Справа № 635/2752/24 Головуючий суддя І інстанції Лук'яненко С. А.
Провадження № 22-ц/818/821/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду
24 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2024 року, у справі № 635/2752/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - начальник слідчого відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області Харіна Олена Василівна про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа-начальник слідчого відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області Харіна Олена Василівна, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду, завдану незаконними діями начальника СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області О.Харіної у розмірі 1200000 грн., а саме незаконним розповсюдженням відносно ОСОБА_1 інформації про його особисте життя і 1800000 завдану незаконним розповсюдженням відносно ОСОБА_1 недостовірної інформації, яка стосується його особистого життя.
Позов мотивовано тим, що ним подано до Харківського районного суду Харківської області позовну заяву щодо відшкодування моральної шкоди, яку йому завдано довготривалим проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013220430005371 від 04.11.2013 року, яке здійснював слідчий відділ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області протягом більше 15 років, яке стосувалось трагічної смерті його сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд витребував з ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області матеріали досудового розслідування кримінального провадження №12013220430005371 від 04.11.2013 року. В той час ОСОБА_3 , яка була зазначена третьою особою у справі, не надала пояснень по справі за позовними вимогами, а виготовила за допомогою слідчого довідку про хід досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, в яку внесені відомості про його особисте життя, які при цьому мають і недостовірну інформацію. Вказана довідка була надіслана начальнику ВПЗ ГУНП в Харківській області С.Маслошу, мотивуючи захистом інтересів ГУНП в Харківській області, яке є відповідачем у даній справі. У діях по надсиланню довідки ОСОБА_3 порушила ч.3 ст.15 КПК України шляхом поширення інформації про його приватне життя поза межами кримінального провадження №12013220430005371 від 04.11.2013 року, яка в основному складалася із пояснень свідків, які розповідали про його особисте життя і не відображала реальний хід кримінального провадження, яке призвело до тривалого розгляду досудового розслідування, а саме: незабезпечення виконання слідчим вказівок прокурора, керівника Слідчого відділу Харківської області та вимог судових рішень.
Отже його права були порушені ОСОБА_4 шляхом перевищення посадових повноважень поширенням конфіденційної інформації про його приватне життя, яке також мало і недостовірну інформацію, шляхом надсилання довідки, яка потім була використана відповідачем як доказ. При цьому позивач просить прийняти до уваги, що протиправні дії ОСОБА_3 вчиняла свідомо, з використанням своїх повноважень, відносно людини похилого віку, яка потребує соціального захисту від держави, вчинила протиправні дії, спрямовані на отримання рішення суду на її користь, шляхом невиконання своїх процесуальних обов'язків у судовій справі, вчиняла протиправні дії із зухвалим цинізмом, поширюючи інформацію про його особисте життя, особливо, яка стосувалась його відносин із сином ОСОБА_5 , розповсюджувала неправдиву інформацію, перекручуючи обставини довготривалого досудового розслідування справи задля введення суду в оману.
Розповсюдженням недостовірної інформації ОСОБА_3 намагалась принизити його гідність і завдала йому душевних страждань, які не припиняються до цього часу, а також через негативний емоційний стан у нього загострилися хронічні захворювання. Таким чином йому було завдано моральну шкоду, незаконними діями начальника СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області О.Харіної у розмірі 1200000 грн., а саме незаконним інформації про його особисте життя і 1800000 завдану незаконним розповсюдженням недостовірної інформації, яка стосується його особистого життя. а також він поніс судові витрати у зв'язку із підготуванням позову до суду у розмірі 500 грн.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вважає, що суд встановлював ті обставини, які визначив самостійно, а не ті, які були предметом порушення прав позивача відповідачем.
Зазначає, що суд не дав оцінку доказам, які спростували надану інформацію про нього, яка була включена в інформацію про хід досудового розслідування.
Вказує, що суд визначив, що я повинен доводити завдання йому моральної шкоди, хоча це суперечить судовій практиці, яка викладена в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Вказує, що позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, наявність самої моральної н обраний спосіб захисту про стягнення шкоди за рахунок Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надання слідчим інформаційної довідки про досудове розслідування кримінального провадження №12113220430005371 від 04.11.2013 не є поширенням інформації про особисте життя позивача чи недостовірної інформації стосовно позивача.
Позивачем не доведено, що надання вищевказаної інформації є неправомірним і порушило його особисті немайнові права або завдало шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджало позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право та негативно вплинуло на його моральний та душевний стан, а також зв'язок таких дій з негативними наслідками для позивача.
Також позивачем не обґрунтовано доказами і розмір заявленої моральної шкоди, зокрема, не зазначено з чого саме позивач виходив при визначенні суми моральної шкоди 1200000 грн та 1800000 грн, а відсутність в законодавстві обмеження щодо максимального розміру відшкодування не може бути підтвердженням визначення такого розміру.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Позивач у позовній заяві зазначив, що начальник СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області О.Харіна наданням інформації начальнику ВПЗ ГУНП в Харківській області С.Маслошу про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013220430005371 від 04.11.2013 року заподіяла йому моральну шкоду, оскільки розголосила конфіденційну інформацію про його особисте життя з елементами недостовірності. Позивач вважає, що його особисті пояснення у кримінальному провадженні, пояснення його дружини, свідків, які містяться в довідці, відносять до інформації про його особисте життя, а пояснення свідків про діяльність сина і їх з сином стосунки містять недостовірну інформацію.
Судом встановлено, що відповідно до листа від 24.01.2024 за №1016/119-90/24 2024 заступником начальника-начальником СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області О. Харіною на запит начальника ВПЗ ГУНП в Харківській області С. Маслоша №131/119-26/01-2024 від 15.01.2024 була направлена інформація по кримінальному провадженню №12013220430005371 від 04.11.2013 за ознаками ч.1 ст.120 КК України. А також повідомлено, що в порядку ст.222 КПК України орган досудового розслідування не заперечує щодо розголошення відомостей досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні в обсязі, який необхідний для належного захисту інтересів Головного управління Національної поліції в Харківській області.
На обґрунтування позовних вимог позивачем надана копія Інформації по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12013220430005371 від 04.11.2013 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.120 КК України, підписану старшим слідчим СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області О. Сидорчуком, про хід досудового розслідування у даному кримінальному провадженні; копія квитанції №3 від 01.04.2007 року, видана ОСОБА_7 про щеплення собаки породи «вівчарка» від сказу, копія подання Комінтернівського відділу ДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області до т.в.о начальника Слобідського відділу поліції ГУНП в Харківській області щодо розгляду питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ст.382 КК України, а саме умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, копія заяви ОСОБА_2 до начальника ГГЛВМ м.Харкова щодо повідомлення в службу ветеринарної медицини про виявлення при виїзді на виклик 13.01.2008 року випадку можливого зараження собаки породи «такса» вірусом сказу.
Отже, вся згадана інформація надсилалась в межах досудового слідства, відповідно до закону та з легітимною метою правоохоронної діяльності та забезпечення правосуддя.
Так, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», органи місцевого самоврядування і далі здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Військове командування разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування має забезпечити передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи й повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у статті 23 ЦК України. Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Як роз'яснено в п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статті 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв'язок між наданою інформаційною довідкою та розміром моральної шкоди
Із вказаними висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).
В позовній заяві приводиться лише оціночне судження позивача щодо завдання йому моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач не погоджується з результатами розгляду його запиту.
При цьому позивачем не конкретизовано, в чому саме виразилася завдана позивачу з боку відповідача моральна шкода, та не надано належних та допустимих доказів, того, що з вини відповідачів позивачу ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода та наявність причинного зв'язку між шкодою, завданою позивачу і протиправним діянням заподіювача.
Посилання позивача щодо завдання йому моральної шкоди не підтверджується об'єктивними даними, а саме: відсутня протиправна поведінка відповідачів; відсутній причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювачів шкоди (відповідачів) та шкодою, завданою ОСОБА_1 , відповідачами не вчинено жодних дій, які спричинили негативні наслідки для позивача. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди); - відсутній факт завдання моральної шкоди позивачу- відповідачами не вчинялось жодних дій, спрямованих на завдання шкоди ОСОБА_1 , бо відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, в даному випадку в діях відповідачів відсутня вина.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Наведене свідчить, що у справі відсутні докази протиправної діяльності відповідача.
Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем суду не надано.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд у рішення вказав відповідача Державна казначейська служба України, але яким чином вона стала брати участь у справі не відомо, бо жодного процесуального рішення відносно залучення її до участі у справі не існує, колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до матеріалів справи та процесуальних документів суду такої особи не зазначено та відомості відсутні.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2024 року-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04 серпня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії Ю.М. Мальований.
О.В. Маміна.