Іменем України
12 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/8019/24
провадження № 22-ц/4809/917/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.,
за участю секретаря судового засідання Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Богомолова Дар'я Ігорівна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Шевченко І. М.) від 25.03.2025,
1.Короткий зміст позовних вимог
21.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал», відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 309 від 12.02.2020, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомолова Д. І. про стягнення з ОСОБА_1 суми в розмірі 56748,50 грн за кредитним договором № 490939421 від 30.04.2015, а також повернення стягнутих з неї на підставі виконавчого напису грошових коштів в сумі 43903,23 грн.
Вимоги позивача обґрунтовано тим, що у вересні 2024 вона випадково дізналася про існування чинного виконавчого провадження № 61672893 з виконання виконавчого напису № 309 від 12.02.2020, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомолова Д. І., про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу в сумі 56748,50 грн, а саме: заборгованості за кредитним договором № 490939421 від 30.04.2015 - 56098,50 грн, плата за вчинення нотаріальної дії - 650 грн.
Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що вчинений з порушенням вимог законодавства, ст. ст. 87 - 91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, а саме: на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений; за відсутності доказів безспірності боргу, зокрема доказів попереднього направлення кредитором їй відповідного повідомлення про порушення та заміну кредитора; після спливу більше трьох років з дня виникнення права вимоги до боржника.
2.Короткий зміст рішення суду
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено частково. Суд визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 309 від 12.02.2020, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомолова Д. І., про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 56748,50 грн за кредитним договором № 490939421 від 30.04.2015. Суд стягнув з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 43903,23 грн безпідставно набутих коштів, а також судові витрати по справі в сумі сплаченого судового збору - 1815,80 грн (1211,20 + 605,60).
Суд мотивував своє рішення тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Д. І., вчиняючи оскаржуваний виконавчий напис, не врахувала, що норми чинного законодавства України передбачають вчинення виконавчих написів про безспірне стягнення заборгованості за договорами, зокрема кредитним, які нотаріально посвідчені, натомість кредитний договір № 490939421 від 30.04.2015 не був нотаріально посвідчений, тому нотаріус мав відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису.
Так, як у відкритому виконавчому провадженні № 61672893 з виконання оскаржуваного виконавчого напису з доходів ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Вертикт Капітал» було здійснено відрахування в сумі 43903,23 грн, суд виснував про задоволення вимоги позивача про повернення стягнутих коштів. Дійсність поданого ТОВ «Вердикт Капітал» нотаріусу договору не спростована у встановленому законом порядку, як і належність, допустимість та достовірність інших доказів, які були достатніми для вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Відповідач ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2025 у справі № 405/8019/24, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів.
Апелянт вважає, що рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим ст. 263 ЦПК України.
Зокрема, він вказав, що до видачі виконавчого напису, нотаріус має з'ясувати наявність безспірної заборгованості у спосіб та в порядку, встановленими законодавством. Фактично таке з'ясування зводиться до формальної перевірки поданих документів, вичерпний перелік яких встановлений відповідним Порядком. При цьому законодавством не визначено перелік обставин, які вказують на наявність спору про право.
Апелянт стверджує, що через порушення порядку дослідження й оцінки доказів суд неповно й неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, не перевірив заперечень відповідача щодо суми коштів, які він отримав під час виконання оспорюваного виконавчого напису. Зокрема, поза увагою суду лишилися пояснення відповідача про те, що не всі грошові кошти, які були стягнуті у виконавчому провадженні з позивача, направлені на погашення заборгованості. Крім того, до суду позивач не надав належний, допустимий достовірний доказ розміру стягнутих з нього коштів - розрахунку заборгованості, виконаного виконавцем. Натомість довідка про доходи позивача не відповідає вимогам закону щодо доказів.
Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача у справі грошових коштів, суд помилково вважав, що вони були безпідставно стягнуті. Суд не врахував, що підставою для набуття кредитором коштів, що були стягнуті з позивача, є чинний кредитний договір та несплачена заборгованість. До того ж, договірний характер спірних правовідносин сторін унеможливлює застосування до них положень ст. 1212 ЦК України, а тому суд неправильно застосував норми матеріального права.
4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона наголосила, що не погоджується з сумою боргу, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, що унеможливлює стягнення в безспірному порядку. Крім того, супереч закону виконавчий напис вчинено на підставі не посвідченого нотаріально кредитного договору та зі спливом чотирьох років після закінчення строку кредитування, а тому нотаріус мав відмовити заявнику у вчиненні нотаріальної дії.
Від інших учасників справі відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Учасники справи повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але у призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Апелянт подав свої письмові пояснення (відповідь на відзив на апеляційну скаргу) в яких, зокрема, вказує, що визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є підставою для повернення раніше стягнутих на підставі такого виконавчого напису сум грошових коштів. До того ж конкретну суму стягнутих коштів може підтвердити лише виконавець.
