печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53218/24-а
пр. 2-а-122/25
22 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника, полковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника, полковника ОСОБА_2 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_3 від 14.10.2024 року № 413 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн. на ОСОБА_1 , та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 14.10.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_3 відносно нього винесено постанову № 413 за справою про адміністративне правопорушення. Відповідно до вказаної постанови, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП). Позивач вказує, що 14.10.2024 року приблизно о 13 год. 00 хв. вийшов з місця свого проживання - квартири АДРЕСА_1 , визначеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2024 року у справі № 761/35111/24, щоб винести сміття, і був затриманий працівниками оперативного відділу Печерського РУ НП у м. Києві. Зазначає, що працівники поліції запропонували йому надати військово-обліковий документ, на що останній повідомив, що військово-обліковий документ знаходиться в квартирі, при собі є лише паспорт громадянина України у вигляді ID-картки. Працівники поліції не надали можливості позивачу надати їм для огляду військово-обліковий документ, силоміць посадили до автомобіля та відвезли його до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач вказує, що працівниками поліції не було складено відносно нього протоколу про адміністративне затримання, останні діяли у протиправний спосіб та без жодної фото - та/або відеофіксації. У ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач пояснив обставини справи та вказав, що жодної повістки не отримував. Згодом позивачу принесли і передали в руки постанову № 413 про накладення адміністративного стягнення від 14.10.2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковника ОСОБА_3 та повістку № 02/141024/01 на проходження медичної комісії на 18.10.2024 року. Позивач вказує, що ніякого розгляду адміністративної справи не було, права йому ніхто не роз'яснював, начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковника ОСОБА_3 не бачив та не спілкувався з ним. Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було дотримано процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, внаслідок чого він був позбавлений права бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, що є суттєвим порушенням ст. 248 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про виклик до відповідача, що позбавило його можливості скористатися своїм правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Водночас, позивач у позовній заяві просить витребувати докази у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В. 15.11.2024 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника, полковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.01.2025 року; у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмолено.
10.01.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Лоя О.М. надійшло клопотання, яке було передано головуючому судді 20.01.2025 року, про приєднання до матеріалів справи копії свідоцтва про зміну прізвища Серії НОМЕР_1 від 05.07.2023 року, відповідно до якого позивачем 05.07.2023 року змінено прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .
22.01.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Лоя О.М. надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача, в якій останній зазначив, що просить приєднати до матеріалів справи копію виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 09.12.2024 року.
В судове засідання 22.01.2025 року учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 22.01.2025 року просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явилися, у письмових заявах просили розглядати справу за їхньої відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Суд встановив, що згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 05.07.2023 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) позивач змінив прізвище з « ОСОБА_6 на ОСОБА_7 (а.с. 35).
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_3 від 14.10.2024 року за № 413, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500,00 грн., за те, що при перевірці під час проведення заходів мобілізації та/або дій воєнного стану був відсутній військово-обліковий документ разом з документами, що посвідчують особу (а. с. 12).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що особу позивача було встановлено на підставі паспорту громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_2 , орган, що видав 8025, дата видачі 10.07.2023 року.
Як визначено у ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб'єкта владних повноважень суд, відповідно до положень ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Як визначено у ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Пунктом 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 визначено, що громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно п. 49 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Відповідно до п. 50 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).
Як визначено у п. 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 245 КУпАП визначено що, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як визначено у ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, ч. 1 ст. 268 КУпАП України визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно ч.ч. 1, 2, ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як визначено у ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Так, в матеріалах справи не міститься докази належного повідомлення позивача про розгляд справи. Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що безпосередньо позивача, як фізичну особу, не було завчасно та належним чином повідомлено про час і місце розгляду адміністративної справи, за результатом якої винесено оскаржувану постанову, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не зміг скористатись своїм правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, що дає підстави для скасування вказаної постанови.
Частина 1 ст. 9 КУпАП вказує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У розумінні ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , а відтак сумніви з приводу відсутності вини позивача відсутні, оскільки наявні у справі докази, а саме постанова, не дають підстав вважати про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи та перевірки їх доказами, долученими до матеріалів справи, суд приймає до уваги доводи позивача щодо невідповідності обставин, викладених в оскаржуваній постанові чинному законодавству, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування пояснень позивача.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач своє рішення не обґрунтував та прийняв його передчасно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню, із скасуванням оскаржуваної постанови, оскільки з наведених обставин вбачається відсутність складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у діях позивача.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги, що суд дійшов до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, то справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Щодо позовної вимоги про визнання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_3 про адміністративне правопорушення від 14.10.2024 року за № 413 протиправною, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 286 КАС України визначено виключний перелік способів захисту порушеного права особи, які можуть бути застосовані судом та серед яких відсутній такий спосіб як визнання постанови протиправною.
Отже, застосування вищевказаних способів захисту у вигляді скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення є достатнім для відновлення порушеного права та законного інтересу позивача.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Як визначено у ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією про оплату № 2234-1480-8201-0337 від 23.10.2024 року (а.с. 18).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 9, 23, 210-1, 235, 245, 247, 251, 268, 277, 283, 284, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.п. 25, 49, 50, 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, ст. ст. 1, 2, 5-11, 19, 72-77, 79, 90,132, 139, 159, 165, 241-246, 262, 268 п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника, полковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_3 від 14.10.2024 року № 413 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн. на ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, за яким постановою від 14.10.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП відсутній.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі начальника, полковника ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Апеляційні скарги на судове рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 22.01.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко