707/1526/25
2/707/919/25
31 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Морозова В.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Швидкої І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по заборгованості зі сплати аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь:
- неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 253 571 грн 20 коп.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 2315/6645/2012 від 12 грудня 2012 року задоволено позовні вимоги позивача про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20 грудня 2012 року до досягнення донькою повноліття.
У Лубенському ВДВС у Лубенському районі Полтавської області перебуває на виконанні виконавче провадження з виконання виконавчого документу № 2315/6645/2012 від 24 січня 2013 року про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 20 грудня 2012 року до досягнення донькою повноліття.
Згідно довідки розрахунку станом на 01 квітня 2025 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість по сплаті аліментів в сумі 253 571 грн 20 коп.
Позивач вказує, що відповідач в добровільному порядку сплачувати аліменти не хоче, матеріальної допомоги доньці не надає, продуктами харчування, одягом та медикаментами її також не забезпечує.
Також позивач стверджує, що з моменту винесення судового рішення, а саме 12 грудня 2012 року відповідач зовсім не сплачував аліменти або ж не в повній мірі.
Крім того, позивач зазначає, що на сьогоднішній день вона перебуває у декретній відпустці по догляду за новонародженою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно утримувати їхню спільну доньку, вона не має змоги.
Таким чином, оскільки відповідач не сплачує аліменти, розмір неустойки за несплачені аліменти становить: 253 571 грн 20 коп.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 01 травня 2025 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
29 травня 2025 року відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд при вирішенні цивільної справи № 707/1526/25 застосувати позовну давність у відповідності до вимог статті 258 ЦК України. Зменшити розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по виконавчому провадженні № 2315/6645/2012 на підставі ч. 2 ст. 196 СК України.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що така сума для нього є надто обтяжливою, не співмірною та підлягає зменшенню, оскільки він з 2017 року не мав можливості працювати та заробляти кошти та відповідно не міг сплачувати аліменти. У зв'язку з цим і утворилась заборгованість. А з серпня 2023 року знайшов можливість працювати та почав сплачувати аліменти по мірі можливості.
При цьому, відповідач вказує, що у зв'язку із оголошенням воєнного стану в Україні, він не має можливості працевлаштуватись на повноцінну роботу та отримувати гідну заробітну плату та відповідно з неї сплачувати аліменти.
Крім того, відповідач стверджує, що його слабкий стан здоров'я не дозволяє йому працевлаштуватися на повноцінну роботу.
Відтак відповідача звертає увагу суду, що враховуючи наявну заборгованість зі сплати аліментів, стягнення неустойки в розмірі який бажає позивач буде для нього надто обтяжливим та ще більше погіршить його матеріальне становище.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 03 червня 2025 року та долучений до матеріалів справи.
10 червня 2025 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, однак вказана відповідь на відзив не підписана позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 179 ЦПК України відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.
Таким чином, суд не приймає до розгляду відповідь на відзив позивача та зазначає, що вказана відповідь на відзив долучається до матеріалів справи, однак не береться судом до уваги при вирішенні спору по суті.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 07 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 липня 2025 року; встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить призначити справу до судового розгляду.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
За приписами частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 січня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського району управління юстиції у м. Київ, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис № 176. Батьками її записані: батьком - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 .
Відповідно до копії заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 2315/5463/2012 від 15 листопада 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано.
Заочним рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 2315/6645/2012 від 12 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 листопада 2012 року і до досягнення дочкою повноліття.
Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні № 599 від 23 квітня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживає разом із донькою ОСОБА_3 .
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02 квітня 2025 року Вих.№ 24-9/17213, складеного державним виконавцем Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) К. Куліченко, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2315/6645/2012 від 24 січня 2013 року, виданим Смілянським міськрайонний судом Черкаської області станом на 01 квітня 2025 року складає 253 571 грн 20 коп.
Відповідно до частини десятої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Частинами другою, третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частинами першою та другою статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
У матеріалах справи відсутні відомості про застосування до відповідача заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", жодних посилань на розмір штрафу чи виконавчого збору в розрахунку заборгованості не міститься.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 листопада 2022 року в справі № 754/4461/21 (провадження № 61-5660св22)
Як уже зазначалося, відповідач у справі ОСОБА_2 на підставі заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 2315/6645/2012 від 12 грудня 2012 року має сплачувати на користь позивача у справі ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини щомісячно, починаючи з 20 листопада 2012 року до досягнення дитиною повноліття.
