Справа № 642/6315/20 Головуючий суддя І інстанції Єрмоленко В. Б.
Провадження № 22-ц/818/2141/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
10 липня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року, у справі № 642/6315/20, за заявою ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання виконавчого документа таким, що частково не підлягає виконанню,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 642/6315/20, виданого Жовтневим районним судом м.Харкова від 22.08.2023 на суму 10 тис. грн. таким, що частково не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.07.202021 року з неї стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 194 829,95 грн., судові витрати-2922,45 грн., а всього 197 752,40 грн. На виконання судового рішення видано виконавчий лист 06.09.2021 № 642/6315/20 і 02.11.2021 Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби ( ВДВС) м. Харкова відкрито виконавче провадження № 67314161 та частково стягнуто 12813,67 грн., зокрема 10 000 грн. заборгованість за кредитним договором, що підтверджується довідкою ВДВС, платіжним дорученням. Постановою Полтавського апеляційного суду від 16.02.2023 скасовано рішення суду першої інстанції і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнута заборгованість за кредитним договором у розмірі 133 907,78 грн., судові витрати-638,60 грн. На підставі зазначеного рішення Полтавського апеляційного суду ВДВС закінчено виконавче провадження № 67314161. Жовтневим районним судом видано виконавчий лист № 642/6315/20 від 22.08.2023, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області 27.11.2023 відкрито виконавче провадження.
Заявник уважав, що до відкриття виконавчого провадження за новим виконавчим листом повинна бути зменшена сума заборгованості, що підлягає стягненню на 10 000 грн., оскільки вона стосується одного договору, однієї судової справи. Оплата заборгованості у розмірі, визначеному судом у виконавчому листі, призведе до переплати коштів на суму 10000 грн., тому просила суд визнати виконавчий документ таким, що частково не підлягає виконанню.
Стягувач-АТ КБ «ПриватБанк» направив суду відзив на заяву, в якому заперечує проти задоволення вимог ОСОБА_1 , оскільки передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є помилковість видачі, добровільне виконання рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився або якщо обов'язок припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені гл. 50 ЦК України. Доказів добровільного виконання судового рішення по справі №642/6315/20 заявником не надано, а тому постановлення ухвали про визнання виконавчого документам таким, що не підлягає частковому виконанню призведе до порушення прав АТ КБ «ПриватБанк» на отримання виплат за судовим рішенням та під час примусового його виконання. АТ КБ «ПриватБанк» просить також розглядати справу за відсутності представника.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву; судові витрати покласти на АТ КБ «Приватбанк».
Вказала, що до відкриття виконавчого провадження за новим виконавчим листом повинна бути зменшена сума заборгованості, що підлягає стягненню на 10 000 грн., оскільки вона стосується одного договору, однієї судової справи. Оплата заборгованості у розмірі, визначеному судом у виконавчому листі, призведе до переплати коштів на суму 10000 грн.
Зазначила, що судом не було взято до уваги той факт, що нею добровільно було сплачено на користь банку 10000,00 грн, а тому сума стягнення підлягає до зменшення.
Звертає увагу суду, що ці кошти були сплачені в рахунок виконання одного і того ж самого договору-кредитного договору про надання банківських послуг від 07.06.2019 б/н і справа №645/6315/20 стосувалась одних і тих правовідносин.
Вказала, що ця сплата коштів у розмірі 10000,00 грн припинила її зобов'язання у цій частині ст.599 ЦК України, і тому, вона мала право звернутися до суду за захистом своїх прав, з метою уникнення стягнення з неї коштів більше ніж зазначено було у виконавчому листі №642/6315/20 від 22.08.2023.
Вказала, що у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, сутність процедури визнання листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, який виник після ухвалення судового рішення,
наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом наказу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 12.10.2018 у справі № 910/9026/13, від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021
року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 та інших. Зважаючи на викладене, рішення суду є необґрунтованим та позбавило її можливості на захист як боржника, а також спричиняє безпідставне стягнення з неї коштів за виконавчим провадженням.
У письмовому відзиві представник АТ КБ «ПриватБанк» Панченко А.С. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін.
Вказала, що під час судового розгляду судом першої інстанції, а саме в судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_1 не пред'являла наявні у неї докази про погашення заборгованості в сумі 10 000 грн. приватному виконавцю, оскільки рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.07.2021 було скасовано Полтавським апеляційним судом 16.02.2023. Тобто, боржник не повідомив приватного виконавця про часткове виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.07.2021 по справі №642/6315/20. Скасування апеляційною інстанцією рішення Жовтневого районного суду м.Харкова та ухвалення рішення про часткове задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг у меншому розмірі, ніж зазначено у рішенні суду першої інстанції, з урахуванням положень ст. 432 ЦПК України, не є підставою для визнання виконавчого листа у тій самій справі таким, що частково не підлягає виконанню, а стягнути кошти зараховуються на погашення заборгованості при примусовому
виконанні рішення суду за тим самим виконавчим листом за №642/6315/20. Враховуючи вказане вище, вважаємо, що ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.01.2025 по справі №642/6315/20 відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про судове засідання, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України вивчив матеріали справи та перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам ухвала суду відповідає.
Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Полтавського апеляційного суду від 16.02.2023 рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.07.2021 скасовано та ухвалене нове судове рішення про частково задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» і стягнута з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 07.06.2019 в сумі 133 907,78 грн. та судові витрати-638,60 грн.
