Справа № 760/9818/24
Провадження № 1-кп/760/2112/25
04.08.2025 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100090000349 від 03.02.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Побузьке Голованівського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , одруженого, раніше судимого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Тернувате, Кривоозерського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_3 , раніше судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Приют, Новоукраїнського району Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вчинили кримінальні правопорушення проти власності за наступних обставин:
ОСОБА_6 , будучи раніше судимим, а саме: 23.07.2021 році вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі с. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленим іспитовим строком тривалістю на один рік, на шлях виправлення не став та повторно вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності на території Солом'янського району міста Києва.
Так, відповідно до Указу Президента України ОСОБА_12 від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком, який продовжує діяти по теперішній час.
02.02.2024 близько 20 години 50 хвилин, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , перебували за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 8, де побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_13 , що йшов спереду них, майно якого визнали об'єктом свого злочинного посягання, та в ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виник спільний злочинний умисел на повторне відкрите заволодіння майном за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 , користуючись подоланим фізичним опором потерпілого, відкрито заволодіти його майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, діючи заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 прискорили крок з метою наздогнати потерпілого ОСОБА_13 , при цьому залишивши позаду ОСОБА_7 , та підійшовши до потерпілого, ОСОБА_6 звернувся з проханням надати запалити, на що потерпілий відмовив, та ОСОБА_6 в свою чергу почав висловлювати вербальні погрози потерпілому ОСОБА_13 щодо надання ним грошових коштів або інших цінностей, а ОСОБА_8 в свою чергу залишався на місці вчинення злочину та здійснював контроль оточуючого середовища, з метою повідомлення ОСОБА_6 про можливу небезпеку, або викриття їх злочинних дій.
В подальшому ОСОБА_6 з метою уникнення опору потерпілого, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, нанісши йому удар рукою по голові в область правого ока, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на повіках правого ока та садно на фоні синця, ближче до зовнішнього краю правої надбрівної дуги, які відповідно до висновку експерта № 042/1-52-2024 від 05.02.2024 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В той момент, ОСОБА_7 , підійшовши ближче до потерпілого ОСОБА_13 та скориставшись тим що можливий фізичний опір потерпілого подолано, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Apple» моделі «Iphone 11 Pro Max» темно-зеленого кольору IMEI/MEID: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 вартістю 14233,33 гривень в чорному чохлі, з sim-картою ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_3 , які матеріальної цінності для потерпілого не становить.
Після чого, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдали потерпілому ОСОБА_13 майнової шкоди на суму 14233,33 гривень.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Крім цього, 02.02.2024 близько 21 години 10 хвилин, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , перебували за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 13, де побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_14 , що стояв на зупинці громадського транспорту, майно якого визнали об'єктом свого злочинного посягання та в ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виник повторний спільний злочинний умисел на відкрите викрадення майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 користуючись подоланим фізичним опором потерпілого відкрито заволодіти його майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на повторне відкрите заволодіння чужим майном, діючи заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали підходити до потерпілого ОСОБА_14 який в цей момент почав йти в протилежну їм сторону, на що ОСОБА_6 почав свистіти та кричати до потерпілого, який в свою чергу зупинився та перепитав, чи до нього вони звертаються, на що ОСОБА_6 висловив прохання потерпілому надати запалити, та потерпілий відмовив, та ОСОБА_6 в свою чергу почав висловлювати вербальні погрози потерпілому, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в свою чергу залишались на місці вчинення злочину та здійснювали контроль оточуючого середовища.
