Справа № 712/412/25
Провадження № 2/712/1407/25
24 липня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретарів судового засідання Глущенко І.В.. Кеденко Я.О., Копаєвої Є.В., Васильєвої Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач ТОВ - «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в загальній сумі 30 294,44 грн, а також судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.01.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 76132427, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти в загальній сумі 11 000,00 грн та зобов'язувався їх повернути, сплативши плату за користування кредитом. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 76132427 від 14.01.2024 на загальну суму 30 294,44 грн, із яких 8 351,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21 943,44 грн - заборгованість за відсотками.
Оскільки відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача заперечень проти позову не надходило.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення вказаних в мотивувальній частині недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня отримання ухвали позивачем.
За заявою представника позивача вказаний строк продовжено судом 31.01.2025 до 07.03.2025.
На виконання ухвали суду 05.02.2025 представником позивача Совою Ю.М. подано заяву про усунення недоліків (надійшла до суду 05.02.2025).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.02.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, в прохальній частині позовної заяви зазначивши, що у випадку неявки в судове засідання відповідача просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 14.01.2024 укладено договір позики № 76132427, відповідно до якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику позику в розмірі 11 000,00 грн, строком на 21 день. Позичальник (відповідач) у свою чергу зобов'язувалася повернути кредит у строк до 03.02.2024, сплатити відсотки за зниженою процентною ставкою за користування позикою 0,875 % на день. У п. 2.3 визначено, що базова процентна ставка становить 2,5 % в день.
При цьому в договорі зазначено, що процентна ставка за понадстрокове користування позичкою (її частиною) в розмірі 2,7 % за день та пеня в розмірі 2,7 % в день не застосовуються.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на набуття права вимоги за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Зазначає, що відповідно до реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 та вказаного договору позивач набув право грошової вимоги до позивача.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов'язання за договором позики в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 ЦК України.
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем 14.01.2024 укладено договір позики № 76132427, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Uh6Sp8tmHI. На підставі цього договору відповідачем 14.01.2024 отримано позику в сумі 11 000,00 грн, яку вона зобов'язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування нею, однак в порушення умов договору не зробив цього. В цьому договорі, зокрема у п. 30 містяться всі ідентифікуючі дані відповідача.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, зазначених у кредитному договорі. Із 11 000,00 грн суми кредиту ОСОБА_1 повернуто 2 649 грн, отже неповернута сума кредиту становить 8 351, 00 грн. Також за обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов'язання в частині повернення до 03.02.2024 (дата повернення позики визначена в договорі) кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, в повному обсязі не повернула, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 8 351,00 грн та відсотками, нарахованими за період з 14.01.2024 до 03.02.2024 (1347,50 грн ща 14 днів та 592,20 грн за 7 днів) в сумі 1 939,70 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Разом із тим, суд не погоджується з доводами позивача у частині нарахування заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 04.02.2024 до 17.05.2024 в сумі 20 003,74 грн з огляду на наступне.
Відповідно до правових висновків, висвітлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 (провадження № 14-154цс18) та від 31.10.2018 (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст.1050 ЦК України.
Як уже зазначалось вище, відповідно до укладеного кредитного договору № 76132427 від 14.01.2024 відповідач отримав кредитні кошти в сумі 11 000,00 грн строком на 21 день з 14.01.2024.
За умовами договору сторони встановили термін (дату) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 03.02.2024, однак позивач просить стягнути з відповідача проценти, як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку, а саме до 17.05.2024, що не відповідає умовам договору, а відомостей про застосування процедури пролонгації, матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки кредитним договором № 76132427 від 14.01.2024 визначений строк його дії, який становить 21 день, саме протягом даного строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.
Вимоги позивача про стягнення із відповідача відсотків за кредитом, нарахованих за період після закінчення строку кредитування, а саме з 04.02.2024 до 17.05.2024, у розмірі 20 003,74 грн, унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають, враховуючи також ту обставину, що проценти за користування кредитом та нарахування процентів за порушення грошового зобов'язання є різними підставами для таких нарахувань. При цьому, позивачем не обґрунтовані доводи позову про те, за якими ж саме положеннями кредитного договору та нормами права визначено заборгованість за процентами у розмірі 20 004,74 грн.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що з наданих позивачем розрахунків вбачається, що проценти за період поза межами строку кредитування нараховувалися саме як проценти за «користування кредитом"» а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України, що унеможливлює тлумачення нарахованих процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення вимог про стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
Тому на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, та достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також, враховуючи, що відповідач грошові кошти від позивача отримав та користувався ними, однак, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином та у визначені сторонами строки не виконав, порушивши умови договору, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість перед позивачем в розмірі 10 290,70 грн, яка складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту 8 351 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом за період фактичного користування кредитом з 14.01.2024 до 03.02.2024 - 1939,70 грн.
У зв'язку з цим, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 10 290,70 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати у справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 3 028,00 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 029,52 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 3 028,00 (сума плаченого судового збору) х 34 % (відсоток на який задоволено позовні вимоги) = 1 029,52 грн).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ) заборгованість за договором позики № 76132427 від 14.01.2024 в загальній сумі 10 290 (десять тисяч двісті дев'яносто) грн 70 (сімдесят) коп. та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 029 (одна тисяча двадцять дев'ять) грн 52 (п'ятдесят дві) коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 24.07.2025.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар