Справа №760/20842/24
Провадження №2/760/2719/25
(заочне)
06 травня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Омельян Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» - директор Ткаченко М.М. звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1857548 від 17 липня 2021 року в розмірі 19860,33 грн, понесені витрати на сплату судового збору розмірі 3028 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17 липня 2021 року ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та відповідач уклали кредитний договір №1857548, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн, а позичальник зобов'язалась повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти.
29 листопада 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №29/11-1, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за кредитним договором №1857548.
29 листопада 2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 29/11-1, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за кредитним договором №1857548.
Відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами порушені.
Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 19860,33 грн, з яких:
- 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 7935 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;
- 1500 грн - заборгованість за комісіями;
- 353,83 грн - інфляційні збитки;
- 71,50 грн - нараховані 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому зазначено, що не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подав.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 17 липня 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1857548, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 грн, строком 15 календарних місяців, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти у сумі 10000 грн.
29 листопада 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №29/11-1, відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за кредитним договором №1857548 від 17 липня 2021 року, укладеним між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .
Зазначене підтверджується реєстром боржників до договору про відступлення прав вимоги №29/11-1 від 29 листопада 2021 року.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за кредитним договором №1857548 від 17 липня 2021 року, укладеним між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .
Зазначене підтверджується реєстром боржників до договору відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.
Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 19860,33 грн, з яких:
- 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 7935 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;
- 1500 грн - заборгованість за комісіями;
- 353,83 грн - інфляційні збитки;
- 71,50 грн - нараховані 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначені порядок укладення електронного договору.
Так, положеннями частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки
Судом встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Згідно з висновками, що викладені в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 28.04.2021 року у справі №234/7160/20, від 10.06.2021 року у справі №234/7159/20, від 18.06.2021 року у справі №234/8079/20.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі №756/6038/20, незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд встановив, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача на підставі договору №29/11-1 про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2021 року та договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає (стаття 1077 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №2-2035/11 (провадження №61-2449св18) викладено висновок, згідно якого тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Згідно положень статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Суд звертає увагу, що відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12,13 ЦПК України), обов'язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.
Станом на день розгляду справи борг за кредитним договором відповідачем не повернуто, відзиву на позов на надано, розмір заборгованості не спростовано, контр розрахунку суми заборгованості до суду не надано, тому суд вважає доведеним обов'язок відповідача і факт його невиконання по сплаті строкових платежів за кредитним договором №1857548.
За таких обставин, враховуючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1857548 від 17 липня 2021 року в сумі 19860,33 грн, з яких 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7935 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1500 грн - заборгованість за комісіями; 353,83 грн - інфляційні збитки; 71,50 грн - нараховані 3% річних.
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2024 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. був укладений Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги.
На виконання Договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року станом адвокат виконав, а позивач прийняв та сплатив юридичні послуги: надання усної консультації (2 години - 3000 грн), складання позовної заяви про стягання боргу для подачі до суду (2 годин - 6000 грн).
Згідно з актом №1 про надання юридичної допомоги від 06 серпня 2024 року, наданого позивачем вбачається, що вартість послуг адвоката становить 9000 грн.
Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ст.1 Закону України « Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
З урахуванням цього та наданих позивачем доказів понесених витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про їх співмірність предмету позову та виконаному обсягу робіт адвокатом, а тому приходить до висновку про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Таким чином, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 12028 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн, а також 9000 грн витрат на правову допомогу).
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №1857548 від 17 липня 2021 року в розмірі 19860 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 33 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 12028 (дванадцять тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова