Справа № 642/1761/25
Провадження № 1-кп/642/365/25
04.08.25 м. Харків
04 серпня 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 410, ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 263 КК України, -
01 квітня 2025 року до Ленінського районного суду м. Харкова із Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшов даний обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024170020006325 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 410, ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , зазначила, що на теперішній час існують ризики передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, враховуючи можливість суворого покарання.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора, вважали ризики недоведеними, ОСОБА_5 добровільно пішов боронити Батьківщину, а у зв'язку з вадами рухомого апарату був вимушений залишити військову частину. У ОСОБА_5 існують міцні соціальні зв'язки, має дружину, яка відповідно до документів немає можливості внести визначену судом заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а тому просили зменшити розмір такої застави до 10 (десяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та додатки до нього, суд приходить до наступних висновків.
01.11.2024 слідчим суддею Московського районного суду м. Харкова до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» до 31.10.2024, з визначенням розміру застави - 363360 гривень.
24.12.2024 слідчим суддею Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» до 31.01.2025 включно, з визначенням розміру застави - 363360 гривень.
29.01.2025 слідчим суддею Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» до 29.03.2025 включно, з визначенням розміру застави - 242240 гривень.
26.03.2025 слідчим суддею Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» до 30.04.2025 включно, з визначенням розміру застави - 242240 гривень.
21.04.025 суддею Холодногірського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» до 19.06.2025 включно, з визначенням розміру застави - 242240 гривень.
13.06.2025 суддею Холодногірського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» до 11.08.2025 включно, з визначенням розміру застави - 242240 гривень.
Положеннями ч. 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити також виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Суд враховує, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо нього, які було встановлені ухвалою слідчого судді від 01.11.2024, не сплинули та є реальними.
Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики, які зазначені також прокурором в судовому засіданні, на думку суду, не зникли та не зменшилися наразі, і вони виключають на даний час, можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який.
Суд вважає, що прокурором доведена наявність ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливі ризики переховування від суду та незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Надані стороною захисту характеристики ОСОБА_5 , військовослужбовців, що проходили з ним військову службу, не можуть слугувати єдиною підставою для зміни запобіжного заходу.
Щодо клопотання захисника про зменшення розміру застави, суд зазначає наступне.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід має корелюватися із ризиками та особою обвинуваченого, тобто має існувати пропорційність між заходом та мірою обмеження права та дієвості його застосування.
Запобіжний захід у вигляді застави є досить ефективним, позаяк в його основу покладено економічну зацікавленість обвинуваченого у збереженні грошових коштів. У випадку сплати застави за обвинуваченого іншими фізичними та/або юридичними особами, у останнього виникають відповідні моральні та/або матеріальні зобов'язання, які забезпечують його належну процесуальну поведінку. За таких умов у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків державний примус реалізується у вигляді реальної загрози втрати заставодавцем грошових коштів.
Разом з тим, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного чи обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, в даному випадку відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується зокрема у вчиненні особливо тяжких злочинів передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України, застосовано заставу у мінімальному розмірі згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Також суд зважає на позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, зокрема, у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (постанова від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21).
Діючий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_5 , кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу, із залишенням раніше визначеної застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316, 331, 334 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання захисника про зменшення розміру застави - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.
Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали - до 02 жовтня 2025 року включно.
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Повний текст ухвали складено 04.08.2025.
Суддя ОСОБА_1