Позивач надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність та письмові пояснення по справі в яких, зокрема, йдеться про те, що виконавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса з ОСОБА_1 було стягнуто 43903,23 грн, однак виконавчий напис не підлягає виконанню через те, що він виданий з порушенням закону, а тому стягнуті кошти є безпідставно отримані відповідачем і підлягають поверненню.
Інші учасники справи, треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Богомолова Дар'я Ігорівна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, не повідомили суд про причини своєї неявки у судове засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Крім того, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.
7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
20.02.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д. І., пославшись на положення ст. ст. 87 - 91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинив виконавчий напис за № 309 про стягнення з ОСОБА_1 , як боржника за кредитним договором 490939421 від 30.04.2015, укладеним з АТ «Альфа банк», правонаступником усіх прав на обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2019-1АБ/ВЕСТА від 28.01.2019 є ТОВ ФК «Інвестхолліс Веста», правонаступником усіх прав на обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 29-01/19/1 від 29.01.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість за кредитним договором № 490939421 від 30.04.2015.
Як вказано у виконавчому написі, строк платежу за кредитним договором 490939421 від 30.04.2015 настав. Боржник допустив прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.01.2019 по 12.01.2020. Сума заборгованості складає 56 098,50 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 16 226,06 грн, прострочена заборгованість за комісією - 0 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 15 023,28 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту - 3 261,37 грн, строкова заборгованість за комісією 0 грн, строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 15 387,79 грн, строкова заборгованість за штрафами і пенями - 6 200 грн, 650 грн - за вчинення виконавчого напису.
8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
8.1. Норми права та їх джерела
8.1.1.Щодо виконавчого напису
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Таким актом є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).
У п. 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ст. 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.
Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.
Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, які згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом апеляційної інстанції.
8.1.2.Щодо повернення коштів
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
8.2.1.Щодо вчинення виконавчого напису
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, передбачена ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Нотаріальна дія, відмова у її вчиненні та нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
Боржник, який має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Станом на 12.02.2020, коли приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Д. І. на підставі звернення ТОВ «Вердик Капіталя» вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором від 30.04.2015 № 490939421, постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, вже втратила чинність (у частині розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», зокрема п. 2 Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями) після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі від 22.02.2017 № 826/20084/14.
Таким чином, на той час виконавчий напис не міг бути вчинений на підставі кредитного договору, який не посвідчений нотаріально.
Про це мало бути відомо, як ТОВ «Вердикт Капітал», так і приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Богомоловій Д. І.
Зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що він вчинений приватним нотаріусом Богомоловою Д. І. на підставі такого, що на той час вже втратив чинність п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, та укладеного між ОСОБА_1 і первісним кредитором АТ«Альфа Банк»кредитного договору від 30.04.2015 № 490939421. При цьому у виконавчому написі не вказані відомості про нотаріальну форму кредитного договору відсутні. Відповідач у справі, а також третя особа - приватний нотаріус Богомолова Д. І. не заперечували, що вказаний кредитний договір не був нотаріально посвідчений.
Місцевий суд виснував, що супереч нормі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п. «а» п. 1 Переліку документів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Д. І. вчинила виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який не був нотаріально посвідчений. Отже, надані стягувачем ТОВ «Вердикт Капітал» нотаріусу документи не підтверджували безспірність заборгованості.
За таких обставин у нотаріуса не було підставі для вчинення виконавчого напису. На підставі п. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» він мав відмовити стягувачу у вчинені виконавчого напису.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною й достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов у цій частині.
8.2.2.Щодо повернення коштів
Стосовно рішення суду про задоволення у повному обсязі іншої позовної вимоги - стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 43903,23 грн, які були стягнуті з позивача на підставі виконавчого напису, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що в цій частині суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме щодо суми коштів, яку отримав стягувач та яка підлягають поверненню.
Водночас колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що місцевий суд, який встановив факт примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів на підставі виконавчого напису нотаріуса, який не підлягає виконанню, дав правильну юридичну кваліфікацію правовідносин сторін та обґрунтовано виходив з того, що такі кошти підлягають поверненню.
Натомість довід апеляційної скарги про те, що вимога позивача про повернення грошових коштів задоволенню не підлягає, оскільки у позивача є невиконані зобов'язання перед відповідачем з повернення кредиту та процентів, сплати неустойки, які виникли на підставі кредитного договору від 30.04.2015 № 490939421, що виключає можливість застосування до відносин сторін норми ст. 1212 ЦК України, колегія суддів апеляційного суду вважає хибним.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Загальні підстави виникнення цивільних прав та обов'язків наведено в ч. ч. 2 - 6 ст. 11 ЦК України. Зокрема, такі права та обов'язки виникають з договорів, інших юридичних фактів.
У цивільному праві підстава виникнення зобов'язання є причиною, а саме зобов'язання - наслідком. Тобто, певна подія або дія (підстава) породжує виникнення правового зв'язку між сторонами (прав та обов'язків).
