Справа № 627/462/23
04.08.2025с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які який присутні у судовому засіданні в режимі відеоконференції із ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 , який бере участь в режимі відеоконференцзв'язку,
захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутську Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2023 за №12023221010000035 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Каплунівка Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 02.07.2020 Харківським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 07.10.2022 на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області на невідбутий строк 1 місяць 26 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області, українки, громадянки України, маючої середню освіту, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимої 03.05.2023 року Краснокутським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ч. 4 ст. 71 КК України до 3 років 15 днів позбавлення волі, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 03.05.2023 приведено у відповідність до Кримінального кодексу України, після чого ОСОБА_5 вважається засудженою за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді 120 годин громадських робіт, без застосування ст. 71 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
У провадженні судді Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_1 перебуває обвинувальний акт складений відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.4 ст.186, ч.4 ст.187 КК України, та ОСОБА_5 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Прокурор у відкритому судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що по кримінальному провадженню наявні наступні ризики. Так, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, та, у випадку доведеності вини останніх, міра покарання, що може бути застосована до них, складатиме від 8 до 15 років позбавлення волі. Зазначена обставина може слугувати мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Обвинувачені офіційно не працюють, не одружені, не мають міцних родинних зв'язків та постійного місця заробітку, що дає підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за інкриміновані їм злочини.
Крім того, у клопотаннях зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у випадку перебування на свободі можуть незаконно впливати прямо чи опосередковано на потерпілих та свідків у провадженні, беручи до уваги той факт, що обвинуваченим відомі всі свідки події та потерпілі є раніше знайомими, їх місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відомі, перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, останні матимуть реальну можливість вплинути на них з метою надання свідчень, які спростовують їх вину, зміни під час судового розгляду свідчень наданих на досудовому розслідуванні.
Обвинувачений ОСОБА_4 у випадку перебування на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що в ході досудового розслідування встановлено, що обвинувачений раніше судимий 02.07.2020 року Харківським районним судом за ч.2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 07.10.2022 року на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області на невідбутий строк 1 місяць 26 днів, судимість ОСОБА_4 не знята та не погашена в установлений законом термін, також беручи до уваги той факт, що він офіційно ніде не працює, постійного місця заробітку не має, наразі обвинувачується у вчиненні 6 кримінальних правопорушень, 1 з яких віднесене до кримінальних проступків, 2 до злочинів середньої тяжкої, 2 особливо тяжких злочинів проти власності, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_5 у випадку перебування на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що в ході досудового розслідування встановлено, що обвинувачена раніше судима 17.12.2021 року Краснокутським районним судом Харківської області за ч.ч.1,2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України на 2 роки іспитового терміну, вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 03.05.2023 за ч. 1 ст. 125, ч. 1, 4 ст. 71 КК України до 3 років 15 днів позбавлення волі, судимість в неї не знята та не погашена в установлений законом термін, покарання не відбуте, також беручи до уваги той факт, що вона офіційно ніде не працює, постійного місця заробітку не має, та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, а тому є підстави вважати, що вона може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, наявність ризику переховування обвинувачених від суду у зв'язку з бажанням уникнути покарання за тяжкий злочин унеможливлює застосування до них особистого зобов'язання.
Також, перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за місцем їх проживання, або за іншою адресою, при застосуванні домашнього арешту, надасть можливість обвинуваченим покинути їх домоволодіння, у зв'язку з чим даний запобіжний захід не дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявних в даному кримінальному провадженні.
Зазначає, що відсутність роботи, тобто джерел постійного доходу, унеможливлює застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави, з причин відсутності у останніх коштів, які б вони могли внести в рахунок застави. Крім цього, відсутність роботи унеможливлює застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді поруки.
Таким чином, прокурор вважає, що вказані вище обставини свідчать про неможливість запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж як винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У зв'язку з чим, просить суд продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на строк 2 місяці.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у відкрите судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлялися, в матеріалах справи містяться їх заяви, про розгляд справи без їх участі.