В подальшому ОСОБА_6 з метою уникнення опору потерпілого, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, нанісши йому удар рукою по голові в область обличчя та потерпілий, зрозумівши що його життю та здоров'ю може загрожувати небезпека здійснив спробу втекти, однак відбігши на відстань приблизно 5-7 метрів був наздогнаним ОСОБА_7 , який потягнув потерпілого за рюкзак і повалив на землю, почавши висловлювати погрози потерпілому, щоб той віддав свій мобільний телефон і в цей час до потерпілого підбігли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та почали наносити удари по тілу, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді синця на спинці носа від верхньої третини з розповсюдженням на повіки обох очей, садна на фоні синця, ближче до зовнішнього краю лівої надбрівної дуги, садна на спинці носа в верхній частині на фоні синця, на межі м'яких тім'яних ділянок, травматичні злами ріжучого краю коронок 1,2 зубів верхньої щелепи справа та злами ріжучого краю коронок 1, 2 зубів верхньої щелепи зліва, злами ріжучого краю коронок 1, 2 зубів нижньої щелепи справа та злами ріжучого краю коронок 1, 2 зубів нижньої щелепи зліва, які відповідно до висновка експерта № 042/1-50-2024 від 05.02.2024 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В свою чергу, ОСОБА_7 вихопив із рук потерпілого ОСОБА_14 мобільний телефон марки Xiaomi Mi A1 4GB/32GB, чорного кольору IMEI: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 вартістю 1500,00 гривень з sim-картою оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_6 , яка матеріальної цінності для потерпілого не становить.
Після чого, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдали потерпілому ОСОБА_14 майнової шкоди на суму 1500,00 гривень.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
ОСОБА_7 , будучи раніше судимим, а саме: 11.03.2019 році вироком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 роки 1 місць позбавлення волі, на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 16.10.2020 звільнений умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 25 днів, на шлях виправлення не став та повторно вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності на території Солом'янського району.
Так, відповідно до Указу Президента України ОСОБА_12 від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком, який продовжує діяти по теперішній час.
02.02.2024 близько 20 години 50 хвилин, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , перебували за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 8, де побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_13 , що йшов спереду них, майно якого визнали об'єктом свого злочинного посягання та в ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виник спільний злочинний умисел на повторне відкрите заволодіння майном за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 користуючись подоланим фізичним опором потерпілого відкрито заволодіти його майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, діючи заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 прискорили крок з метою наздогнати потерпілого ОСОБА_13 , при цьому залишивши позаду ОСОБА_7 , та підійшовши до потерпілого, ОСОБА_6 звернувся з проханням надати запалити, на що потерпілий відмовив, та ОСОБА_6 в свою чергу почав висловлювати вербальні погрози потерпілому ОСОБА_13 щодо надання ним грошових коштів або інших цінностей, а ОСОБА_8 в свою чергу залишався на місці вчинення злочину та здійснював контроль оточуючого середовища, з метою повідомлення ОСОБА_6 про можливу небезпеку, або викриття їх злочинних дій.
В подальшому ОСОБА_6 з метою уникнення опору потерпілого, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, нанісши йому удар рукою по голові в область правого ока, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на повіках правого ока та садно на фоні синця, ближче до зовнішнього краю правої надбрівної дуги, які відповідно до висновка експерта № 042/1-52-2024 від 05.02.2024 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В той момент, ОСОБА_7 , підійшовши ближче до потерпілого ОСОБА_13 та скориставшись тим що можливий фізичний опір потерпілого подолано, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Apple» моделі «Iphone 11 Pro Max» темно-зеленого кольору IMEI/MEID: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 вартістю 14233,33 гривень в чорному чохлі, з sim-картою ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_3 , які матеріальної цінності для потерпілого не становить.
Після чого, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдали потерпілому ОСОБА_13 майнової шкоди на суму 14233,33 гривень.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Крім цього, 02.02.2024 близько 21 години 10 хвилин, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , перебували за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 13, де побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_14 , що стояв на зупинці громадського транспорту, майно якого визнали об'єктом свого злочинного посягання та в ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виник повторний спільний злочинний умисел на відкрите викрадення майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 користуючись подоланим фізичним опором потерпілого відкрито заволодіти його майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на повторне відкрите заволодіння чужим майном, діючи заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали підходити до потерпілого ОСОБА_14 який в цей момент почав йти в протилежну їм сторону, на що ОСОБА_6 почав свистіти та кричати до потерпілого, який в свою чергу зупинився та перепитав, чи до нього вони звертаються, на що ОСОБА_6 висловив прохання потерпілому надати запалити, та потерпілий відмовив, та ОСОБА_6 в свою чергу почав висловлювати вербальні погрози потерпілому, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в свою чергу залишались на місці вчинення злочину та здійснювали контроль оточуючого середовища.
