі ВОГ) забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема і засобу вимірювальної техніки, далі ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).
Відповідно до пункту 1 глави 7 Розділу Х Кодексу ГРМ власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.
Для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати.
Пунктом 8 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРМ встановлено відповідальність за пропущення терміну повірки ЗВТ зокрема, у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач, відповідно до заяви-приєднання 42Уж-2576-Б-24, приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) за персональним ЕІС-кодом 56XS00015PB5Y00X, визначивши величину річної замовленої потужності об'єкта споживача на 2024 рік 63 954,73 м.куб.
Відповідач за цим договором зобов'язаний виконувати його умови, та несе передбачену законом відповідальність за невиконання чи не належне виконання своїх обов'язків (Розділ VIII договору).
Натомість відповідачем допущено порушення зазначених норм за наступних обставин.
02.07.2024 представниками Оператора ГРМ на об'єкті відповідача, що знаходиться за адресою: с. Нижнє Солотвино, вул. Головна буд. 26, під час проведення обстеження вузла обліку виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (підпункт 4 пункту 2 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРМ).
Порушення належним чином, з дотриманням положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, за участю представника споживача, зафіксовано актом про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, який підписано представником без жодних зауважень.
Акт про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024 у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ 13.08.2024 розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" з розгляду актів про порушення.
Відповідно до наведеного, Оператором ГРМ перераховано об'єм спожитого газу за номінальною потужністю газового обладнання з 15.06.2024 (дата початку прострочення періодичної повірки) по 02.07.2024 (дата виявлення порушення). Вказане порушення усунуто 02.07.2024, що вбачається з акта про порушення, а саме припинено газопостачання шляхом закриття та пломбування запірних пристроїв. Лічильник демонтовано на періодичну повірку, що вбачається з протоколу № 65/07/24 від 22.07.2024.
Таким чином, перерахований до сплати об'єм природного газу складає 4 649,79 м. куб., а його вартість, яку, за твердженням позивача, відповідач на підставі зазначених вище норм має компенсувати Оператору ГРМ товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" становить 77 992,03 грн.
У відповідності до положень пункту 12 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, зазначена вартість донарахованого об'єму природного газу пред'явлена до сплати відповідачу окремим платіжним рахунком шляхом надіслання йому рекомендованим поштовим відправленням разом із вимогою від 14.08.2024 № ЗФ/100/Вих.-4312-24.
Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивачем до суду з метою захисту порушених прав.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом позову є стягнення з відповідача 77 992,03 грн вартості необлікованого газу, нарахованої через пропущення строку повірки лічильника з вини споживача.
Колегія суддів вказує, що у даному спорі, не йдеться про придатність чи непридатність для застосування лічильника на підставі результатів контролю метрологічних характеристик, а йдеться саме про пропущення строку періодичної повірки, що за соєю правовою природою є самостійним порушенням та не пов'язується з фактом втручання в роботу лічильника чи неправильної його роботи.
Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не стосуються даного предмету спору, адже у даному випадку відповідальність застосовуються за сам факт пропуску строку періодичної повірки.
При цьому, споживання чи не споживання природного газу у період порушення не має жодного правового значення, адже у даному випадку нарахування об'ємів природного газу здійснюється саме внаслідок прострочення строку періодичної повірки та не пов'язана з несанкціонованим відбором природного газу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом приписів ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про ринок природного газу», суб'єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.
Підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі виявлення оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Пунктом 41 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №374 від 04.06.2015, лічильники газу та пристрої перетворення об'єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ), віднесено до категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають обов'язковій повірці та на які поширюється сфера дії Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність».
Відповідно до частин 1 та 3 статті 17 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Згідно з пунктом 5.9 Правил обліку природного газу, під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005, власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку та порушення правил його експлуатації, а також за використання засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) з вичерпаним терміном повірки.
Відповідно до пункту 7.4 Типового договору, до умов якого споживач приєднався згідно із заявою-приєднанням, останній зобов'язується дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу ГРМ.
Відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору розподілу природного газу, відповідач, як споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснювати належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та своєчасно здійснювати організацію проведення їх періодичної повірки.
Пунктом 41 Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 13.10.2016, визначено, що для лічильників газу та пристрої перетворення об'єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) передбачено міжповірочний інтервал тривалістю 2 і 8 років. При цьому, згідно примітки 7 даного нормативного акту для лічильників газу та пристроїв перетворення об'єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,0 установлено міжповірочний інтервал 2 роки; класу 1,5 - 8 років.
Донарахування об'єму природного газу у зв'язку з виявленим порушенням є одним із засобів обліку протранспортованого природного газу, що передбачений Кодексом ГРМ, який, згідно з умовами Договору розподілу природного газу, поширюється на його сторін.
Отже, встановивши та врахувавши зазначені обставини, місцевий суд дійшов до вірного висновку про те, що факт вчинення відповідачем правопорушення у вигляді пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, є доведеним, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що споживач не дотримався належного контролю за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та своєчасно не здійснив організацію проведення їх періодичної повірки і саме в наведеному виявилось незабезпечення позивачем належної організації повірки лічильника газу.
Пункт 8 гл. 5 розд. ХІ Кодексу ГРС містить вказівку на те, що акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення, і засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України “Про судову експертизу»).
Відповідно до п. 8 гл. 5 розділу XI Кодексу ГРС, Акт про порушення №ZK000114 від 02.07.2024 у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ 13.08.2024 розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення.
Відповідно до пп. 1 п. 11 гл. 5 розділу XI Кодексу ГРС, при задоволенні комісією акту про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Перевіривши наявний у матеріалах справи акт-розрахунок від 13.08.2024, колегія суддів вказує, що він здійснений вірно та згідно положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виникнення у відповідача обов'язку щодо компенсації позивачу вартості перерахованого об'єму природного газу в розмірі 77 992,03 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі №907/1046/24.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за №01-10/140 від 28.03.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі №907/1046/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.