Справа№592/6080/25
Провадження №2/592/1822/25
29 липня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Алфьорова А.М., за участю секретаря - Літовченко С.М., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Новікова С.П., представник відповідача ТОВ «Гелексі Фінанс» - адвоката Дударенко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Фоміна Олена Анатоліївна про визнання іпотечного договору недійсним та скасування реєстраційних записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень,
Позивач звернувся до суду і свої позовні вимоги мотивує тим, що 04.10.2021 р. між нею та відповідачем укладено договір про надання коштів у позику № 04-10-21-01-ІІІ на умовах фінансового кредиту. Згідно п. 1.4 вказаного договору, в якості забезпечення виконання зобов'язань вона надала в іпотеку відповідачу нерухоме майно, а саме квартиру, яка їй належить на праві власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Державну реєстрацію іпотеки та обтяження здійснювала приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Фоміна О.А. 16.02.2022 р. Наявне обтяження на її нерухоме майно вчинене всупереч чинному законодавству України, містить істотні порушення, а саме відсутність опису предмета іпотеки та предмета обтяження при здійснення державної реєстрації іпотеки та обтяження нерухомого майна. Просить суд: визнати іпотечний договір від 16.01.2022 р. недійсним; скасувати реєстраційний запис про державну реєстрацію іпотеки № 46741423 від 16.02.2022 р.; скасувати реєстраційний запис про державну реєстрацію обтяжень № 46740730 від 16.02.2022 р.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Новіков С.П. у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Гелексі Фінанс» - адвоката Дударенко А.М. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Представник третьої особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Фоміна О.А.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.10.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Гелексі Фінанс» укладено договір № 04-10-21-01-ІІІ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого позивач отримала у кредит у кошти у сумі 450000 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, зі сплатою відсотків у розмірі 42 %, строком до 04.04.2022 р., зі змінами до вказаного договору.
16.02.2022 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Гелексі Фінанс» укладено договір іпотеки, за умовами якого Договір забезпечує виконання Іпотекодавця зобов'язання, що випливає з укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем Договору №04-10-21-01-111 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 04 жовтня 2021 року, Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору №04-10-21-01- Ш надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 10 січня 2022 року, Договору №2 про внесення змін та доповнень до Договору №04-10-21-01- Ш надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 16 лютого 2022 року, та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого Іпотекодавець зобов'язаний повернути Іпотекодержателю позичені кошти в сумі 450 000 грн. 00 коп. не пізніше 04.04.2022 р., сплачувати нараховані відсотки, можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Основним зобов'язанням, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.
Предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з 3 (трьох) кімнат, загальною площею 61,74 кв.м, житловою площею 44,60 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2471501459080, яка належить ОСОБА_1 належить на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 05.01.2008 р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєщиною О.М., зареєстровано в реєстрі за №48. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2021 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Вольвач А.В., номер запису про право власності / довірчої власності: 44304821, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 04.10.2021 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Вольвач А.В. за індексним № 278031821.
Заставна вартість ПРЕДМЕТА ІПОТЕКИ є договірною і погоджується Сторонами в розмірі 400 000 грн. 00 коп.
Вчинено реєстраційний запис про державну реєстрацію іпотеки №46741423 від 16.02.2022р., реєстраційний запис про державну реєстрацію обтяжень №46740730 від 16.02.2022р.
Таким чином, що правочин - договір іпотеки від 16.02.2022 р. вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що виключає підстави визнавати його недійсним.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав (абзац третій частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Частиною першою статті 10 Закону визначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Пунктами 17 та 18 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, встановлено, що на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державним реєстратором відкривається розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно утворюється також спеціальний розділ, у якому проводиться державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, іпотеки майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.
При проведенні державної реєстрації права власності на майно, щодо якого містяться записи у спеціального розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, такі записи зі спеціального розділу переносяться до відповідної частини розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на цей об'єкт нерухомого майна.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 4 ч. 1 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на те, що договір іпотеки укладений з порушенням вимог статей 203, 215 ЦК України.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.
Частинами першою-третьою та п'ятою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/припинення прав взагалі) (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині першій статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Таким чином встановлено, що при укладанні договору іпотеки були додержані в момент вчинення правочину сторонами вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а тому суди приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору іпотеки.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять даних про спростування презумпції чинності договору іпотеки або окремих його положень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 264 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Фоміна Олена Анатоліївна про визнання іпотечного договору недійсним та скасування реєстраційних записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.М. Алфьоров