В подальшому ОСОБА_6 з метою уникнення опору потерпілого, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, нанісши йому удар рукою по голові в область обличчя та потерпілий, зрозумівши що його життю та здоров'ю може загрожувати небезпека здійснив спробу втекти, однак відбігши на відстань приблизно 5-7 метрів був наздогнаним ОСОБА_7 , який потягнув потерпілого за рюкзак і повалив на землю, почавши висловлювати погрози потерпілому, щоб той віддав свій мобільний телефон і в цей час до потерпілого підбігли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та почали наносити удари по тілу, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді синця на спинці носа від верхньої третини з розповсюдженням на повіки обох очей, садна на фоні синця, ближче до зовнішнього краю лівої надбрівної дуги, садна на спинці носа в верхній частині на фоні синця, на межі м'яких тім'яних ділянок, травматичні злами ріжучого краю коронок 1,2 зубів верхньої щелепи справа та злами ріжучого краю коронок 1, 2 зубів верхньої щелепи зліва, злами ріжучого краю коронок 1, 2 зубів нижньої щелепи справа та злами ріжучого краю коронок 1, 2 зубів нижньої щелепи зліва, які відповідно до висновка експерта № 042/1-50-2024 від 05.02.2024 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В свою чергу, ОСОБА_7 вихопив із рук потерпілого ОСОБА_14 мобільний телефон марки Xiaomi Mi A1 4GB/32GB, чорного кольору IMEI: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 вартістю 1500,00 гривень з sim-картою оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_6 , яка матеріальної цінності для потерпілого не становить.
Після чого, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдали потерпілому ОСОБА_14 майнової шкоди на суму 1500,00 гривень.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
ОСОБА_8 , будучи раніше судимим, а саме: 06.12.2023 році вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області за ч. 4 ст.185 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі с. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленим іспитовим строком терміном на два роки, на шлях виправлення не став та повторно вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності на території Солом'янського району.
Так, відповідно до Указу Президента України ОСОБА_12 від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком, який продовжує діяти по теперішній час.
02.02.2024 близько 20 години 50 хвилин, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , перебували за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 8, де побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_13 , що йшов спереду них, майно якого визнали об'єктом свого злочинного посягання та в ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виник спільний злочинний умисел на повторне відкрите заволодіння майном за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 користуючись подоланим фізичним опором потерпілого відкрито заволодіти його майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, діючи заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 прискорили крок з метою наздогнати потерпілого ОСОБА_13 , при цьому залишивши позаду ОСОБА_7 , та підійшовши до потерпілого, ОСОБА_6 звернувся з проханням надати запалити, на що потерпілий відмовив, та ОСОБА_6 в свою чергу почав висловлювати вербальні погрози потерпілому ОСОБА_13 щодо надання ним грошових коштів або інших цінностей, а ОСОБА_8 в свою чергу залишався на місці вчинення злочину та здійснював контроль оточуючого середовища, з метою повідомлення ОСОБА_6 про можливу небезпеку, або викриття їх злочинних дій.
В подальшому ОСОБА_6 з метою уникнення опору потерпілого, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, нанісши йому удар рукою по голові в область правого ока, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на повіках правого ока та садно на фоні синця, ближче до зовнішнього краю правої надбрівної дуги, які відповідно до висновка експерта № 042/1-52-2024 від 05.02.2024 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В той момент, ОСОБА_7 , підійшовши ближче до потерпілого ОСОБА_13 та скориставшись тим що можливий фізичний опір потерпілого подолано, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Apple» моделі «Iphone 11 Pro Max» темно-зеленого кольору IMEI/MEID: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 вартістю 14233,33 гривень в чорному чохлі, з sim-картою ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_3 , які матеріальної цінності для потерпілого не становить.
Після чого, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдали потерпілому ОСОБА_13 майнової шкоди на суму 14233,33 гривень.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Крім цього, 02.02.2024 близько 21 години 10 хвилин, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , перебували за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 13, де побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_14 , що стояв на зупинці громадського транспорту, майно якого визнали об'єктом свого злочинного посягання та в ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виник повторний спільний злочинний умисел на відкрите викрадення майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 користуючись подоланим фізичним опором потерпілого відкрито заволодіти його майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на повторне відкрите заволодіння чужим майном, діючи заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали підходити до потерпілого ОСОБА_14 який в цей момент почав йти в протилежну їм сторону, на що ОСОБА_6 почав свистіти та кричати до потерпілого, який в свою чергу зупинився та перепитав, чи до нього вони звертаються, на що ОСОБА_6 висловив прохання потерпілому надати запалити, та потерпілий відмовив, та ОСОБА_6 в свою чергу почав висловлювати вербальні погрози потерпілому, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в свою чергу залишались на місці вчинення злочину та здійснювали контроль оточуючого середовища.