Скасування апеляційною інстанцією рішення Жовтневого районного суду м.Харкова та ухвалення рішення про часткове задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг у меншому розмірі, ніж зазначено у рішенні суду першої інстанції, не є підставою для визнання виконавчого листа у тій самій справі таким, що частково не підлягає виконанню, а стягнути кошти зараховуються на погашення заборгованості при примусовому виконанні рішення суду за тим самим виконавчим листом за №642/6315/20.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Відповідно до ч.1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13-ц (провадження № 61-16585св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18), від 13 березня 2019 року у справі № 755/388/15-ц (провадження № 61-15980св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-11769ав23), від 09 лютого 2023 року у справі № 824/85/21 (провадження № 61-12579ав22), від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 23 липня 2021 р. по справі №642/6315/20 задоволені позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» і стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість станом на 10.08.2020 за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 07.06.2019 в сумі 194 829,95 грн., судові витрати-2922,45 грн., а всього 197 752,40 грн.
За заявою АТ КБ «ПриватБанк» , Жовтневим районним судом м.Харкова 06.09.2021 видано виконавчий лист № 642/6315/20.Постановою головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 67314161 від 02.11.2021.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16.02.2023 рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.07.2021 скасовано та ухвалене нове судове рішення про частково задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» і стягнута з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 07.06.2019 в сумі 133 907,78 грн. та судові витрати - 638,60 грн (а.с.9-12).
Відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду від 16.02.2023, постановою Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м.Харкові від 10.05.2023 закінчено виконавче провадження № 67314161 (а.с.13).
Листом головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.10.2024 за №118424, Чухраєвій Н.С. направлена інформація про те, що в ході здійснення виконавчих дій за виконавчим провадженням з виконання виконавчого листа № 642/6315/20, виданого 06.09.2021 Жовтневим районним судом м.Харкова, з рахунку боржника в філії Харківське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» частково списані грошові кошти у сумі 12813,67 грн. Грошові кошти розподілені наступним чином з призначення перерахування за виконавчим документом:10 000 грн.- на користь стягувача, 69 грн. і 100 грн.- витрати виконавчого провадження, 2644,67- виконавчий збір. До листа ВДВС додані копії чотирьох платіжних доручень, зокрема платіжне доручення № 921 від 19.01.2022 про перерахування 10 000 грн. на користь АТ КБ «ПриватБанк» від Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м.Харкові з призначенням платежу- № 642/6315/20, 06.09.2021, ОСОБА_1 № 67314161, кошти за ВД стягнуті на користь стягувача (а.с.15).
На виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 22.08.2023, Жовтневим районним судом м.Харкова 22.08.2023 видано виконавчий лист № 642/6315/20 та постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. від 27.11.2023 відкрито виконавче провадження № 73432999 (а.с.14).
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Статтею18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до частин першої та другої ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов'язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення.
Виконавчий лист виданий на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 16.02.2023, яке набрало законної сили не скасоване, зобов'язання боржника у спірних правовідносинах з підстав, визначених законом не припинено, заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення підлягає примусовому виконанню, тому відсутні правові підстави для визнання виконавчого листа № 642/6315/20, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова від 22.08.2023 таким, що не підлягає виконанню частково відповідно до положень ст. 432 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що після ухвалення рішення Жовтневим районним судом м. Харкова від 23 липня 2021 стягнута заборгованість в сумі 197 752,40 грн. була частково погашена у розмірі 10 000 грн. і зазначена сума перерахована стягувачу 19.01.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 921, а також листом Холодногірсько-Новобаварським ВДВС м. Харкова.
Заявник не позбавлений можливості зазначену квитанцію та інформацію головного державного виконавця від 29.10.2024 пред'явити приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П., на виконанні у якого знаходиться виконавче провадження, відкрите 27.11.2023 за виконавчим листом від 22.08.2023 № 642/6315/20.
Крім того, як зазначила заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні, вона не пред'являла наявні у неї докази про погашення заборгованості в сумі 10 000 грн. приватному виконавцю, оскільки рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.07.2021 було скасовано Полтавським апеляційним судом 16.02.2023.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Допустимість полягає в тому, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77-80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанова Полтавського апеляційного суду від 16.02.2023 набрала законної сили 16.02.2023, у касаційному порядку не оскаржена, а тому відповідно до ст.18 ЦПК України, підлягає виконанню про частково задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» і стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 07.06.2019 у розмірі 133 907,78 грн. та судові витрати - 638,60 грн (а.с.9-12).
Скасування апеляційною інстанцією рішення Жовтневого районного суду м.Харкова та ухвалення рішення про часткове задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг у меншому розмірі, ніж зазначено у рішенні суду першої інстанції, не є підставою для визнання виконавчого листа у тій самій справі таким, що частково не підлягає виконанню, а стягнути кошти зараховуються на погашення заборгованості при примусовому виконанні рішення суду за тим самим виконавчим листом за №642/6315/20.
У ОСОБА_1 є процесуальна можливість для з'ясування розміру заборгованості звернутися до виконавця, чи провести перерахунок заборгованості, та надати йому квитанції про добровільну сплату стягнутої з неї заборгованості.
ОСОБА_1 не було надано доказів здійснення часткової сплати стягнутої з неї заборгованості.
ОСОБА_1 - боржник не повідомила приватного виконавця про часткове виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.07.2021 по справі №642/6315/20. Скасування апеляційною інстанцією рішення Жовтневого районного суду м.Харкова та ухвалення рішення про часткове задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг у меншому розмірі, ніж зазначено у рішенні суду першої інстанції, з урахуванням положень ст. 432 ЦПК України, не є підставою для визнання виконавчого листа у тій самій справі таким, що частково не підлягає виконанню, а вже стягнути кошти зараховуються на погашення заборгованості при примусовому виконанні рішення суду за тим самим виконавчим листом за №642/6315/20.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду та відхиляє доводи скарги, які не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Таким чином, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів, судова колегія відхиляє доводи скарги ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню, з огляду на вищезазначене.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 04 серпня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії Ю.М.Мальований.
О.Ю.Тичкова.