Окрема думка
судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І.,
31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 177/2492/24
провадження № 61-3694сво25
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач)(висловив окрему думку), судді: Грушицький А. І., Гулько Б. І., Луспеник Д. Д., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Червинська М. Є., повернув справу № 177/2492/24 на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Об'єднана палата зазначила, що:
«висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 940/448/23 (провадження № 61-6470св24)стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 177/2492/24, що передана на розгляд Об'єднаної палати».
Не можу погодитися із цим висновком Об'єднаної палати з таких мотивів.
1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року справу № 177/2492/24 передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
1.1. Ухвала колегії суддів мотивована тим, що:
«при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що відповідач самовільно, без згоди матері забрав малолітню доньку віком 2 роки і 10 місяців. Дізнавшись про це, позивач просила відповідача повернути доньку, але він відмовився. Позивач зверталась до поліції, до служби у справах дітей, просила їх посприяти у поверненні їй доньки, однак ні вирішення цього питання ні відповіді на її заяви не отримала. За таких обставин позивач вимушена звернутися до суду з позовною заявою про відібрання малолітньої доньки від батька та повернення її матері за попереднім місцем проживання та реєстрації, а також визначити місце проживання дитини разом з нею. Позивач наголошувала, що оскільки тривалий розгляд цієї справи без можливості спілкування малолітньої доньки з матір'ю може призвести до втрати емоційного контакту між ними, погіршення психоемоційного характеру відносин між матір'ю та малолітньою дитиною, вона одночасно з поданням позовної заяви звернулася до суду із заявою про забезпечення позову;
суд першої інстанції зазначив, що задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, який просить позивач, не вирішує спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з їх матір'ю, зважаючи на тривалість розгляду справи;
апеляційний суд, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір про визначення місця проживання дитини; приймаючи до уваги, що дитина на час вирішення справи проживає з батьком; враховуючи право матері на спілкування з дитиною, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування; виходячи із інтересів дитини, вважав обґрунтованими висновки суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вказав, що такий вид забезпечення позову, про застосування якого просить позивач та який встановлений судом, а саме: встановлення графіку перебування малолітньої доньки із сторонами у справі почергово через тиждень фактично є тимчасовою зміною місця проживання дитини, а саме проживання дитини разом з матір'ю протягом двох тижнів кожного місяця. Отже, фактично судом було вирішено позовні вимоги щодо визначення проживання малолітньої дитини. Тому суд зробив висновок, що підстав для забезпечення позову визначеного позивачем у заяві про забезпечення позову, адже такий вид забезпечення позову не враховує в повному обсязі інтереси малолітньої дитини, якій доведеться кожного тижня змінювати місце свого проживання та кожного разу адаптовуватись до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть. Крім того, застосування такого виду забезпечення позову фактично підмінюватиме собою рішення суду у справі та вирішуватиме позов (шляхом часткового задоволення) до розгляду справи по суті судом. За наявності підстав, позивач не позбавлена можливості звернутись до суду щодо забезпечення позову шляхом визначення іншого порядку (графіку) особистих зустрічей із малолітньою донькою;
разом з цим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 940/448/23 (провадження № 61-6470св24) вказано, що:
«постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви. Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності батька ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб, з 10:00 год. кожного першого понеділка місяця по 10:00 год. кожного другого понеділка місяця та з 10:00 год. кожного третього понеділка місяця по 10:00 год. кожного четвертого понеділка місяця безперевно за своїм місцем проживання за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 для зустрічей дитини з матір'ю у встановлений судом графік побачень…
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обставини цієї справи свідчать, що з метою недопущення розриву психологічного зв'язку між матір'ю і дитиною з плином часу, забезпечення належного контакту шестирічної доньки з кожним з батьків під час достатньо тривалого судового процесу щодо фізичної опіки над дитиною, який вже триває більше року, та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини (встановлення фізичної опіки над дитиною), доцільно забезпечити безперешкодне проведення батьківського часу (спілкування та побачень) матері з дитиною, участі матері у її вихованні.
87. Вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову слід визнати таким, що не суперечить принципу співмірності з позовними вимогами, відповідає інтересам дитини та є гендерно нейтральним»;
з урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 940/448/23 (провадження № 61-6470св24) та зробити висновок про те, що: «застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини з матір'ю та батьком почергово, через певний (незначний) проміжок часу, не відповідає інтересам малолітньої дитини, яка буде вимушена кожного тижня змінювати місце свого проживання, адаптовуватись до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть, та зазнаватиме невиправданого стресу. Тому заяви про забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини з одним із батьків обов'язково належить оцінювати на предмет найкращим інтересам дитини, з точки зору усунення усіх ймовірних стресових ситуацій, пов'язаних із систематичною і постійною, через незначний проміжок часу, зміною місця перебування (особливо малолітньої) дитини».
2. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
3.1. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20)).
3.2. Тлумачення частини другої статті 403 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що єдиною передбаченою законом умовою реалізації права колегії суддів є доходження судом висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
4. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).
4.1. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
5. Порівняння правовідносин у справах № 940/448/23 та № 177/2492/24 свідчить про їх подібність з таких міркувань.
5.1. У справі, що переглядається (№ 177/2492/24):
мати звернулася із позовом до батька про відібрання дитини у батька та визначення місця проживання дитини з матір'ю. Під час розгляду справи позивачка просила забезпечити позов наступними застосувавши такі заходи забезпечення позову: заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення їй перешкод у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом з донькою; встановити графік перебування доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею та відповідачем почергово через тиждень, із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з ОСОБА_1 ; із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи з ОСОБА_3 ; зобов'язати ОСОБА_3 передавати малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері - ОСОБА_1 за місцем проживання та реєстрації дитини та згідно з визначеним судом часу перебування;
суд першої інстанції задовольнив вимоги заяви частково:
встановив графік перебування доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем та відповідачем почергово через тиждень, із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з позивачем ОСОБА_1 ; із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи з відповідачем ОСОБА_3 ;
зобов'язав ОСОБА_3 передавати малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері - ОСОБА_1 за місцем проживання та реєстрації дитини та згідно з визначеним судом часу перебування;
висновок суду першої інстанції: заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання;
суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви. Висновок суду апеляційної інстанції: такий вид забезпечення позову, про застосування якого просить ОСОБА_1 та який встановлений судом, а саме: встановити графік перебування малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із сторонами у справі почергово через тиждень: із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з ОСОБА_1 , а із 12:00 год суботи до 12:00 год наступної суботи - з ОСОБА_3 , фактично є тимчасовою зміною місця проживання дитини, а саме - проживання дитини разом з матір'ю протягом двох тижнів кожного місяця. Цей вид забезпечення позову не враховує в повному обсязі інтереси малолітньої дитини, оскільки їй доведеться кожного тижня змінювати місце свого проживання та кожного разу адаптовуватись до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть.
5.2. У справі № 940/448/23:
мати звернулася до батька із позовом про визначення місця проживання дитини. Батько звернувся до матері із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини. Під час розгляду справи мати просила забезпечити позов наступними застосувавши такі заходи забезпечення позову: тимчасово до вирішення судом питання про місце проживання дитини забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей з донькою без присутності батька та будь-яких інших осіб, з 10:00 год. кожного першого понеділка місяця по 10:00 год. кожного другого понеділка місяця та з 10:00 год. кожного третього понеділка місяця по 10:00 год. кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання; зобов'язати відповідача забезпечити надання дитини для зустрічей дитини з матір'ю у встановлений судом графік побачень;
суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви. Висновок суду першої інстанції: відсутні докази утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини чи наявності перешкод у спілкуванні та побаченні з донькою; забезпечення позову в спосіб, який просить позивачка, фактично призводить до вирішення спору по суті;
суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та задовольнив заяву частково. Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей матері з донькою без присутності батька та будь-яких інших осіб, з 10:00 год. кожного першого понеділка місяця по 10:00 год. кожного другого понеділка місяця та з 10:00 год. кожного третього понеділка місяця по 10:00 год. кожного четвертого понеділка місяця безперевно за своїм місцем проживання; зобов'язав батька забезпечити надання дитини для зустрічей дитини з матір'ю у встановлений судом графік побачень;
висновок суду апеляційної інстанції: вимога про зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин; зустрічі матері з донькою, на переконання апеляційного суду, будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з її малолітньою донькою і ця обставина відповідатиме найкращим її інтересам;
висновок суду касаційної інстанції: обставини цієї справи свідчать, що з метою недопущення розриву психологічного зв'язку між матір'ю і дитиною з плином часу, забезпечення належного контакту шестирічної доньки з кожним з батьків під час достатньо тривалого судового процесу щодо фізичної опіки над дитиною, який вже триває більше року, та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини (встановлення фізичної опіки над дитиною), доцільно забезпечити безперешкодне проведення батьківського часу (спілкування та побачень) матері з дитиною, участі матері у її вихованні; вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову слід визнати таким, що не суперечить принципу співмірності з позовними вимогами, відповідає інтересам дитини та є гендерно нейтральним.
6. З урахуванням подібності правовідносин у справі № 940/448/23 та у справі № 177/2492/24, в Об'єднаної палати не було підстав для повернення справи № 177/2492/24.
Суддя В. І. Крат