В подальшому ОСОБА_6 з метою уникнення опору потерпілого, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, нанісши йому удар рукою по голові в область обличчя та потерпілий, зрозумівши що його життю та здоров'ю може загрожувати небезпека здійснив спробу втекти, однак відбігши на відстань приблизно 5-7 метрів був наздогнаним ОСОБА_7 , який потягнув потерпілого за рюкзак і повалив на землю, почавши висловлювати погрози потерпілому, щоб той віддав свій мобільний телефон і в цей час до потерпілого підбігли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та почали наносити удари по тілу, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді синця на спинці носа від верхньої третини з розповсюдженням на повіки обох очей, садна на фоні синця, ближче до зовнішнього краю лівої надбрівної дуги, садна на спинці носа в верхній частині на фоні синця, на межі м'яких тім'яних ділянок, травматичні злами ріжучого краю коронок 1,2 зубів верхньої щелепи справа та злами ріжучого краю коронок 1, 2 зубів верхньої щелепи зліва, злами ріжучого краю коронок 1, 2 зубів нижньої щелепи справа та злами ріжучого краю коронок 1, 2 зубів нижньої щелепи зліва, які відповідно до висновка експерта № 042/1-50-2024 від 05.02.2024 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В свою чергу, ОСОБА_7 вихопив із рук потерпілого ОСОБА_14 мобільний телефон марки Xiaomi Mi A1 4GB/32GB, чорного кольору IMEI: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 вартістю 1500,00 гривень з sim-картою оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_6 , яка матеріальної цінності для потерпілого не становить.
Після чого, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, покинули місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдали потерпілому ОСОБА_14 майнової шкоди на суму 1500,00 гривень.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 суду показав, що свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому. Суду показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, переданому до суду, відповідають дійсним обставинам вчинених ним кримінальних правопорушень. Суду пояснив, що 02.02.2024 у вечірній час, він, разом із своїми друзями ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , побачили потерпілого ОСОБА_13 , який йшов спереду них, та якого вони вирішили пограбувати з метою особистого збагачення, бо в той період часу перебували у пошуках роботи та мали фінансові труднощі. Пояснив, що побачивши потерпілого, вони разом із ОСОБА_8 прискорили крок, при цьому залишивши позаду ОСОБА_7 , підійшли до потерпілого, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до потерпілого із проханням підкурити, однак у подальшому ОСОБА_6 наніс удар рукою по голові в область правого ока потерпілому, в цей час ОСОБА_7 , підійшовши ближче до потерпілого, вихватив із рук останнього мобільний телефон марки, після чого обвинувачені усі разом покинули місце злочину. У подальшому, в цей же вечір обвинувачені усі разом, перебуваючи по вул. Протасів Яр, 13, побачили потерпілого ОСОБА_14 , який стояв на зупинці, вони вирішили пограбувати його, та домовились, що ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 забрати майно. ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали підходити до потерпілого ОСОБА_14 , який в цей момент почав йти в протилежну їм сторону, на що ОСОБА_6 почав свистіти та кричати до потерпілого, який в свою чергу зупинився та перепитав, чи до нього вони звертаються, на що ОСОБА_6 висловив прохання потерпілому надати запалити, та потерпілий відмовив, та ОСОБА_6 наніс удар рукою по голові в область обличчя потерпілому, після чого, потерпілий намагався втекти, однак його наздогнав ОСОБА_7 , та повалив його на землю, в цей час до потерпілого підбігли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та почали наносити удари по тілу потерпілому, а ОСОБА_7 вихопив із рук потерпілого ОСОБА_14 мобільний телефон марки Xiaomi Mi, після чого вони втекли з місця скоєння злочину. Мали намір продати мобільні телефони та за виручені кошти оплатити проживання у хостелі, однак були затримані працівниками поліції, про вчинене шкодує, просить суворо не карати.