Суд визнає достовірними відомості щодо сплати відповідачем аліментів, які наведені у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у, складеному державним виконавцем Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) К. Куліченко, що не спростований відповідачем.
Зі змісту даного розрахунку слідує, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження відповідачем за період з квітня 2017 року до липня 2023 року відповідачем не сплачувалися аліменти, а за період з серпня 2023 року по березень 2025 року сплачувалися в розмірі по 1 500 грн 00 коп.
Таким чином, у відповідача утворилася заборгованість у зв'язку з неповною сплатою аліментів, яка станом на 01 квітня 2025 року складає 253 571 грн 20 коп.
На думку суду, вина у невиплаті або несвоєчасній виплаті аліментів за рішенням суду може мати місце тоді, коли особа не сплачує аліменти умисно, хоча має можливість їх сплачувати, або ж коли особа не сплачує аліменти внаслідок своєї недбалості, недисциплінованості, відсутності бажання працевлаштуватися, невжиття заходів для отримання доходу, який дозволяє сплачувати аліменти. В будь-якому випадку, винна поведінка особи у невиплаті аліментів за рішенням суду може наступати не раніше дня ухвалення такого рішення, якщо воно звернуте до негайного виконання.
У даному випадку судом встановлено, що відповідач є чоловіком працездатного віку.
При цьому, ОСОБА_2 суду не було надано доказів того, що він здійснював спроби офіційно працевлаштуватися або отримати кредит чи позику з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів, а також не було надано доказів щодо його незадовільного стану здоров'я.
Таким чином, доводи відповідача ОСОБА_2 про слабкий стан здоров'я та те, що у зв'язку із оголошенням воєнного стану в Україні, відповідач не має можливості працевлаштуватись на повноцінну роботу та отримувати гідну заробітну плату, суд не бере до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджені жодними доказами.
З урахуванням наведеного, суд вважає встановленою вину відповідача у неповному та несвоєчасному виконанні рішення суду про стягнення аліментів, що останнім не спростовано. Незалежних від відповідача обставин, у результаті яких виникла дана заборгованість, судом не виявлено.
Відтак, позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Вказаний розмір заборгованості не спростований відповідачем та існував на час звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
Як зазначено вище, зі змісту розрахунку заборгованості зі сплати аліментів слідує, що відповідачем були здійснені часткові платежі за наявності заборгованості зі сплати аліментів за попередні періоди, що необхідно враховувати при визначенні розміру неустойки.
Водночас, суд зважає на те, що згідно із чинною редакцією частини першої статті 196 СК України пеня за несвоєчасну сплату аліментів не може перевищувати 100 відсотків заборгованості.
Отже, розмір неустойки (пені), яку можливо стягнути з відповідача на користь позивача за прострочення сплати аліментів, що мали бути сплачені за вищевказаним виконавчим провадженням, не може перевищувати загального розміру заборгованості зі сплати аліментів та досягає розміру позовних вимог у сумі 253 571 грн 20 коп.
Разом з тим, згідно з частиною другою статті 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
На сьогодні відповідач не надав суду доказів того, що його сімейний чи матеріальний стан унеможливлював сплату аліментів, а тому підстави для зменшення розміру пені відсутні.
Врахувавши вищевикладене, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зваживши на те, що позивач відповідно до вимог ст.ст. 12-13, 77-78, 80, 81 ЦПК України довела належними і допустимими доказами умисне ухилення відповідача від примусового виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заявлена нею до стягнення неустойка (пеня) не перевищує 100 % заборгованості по даному аліментному зобов'язанню, що узгоджується з вимогами частини першої статті 196 СК України, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 253 571 грн 20 коп.
Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної даності суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17.
Отже, у порядку частини шостої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовної вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 535 грн 71 коп.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по заборгованості зі сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за виконавчим листом, виданим 24 січня 2013 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області у справі № 2315/6645/2012, в сумі 253 571 (двісті п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят одна) гривня 20 копійок.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 2 535 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) гривень 71 копійка.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 01 серпня 2025 року.
Суддя: В. В. Морозов