04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 754/8481/25
провадження № 61-9726зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу організації розгляду звернень та запитів управління організації комунікації з громадськістю, розгляду звернень та запитів офісу Генерального прокурора Стойко Вікторії Вікторівни про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання передати звернення за призначенням для їх розгляду та повідомлення про це позивача,
22 липня 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року вказану касаційну скаргу повернуто ОСОБА_1 (провадження № 61-9401ск25).
28 липня 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 липня 2025 року за нововиявленими обставинами, у тексті якої висловлено недовіру судді Сакарі Н. Ю. , а також заперечення проти того, щоб вищезгаданий суддя розглядав та вирішував заяву ОСОБА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Сакари Н. Ю. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід судді Верховного Суду Сакари Н. Ю. передано для вирішення за-значеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Сакари Н. Ю. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 липня 2025 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Матеріали провадження повернуто судді Сакарі Н. Ю. 31 липня 2024 року.
Матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 липня 2025 року, за нововиявленими обставинами підлягають поверненню з огляду на таке.
Щодо процедури перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (частина перша статті 423 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2020 року по справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19) зазначено, що: «ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є:
ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду;
ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року по справі
№ 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20) вказано, що:
«перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими вказані рішення місцевих судів було змінено або ухвалено нове рішення.
При цьому, ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, є:
ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду;
ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.
Разом із тим, інші ухвали судів не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, оскільки не відносяться до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 127/2-н-439/09 (провадження № 61-18192св18), від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження
№ 61-22788св19)».
Аналіз змісту ухвали Верховного Суду від 23 липня 2025 року (повернення касаційної скарги ОСОБА_1 в зв'язку із зловживанням процесуальними правами) свідчить, що вказані ухвала не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не до-пускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21), у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св22).
У заяві про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 липня 2025 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади, а також надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, яка не стосується прав, свобод та інтересів ні заявника, ні інших учасників справи.
Зокрема, заявник зазначає:
«Я вищевказаному судді не довіряю (підстави вагомі) - і це моє право (ст. 21 КУ) з яким ви зобов'язані рахуватись, бо це право вище за рангом виконання чим усі статті ЦПКУ…»;
«… це буде наочний ЗЛОЧИН, якщо знову цей же суддя буде розглядати і вирішувати цю заяву. Вам це зрозуміло ?»;
«вказаний суддя постановляє НЕЗАКОННУ ухвалу,…(ця ухвала для розумом обмежених, але не для мене)»;
«Примітка (так на всяк): окремо зупинюсь на нелицеприємних висловлюваннях у цій заяві про особу (це вищевказаний суддя), який порушив мої права і порушив свій конституційний обов*язок (це ст. 3, 21, 68 КУ). Для покарання мене за негативні висловлювання про них є процесуальний примус, але врахуйте наступне (якщо звісно ви розумна людина) - у мене НЕРВОВО-ХРОНІЧНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ (це додаток), а за ЗАХВОРІВАННЯ НЕ КАРАЮТЬ - ТАКУ ЛЮДИНУ ЛІКУЮТЬ (це знає навіть «дошкільня» - я звісно утрирую), але подану заяву все одно розглядають і вирішують САМЕ І ТІЛЬКИ ПО СУТІ з обов*язковим виконанням вимог КУ - це їх зобов*язує також ст. 2 ЦПКУ (про мої права!!!) - саме для цього і створений ЦПКУ»;
«І на цій т.з. «об*єктивності» і на т.з. «неупередженності» (це це я м*яко про т.з «справедливе судочинство» цього судді (поки не доведено протилежне) … короче: я ж не дурень, щоб цю «лапшу» вказаний суддя проковтнути і йому за «це» ще й ПОДЯКУВАТИ!»;
«…я на ваше реагування подивлюсь і потім «заціню» ваше беззаконня (звісно, якщо воно буде) і подам на вас ОБОВ*ЯЗКОВО позовну заяву … мені постійна прихована неповага суддів КЦС (звісно з ким мав справу) до вимог КУ і до моїх прав вже набридла - прийшла черга діяти!»;
«Моє право вище за рангом виконання чим ЛЮБІ вимоги ЦПКУ і ваші «хАтєлки», а може вам конституційне «Верховенство права» вже пусте місце ? …а може ви зі злочинної організації ?».
Зазначене є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист прав, свобод та інтересів заявника, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Такий виклад заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є виявом неповаги до суду, а тому Верховний Суд констатує, що подання цієї заяви у цій редакції є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов'язку керуватися завданням цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Така свідома процесуальна поведінка ОСОБА_1 є проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню, у зв'язку з чим заява підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263 ЦПК України, Верховний Суд,
Визнати зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду 23 липня 2025 року в справі № 754/8481/25.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 23 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі № 754/8481/25 повернути заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара