Справа №760/17982/25 1-кс/760/8923/25
23 липня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12017100010010407 від 02 листопада 2017 року,
До провадження слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року в межах кримінального провадження № 12017100010010407 від 02 листопада 2017 року за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 191, частиною другою статті 367 КК України.
У поданому клопотанні заявник просить скасувати накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100010010407, зареєстрованому в ЄРДР 02 листопада 2017 року, арешт на майно, вилучене в ході обшуку 20 січня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_1 ; сім-картку мобільного оператора «Київстар», з абонентським номером « НОМЕР_2 ».
Клопотання мотивоване тим, що зі змісту клопотання органу досудового розслідування, вбачається, що єдиними підставами накладення арешту на мобільний телефон марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_1 та сім-карти мобільного оператора «Київстар», що на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , стали той факт, що мобільний телефон, на який сторона обвинувачення просила накласти арешт, обладнаний системою логічного захисту у вигляді код-паролю, та той факт, що на прохання слідчого ОСОБА_4 відмовився подолати систему логічного захисту, а також наявність постанови слідчого про визнання вказаного мобільного телефону та сім?карти речовими доказами у кримінальному провадженні.
Саме ці доводи, на думку слідчого судді, є достатніми підставами вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеними статтею 98 КПК України.
Проте, з такими висновками неможливо погодитись з огляду на такі обставини: досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100010010407, зареєстрованому в ЄРДР 02 листопада 2017 року, здійснюється відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , жодних прямих доказів причетності ОСОБА_4 до протиправної діяльності зазначених вище осіб, прокурором у клопотанні не наведено; жодних прямих посилань на будь-яку протиправну діяльність з боку ОСОБА_4 у клопотанні прокурора про арешт майна не міститься; ОСОБА_4 не є підозрюваним у межах вищевказаного кримінального провадження.
Крім того, прокурором в клопотанні не зазначено і слідчим суддею в ухвалі не наведено конкретних підстав та мети накладення арешту, окрім перерахування формальних підстав, таких як запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна. Також, не наведено жодних доводів того, яке безпосереднє значення вилучені речі мають для досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100010010407.
Враховуючи вищевикладене, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року підлягає скасуванню у зв'язку з його необґрунтованістю, а також відсутністю необхідності в утриманні даних речей, оскільки вони не мають жодного доказового значення для подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100010010407, тому представник власника майна звернувся до слідчого судді з указаним клопотанням.
Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у ньому, просив його задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки слідчому судді невідомо.
Частиною другою статті 174 КПК України передбачено, що клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Статтею 26 КПК України передбачено, що, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд вважає за можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність прокурора.
Вислухавши представника власника майна, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення.
Слідчий суддя установив, що слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100010010407 від 02 листопада 2017 року за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 191, частиною другою статті 367 КК України.
В межах зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року (справа № 760/1818/25) накладено арешт (з забороною користування та розпорядження) на майно, яке було вилучено при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон - «Samsung», імей: НОМЕР_1 з сім-карткою мобільного оператора «Київстар», з абонентським номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .
Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
З метою збереження речових доказів, як визначено частиною третьою статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з частиною десятою статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вбачається зі змісту ухвали, якою накладено арешт на майно, слідчий суддя керувалася вимогами статті 173 КПК України, врахувала, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів. Отже, були наявні обґрунтовані підстави вважати, що дане майно має значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та те, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
При дослідженні слідчим суддею матеріалів клопотання про скасування арешту майна встановлено, що доказів в його обґрунтування слідчому судді не надано, оскільки сторона заявника при зверненні до суду не довела обставин, на які заявник посилається у своєму клопотанні, які в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог про скасування арешту.
Так, у ході судового розгляду, зі змісту протоколу обшуку встановлено, що під час проведення обшуку ОСОБА_4 було запропоновано надати доступ до арештованого телефону, однак останній заявив, що він не може надати доступ, так як забув пароль до його телефону і не може пригадати комбінацію для розблокування телефону.
Відповідно до частини другої статті 167 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Доказів на підтвердження того, що стороною обвинувачення після вилучення мобільного телефону були здійснені всі необхідні дії для дослідження наявної на ньому інформації, та визначення її значення для кримінального провадження, заявником не надано.
Крім того, доводи адвоката про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів є необґрунтованими з огляду на таке.
Так, шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, слідчим суддею було встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року залишено без змін ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року про накладення арешту на вищевказане майно, з підстав відповідності цих речей критеріям речових доказів.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.
З огляду на викладене та керуючись статтями 98, 170-174, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1