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 суду показав, що свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому. Суду показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, переданому до суду, відповідають дійсним обставинам вчинених ним кримінальних правопорушень. Суду пояснив, що 02.02.2024 у вечірній час, він, разом із своїми друзями ОСОБА_15 та ОСОБА_17 побачили потерпілого ОСОБА_13 , який йшов спереду них, та якого вони вирішили пограбувати з метою особистого збагачення, бо в той період часу перебували у пошуках роботи та мали фінансові труднощі. Пояснив, що побачивши потерпілого, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 прискорили крок, при цьому залишивши його позаду, аби він спостерігав, щоб ніхто не завадив вчиненню злочину. Коли обвинувачені підійшли до потерпілого, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до потерпілого із проханням підкурити, далі ОСОБА_6 наніс удар рукою по голові потерпілому, в цей час обвинувачений ОСОБА_7 , підійшовши ближче до потерпілого, вихватив із рук останнього мобільний телефон марки, після чого обвинувачені усі разом покинули місце злочину. У подальшому, в цей же вечір обвинувачені усі разом, перебуваючи по вул. Протасів Яр, 13, побачили потерпілого ОСОБА_14 , який стояв на зупинці, вони вирішили пограбувати його, та домовились, що ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 забрати майно. ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали підходити до потерпілого ОСОБА_14 , який в цей момент почав йти в протилежну їм сторону, на що ОСОБА_6 почав свистіти та кричати до потерпілого, далі ОСОБА_6 наніс удар рукою по голові потерпілому, після чого, потерпілий намагався втекти, однак його наздогнав ОСОБА_7 , та повалив його на землю, в цей час до потерпілого підбігли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та почали наносити удари по тілу потерпілому, а ОСОБА_7 вихопив із рук потерпілого ОСОБА_14 мобільний телефон марки Xiaomi Mi, після чого вони втекли з місця скоєння злочину. Мали намір продати мобільні телефони та за виручені кошти оплатити проживання у хостелі, однак були затримані працівниками поліції, про вчинене шкодує, просить суворо не карати.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 суду показав, що свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому. Суду показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, переданому до суду, відповідають дійсним обставинам вчинених ним кримінальних правопорушень. Суду пояснив, що 02.02.2024 у вечірній час, він, разом із своїми друзями ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , побачили потерпілого ОСОБА_13 , який йшов спереду них, та якого вони вирішили пограбувати з метою особистого збагачення, бо в той період часу перебували у пошуках роботи та мали фінансові труднощі. Пояснив, що побачивши потерпілого, вони разом із ОСОБА_6 прискорили крок, при цьому залишивши позаду ОСОБА_7 , підійшли до потерпілого, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до потерпілого із проханням підкурити, однак у подальшому ОСОБА_6 наніс удар рукою по голові в область правого ока потерпілому, в цей час ОСОБА_7 , підійшовши ближче до потерпілого, вихватив із рук останнього мобільний телефон марки, після чого обвинувачені усі разом покинули місце злочину. У подальшому, в цей же вечір обвинувачені усі разом, перебуваючи по вул. Протасів Яр, 13, побачили потерпілого ОСОБА_14 , який стояв на зупинці, вони вирішили пограбувати його, та домовились, що ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 мали подолати фізичний опір потерпілого, а ОСОБА_7 забрати майно. ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали підходити до потерпілого ОСОБА_14 , який в цей момент почав йти в протилежну їм сторону, на що ОСОБА_6 почав свистіти та кричати до потерпілого, який в свою чергу зупинився та перепитав, чи до нього вони звертаються, на що ОСОБА_6 висловив прохання потерпілому надати запалити, та потерпілий відмовив, та ОСОБА_6 наніс удар рукою по голові потерпілому, після чого, потерпілий намагався втекти, однак його наздогнав ОСОБА_7 , та повалив його на землю, в цей час до потерпілого підбігли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та почали наносити удари по тілу потерпілому, а ОСОБА_7 вихопив із рук потерпілого ОСОБА_14 мобільний телефон марки Xiaomi Mi, після чого вони втекли з місця скоєння злочину. Мали намір продати мобільні телефони та за виручені кошти оплатити проживання у хостелі, однак були затримані працівниками поліції, про вчинене шкодує, просить суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачені в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальних актах, які надійшли до провадження суду, обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх спільної позиції, роз'яснивши обвинуваченим наслідки, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинувачених та дослідженням характеризуючих особу обвинувачених матеріалів.
