Справа № 758/11358/24
Категорія 67
25 червня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Вигівська В. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 (по ВКЗ),
представника відповідача - ОСОБА_2 (по ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
В вересні 2024р. ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 29.10.2024р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі. На момент звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя, ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 14 серпня 2024р. було відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу.
Позивач зазначає у позовній заяві, що за час перебування у шлюбі подружжям було набуто у спільну сумісну власність таке майно:
- квартира двокімнатна, загальна площа 64.5 кв.м, житлова площа 23.4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване 22.08.2019 за ОСОБА_4 , вартістю 4 702 445,00 гривень;
-квартира двокімнатна, загальна площа 65.3 кв.м, житлова площа 23.6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстроване 23.08.2019 за ОСОБА_4 , вартістю 4 760 761,00 гривень.
Позивач зазначає, що угоди про добровільний поділ даного майна не було досягнуто, шлюбний договір не укладався.
З метою поділу даного майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючи спосіб поділу майна, позивач зазначив таке. Обставини для відступлення від засад рівності часток майна відсутні, тому відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України частки спільно нажитого майна подружжям є рівними. Вартість спільно нажитого майна подружжя, яке є спільною сумісною власністю подружжя, становить 9 463206,00 гривень (4702445,00 + 4760761,00 = 9 463 206,00). Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками та припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України). При поділі кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
З метою забезпечення принципу поділу, за якого в результаті поділу кожна зі сторін має отримати в особисту приватну власність у натурі таку кількість майна, вартість якого буде максимально наближеною до величини частки дружини/чоловіка, які є рівними та складають по 4 731 603,00 гривень (9 463 206,00 / 2 = 4 731 603,00), позивач ОСОБА_3 запропонував такий варіант поділу: квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 4 702 445,00 гривень виділити у особисту приватну власність ОСОБА_3 , іншу квартиру - квартиру АДРЕСА_4 , вартістю 4760761,00 гривень, виділити у особисту приватну власність ОСОБА_4 .
Враховуючи, що вартість виділеної ОСОБА_4 у особисту приватну власність двокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , є більшою на 58 316,00 гривень (4760761,00 - 4702445,00 = 58316,00), ніж вартість виділеної ОСОБА_3 у особисту приватну власність двокімнатної квартири №588 , одночасно з проведеним поділом позивач запропонував стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від рівності часток подружжя в нерухомому майні у розмірі 29 158,00 гривень (4 731 603,00 - 4 702 445,00 = 29 158,00).
Відтак, позивач просив у порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на квартиру двокімнатну, загальна площа 64.5 кв.м, житлова площа 23.4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1899603180000, вартістю 4 702 445,00 гривень;
визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право особистої приватної власності на квартиру двокімнатну, загальна площа 65.3 кв.м, житлова площа 23.6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1900012880000, вартістю 4 760 761,00 гривень;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , грошову компенсацію за відхилення від рівності часток подружжя у розмірі 29 158,00 гривень;
стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024р. у даній справі було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
29 жовтня 2024р. від представника відповідачки ОСОБА_4 надійшов Відзив на позовну заяву. У Відзиві відповідачка погодилася з тим, що квартири належить сторонам на праві спільної сумісної. Проте, відповідачка вважає, що квартири повинні бути поділені таким шляхом: кв. №588 повинна бути поділена шляхом визначення за кожним із сторін по 1/2 частині квартири; а квартира №589 повинна бути присуджена відповідачці, адже з нею залишились проживати неповнолітні діти.
У Відзиві відповідачка звертала увагу суду на те, що з нею залишилися проживати троє неповнолітніх дітей. 6 серпня 2024р. Суворовськийм районним судом міста Одеси було видано судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Станом на день подачі Відзиву на позовну заяву, як зазначає відповідачка, аліментів вона не отримує та самостійно утримує дітей. Будь-яка додаткова фінансова відповідальність, така як грошова компенсація за відхилення від рівності часток подружжя, яку вимагає стягнути позивач, створить для відповідачки значний тягар. Посилалась на практику Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 жовтня 2018р. у справі №6-245цс18, згідно якої суд може відступити від принципу рівності часток та не стягувати грошову компенсацію, якщо це негативно вплине на матеріальне становище тієї сторони, яка утримує неповнолітніх дітей. Посилаючись на те, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів, та на судову практику, спрямовану на захист інтересів дітей, просила відмовити у стягнення з неї компенсації на користь позивача.
Крім того, висловила позицію, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його. Посилаючись на те, що вона не надає згоду на стягнення з неї компенсації, просить суд відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
31 жовтня 2024р. від представника відповідачки - адвоката Іванової Ганни Степанівни надійшов Відзив на позовну заяву, у якому представник повідомив, що 30 вересня 2024р. рішенням Суворовського районного суду міста Одеси шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу троє дітей залишилися проживати з матір'ю. Зважаючи на дану обставину, висловила позицію, що доцільним є одну квартиру між сторонами поділити порівну, а іншу квартиру - виділити у приватну власність відповідачки, з якою проживають діти. Відтак, представник просила вимоги позивача задовольнити частково та присудити йому в порядку поділу майна подружжя половину квартири АДРЕСА_7 , в решті позовних вимог відмовити, а також стягнути з позивача на користь відповідачки ОСОБА_4 понесені нею судові витрати - витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 грн.
