Провадження № 11-кп/821/615/25 Справа № 711/3525/22 Категорія: ч. 2 ст. 255-1 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
29 липня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2025 року
Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 255-1 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11 вересня 2025 року включно.
Одночасно визначено можливість внесення застави для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов'язків, визначених КПК України. Розмір застави визначено у межах 150 розмірів пожиточного мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 454 200 грн.
При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 , деякі з них, відповідно до вимог ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів. Окрім того, суд зазначив про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. В обґрунтування цих ризиків суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні нових злочинів умисно, в умовах перебування в слідчому ізоляторі, усвідомлюючи протиправність своїх дій, що вказує на те, що його злочинна діяльність носить тривалий, систематичний та цілеспрямований характер. Також суд послався на відомості про особу обвинуваченого, який раніше був неодноразово судимий, не має міцних соціальних зав'язків, не працює, що свідчить про відсутність у нього постійного джерела доходів.
При визначенні можливості внесення застави суд першої інстанції вказав, що законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку положень ст. 183 КПК України визначати або не визначати розмір застави, з урахуванням підстав та обставин, встановлених статтями 177, 178 Кодексу. Щодо цього суд першої інстанції також покликався на практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції з огляду на те, що національні суди жодного разу не розглядали можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, і органи влади, посилаючись головним чином на серйозність пред'явлених заявнику обвинувачень продовжували тримання заявника під вартою на підставах, які не можна вважати відповідними і достатніми (справа «Єлоєв проти України»).
За таких обставин, суд вважав, що в цьому випадку необхідно продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та за доцільне останньому визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в необхідному та достатньому розмірі, з покладенням відповідних забезпечувальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, які на переконання суду, зможуть забезпечити дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечити існуючі ризики.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на строк 60 днів, без визначення застави.
Вважає, що в частині визначення застави вказана ухвала є необґрунтованою та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. Вказує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі, найсуворіше - від дев'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.Зазначає, що 14 січня 2024 року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023250000000018 від 15 січня 2023 року, що розслідувалося ГСУ НПУ, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України. Наразі обвинувальний акт у цьому провадженні розглядається Черкаським районним судом Черкаської області. Вважає, що визначення судом застави є неспівмірним із соціальною небезпекою злочину.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачений та його захисник, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, не зникли та не зменшились.
Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду.
Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано послався на обставини кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , яке також спрямовано проти здоров'я населення. Також суд мотивовано вказав на відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, та перебуваючи в місцях позбавлення волі на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, що свідчить про стійку схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може були завідомо непомірним для нього.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вказав, що, враховуючи тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КГІК України, наявні правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, як альтернативного запобіжного заходу.
Процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 після внесення застави, свідчить про достатність застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а ні ж тримання під вартою, для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 117, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2025 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4