/ч. 3 ст. 349 КПК України/
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно п. п. 2, 3, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» більш суворе покарання призначається особам, які скоїли злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, в складі організованих груп і менш суворе покарання може призначатись особам, які щиросердно розкаялися в скоєному, активно сприяли розкриттю злочину, при цьому враховується стадія вчинення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків які настали.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом враховано, що обвинувачений вчинив два епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності останні рази: на підставі вироку Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.07.2021 р. до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2022 звільнений від призначеного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку, та на підставі вироку Голованівського районного суду Кіровоградської області від 24.01.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість; офіційно не працевлаштований; не одружений; не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей; на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває; також при призначення покарання суд враховує думку потерпілого ОСОБА_13 , який просив суворо не карати обвинуваченого, оскільки останній перед ним вибачився та його вибачення потерпілим прийняті.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлені.
Таким чином, із врахуванням встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявністю обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, наявність не знятої та непогашеної у встановленому законом порядку судимості, обставини неодноразового притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, та раз від разу, відбуваючи покарання, обвинувачений на шлях виправлення та перевиховання не стає, та знову вчиняє корисливі злочини, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України у виді 8 років позбавлення волі.
При цьому, із врахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України, та призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.
Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_6 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 07 год. 35 хв. 04 лютого 2024 року.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , судом враховано, що обвинувачений вчинив два епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, останні рази: вироком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11.03.2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, напідставі ч. 1 ст. 71 КК України, остаточно призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, та вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., залишок суми штрафу становить 14 483 грн.; має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість; одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, також при призначення покарання суд враховує думку потерпілого ОСОБА_13 , який просив суворо не карати обвинуваченого, оскільки останній перед ним вибачився та його вибачення потерпілим прийняті.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлені.
Таким чином, із врахуванням встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявністю обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, наявність не знятої та непогашеної у встановленому законом порядку судимості, обставини неодноразового притягнення обвинуваченого ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, та раз від разу, відбуваючи покарання, обвинувачений на шлях виправлення та перевиховання не стає, та знову вчиняє корисливі злочини, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України у виді 8 років позбавлення волі.
При цьому, із врахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України, та призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.
Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_7 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 08 год. 03 хв. 04 лютого 2024 року.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , судом враховано, що обвинувачений вчинив два епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз: 06.12.2023 на підставі вироку Голованівського районного суду Кіровоградської області за ч. 4 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на два роки, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, кримінальне правопорушення вчинено в період іспитового строку; обвинувачений офіційно не працевлаштований; одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, які проживають з бабусею у с. Капітанка, відповідно до Актів обстеження умов проживання від 29.07.2025 за № 52, від 30.07.2025 сім'я малозабезпечена, умови проживання незадовільні, мати схильна до зловживання алкогольними напоями, з місця проживання на обвинуваченого ОСОБА_8 надано позитивну характеристику від 05.02.2024 р., від 30.07.2025, мати обвинуваченого ОСОБА_18 є інвалідом ІІ групи; на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога обвинувачений не перебуває, також при призначення покарання суд враховує думку потерпілого ОСОБА_13 , який просив суворо не карати обвинуваченого, оскільки останній перед ним вибачився та його вибачення потерпілим прийняті.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей.
Відомості про перебування на утриманні обвинуваченого ОСОБА_8 його матері, яка є інвалідом ІІ групи, суду не подано, адже сама довідка до акту огляду МСЕК відносно ОСОБА_18 не містить в собі відомостей про її спільне проживання разом із обвинуваченим.
Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлені.
Таким чином, із врахуванням встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявністю обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, те, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим в період іспитового строку, а також обставини неодноразового притягнення обвинуваченого ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, та раз від разу, відбуваючи покарання, обвинувачений на шлях виправлення та перевиховання не стає, та знову вчиняє корисливі злочини, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України у виді 8 років позбавлення волі.
При цьому, із врахуванням вищенаведеного, та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України, і тим більше ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.