4 листопада 2024р. від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Ярмолович О.Є. надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву. Представник позивача у Відповіді на відзив на позовну заяву просив врахувати суд наступні обставини, які склалися на час ухвалення рішення. Відповідно до судового наказу Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/13021/24 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% відсотків прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 серпня 2024 року і до досягнення повноліття найстаршої дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи розмір щомісячних доходів ОСОБА_3 , з нього щомісячно стягуються аліменти у максимальному розмірі по десять прожиткових мінімумів на кожну дитину, що становить 31 960,00 гривень на кожну дитину та 95 880,00 гривень на трьох дітей.
Посилаючись на вимоги частини 3 ст.70 СК України, відповідно до якої, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, та враховуючи, що розмір аліментів на кожну дитину щомісячно 31 960,00 гривень є достатнім для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, зазначав про відсутність підстав для збільшення частки ОСОБА_4 у спільному майні при його поділі.
У Відповіді на відзив представник позивача також зазначив, що 2 дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають разом з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними актами про встановлення проживання. Втім, старша дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на теперішній час, проживає разом батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи на повному утриманні батька, оскільки матір ОСОБА_4 не надає добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини, тому твердження відповідача, що на її утриманні перебувають троє дітей не відповідає обставинам справи.
З наведених підстав представник позивача вважає, що обставини для відступлення від засад рівності часток майна відсутні, тому відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України частки спільно нажитого майна подружжям повинні бути рівними.
У судовому засіданні 25 червня 2025р. представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. Звертав увагу суду на те, що станом на день розгляду справи, заборгованості по сплаті аліментів у позивача немає. Попередньо така заборгованість виникла виключно у зв'язку з тим, що судовий наказ був пред'явлений до виконання значно пізніше, а ніж його було видано. Позивач долучив до матеріалів справи довідку про свої доходи. Розмір сплачених аліментів щомісячно становить орієнтовно 95 000 грн. Даної суми достатньо для достойного утримання дітей. Крім того, старша дочка проживає з батьком, батько не усувається від спілкування та утримання дітей, та не обмежується лише сплатою аліментів. Підстав для відходу від принципу рівності часток при поділі майна подружжя немає.
У судовому засіданні 25 червня 2025р. представник відповідача просила частково задовольнити позовні вимоги та присудити позивачу половину квартири №588 , відповідачці присудити квартиру № 589 та 1/2 частину квартири №588 , адже, як зазначила представник відповідача, на даний час квартири об'єднані в 1 самостійну квартиру, наприклад в одній квартирі кухня є, а в інший - немає.
У судовому засіданні 25 червня 2025р. судом у представника відповідачки були уточнені такі питання: 1) відповідачка, хоч і зазначала у Відзиві на позовну заяву про те, що просить визнати квартиру №589 її особистою приватною власністю, втім, мала на увазі присудити їй цю квартиру, відійшовши від рівності часток; 2) наразі, хоча деякі стіни в квартирах знесені, втім, технічно можливо їх поновити та зробити 2 самостійні квартири. Сторони не вживали ніяких заходів для відновлення стін до ухвалення даного рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.
Як встановлено судом, з 29 жовтня 2024р. позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Суворовського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024р..
Від шлюбу сторони мають трьох неповнолітніх доньок.
Судовим наказом №523/13021/24 Суворовського районного суду м. Одеси з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% відсотків прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 серпня 2024 року і до досягнення повноліття найстаршої дитини.
Станом на час провадження у даній справі з позивача стягується аліменти органом державної виконавчої служби, їх розмір становить 95 880,00 грн. щомісячно.
За час подружнього життя сторонами набуто у спільну сумісну власність подружжя 2 квартири:
- квартиру АДРЕСА_7 , яка є двокімнатною квартирою, загальна площа 64.5 кв.м, житлова площа 23.4 кв.м,
-квартиру АДРЕСА_8 , яка є двокімнатною квартирою, загальна площа 65.3 кв.м, житлова площа 23.6 кв.м.
Право власності на обидві квартири зареєстроване на відповідачку ОСОБА_4 .
Квартира АДРЕСА_7 зареєстрована 22.08.2019 за ОСОБА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1899603180000, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №178478762 від 22.08.2019, вартістю 4 702 445,00 гривень, що підтверджується Довідкою за результатами проведення маркетингового аналізу з визначення найбільш імовірної ринкової вартості об?єктів нерухомості від 15.08.2024.
Квартира АДРЕСА_8 зареєстрована 23.08.2019 за ОСОБА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1900012880000, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №178543004 від 23.08.2019, вартістю 4760761,00 гривень, що підтверджується Довідкою за результатами проведення маркетингового аналізу з визначення найбільш імовірної ринкової вартості об?єктів нерухомості від 15.08.2024.
