Справа № 761/13730/16-к
Провадження №1-кп/761/448/2025
01 серпня 2025 року місто Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження №12015100100006263 від 29 травня 2015 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Києві, громадянина України, з вищою освітою, інваліда 2 групи, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
представник потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_7 ,
14 квітня 2015 року приблизно о 17:00 годині ОСОБА_3 , знаходячись на сходовому майданчику у під'їзді №1 будинку АДРЕСА_2 , зустрів раніше не знайомого ОСОБА_5 . При цьому між ними виник словесний конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків, а саме у зв'язку з проведенням ОСОБА_5 ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_3 .
У подальшому словесний конфлікт між останніми перейшов у штовханину. У цей час ОСОБА_3 , не маючи умислу спрямованого на нанесення тілесних ушкоджень та будучи впевненим, що своїми діями не спричинить тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , схопив останнього за комір його верхнього одягу в результаті чого ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , втратили рівновагу і впали на сходи під'їзної площадки, в результаті чого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження: підшкірний крововилив з боку внутрішньої та зовнішньої поверхонь правої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; закрита черепно - мозкова травма: садна у ділянці обличчя; вогнища крововиливів у речовину головного мозку у обох лобно-базальних відділах (розмірами 1,2х2,3х1,4 (см) справа та 0,8х0,6х,1,2 (см зліва); субарахноїдальний крововилив у лівій лобній та скроневій ділянках, у правій лобній ділянці; субдуральні нашарування крові (товщиною до 0,2-0,4см), які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України, а саме: спричинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 за встановленим судом обвинуваченням вину не визнав. Стверджує, що потерпілий ОСОБА_5 безпідставно звинувачує його у спричиненні тілесних ушкоджень.
Пояснив, що тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір'ю ОСОБА_8 . Вказана квартира розташована на 5 (п'ятому) поверсі у 1 (першому) під'їзді п'ятиповерхового будинку. В квітні 2015 року раніше незнайомий ОСОБА_5 , який є власником квартири АДРЕСА_4 поверсі вказаного будинку, проводив ремонтні роботи, у зв'язку з чим мешканцям під'їзду були створені певні незручності через несвоєчасне прибирання будівельного сміття. 14.04.2015 року приблизно о 16:00 годині він знаходився дома, коли його мати, яка повернулася з прогулянки, повідомила йому про конфлікт з ОСОБА_5 , який виник через її зауваження з приводу несвоєчасного прибирання будівельного сміття, під час якого ОСОБА_5 її штовхнув та висловив погрозу виселення з квартири. З метою з'ясування обґрунтованості скарг матері він спустився на 1 (перший) поверх, де побачив ОСОБА_5 , якого запитав про конфлікт з матір'ю. ОСОБА_5 , який знаходився у збудженому стані, почав йому погрожувати викликом поліції та розпочав штовханину, під час якої впав на підлогу. Категорично стверджує, що не спричиняв ОСОБА_5 тілесні ушкодження. Після припинення конфлікту було викликано працівників поліції та «швидку» медичну допомогу. Вважає, що медична документація, у якій описані наявні у ОСОБА_5 тілесні ушкодження, була сфальсифікована, про що свідчить, у тому числі, документально підтверджені обставини того, що під час лікування ОСОБА_5 знаходився на відпочинку поза межами України.
Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставинами, встановленими судом, у повному обсязі підтверджується зібраними у справі доказами, у тому числі, дослідженими під час судового розгляду у порядку ст.94 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що є власником квартири АДРЕСА_5 . В квітні 2015 року він організував проведення ремонтних робіт, у тому числі періодичне вивезення будівельного сміття.
14.04.2015 року приблизно о 17:00 годині він знаходився у власній квартирі, де після спілкування з будівельниками, останні вийшли на подвір'я та чекали його, а він залишився зачинити вхідні двері квартири. В цей час до нього підійшов раніше незнайомий ОСОБА_3 , який висловив йому претензію, з приводу того, що він образив його матір, на що він просив його заспокоїтися.
