Справа №504/2645/25
Провадження №2/504/2805/25
Доброславський районний суд Одеської області
01.08.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря- Ориник М.В.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, справу за позовом ОСОБА_1 проти Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
Заявник звернувся до Доброславського районного суду Одеської області із вказаною заявою якою просив суд встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини однією сім'єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2007 року до дня смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) площею 2,31 в умовних кадастрових гектарах з земель КСП «Кіровська птахофабрика», яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ОД № 0132194, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 194 від 17.12.1996 року.
Заявник в судовому засіданні доводи позову підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.
Представник відповідача Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області просив справу розглянути у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) площею 2,31 в умовних кадастрових гектарах з земель КСП «Кіровська птахофабрика», на підставі сертифікату серії ОД № 0132194, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 194 від 17.12.1996 року
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після його смерті відкрилась спадщина.
Згідно відповіді Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області встановлено, що спадкова справа до майна ОСОБА_2 не заводилась.
єдиним спадкоємцем що подав заяву про прийняття спадщини є ОСОБА_4 .
У матеріалах справи наявна довідка від 06.05.2025 року № 101 старости Трояндівського старостинського округу про те, що ОСОБА_1 фактично до дня смерті ОСОБА_2 постійно проживав за місцем з спадкодавцем, вів з ним спільне господарство, опікувався за старим.
Аналогічні покази надали суду в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживав громадянським шлюбом з мамою пана ОСОБА_1 .
Після смерті матері ОСОБА_1 продовжив проживати однією сім'єю з ОСОБА_2 , вважав його своєю рідною людиною, опікувався ним, фактично надавав йому утримання, та в решті поховав.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Із здобуттям незалежності Україна проголосила всебічне забезпечення прав і свобод людини найвищою соціальною цінністю, що закріплено в Конституції.
Реальне втілення норм Основного Закону в життя активно включило суспільство в процес міжнародного співробітництва у сфері забезпечення прав людини.
Актом міжнародного визначення України як демократичної правової держави стало прийняття її 09 листопада 1995 року до країн Членів Ради Європи та ратифікація Верховною Радою України Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Конвенція) та протоколів до неї.
У відповідності до ст. 8 Конвенції «кожен має право на повагу до свого особистого і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції».
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду -як джерело права.
Європейський Суд з прав людини визначив термін "сімейне життя" в статті 8 Конвенції як такий, що охоплює "щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками; такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль" (справа Маркс проти Бельгії).
Хоч органи Конвенції і дозволяють приватним особам посилатися на кровні зв'язки як на відправний пункт підтвердження існування сімейних зв'язків, вони не визнають його визначальним, тому що слід враховувати також такі фактори, як фінансова та психологічна залежність сторін, які посилаються на це право.
Найбільш переконливим доказом існування "сімейного життя" є факт "сімейного проживання осіб", які посилались на це право.
Але Суд підкреслив, що "це не означає, що будь-який намір жити сімейним життям підпадає під юрисдикцію статті 8" (справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (1985)).
Таким чином, аналіз Європейської судової практики щодо захисту права людини на сімейне життя, дозволяє суду прийти до висновку, що термін «сімейного проживання осіб» не охоплюється лише поняттям кровної спорідненості та родинних стосунків, а має оцінюватись судом з урахуванням фінансової та психологічної залежності сторін.
Сім'я виконує важливу функцію фізичного і духовного відтворення людства, тому в ній зосереджені не тільки особисті інтереси чоловіка і дружини, батьків і дітей, а й інтереси суспільства в цілому.
Значну частину свого життя людина перебуває у колі сім'ї. Тому моральний клімат і характер сімейних відносин мають велике значення для формування світогляду членів суспільства.
У відповідності до ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Суд дійшов висновку, що проживання двох чоловіків однією сім'єю охоплюється визначенням Європейського тлумачення «право на сімейне життя», та не суперечить моральним засадам суспільства, в зв'язку із чим суд знаходить вимоги заявника обгрунтованими, законними, у зв'язку із чим ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на земельну частку (пай), яка за життя належала ОСОБА_2 , то тільки в судовому порядку ОСОБА_7 має можливість реалізувати своє спадкове право.
Тому і вцій частині вимоги позову підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 29, 1216-1218, ст. 1220, 1264, 1268 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 проти Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини- задовольнити.
Встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини однією сім'єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2007 року до дня смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) площею 2,31 в умовних кадастрових гектарах з земель КСП «Кіровська птахофабрика», яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ОД № 0132194, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 194 від 17.12.1996 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. К. Барвенко