справа № 619/2822/25
провадження № 2/619/1323/25
Рішення
Іменем України
04 серпня 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/2822/25,
імена (найменування) учасників справи:
позивач: Солоницівська селищна рада, як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
відповідачка: ОСОБА_2 ,
вимоги позивача: про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради,
представниця позивача: Курилко К.С.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.
Солоницівська селищна рада як орган опіки та піклування звернулася до суду з позовом, у якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, відібрати у ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів її доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь опікуна (піклувальника), батьків-вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу, залежно від форми влаштування дитини. У обґрунтування позову зазначено, що 07.05.2025 до Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради надійшло усне звернення громадянки ОСОБА_3 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , її малолітній онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишений без нагляду матері ОСОБА_2 . Зі слів заявниці, мати дитини систематично вживає алкогольні напої, протягом шести діб не з?являлася вдома, нагляд за дитиною не здійснювала. Бабуся, ОСОБА_3 , від догляду за онуком наразі відмовилася. Працівниками Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради спільно з працівниками Центру надання соціальних послуг та поліцейськими офіцерами громади було здійснено виїзд за вказаною адресою, проведено оцінку ризиків, складено відповідний акт. За результатами оцінки визначено рівень безпеки дитини як «дуже небезпечно». Хлопчик поводив себе агресивно, кидав речі та каміння, постійно кричав, вживав нецензурну лексику, на слова бабусі не реагував. Зі слів ОСОБА_3 дана поведінка відбувається систематично, жінка вважає, що дитині потрібна медична допомога. ОСОБА_3 написала заяву до поліції та письмове пояснення до Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради. Також на онлайн зв?язку під час візиту, була тітка ОСОБА_4 , а також, зі слів, хрещена мати ОСОБА_5 , яка слова бабусі підтвердила. 07.05.2025 наказом Служби у справах дітей Солоницівської селищної №14 малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було взято на первинний облік Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 08.05.2025 виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради було прийнято рішення № 443 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 08.05.2025 Службою у справах дітей Солоницівської селищної ради було направлено листа до Центру надання соціальних послуг Солоницівської селищної ради з метою можливості взяття ОСОБА_2 під соціальний супровід для подолання складних життєвих обставин, проведення профілактичної роботи та надання необхідної соціальної підтримки. 12.05.2025 ОСОБА_2 з?явилася до приміщення Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради та просила повернути дитину. Повідомила, що перебувала весь цей час у співмешканця ОСОБА_6 та подруги, не заперечує факт вживання нею алкогольних напоїв. Коли пішла з дому не попереджала ОСОБА_3 , свою вину визнає. До ОСОБА_2 неодноразово було здійснено візити фахівців із соціальної роботи. 10.06.2024 було здійснено візит до ОСОБА_2 , здійснено обстеження умов проживання, складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, на момент відвідування в частину будинку, де проживає мати, перебував чоловік в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідачка ОСОБА_2 надала до суду відзив, у якому зазначає, що в березні 2025 року в частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживала зі своїм цивільним чоловіком та малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сталась пожежа, проживати стало неможливо. Після пожежі вони стали проживати у будинку її чоловіка ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . 01.05.2025 зустрілася зі своєю матір'ю ОСОБА_3 , яка запропонувала пожити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у неї, тобто в тій частині, де вона проживає і де приміщення пожежею не пошкоджено. Вона і дозволила сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово побути з бабусею. 06.05.2025 без її відома мати викликала співробітників Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради, які помістили її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Харківської обласної дитячої клінічної лікарні, коли дізналась про це, приїжджала до сина, однак не надавали зустрічі з ним, бачила його через вікно лікарської палати. 07.05.2025 коли вона приїхала до сина в лікарню, то його там не було, дізналась, що нібито вивезли до патронатної сім'ї на ОСОБА_7 . Більше дитину не бачила. Вживає алкогольні напої як і більшість людей, однак не зловживає, оскільки постійно працює їй дійсно не завжди вдається бути вдома, тому її мати приглядала за онуком. У її матері була можливість зв'язатися з нею та повідомити, що вона не справляється з онуком, але її мати вирішили зв'язатись з соціальними службами, хоч і особисто зобов'язалася допомагати їй у догляді за сином. З акту соціальних служб вказані одні і ті ж обставини, що вона зловживає алкогольними напоями та періодично залишає дитину без догляду. Однак, дитину залишає коли виїжджає на роботу у м. Харків. Вважає, що дитину передали до патронату в іншу родину не випадково, а за бажанням бабусі, яка бажала саме цього, відібрати у неї дитину.
Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, за змістом якого, відповідачка зазначила, що залишила дитину на прохання бабусі, а сама проживала зі співмешканцем. Проте в поясненнях від 12.05.2025 вона вказала, що жила у подруги в Харкові та їздила на роботу звідти. Жодної згадки про бабусю чи співмешканця немає, що свідчить про суперечність у її поясненнях і свідоме викривлення фактів. Твердження відповідачки про відібрання дитини через пожежу не відповідає дійсності. Дитину відібрали на підставі акту оцінки безпеки від 07.05.2025 через повідомлення бабусі про неналежне виконання матір'ю батьківських обов'язків, дитину тимчасово госпіталізували для обстеження з огляду на заяву бабусі про потребу в медичній допомозі, обстеження проведено в інтересах дитини. Всі обставини неодноразово пояснювалися відповідачці. Позов не стосується позбавлення батьківських прав, а має на меті тимчасове відібрання для захисту дитини й надання матері допомоги. Службою у справах дітей неодноразово фіксувалося залишення відповідачкою дитини без нагляду, попри попередження, які вона визнавала, але не реагувала належним чином. У день складання акту оцінки ризиків 07.05.2025 вона не виходила на зв'язок. Ще у 2024 році був зафіксований інцидент із п'яним співмешканцем, відсутністю їжі та неналежним доглядом за дитиною. Тоді дитину залишили з матір'ю на прохання бабусі. Також сестра відповідачки повідомила про проблеми ОСОБА_2 з соцслужбами в Польщі через зловживання алкоголем. Під час вилучення дитини ОСОБА_8 проявляла зацікавленість, але не змогла забрати ОСОБА_4 через перебування за кордоном. Служба у справах дітей отримала повідомлення, що співмешканець відповідачки, ОСОБА_9 , у стані сп'яніння телефонував дитині, погрожував та вживав нецензурну лексику щодо прийомних батьків, що створює психологічну загрозу для дитини. Крім того, ОСОБА_10 має кримінальне минуле та ухилявся від сплати аліментів на власну дитину. Його присутність у житті малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 становить ризик для фізичної та психічної безпеки. Попри це, відповідачка заявила його свідком у суді. Твердження відповідачки про те, що 07.05.2025 вона приїжджала до сина в лікарню, не відповідає дійсності. Саме в цей день за зверненням бабусі було ухвалено рішення про тимчасове відібрання дитини та госпіталізацію, однак ОСОБА_2 на місці не з'явилась і не відповідала на дзвінки. До Служби вона звернулась лише 12.05.2025, не виявляючи протягом п'яти днів жодної активності щодо долі сина. Це свідчить про її самоусунення від батьківських обов'язків та байдужість до потреб дитини, що є підставою для застосування ст. 170 СК України. Спілкування з дитиною з боку матері не обмежується, батьки-вихователі підтримують контакт. Відповідачкою було надано до суду заперечення, у обґрунтування яких зазначає, що представник позивача діє не в інтересах дитини, а надає суду непідтверджену та неточну інформацію, посилаючись на пояснення бабусі та сестри, які не мають доказової сили. Звинувачення у байдужості до дитини ґрунтуються лише на загальних фразах, а не на фактах. Також, твердження про негативну поведінку її співмешканця ОСОБА_9 щодо дитини є необґрунтованими, оскільки немає доказів його спільного проживання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 або створення ним небезпеки для дитини. Відповідачка стверджує, що представник позивача надає суду непідтверджену інформацію, яка не має доказової сили. Вона вважає, що акцент на бажанні ОСОБА_11 взяти дитину свідчить про упередженість та дію в інтересах останньої, а не дитини. Також вказує, що повідомлення про відібрання дитини надійшло не їй, а ОСОБА_12 , яка не проживає з дитиною і не обізнана із сімейною ситуацією. Представник позивача навіть повідомила прийомну матір, що повернення дитини їй малоймовірне, що, на її думку, підтверджує упередженість.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 20.05.2025 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 1392445 щодо місця перебування (проживання) відповідачки.
