Справа № 456/652/25
Провадження № 2/456/790/2025
28 липня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Дверій Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023 в розмірі 11673,45 грн та судові витрати по справі.,
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 05.11.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05.11.2023-100000722 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачці кредит у розмірі 12000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 05.11.2023, строком на 140 днів за процентною ставкою 1,00% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 11973,45 грн: 7531,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4142,15 грн - заборгованість за відсотками, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги заперечує та в задоволенні таких просить відмовити. Зокрема, відповідачка заперечує укладення кредитного договору № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023 в будь-якій формі), відповідно, отримання коштів та наявність заборгованості.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що кредитний договір, укладений між кредитором та відповідачкою, повністю відповідає вимогам чинного законодавства. За допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи між кредитором та відповідачкою досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов та укладено електронний договір про надання кредиту. Такі дії є законними та свідчать про волевиявлення сторін на укладення договору, тож за таких обставин немає підстав для визнання електронного кредитного договору недійсним чи неукладеним. Щодо перерахування коштів відповідачці, то такі перераховувалися їй за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію, та у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору, на банківську картку відповідачки. Підписуючи договір за допомогою електронного підпису, що є аналогом власноручного підпису, позичальниця погодилася на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи відповідачки стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /Т. 1 а.с. 22/
На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідачки 10 лютого 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідачки /Т. 1 а.с. 23/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.03.2025. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /Т. 1 а.с. 24/.
Ухвалою суду від 03.03.2025 судове засідання відкладено на 19.03.2025 /Т. 1 а.с. 28/.
19.03.2025 відповідачкою подано відзив на позовну заяву та клопотання (зменшення витрат на правничу допомогу, надання оригіналів доказів, витребування доказів) /Т. 1 а.с. 32-263, Т.2 а.с. 1-32/.
Ухвалою суду від 19.03.2025 судове засідання відкладено на 23.04.2025 /Т. 2 а.с. 33/.
25.03.2025 представником позивача подано відповідь на відзив /Т. 2 а.с. 37-60/.
Ухвалою від 23.04.2025 задоволено клопотання сторін та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, 1д; поштова скринька: cancelyaria@privatbank.ua) інформацію, а саме: 1) повний номер банківської картки НОМЕР_5, на яку було здійснено зарахування переказу через систему інтернет-еквайрингу Liqpay 05.11.2023 о 10:29 на 12000 грн 00 коп.; ID: 2387551366 ; Order ID: О_2316B5F21E1176402F1AE219DC966371EC83; призначення платежу: Видача за договором № 05.11.2023-100000722; 2) ім'я власника вищезазначеної банківської картки, його РНОКПП; 3) підтвердження зарахування платежу на вищезазначену картку, який було здійснено через систему інтернет-еквайрингу Liqpay 05.11.2023 о 10:29 на суму: 12000 грн 00 коп.; ID: 2387551366: Order О_ 2316B5F21E1176402F1AE219DC966371EC83; призначення платежу: Видача за договором №05.11.2023-100000722. Справу розглядом відкладено на 23.05.2025 /Т. 2 а.с. 68/.
26.05.2025 судом отримано запитувану інформацію /Т. 2 а.с. 71/.
Ухвалою суду від 23.05.2025 судове засідання відкладено на 28.07.2025 /Т. 2 а.с. 73/.
Розгляд справи по суті відбувся 28.07.2025 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, при вирішенні позову просила врахувати обставини, наведені у відзиві на позов.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідачки, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 05.11.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05.11.2023-100000722 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачці кредит у розмірі 12000,00 грн строком на 140 днів з дати його надання, зі сплатою 1,00% за один день користування кредитом; комісія, пов'язана з наданням кредиту, складає 1800,00 грн; неустойка: 120,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання /Т.1 а.с. 12-20/.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниці було надано одноразовий ідентифікатор НОМЕР_6 для підписання кредитного договору № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Відповідно до умов договору та заявки від 05.11.2023 позичальниці надано кредит у розмірі 1200,00 грн, що підтверджується квитанцією № 2387551366, призначення платежу: видача за договором кредиту № 05.11.2023-100000722 /Т. 1 а.с. 11 на звороті/.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023 судом встановлено, що заборгованість відповідачки за кредитним договором № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023 складає 11973,45 грн: 7531,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4142,15 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується також карткою субконто /Т. 1 а.с. 8, Т. 2 а.с. 46-50/.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору на спеціальних умовах.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Однак відповідачка даного обов'язку не виконала.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом частин 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої особи за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документі та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення з відповідачкою кредитного договору № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023, розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання відповідачкою коштів та наявність заборгованості.
Окрім того, в матеріалах справи наявний підписаний відповідачкою паспорт споживчого кредиту, в якому визначені, в тому числі, строк кредитування, процентна ставка, порядок повернення кредиту, права та обов'язки позичальника і банку, відповідальність сторін. Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачкою шляхом накладання нею електронного підпису, що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису, оскільки створений з дотриманням Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 151 від 13.12.2019.
Також на виконання ухвали суду від 23.04.2025 про забезпечення доказів АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію про те, що банківська картка № НОМЕР_2 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та на зазначену картку дійсно було зарахування коштів у сумі 12000,00 грн через систему інтернет-еквайрингу Liqpay, видача за договором № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023 /Т. 2 а.с. 71/.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Суд критично оцінює доводи відповідачки про відсутність факту укладення між нею та позивачем кредитного договору № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023 та заперечення щодо наявності заборгованості за цим договором, оскільки такі не підтверджені відповідними доказами та спростовуються матеріалами справи.
Всупереч вищенаведеному відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 11673,45 грн: 7531,30 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4142,15 грн - заборгованість за відсотками.
Враховуючи те, що за умовами зазначеного договору відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у позику коштів всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала, а тому суд вважає, що заборгованість за основним боргом та процентами на підставі зазначеного договору підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення з урахуванням встановлених судом обставин. А відтак з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023 в розмірі 11673,45 грн.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
В контексті клопотання відповідачки про зменшення витрат на правничу допомогу суд звертає увагу, що доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.07.2025, є та дату, на яку було призначено розгляд справи, 28.07.2025, а датою складення повного тексту судового рішення 04.08.2025.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Стрийським РВ УМВС у Львівській області 20.01.1998; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А; ЄДРПОУ 37356833) 11673,45 грн (одинадцять тисяч шістсот сімдесят три грн 45 коп.) заборгованості за кредитним договором № 05.11.2023-100000722 від 05.11.2023 та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04 серпня 2025 року.
Суддя Л.В.Гула