Як вже зазначалося, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошові кошти були стягнуті примусово у виконавчому провадженні № 61672893 з виконання виконавчого напису № 309 від 12.02.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д. І.
Безпосередньою підставою переходу грошових коштів від ОСОБА_2 до ТОВ «Вердикт Капітал» став виконавчий напис, а не договір.
При цьому, як правильно встановив місцевий суд, цей виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог закону, а тому він не підлягає виконанню.
Таким чином, підстава на якій відповідач отримав примусового стягнуті з позивача кошти відпала.
За таких обставин місцевий суд загалом правильно вважав, що у відповідача виникло так зване кондикційне зобов'язання, хоча й не послався у мотивувальній частині рішення на ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Проте сама по собі відсутність у рішенні вказівки на статтю певного акту цивільного законодавства не означає, що відповідна норма не була правильно застосована судом.
Кондикційне зобов'язання є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів, зокрема договорів. Договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт чи надання послуги, сплати коштів.
Відповідно, за відсутності або згодом «відпадіння» правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція).
Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття/збереження майна.
Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 сформульовано висновок: «Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно».
Аналогічний висновок про застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18.
Отже, аргумент апелянта про те, що між сторонами існують договірні відносини у зв'язку з виконанням укладеного кредитного договору, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України, є хибними, оскільки факт визнання виконавчого напису, на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача, таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення цих коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором, її розміру можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Однак, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача 43903,23 грн безпідставно набутих коштів, суд не спростував викладені у відзиві заперечення відповідача щодо суми отриманих ним під час примусового виконання виконавчого напису коштів.
Зокрема, відповідач звернув увагу суду на те, що позивач не надав розрахунку суми грошових коштів, які він просив стягнути. Крім того, до вказаної суми позивач безпідставно включив витрати виконавчого провадження. На рахунок стягувача від виконавця надійшли стягнуті з ОСОБА_1 кошти в сумі 37728,36 грн.
Надходження з 05.06.2020 по 07.11.2024 від боржника ОСОБА_1 грошових коштів на погашення заборгованості, вказаної у виконавчому написі нотаріуса № 309 від 12.02.2020, відповідач підтвердив довідкою згідно з якою загальна сума коштів, що надійшли від боржника у вказаний період становить 37728,36 грн. У довідці деталізовано кожен такий платіж із зазначенням дати, суми та призначення (а. с. 49 - 51).
З наданих позивачем, який просив стягнути на його користь 43903,23 грн, доказів вбачається, що постановою приватного виконавця Золотарьової Т. В. від 13.04.2020 у ВП № 61672893 стягнення заборгованості в сумі 56748,50 грн, а також винагороди приватного виконавця в сумі 5674,85 грн, витрат приватного виконавця в сумі 500,00 грн звернено на доходи боржника ОСОБА_1 , які вона отримує за місцем роботи у ПОГ «АПВТ «Фірма Ласка» (а. с. 14 - 15).
Згідно зі звітом ПОГ «АПВТ «Фірма Ласка» про здійснення відрахування та виплат відносно ОСОБА_1 за постановою від 13.04.2020 у ВП № 61672893 з 01.05.2020 по 31.10.2024 з неї було стягнуто борг - 37728,36 грн (10943,36 + 26785,00), винагорода виконавця - 5674,85 грн, витрати виконавця - 500,00 грн, всього - 43903,21 грн.
Надані сторонами докази в цій частині узгоджуються між собою та доводять те, що на підставі виконавчого напису з ОСОБА_1 було стягнуто й сплачено ТОВ «Вердикт Капітал» борг в сумі 37728,36 грн, а решта 6174,85 грн - витрати виконавчого провадження.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі більшій за ту, яку він фактично отримав, суперечить змісту кондикціного зобов'язання.
Суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи сторін, не дослідив належним чином відповідні докази та не дав їм належну оцінку, що потягло ухвалення помилкового рішення про повне задоволення позовної вимоги про стягнення коштів.
До того ж суд не врахував деякі норми Закону України «Про виконавче провадження», а саме:
-Виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону);
-У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (ч. 7 ст. 27 Закону);
-Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3 ст. 45 Закону).
Таким чином, стягнуті виконавчий збір або винагорода приватного виконавця підлягають поверненню в разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із визнанням судом виконавчого документа, зокрема виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.
9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також дійшов правильного висновку про стягнення безпідставно набутих (збережених) відповідачем за таким виконавчим написом коштів.
Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують вказані висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Однак висновок суду про розмір безпідставно набутих (збережених) відповідачем коштів не відповідає фактичним обставинам справи, а тому в частині суми стягуваних коштів рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2025 в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно набутих коштів змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код юридичної особи у ЄДР: 36799749) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно набутих коштів 37 728,36 грн.
В інших частинах рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 04.08.2025.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. М. Єгорова
С. І. Мурашко