Колишнє подружжя не змогло у позасудовому порядку поділити дані квартири між собою, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. При цьому позивач просить поділити квартири таким чином, щоб і позивачу і відповідачу були присудженні по одній квартирі кожному, а відповідачка просить відійти від принципу рівності часток та присудити їй одну цілу квартиру та половину іншої квартири, тобто порівну разом з позивачем.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та СК України.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Статтею 372 ЦК України визначено, що майно яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі такого поділу, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено законом або домовленістю між ними.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторони належність їм двох квартир на праві спільного майна подружжя не оспорювали, погоджувалися з цим, не виникло заперечень щодо вартості квартир, сторони заперечували лише спосіб поділу майна подружжя.
Вирішуючи даний спір, суд встановив, що дані квартири за технічними характеристиками майже рівнозначні, відрізняються незначною площею до 2 кв.м., на даний час дані квартири об'єднані в одну велику квартиру, втім існує технічна можливість поновити їх технічний стан до первісного стану.
Позивач та відповідачка обидва проживають у квартирах, з ними проживають їхні діти. При цьому, з позивача стягується аліменти на утримання дітей на користь відповідачки. Старша дочка зі слів представника позивача проживає з батьком, 2 менші дочки - з матір'ю.
Ураховуючи викладене, в тому числі, беручи до уваги доводи, наведені сторонами щодо способу поділу спірних квартир, суд дійшов висновку, що запропонований позивачем варіант поділу є доцільним та справедливим, оскільки позивач фактично просить виділити йому у власність квартиру, яка є меншою від тієї, яку він просить присудити відповідачці, та погоджується на компенсацію частки за рахунок коштів відповідачки.
Доводи представника відповідачки про те, що відповідачка не надавала згоду на стягнення з неї компенсації, та ніби такий спосіб поділу майна є незастосовним у даній справі, не ґрунтується на вимогах закону. Так, у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №760/789/19 зазначено, що відповідно до положень ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тобто, згода іншого з подружжя необхідна в тому разі, якщо мова йде про припинення права власності особи у спільній власності подружжя, коли замість власності особі виплачується грошові кошти. Лише у такому випадку закон передбачає необхідність згоди особи отримати гроші замість власності та для гарантії сплати таких грошей, передбачає внесення грошових коштів на депозитний рахунок.
У конкретній справі має місце зворотна ситуація, коли відповідачці залишається майно у власності, позивач погоджуються на власність меншою площею, однак з компенсацією вартості площі, якої не вистачає для рівності часток. При цьому гарантій того, що відповідачка компенсує різницю вартості, немає.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63)).
Відповідно до статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суд України №11 від 21.12.2004 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Враховуючи, що загальна вартість набутого під час шлюбу майна становить 9463206,00 грн., то частка кожного в майні становить 4731603,00 грн.
Оскільки ОСОБА_3 в порядку поділу підлягає виділенню майно вартістю 4702445,00 грн., то для урівнення часток поділеного судом майна необхідно за рахунок коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 , стягнути грошову компенсацію в сумі 28158,00 грн. (вартість квартир відрізняється на суму 58 316 грн., половина від цієї суми - 28158,00 грн.).
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).
Відтак, у порядку поділу спільного майна подружжя, необхідно визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на двокімнатну квартиру, загальна площа 64.5 кв.м, житлова площа 23.4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1899603180000, а за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на двокімнатну квартиру, загальна площа 65.3 кв.м, житлова площа 23.6 кв.м, заадресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1900012880000, що припинить право спільної сумісної власності на дані квартири.
У зв'язку з відхиленням від рівності часток подружжя, необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 29158,00 гривень грошової компенсації.
Висновків суду, про те, що майно повинно бути поділене між сторонами порівну, не спростовує позиція відповідачки про те, що суд повинен був відійти від презумпції рівності часток, адже з відповідачкою залишилися проживати 3 дочки.
Так, відповідно до частини 3 ст.70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
З прямої вказівки закону випливає, що частка в праві на майно того з подружжя, з ким залишається дитина, може бути збільшена лише у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вони одержують.
У конкретній справі розмір аліментів, який арифметично припадає на кожну дитину, становить 31 960,00 гривень щомісячно, що під призмою розміру прожиткового мінімуму для дитини віком 6-18 років - 3196 грн., свідчить, що такий розмір аліментів є достатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування. Крім того, у даній справі є неоднозначною позиція сторін щодо того, з ким проживає найстарша дочка. Відтак, суд не встановив обставин, які б свідчили про можливість та необхідність відходу від принципу рівності часток подружжя у спільному майні.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 4731,60 грн.
На підставі ст.ст. 15,16, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 61, 68-71, 87 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.11.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 80, 81, 141, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити.
У порядку поділу спільного майна подружжя, визнати:
- за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на двокімнатну квартиру, загальна площа 64.5 кв.м, житлова площа 23.4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1899603180000.
- за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на двокімнатну квартиру, загальна площа 65.3 кв.м, житлова площа 23.6 кв.м, заадресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1900012880000.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 29158,00 гривень грошової компенсації за відхилення від рівності часток подружжя та 4731,60 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя: Т.В.Войтенко