ОСОБА_3 штовхнув його та одразу наніс удари руками в грудну клітину та в обличчя, а потім «навалився» (притиснув корпусом) та вкусив за ніс. Від силового тиску, який застував ОСОБА_3 , він впав на підлогу та вдарився головою, отримавши травмування. В цей час сторонній чоловік відтягнув ОСОБА_3 від нього. Про подальші обставини він не може чітко повідомити, але пам'ятає, що на місце події прибула «швидка» медична допомога, яка його госпіталізувала, а також прибули працівники поліції.
З приводу отриманих тілесних ушкоджень, а саме: закритої черепно-мозкової травми в період з 14.04.2015 по 16.04.2015 він проходив стаціонарне лікування в КМКЛ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також продовжував лікування в період з 17.04.2015 до 13.05.2015. Не заперечував, що під час лікування в період з 30.04.2015 по 07.05.2015 він знаходився на відпочинку у Туреччині, про що повідомив лікарів. Наслідки травмування мали місце протягом всього часу лікування, при цьому під час відпочинку він дотримувався протоколу лікування, призначеного лікарями.
Він не провокував вказані події, які відбулися несподівано для нього. Він не має жодних підстав для обмовлення ОСОБА_3 , при цьому вважає, що його дії були умисними.
Судом не досліджувався слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_5 , у зв'язку з втратою відеозапису проведення вказаної слідчої дії.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та знайомий з сусідом ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_8 . В один з днів квітня 2015 року приблизно о 17:00 годині він зайшов з вулиці до під'їзду та на першому поверсі побачив ОСОБА_3 та незнайомого потерпілого ОСОБА_5 , які сварилися, тобто розмовляли на підвищених тонах, але причину та подробиці конфлікту йому невідомі. Він бачив, як ОСОБА_3 вхопив потерпілого «за грудки», тобто за одяг. Під час штовханини потерпілий, на його думку, оступився та сів на сходи між першим та другим поверхами, а ОСОБА_3 «навалився» на нього. Він «відтягнув» ОСОБА_3 від потерпілого, після чого учасники якого заспокоїлися, а він пішов додому. Через деякий час він побачив, що приїхав автомобіль «швидкої допомоги». Також пригадує, що потерпілий висловлював погрози виселення мешканців будинку, присутність матері ОСОБА_10 ,
Висновком судово-медичної експертизи №1088/е від 22 липня 2015 року встановлено, що під час первинного відомого звернення 14.04.2015 в 18:02 за медичною допомогою у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були виявлені такі тілесні ушкодження:
а) закрита черепно-мозкова травма: садна у ділянці обличчя; вогнища крововиливів у речовину головного мозку у обох лобно-базальних відділах (розмірами 1,2х2,3х1,4(см) справа та 0,8х0,6х1,2(см) зліва)); субарахноїдальний крововилив у лівій лобній та скроневій ділянках, у правій лобній ділянці; субдуральні нашарування крові (товщиною до 0,2-0,4(см)).
б) підшкірний крововилив з боку внутрішньої та зовнішньої поверхонь правої гомілки.
Описані тілесні ушкодження утворилися від дії (крововилив та комплексне ушкодження у ділянці голови - внаслідок ударів-співударянь тупих твердих предметів; садна - за рахунок ковзання, тертя, ударів під кутами чи поєднання таких впливів), можливо у строк 14.04.2015 (наявність патологічної неврологічної симптоматики саме з моменту госпіталізації 14.04.2015 та опис її динаміки під час послідуючої госпіталізації 17.04.2015).
Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок по місцю утворення крововиливів та саден у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Саме тому, кожне з виявлених тілесних ушкоджень, вказаних у п. б) даних Підсумків, відноситься до легкого тілесного ушкодження, відповідно п.п.2.3.5. та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Спричинення цього комплексу ушкоджень у ділянці голови супроводжувалося порушенням анатомічної цілісності речовини головного мозку та функціональними порушеннями головного мозку. Відома морфологія виявленого (вказаного у п. а) даних Підсумків) тілесного ушкодження (розміри та локалізація крововиливів у речовину головного мозку) дозволяє стверджувати, що спричинення цього тілесного ушкодження обумовлює (у будь-якому випадку) функціональні порушення головного мозку на строк понад 21 добу (які обумовлені тим, що відновлення порушеної анатомічної цілісності речовини головного мозку та тривалість порушення його функції саме у такій формі черепно-мозкової травми, потребує саме вказаного строку) який власно і віддзеркалює тривалість розладу здоров'я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому, це тілесне ушкодження, вказане у п. а) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п. п.2.2.1./в та 4.6 «Правил».
Діагнози, які були встановлені ОСОБА_5 під час його госпіталізації 14.04.2015 «закрита травма грудної клітини: забій грудної клітини; забій м'яких тканин лівої гомілки» достатнім обсягом об'єктивних клінічних даних не підтверджені (відсутність морфологічного опису стану мілких тканин грудної клітки та лівої гомілки; опису функціональних порушень органів грудної клітки). Відповідно п. п. 4.6 та 4.13.1 «Правил», слід утриматися від судово-медичної оцінки встановлених діагнозів.
Також у Висновку експерта зазначено, що експертиза проведена на підставі аналізу медичної документації на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, під час експертизи було досліджено наступні документи.
Копія Карти виїзду швидкої медичної допомоги №1528 від 14.04.2015 на ім'я ОСОБА_5 , яка містить відомості: прийнято виклик 14:04.2015 о 17:51 з приводу побиття за адресою: АДРЕСА_2 . Прибуття на місце - 18:02, виїзд на госпіталізацію - 18:37. Опис скарг, огляд, опис пошкоджень. Попередній діагноз: закрита черепно-мозкова травма (ЗЧМТ), струс головного мозку. Закрита травма грудної клітини? Гостра реакція на стрес. Доставлений до КМКЛ ШМД - 19:50.
Із наданої медичної карти №10192/658 стаціонарного хворого ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на ім'я ОСОБА_5 відомо, що він був госпіталізований за терміновим показанням через одержання травми 14.04.2015 о 19:15, попередній діагноз: Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Закрита травма грудної клітини. Травматолог: підшкірна гематома внутрішньої та …правої гомілки. Забій м'яких тканин нижньої третини лівої гомілки. Нейрохірург: сліди носової кровотечі (укусив за ніс невідомий), гостра нейрохірургічна патологія відсутня. Невролог: «скарги на головний біль зліва, що віддає в ліве око, нудоту». Токсикологічний аналіз крові №3072 від 14.04.2015: «спирт етиловий не виявлено». Консультації лікарів, медичні обстеження, 16.04.2015 пацієнт наполягає на виписці, в зв'язку з чим виписаний.
16.04.2015 ОСОБА_5 подав заяву до керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 про виписування з лікарні, у зв'язку з сімейними обставинами, зазначивши, що планується продовження лікування. (т.1 а.с.58)
У Виписці з медичної карти №10192 від 16.04.2015 також зазначено: «відмовився від подальшого лікування у відділенні політравми лікарні. Лікування буде продовжено в КМКЛ №4. (т.1 а.с.51)
Із медичної карти №10452/524 стаціонарного хворого КМКЛ ШМД на ім'я ОСОБА_5 відомо, що він знаходився на стаціонарному лікуванні в 2-му нейрохірургічному відділенні лікарні з 17.04.2015 до 13.05.2015 з діагнозом: «Важка закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку з формуванням вогнищ геморагічного забою обох лобних долей, субдуральне нашарування в лівій лобній долі, субарахноїдальний крововилив. На момент госпіталізації стан середнього ступеня тяжкості. Проведено МРТ головного мозку. Проводилась консервативна терапія. Стан хворого покращився, а на момент виписки задовільний.».
Надана томограма від 17.04.2015 на ім'я ОСОБА_5 вивчена лікарем-рентгенологом, яким визначено: «в обох лобно-базальних відділах, більше справа, наявні вогнища крововиливів у речовину головного мозку, розмірами 1,2х2,3х1,4(см) справа та 0,8х0,6х1,2(см) зліва. Ознаки субарахноїдального крововиливу у лівій лобній та скроневій ділянках, а також у правій лобній ділянці. Наявні субдуральні нашарування крові товщиною до 0,2-0,4(см).
