Справа № 761/29508/25
Провадження № 1-кс/761/19530/2025
24 липня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22025000000000548 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 209 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22025000000000548 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 209 КК України, про арешт майна, яке вилучене 26.06.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на: мобільний телефон Iphone 16 Pro Max с/н НОМЕР_1 ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000548 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» (далі - Державне підприємство), організували схему ухилення від мобілізації через фіктивне працевлаштування на підприємстві критичної інфраструктури.
Керівництво підприємства, переслідуючи власні комерційні інтереси, бронює військовозобов'язаних, оформлює їх працівниками на підприємстві без фактичного працевлаштування. Також чиновники сприяють проходженню цими особами ВЛК, оновленню їх даних в ТЦК та бронюванню від призову.
Встановлено, що посадовими особами Державного підприємства, а саме: директором ОСОБА_5 , спільно із заступником підприємства з питань розвитку ОСОБА_4 , складено та видано завідомо неправдиві офіційні документи про кількість військовозобов'язаних працівників служби, які стали підставою для видання наказів Мінекономіки щодо бронювання військовозобов'язаних, чим останні перешкоджали законній діяльності Збройних Сил України.
Як зазначає прокурор у своєму клопотанні, що за наявними даними, у травні 2024 року, ОСОБА_5 дав вказівку своєму підлеглому заступнику з питань розвитку - ОСОБА_4 прийняти на роботу до ДП «ФІНІНПРО» ОСОБА_6 .
Так, у зв'язку із працевлаштуванням ОСОБА_6 до державного підприємства на посаду інженера (визначено критично важливим для функціонування економіки Наказом Міністерства Економіки України №19789 від 05.08.2024), за вказівкою ОСОБА_5 , останнього як військовозобов'язаного внесено до переліку осіб, які підлягають бронюванню від мобілізації.
При цьому, останній функціональні обов'язки фактично не виконував, на робочому місці не з'являвся, отримував заробітну плату в розмірі понад 40 тисяч гривень щомісячно, а вказане призначення здійснено виключно з метою отримання бронювання від мобілізації військовозобов'язаній особі, як працівнику підприємства, яке віднесено до критично важливих з метою забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності в особливий період.
Зазначені кошти ОСОБА_6 отримував в рахунок виконаних будівельних та інших підрядних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 3222781801:02:004:0006) з приміським будинком за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві власності належать дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .
Будівництво та зведення будинку за вказаною адресою, ОСОБА_6 здійснює з 2022 року по теперішній час на замовлення ОСОБА_5 , який використовуючи своє службове становище всіляко сприяв оформленню останнього до Державного підприємства та наданню відстрочки від призову на військову службу (до 29.04.2025) під час мобілізації будівельнику з метою безперешкодного завершення ремонту у власному домоволодінні.
Отримана інформація вказує на те, що під час здійснення протиправної діяльності, спрямованої на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зазначені особи спілкується між собою за допомогою засобів стільникового зв'язку за вказаними вище ідентифікаційними ознаками.
Із повідомлення оперативного підрозділу СБ України №8/3/4-4728 від 12.06.2025 встановлено, що до організації вказаної протиправної діяльності причетні співробітники Державного підприємства, які усвідомлені у фіктивності бронювання, сприяли оформленню їх працівниками на підприємстві без фактичного працевлаштування. Також ОСОБА_5 задіяв для організації проходженню цими особами ВЛК, оновленню їх даних в ТЦК та бронюванню від призову: ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 .
Крім того, за наявною інформацією, керівник Державного підприємства ОСОБА_5 за сприяння підлеглих працівників працевлаштував до Державного підприємства сусіда по дачному маєтку та екс сільського голову села Гавронщина, Макарівського району, Київської області - ОСОБА_11 .
Так, у зв'язку із працевлаштуванням ОСОБА_11 до державного підприємства на посаду помічника директора (визначено критично важливим для функціонування економіки Наказом Міністерства Економіки України №19789 від 05.08.2024), за вказівкою ОСОБА_5 , останнього як військовозобов'язаного внесено до переліку осіб, які підлягають бронюванню від мобілізації.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_5 , зловживаючи власним службовим становищем директора ДП «Фінінпро», організував використання коштів ДП «Фінінпро» для придбання будівельних матеріалів, які використовувались для будівельних та інших підрядних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 3222781801:02:004:0006) з приміським будинком за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві власності належать дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .
Так, із банківського рахунку ДП «Фінінпро» на банківський рахунок ТОВ «Промтехгруп-УА» (код ЄДР 44909386) перераховано грошові кошти за будівельні матеріали, які фактично використані для будівництва вказаного вище будинку.
Також, проведеними заходами встановлено нерухоме майно, що знаходиться на праві власності (користування) у осіб, причетних до вищевказаної протиправної діяльності, та місця де можуть зберігаються речі і документи, які свідчать про їх протиправну діяльність.
Із повідомлення оперативного підрозділу встановлено, що ОСОБА_4 фактично проживає у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно вказаного повідомлення, серед іншого, отримано інформацію, що у зазначеному вище приміщенні, яке використовується учасниками протиправної діяльності, можуть зберігатися речі, предмети та документи, які мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, предмети, які можуть бути використані в якості речових доказів (мобільні термінали, оптичні та магнітні носії інформації, блокноти, чернетки іх рукописними записами, комп'ютерна техніка та інше), а також існує реальна загроза їх знищення.
Тобто, із повідомлення оперативного підрозділу СБ України встановлено, що у зазначеному вище приміщенні, знаходяться речі, предмети та документи, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні № 22025000000000548 від 05.05.2025.
26.06.2025 слідчим ГСУ СБ України, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone 16 Pro Max с/н НОМЕР_1 ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , пароль НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 .
26.06.2025 постановою слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_12 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відтак, з метою збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості приховування, розтрати майна, прокурор просить накласти на вищезазначене майно арешт.
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, водночас подав до суду заяву про розгляд клопотапння за його відсутності.
Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження №22025000000000548 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 209 КК України.
Звернення прокурора з клопотанням про арешт на вказане тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_12 від 26.06.2025 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 26.06.2025, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22025000000000548 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 209 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 26.06.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на:
-мобільний телефон Iphone 16 Pro Max с/н НОМЕР_1 ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1