Ухвалою суду від 21.05.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.06.2025.
Відповідно до ухвали суду від 23.06.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 24.07.2025 та було здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого в цьому судовому засіданні призначено на 04.08.2025.
Представниця позивача ОСОБА_13 у судовому засіданні позовну заяву підтримала.
Відповідачка у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матір'ю записана ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9). Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 20).
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в якому наголошено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачкою своїми обов'язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідачка не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
Статті 150, 157 СК України передбачають, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Визначення механізму провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, зокрема, набуття дитиною статусу
дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, регулюється Порядком. провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Відповідно до пункту 8 Порядку, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.
Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб,
які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров'ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров'я проводить оцінку рівня безпеки дитини згідно з додатком 10. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені уповноважені суб'єкти в межах своїх повноважень.
Пунктом 51 Порядку передбачено, що у разі загрози для життя або здоров'я дитини районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади може прийняти рішення про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника.
На підставі акта проведення оцінки рівня безпеки від 07.05.2025, рішенням виконавчого комітету Солоницівської селищної ради №443 від 08.05.2025 відібрано малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 (а.с. 39).
Наказом № 14 від 07.05.2025 головного спеціаліста служби у справах дітей Солоницівської селищної ради малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на первинний облік як дитину, яка залишилась без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківських прав (а.с. 35).
Відповідно до акту оцінки рівня безпеки дитини, заявниця ОСОБА_3 зазначає, що мати дитини систематично вживає алкогольні напої, протягом шести діб не з'являлася вдома та не здійснювала належного нагляду за дитиною, бабуся відмовилась від подальшого догляду за онуком (а.с. 13-19).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 10.06.2024 за адресою: АДРЕСА_3 , зручності на вулиці, у будинку пічне опалення, холодильник відсутній, їжі в момент відвідування не було, лише картопля (а.с. 12).
Відповідно до характеристики, наданої Солоницівською селищною радою, ОСОБА_2 зарекомендувала себе з негативної сторони, веде асоціальний спосіб життя. Вихованням сина займається неналежним чином, самоусувається від виконання батьківських обов'язків. З раннього віку малолітню дитину систематично залишала на постійний нагляд бабусі, яка неодноразово викликала працівників поліції, висловлюючи занепокоєння з приводу того, що ОСОБА_2 залишає дитину, тривалий термін не перебуває вдома. Крім того, ОСОБА_2 проживає з ОСОБА_9 , який має судимість, його перебування у сім'ї створює додаткові ризики для морального, психоемоційного та фізичного стану малолітньої дитини (а.с. 98).
Відповідно до пояснень, наданих ОСОБА_2 24.06.024, що вона була попереджена щодо відповідальності, які можуть настати за злісне невиконання як матері батьківських обов'язків, зобов'язується найближчим часом усунути усі перешкоди, повідомлена про можливе влаштування дитини до родини патронатного виховання (а.с. 36).
Крім того, ОСОБА_2 12.05.2025 написала пояснення, у яких зазначила, що була в гостях у подруги, від неї їздила на роботу, вона виконала всі вимоги для того, щоб забрати свого сина, бо дуже його любить, знайде квартиру з гідними умовами так як вдома у неї зараз немає умов через пожежу, зобов'язується не вживати алкогольні напої (а.с. 38).
У судовому засіданні свідки позивача ОСОБА_14 , ОСОБА_3 повідомили, що ОСОБА_2 неодноразово залишала дитину на сторонніх осіб, а також були випадки, коли малолітній син залишався повністю без нагляду протягом доби. Відповідачка зловживає спиртними напоями, під час чого не відповідає на телефонні дзвінки, не повертається додому. Свідки також зазначили, що ОСОБА_2 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 вживають алкогольні напої, а дитина проявляє агресію, висловлюється нецензурною лексикою та вчиняє крадіжки грошей. Крім того, були випадки, коли відповідачка залишала дитину без нагляду на ніч або на термін до одного-двох тижнів. Спочатку до поліції не зверталися, проте викликали Службу у справах дітей. Також свідки вказують, що ОСОБА_2 брала сина із собою до знайомих, де вживала алкогольні напої. При цьому дитина зазвичай доглянута, однак основним недоліком відповідачки є систематичне зловживання спиртними напоями.