13.05.2015 року ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім'я ОСОБА_5 виданий Листок непрацездатності (Серія АГЧ №484170), який містить відомості щодо його лікування з причини: невиробничої травми, у стаціонарному режимі з 17.04.2015 до 13.05.2015. звільнення від роботи до 14.05.2015, включно.
Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_6 інформації громадянин України ОСОБА_5 перетинав державний кордон України у період з 30.04.2015 по 07.05.2015 у напрямках вильотів Київ-Анталія та Анталія-Київ.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтвердив висновки судово-медичної експертизи у відношенні ОСОБА_5 . Пояснив, що під час проведення експертизи були досліджені всі надані медичні документи, які описані в дослідницькій частині. Зазначив, що ступінь тяжкості тілесного ушкодження залежить, у тому числі, від наявності чи відсутності ознак для небезпеки здоров'я, а також порушення анатомічної цілісності та функціонування органу. Лікування призначається відповідно до документації, правильність лікування покладається на установу. Дотримання призначеного лікування покладається на розсуд особи, яка проходить лікування, яка не обмежена у вільному розпорядженні своїм часом.
Таким чином, суд приймає до увагу роз'яснення експерта, що тривалість знаходження на лікуванні та тривалість відновлення анатомічної цілісності і функціонування травмованого органу є різними поняттями. Відповідно, перерва у стаціонарному лікуванні потерпілого не є підставою для перегляду ступеня тяжкості інкримінованого тілесного ушкодження.
Порушення з боку медичного персоналу медичних закладів перевірялися уповноваженими органами, якими прийняті відповідні рішення, проте вони не впливають на рішення у даній справі.
Згідно з Реєстром матеріалів досудового розслідування 28.05.2015 о 18:55 уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_7 склала протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, а саме, заяви від ОСОБА_5 , який заявив, що 14.05.2015 о 17:00 за адресою: АДРЕСА_2 , невстановлена особа навмисно нанесла йому тілесні ушкодження.
29.05.2015 ІНФОРМАЦІЯ_7 до ЄРДР внесені відомості за №12015100100006263 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.125 КК України.
09.12.2015 ОСОБА_3 повідомлено про підозру за ч.1 ст.122 КК України.
03.02.2016 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_8 винесена постанова про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч.1 ст.122 КК України на ст.128 КК України.
05.02.2016 ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ст.128 КК України.
09.02.2015 року прокурором Київської місцевої №10 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015100100006263 відносно ОСОБА_3 за ст.128 КК України направлений до суду.
Вироком ІНФОРМАЦІЯ_9 від 20 серпня 2018 року ОСОБА_3 був визнаний невинуватим та виправданий за пред'явленим обвинуваченням за ст.128 КК України. У вироку, суд, визнаючи ОСОБА_3 невинуватим у висунутому обвинуваченні та виправдовуючи, дійшов висновку про недоведеність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, оскільки матеріалами кримінального провадження не доведено як факту заподіяння тілесних ушкоджень, так і ступеню тяжкості нанесених тілесних ушкоджень. Підкреслено, що обвинувачення є неконкретним, не доведеним органом державного обвинувачення та не підтверджується доказами в їх сукупності.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 26 листопада 2018 року скасовано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції. В ухвалі суду, серед іншого, зазначено, судом першої інстанції взагалі не встановлено яке саме діяння вчинив ОСОБА_3 , що не визнане як злочин.
Новий судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК України.
Згідно з положеннями статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Проводячи аналіз досліджених доказів у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 необережно заподіяв ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Так, судом встановлено, що 14.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стався конфлікт, під час якого останній отримав тілесні ушкодження, тобто факт травмування мав місце.
Безпосередні свідки конфлікту - відсутні, в зв'язку з чим відсутній сторонній опис деталей штовханини, застосування сили та падіння. Вказані події відбувалися протягом короткого часу, в зв'язку з чим їх послідовність та подробиці, які повідомили обвинувачений та потерпілий є неповними і суперечливими.
