Справа № 947/9855/25
Провадження № 1-кс/947/10903/25
28.07.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024160000000179 від 02.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України , -
Прокурор в рамках кримінального провадження № 42024160000000179 від 02.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України звернувся до слідчого судді із клопотанням, в якому просить накласти арешт з метою збереження речових доказів на майно, на майно яке було вилучено у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив клопотання задовольнити та розглянути без його участі.
Також до канцелярії суду надійшла від власників ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в якій просять розглянути клопотання без їх участі, проти його задоволення не заперечують. Інший власник про розгляд клопотання сповіщався належним чином, про причини неявки не повідомив.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Приймаючи до уваги заяву прокурора та власника, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню № 42024160000000179 від 02.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Територіального управління БЕБ в Одеській області.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що невстановлені особи з початку 2024 року на території м. Одеса здійснюють незаконне придбання з метою збуту, а також збут та транспортування з метою збуту, незаконно виготовлених тютюнових виробів.
В ході проведення слідчих-розшукових дій в рамках кримінального провадження №42024160000000179 від 02.10.2024 року за ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України, встановлено, що невстановленою групою осіб на території міста Одеси, а також Одеської області здійснюється протиправна діяльність з незаконного придбання з метою збуту, а також збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, в тому числі з підробленими марками акцизного податку України.
Разом з цим, в ході досудового розслідування, проведено контроль за вчиненням злочину, за результатами яких, особою, залученою до конфіденційного співробітництва видано органу досудового розслідування незаконно виготовлені підакцизні товари - тютюнові вироби.
Разом з цим, встановлено, що до протиправної діяльності причетні ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході обшуку, проведеного 15.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
1. Грошові кошти в загальній сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, 700 (сімсот) євро та 50 (п'ятдесят) доларів США, а саме:
• купюри номіналом 1000 гривень - 67 од.;
• купюри номіналом 500 гривень - 104 од.;
• купюри номіналом 200 гривень - 5 од.;
• купюри номіналом 50 євро - 2 од.;
• купюри номіналом 100 євро - 6 од.;
• купюри номіналом 50 доларів - 1 од.
2. Банківські картки:
• № НОМЕР_1 ;
• № НОМЕР_2 ;
• № НОМЕР_3 ;
• № НОМЕР_4 ;
3. Блокнот-зошит з чорновими записами - 5 од.;
4. Мобільний телефон Samsung чорного кольору;
5. Мобільний телефон Samsung чорного кольору;
6. Мобільний телефон Samsung, IMEI1: НОМЕР_5 ; IMEI2: НОМЕР_6 , S/N НОМЕР_7 ;
7. Мобільний телефон Samsung, IMEI1: НОМЕР_8 : IMEI2: НОМЕР_9 , S/N НОМЕР_10 .
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку мобільні телефони відповідають критеріям речових доказів, оскільки належатьть особам, причетність до вчинення кримінального правопорушення яких перевіряється наразі органом досудового розслідування, є носієм інформації, у них можуть міститися відомості з приводу спілкування щодо здійснення незаконного придбання з метою збуту, а також збуту та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів, в тому числі з підробленими марками акцизного податку України, контакти осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, а тому підлягає огляду з метою встановлення обставин, які можуть мати доказове значення в рамках кримінального провадження.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказані мобільні телефони використовувалися у вчиненні злочинів у даному провадженні, зокрема через них відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, вони можуть містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилучених технічних пристроїв, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронних пристроїв, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що мобільні телефони, вилучені під час обшуку, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час провадження (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв'язків між особами, можливо причетними до вчинення злочину). В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива лише за результатами проведення експертного дослідження. Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя встановив відповідність вилученого майна ознакам речового доказу.
У свою чергу, з огляду на правову кваліфікацію вчинених діянь (ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України) за ознаками кримінального правопорушення вилучені грошові кошти відповідають ознакам майна, здобутого кримінально протиправним шляхом.
Отримані у ході кримінального провадження відомості щодо здійснюваної незаконної діяльності дають підстави вважати, що вилучені грошові кошти, які визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, отримані від незаконної діяльності, у тому числі від збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.
Вилучені банківські картки могли використовуватись у злочинній діяльності, шляхом перерахування на них або з них грошових кошів за обставинами даного кримінального провадження, а від так можуть містити в собі відомості, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, які встановлюються у кримінальному провадженні.
Зв'язок вилученого в ході обшуку майна із вчиненням злочинів, передбачених ч ч. 1, ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.
Як на цьому обґрунтовано зауважує прокурор у клопотанні про арешт майна, вилучені речі необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку чорнові записи відповідають критеріям речових доказів, оскільки належить особам, причетність до вчинення кримінального правопорушення яких перевіряється наразі органом досудового розслідування.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що вилучене під час обшуку майно було визнано детективом речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до постанови детектива від 16.07.2025 року.
Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити в собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження та імовірно є предметом вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу, неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження після огляду вилученого майна буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, власниця майна, в порядку ст. 174 КПК України, має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024160000000179 від 02.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони права користування та розпорядження на майно вилучене у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
1. Грошові кошти в загальній сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, 700 (сімсот) євро та 50 (п'ятдесят) доларів США, а саме:
• купюри номіналом 1000 гривень - 67 од.;
• купюри номіналом 500 гривень - 104 од.;
• купюри номіналом 200 гривень - 5 од.;
• купюри номіналом 50 євро - 2 од.;
• купюри номіналом 100 євро - 6 од.;
• купюри номіналом 50 доларів - 1 од.
2. Банківські картки:
• № НОМЕР_1 ;
• № НОМЕР_2 ;
• № НОМЕР_3 ;
• № НОМЕР_4 ;
3. Блокнот-зошит з чорновими записами - 5 од.;
4. Мобільний телефон Samsung чорного кольору;
5. Мобільний телефон Samsung чорного кольору;
6. Мобільний телефон Samsung, IMEI1: НОМЕР_5 ; IMEI2: НОМЕР_6 , S/N НОМЕР_7 ;
7. Мобільний телефон Samsung, IMEI1: НОМЕР_8 : IMEI2: НОМЕР_9 , S/N НОМЕР_10 .
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1