У судовому засіданні свідки відповідачки повідомили, що ОСОБА_2 вживає алкоголь у помірних кількостях, як і більшість людей, та залишала сина під наглядом бабусі, зокрема під час поїздок на роботу. За словами свідків, дитина виглядає щасливою та комунікабельною, завжди доглянута, одягнена, взута та нагодована.
За відомостями ясла-садка комбінованого типу «Світанок» від 13.05.2025 дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є здобувачем дошкільної освіти старшої групи Вільшанського ЗДО «Світанок» у дистанційному форматі. З вересня по жовтень 2024 року в батьківській вайбер групі виставлялися роботи ОСОБА_1 , що свідчило про те, що хлопчик був забезпечений елементарними канцтоварами. З листопада 2024 року зворотнього зв'язку у вайбергрупі не має, онлайн заняття в Zoom дитина не відвідує, мама на контакт з вихователями не виходить, на телефонні дзвінки не відповідає. З огляду на викладене, констатують пор неналежне виконання батьківських обов'язків мамою щодо отримання дитиною дошкільної освіти під час дії правового режиму воєнного стану (а.с. 41).
КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» повідомила, що дитина ОСОБА_15 перебував у закладі у період 07.05.2025 по 20.05.2025. За час спостереження у дитини встановлено діагноз G98 Інші уточнені ураження нервової системи: синдром дефіциту уваги та гіперактивність та ін. ОСОБА_1 виписаний 20.05.2025 о 14 год та переданий батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_16 та ОСОБА_17 згідно наказу служби у справах дітей Солоницівської селищної ради№ 17 від 20.05.2025 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дитячий будинок сімейного типу ( а.с. 83).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Частиною 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Солоницівська селищна рада надала висновок №02-22/3789 від 11.07.2025, за відомостями якого, вважає доцільним відібрати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав. Зі змісту висновку вбачається, що мати вихователька ОСОБА_16 надала пояснення 01.06.2025 про стан ОСОБА_4 за час перебування в їхній родині, де зазначила, що вихованням хлопчика ніхто взагалі не займався, дитина не знає елементарних правил гігієни, правил поводження в сім'ї, на прогулянці, в суспільстві в цілому, не знає самої простої моделі спілкування (кричить, говорить нецензурною лайкою, б'ється. Топає ногами). Дитина не може самообслужитися (а.с. 85-90).
Ураховуючи викладене, позовні вимоги про відібрання у відповідачки малолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 без позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню, оскільки вона неналежним чином піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя та залишення дитини у матері є небезпечним для життя сина, здоров'я і морального виховання.
Відповідачка на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (а.с. 73), прийнята з 01.07.2025 на основне місце роботи в ТОВ «ЛАНДПРЕСС» на посаду палітурника.
До того ж, відповідачка зазначила, у зв'язку з пожежею, яка трапилася у місці їхнього проживання, житловий будинок став непридатним для проживання, тому вони змушені були переїхати у інше житло, де на теперішній час відсутні умови для проживання дитини.
Разом з тим, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідно до частини третьої статті 170 Сімейного кодексу України, відповідачка не позбавлена можливості повернути сина, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками.
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
За правилами ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
Під час вирішення питання про розмір аліментів, суд виходить із того, що мінімальний розмір аліментів відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
На підставі викладеного, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття дитиною.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач мав сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру як юридична особа у розмірі 3028,00 грн, водночас, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, отже, з відповідачки ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Солоницівської селищної ради, як органу опіки та піклування задовольнити повністю.
Відібрати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини), аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.05.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Надіслати представнику позивача та представнику третьої особи копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: Солоницівська селищна рада, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04398821, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с-ще Солоницівка, вул. Визволителів, буд. 6,
відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради, код ЄДРПОУ 44025794, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с-ще Солоницівка, вул. Сумський шлях, буд. 11.
Суддя І. М. Нечипоренко