Однак, на переконання суду, аналіз інформації всіх доказів у сукупності свідчить про застосування ОСОБА_3 фізичного впливу на ОСОБА_5 , від чого потерпілий впав на сходи під'їздної площадки, а обвинувачений «навалився» на нього, внаслідок чого ОСОБА_5 ударився головою та отримав тілесні ушкодження.
Суд вважає, що ОСОБА_3 заподіяв тілесні ушкодження потерпілому з необережності, а саме через те, що їх падіння сталося через втрату рівноваги, а будь-які тілесні ушкодження, які могли бути спричинені умисно, - не зафіксовані. При цьому, в конкретних умовах конфлікту ОСОБА_3 мав передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховував, що вони не настануть, а саме, маючи значну фізичну перевагу обвинувачений контролював конфлікт до падіння разом з потерпілим. Зазначений висновок підтверджується тим, що фізичний контакт між учасниками конфлікту припинився саме після падіння та втручання свідка, тобто після отримання тілесних ушкоджень фізичний стан потерпілого не дозволяв вчиняти активні дії у відношенні обвинуваченого.
Опис тілесних ушкоджень в медичній документації має певні розбіжності, що на думку захисту свідчить про їх фальсифікацію.
Проте, суд вважає, що медичними працівниками «швидкої допомоги» було описано скарги потерпілого та ознаки візуального прояву тілесних ушкоджень, які в подальшому не були належним чином зафіксовані лікарями, що в свою чергу, унеможливило їх відображення у висновку судово-медичного експерта. При цьому, попередні та остаточні діагнози потерпілого були визначені лікарями медичного закладу з урахуванням інструментальних досліджень під час обстеження та лікування.
В зв'язку з наведеним, судом не розглядаються питання щодо інших тілесних ушкоджень, які можливо візуально спостерігалися у ОСОБА_5 , при цьому жодна особа не повідомляла про наявність будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 .
Одночасно, суд звертає увагу на посилання у медичних документах на наявність слідів укусу на носі ОСОБА_5 , що свідчить про близький фізичний контакт з ОСОБА_3 під час конфлікту.
При цьому, зазначене не впливає на обсяг обвинувачення, а лише свідчить про достовірність свідчень потерпілого, у тому числі щодо висловлювання йому погрози ОСОБА_3 - «відкушу ніс».
Судом встановлено, що медична карта №10452/524 стаціонарного хворого ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_5 містить неправдиві відомості в частині, що ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в період з 30.04.2015 до 07.05.2015, проте зазначене не спростовує діагноз, який підтверджений МРТ, при цьому тривалість лікування не впливає на ступінь тяжкості тілесного ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, яка була підставою для лікування.
Встановлений експертизою ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 , а саме середній ступінь тяжкості, підтверджено медичними документами, якими зафіксовано спричинення комплексу ушкоджень у ділянці голови, які супроводжувалися порушенням анатомічної цілісності речовини головного мозку та функціональними порушеннями головного мозку. Відома морфологія тілесного ушкодження, а саме розміри та локалізація крововиливів у речовину головного мозку, обумовлює (у будь-якому випадку) функціональні порушення головного мозку на строк понад 21 добу, оскільки відновлення порушеної анатомічної цілісності речовини головного мозку та тривалість порушення його функції саме у такій формі черепно-мозкової травми, потребує саме вказаного строку.
Тобто, умови лікування потерпілого не впливають на термін лікування, а відповідно тяжкість тілесних ушкоджень, яка встановлена об'єктивно.
Суд вважає безпідставними доводи захисту щодо недопустимості доказів, а саме висновку судово-медичної експертизи щодо потерпілого, оскільки він складений на підставі медичної документації ОСОБА_5 , яка отримана органом досудового розслідування з порушенням вимог КПК України.
Так, відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Стаття 86 КПК України визначає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Підстави та критерії визнання доказів недопустимими визначено в ст.87 КПК України.
Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п.15 ч.1 ст.7 КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1-3 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до статей 3, 56 КПК України потерпілий є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й і слідчому.
Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров'ю, а слідчий зобов'язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з'ясування всіх обставин, що згідно зі ст.91 КПК України належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об'єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не згоден надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК України.