Згідно з частиною 1 статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частиною 4 статті 71 КК України передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли вони визначаються шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
За правилами частини 3 статті 72 КК України основне покарання у вигляді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складенню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Аналіз наведених вище положень закону та судової практики дає можливість зробити висновок, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком.
Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднати невідбутну частину покарання, призначеного за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2023 р. по справі № 386/808/23, остаточно призначивши обвинуваченому ОСОБА_19 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.
Строк відбування покарання обвинуваченим відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 07 год. 50 хв. 04 лютого 2024 року.
Долю речових доказів визначити на підставі ст. 100 КПК України.
Цивільні позови в кримінальному провадженні не заявлені.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні становлять 4 539, 84 грн., які підлягають стягненню з обвинувачених по 1 513, 28 грн. з кожного.
Запобіжний захід обвинуваченим до набрання вироком суду законної сили залишити без змін, - у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 337, 349, 368, 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_6 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 07 год. 35 хв. 04 лютого 2024 року.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання, призначене ОСОБА_6 за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 24.01.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 850 грн., - виконувати самостійно.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком суду законної сили залишити без змін, - у виді тримання під вартою.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_7 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 08 год. 03 хв. 04 лютого 2024 року.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання, призначене ОСОБА_7 за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 06.10.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., залишок суми штрафу становить 14 483 грн., - виконувати самостійно.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання вироком суду законної сили залишити без змін, - у виді тримання під вартою.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднати невідбутну частину покарання, призначеного за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2023 р. по справі № 386/808/23, остаточно призначивши обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_8 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 07 год. 50 хв. 04 лютого 2024 року.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до набрання вироком суду законної сили залишити без змін, - у виді тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користь Держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у сумі 1 513, 28 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 користь Держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у сумі 1 513, 28 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 користь Держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у сумі 1 513, 28 грн.
Вирішити долю речових доказів:
Оптичний диск із відеозаписами з камер відеоспостереження, що розташовані в приміщенні магазину АТБ-маркет за адресою м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 22-Б за 02.02.2024, оптичний лиск із відеозаписами з камер відеоспостереження, що розташовані на будівлі за адресою м. Київ, вул. Протасів Яр, 13 за 02.02.2024 р., - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку його зберігання;
Мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 11 Pro Max» темно-зеленого кольору IMEI/MEID: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , - залишити у власності потерпілого ОСОБА_13 ;
Мобільний телефон марки Xiaomi Mi A1 4GB/32GB, чорного кольору IMEI: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з sim-картою оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_6 , - залишити у власності потерпілого ОСОБА_14 ;
Мобільний телефон марки «Xiаomi Redmi» синього кольору ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 з сім-карткою «Київстар», вилучений до спец. пакету НПУ CRI1274815, куртку чорного кольору, яку було поміщено до спец. пакету НПУ PSP 4196572, штани чорного кольору з смугами білого кольору, кофту кольору хакі, які було поміщено до спец. пакету НПУ PSP 4196571, берці зеленого кольору, які було поміщено до спец. пакету НПУ PSP 4196566, - повернути засудженому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання вироком суду законної сили;
Мобільний телефон марки «Xiаomi Redmi» чорного кольору з ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , що поміщено до спец. пакету №CRI №1274840, паспорт ID-картка № НОМЕР_9 , виданий на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер картки платника податків, виданий на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон марки «Maxcom» ІМЕІ: НОМЕР_10 , запальничку, які поміщено до спец. пакету НПУ CRI № 1274839, кросівки чорного кольору, кофту чорно-зеленого кольору з написом «Nike», штани сірого кольору, які поміщено до вторинного пакування до спец. пакету НПУ № WAR 1869477, - повернути засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після набрання вироком суду законної сили.
Мобільний телефон марки «Redmi 9» синього кольору ІМЕІ: НОМЕР_11 з сім карткою НОМЕР_12 , вилучений до спец. пакету НПУ CRI1274821, кросівки білого кольору, які поміщено до вторинного пакування до спец. пакету НПУ № WAR1869478, куртка чорного кольору, кофта бежевого кольору, штани чорного кольору, які поміщені до вторинного пакування до спец. пакету НПУ № WAR1869480, - повернути засудженому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після набрання вироком суду законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженими в той же строк з дня отримання копії вироку.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1