Обвинувачений ОСОБА_4 у відкритому судовому засіданні зазначив, що прокурором не доведено ризики передбачені ст. 177 КПК України. Так, прокурором не доведено відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, та наявний незадовільний майновий стан. Прокурор ні разу не звертався з відповідними запитами щодо з'ясування перерахованих ним в клопотанні обставин. Зазначення прокурором в клопотанні тієї обставини, що ОСОБА_4 був раніше судимий також є необґрунтованою, оскільки обвинувачений вже поніс покарання за тим злочином. У задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити та обрати щодо нього цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 у відкритому судовому засіданні звернув увагу на те, що згадка в клопотанні прокурора щодо можливого засудження обвинуваченого ОСОБА_4 на строк від 8 до 15 років, суперечить положенням презумпції невинуватості особи, про яку йдеться у ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України. Захисник підтримав позицію свого підзахисного, заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Звертав увагу на те, що обґрунтовуючи ризики передбачені п. п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначив у клопотанні про те, що ОСОБА_4 є раніше судимою особою, проте, захисник звертає увагу, що його підзахисний був умово-достроково звільнений від відбування призначеного покарання. Крім того, обвинувачений має постійне місце проживання, у нього є матір та рідна сестра, які б могли забезпечити присутність ОСОБА_4 вдома у разі обрання щодо нього судом такого запобіжного заходу як домашній арешт. Захисник просив суд замінити його підзахисному запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_5 у відкритому судовому засіданні зазначила, що при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладається на позицію свого захисника - адвоката ОСОБА_7 .
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 у відкритому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Звернув увагу на те, що його підзахисна звільнена від призначеного їй вироком суду покарання за ч.ч. 1,2 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності. Вина в інкримінованому ОСОБА_5 кримінальному правопорушенні за ч.4 ст. 187 КК України наразі не доведена і навряд чи буде доведена. Вважає, що прокурором не доведено наявність підстав для застосування до його підзахисної такого крайнього запобіжного заходу як тримання під вартою, тим більш, що вона є ообою жіночої статі, та вважав за доречне обрати для ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, розглянувши клопотання прокурора, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, доходить наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються - судом за клопотанням прокурора.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Так, відповідно до наданих матеріалів ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватими у інкримінованих йому злочинах, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Що стосується ОСОБА_5 , остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винуватою в інкримінованому їй злочині, ОСОБА_5 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
До взяття під варту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 офіційно не працювали, доходу не мали. Відсутність власної родини, малолітніх дітей та офіційного доходу в сукупності з тяжкістю покарання можуть свідчити про наявність ризику переховування останніх від суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
У свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Відтак, суд доходить висновку про наявність високого ступеня ймовірності поза процесуальних дій обвинувачених та реально існуючий ризик їх неправомірної поведінки, що у своїй сукупності свідчить про те, що вказані прокурором ризики на цей час не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, тобто, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий 02.07.2020 Харківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 07.10.2022 на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області на невідбутий строк 1 місяць 26 днів, судимість ОСОБА_4 не знята та не погашена в установлений законом термін, також беручи до уваги той факт, що він офіційно не працює, постійного місця заробітку не має, та обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до особливо тяжких злочинів проти власності, отже, наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Відтак, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_5 раніше судима вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 03.05.2023 за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ч. 4 ст. 71 КК України до 3 років 15 днів позбавлення волі; беручи до уваги ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.02.2025, якою ОСОБА_5 на підставі ч.2 ст. 74 КК України звільнена від покарання, призначеного їй вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 17.12.2021 року за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння; з урахуванням того, що згаданою вище ухвалою суду вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 03.05.2023 приведено у відповідність до Кримінального кодексу України, після чого ОСОБА_5 вважається засудженою за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді 120 годин громадських робіт, без застосування ст. 71 КК України, враховуючи той факт, що покарання не відбуте, ОСОБА_5 офіційно не працює, постійного місця заробітку не має, та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, відтак, наявні підстави вважати, що вона може вчинити інше кримінальне правопорушення. Отже, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання їх під вартою.
Продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечить належної поведінки останніх, не зменшить наявність вказаних вище ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченим на більш м'який.
Обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
На час розгляду цих клопотань, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що наявні ризики переховування обвинувачених від суду, є ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, відтак, підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а залишення саме такого запобіжного заходу є доцільним, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення клопотань прокурора, оскільки останній довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Однак, з огляду на характер кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , крім іншого, обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, керуючись правилами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки застава не зможе забезпечити виконання особами, що обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на них обов'язків, та створить значний негативний резонанс у суспільстві.
Застосований запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченим, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання начальника Краснокутського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити строком на 2 місяці, тобто до 02 жовтня 2025 року включно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжити строком на 2 місяці, тобто до 02 жовтня 2025 року включно.
Визначити строк дії ухвали суду тривалістю до 02 жовтня 2025 року до 24 години 00 хвилин включно.
У судовому засіданні оголосити перерву до 10 вересня 2025 року до 13:00 год.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1