Тобто, медична документація може бути отримана в інший спосіб, також передбачений КПК України, а саме - добровільно надана безпосередньо потерпілою особою або медичною установою на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що медичну документацію він безпосередньо отримав в лікарні для продовження лікування та зберігав у себе, а в подальшому добровільно надавав її слідчому та суду.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок експерта №1088/е був складений на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні №12015100100006263 і для проведення цього висновку було надано медичні документи ОСОБА_5 , у тому числі, медичні карти стаціонарного хворого та томограма. Будь-яких заперечень з приводу надання медичної документації для проведення експертизи потерпілий не висловлював. А тому твердження сторони захисту, що медична документація, покладена в основу висновку експерта, отримана з порушенням вимог КПК України, не ґрунтуються на вимогах закону.
Судом не встановлено порушень КПК України під час досудового розслідування, які б були підставами для визнання досліджених доказів недопустимими, а також визнання незаконним затримання.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом, тобто він винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, а саме спричинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує обставини та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, які відповідно до вимог ст.66, ст.67 КК України, пом'якшує та обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Також суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України (в редакції станом на 14.04.2015), яке відповідно до ст.12 КК України відносилося до кримінальних проступків; інформацію про стан його здоров'я, який є інвалідом 2 групи.
Разом з цим, санкцією ст.128 КК України (в редакції станом на 14.04.2015), було передбачено покарання у виді громадських робіт, виправних робіт або обмеження волі.
Санкція ст.128 КК України була доповнена видом покарання у вигляді позбавлення волі Законом №2617-VІІІ від 22.11.2018, тобто вказаний вид покарання не може бути застосований.
При цьому згідно з ч.3 ст.56 громадські роботи не призначаються, у тому числі, особам, визнаними особами з інвалідністю першої та другої групи.
Згідно ч.1 та 2 ст.57 КК України покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи засудженого. Виправні роботи не застосовується, у тому числі, до непрацездатних осіб (тобто осіб з інвалідністю).
Згідно ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується, у тому числі, до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Судом встановлено, що обвинувачений є інвалідом 2 групи, а відтак відповідно до наведених статей 56, 57, 61 КК України йому не може бути призначено жодне із альтернативних видів покарань, визначених санкцією ст.128 КК України, а тому суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_3 винним за ст.128 КК України без призначення покарання.
Так, при встановленні передумови і підстави звільнення від покарання суд має право (але не зобов'язаний) звільнити особу від покарання.
У цьому разі відповідно до ч.2 ст.373 КПК суд постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), але звільняє його від призначення покарання, тобто не визначає конкретний вид і розмір покарання за вчинений злочин.
Щодо порядку звільнення від покарання на підставі ч.4 ст.74 Кримінального кодексу України визначено, що за змістом КК (ч.3 ст.88) та КПК (ч.2 ст.373, ч.1 ст.377) суд має ухвалити вирок, яким визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні злочину та звільнити його від покарання без призначення певного виду та міри покарання.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003, суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст.7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Відповідно до ч.1 ст.74 КК України звільнення засудженого від покарання може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Враховуючи вищевикладене, а також відсутність підстав для закриття справи, суд вважає за необхідне, у відповідно до ч.2 ст.373 КК України, постановити обвинувальний вирок і звільнити останнього від покарання.
Разом з тим, положеннями ст.49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності, обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто, суд, установивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України, вчинено у квітня 2015 року, отже ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення. При цьому, суд враховує відсутність обставин, що порушують їх перебіг визначених ч.2 - ч.4 ст.49 КК України.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся. Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Речові докази: СД-диск з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 , втрачено.
У даному вироку суд уточнює написання прізвища обвинуваченого як « ОСОБА_12 », відповідно до паспорту громадянина України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та звільнити його від покарання без призначення певного виду та міри покарання.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, визначених ст.49 КК України.
Речові докази: медичні документи ОСОБА_5 , долучені до матеріалів судової справи, зберігати при матеріалах даного провадження.
На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва.
Суддя ОСОБА_1