про накладення арешту на майно
23 липня 2025 рокуСправа № 495/4960/25
Номер провадження 1-кс/495/1372/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському клопотання дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про накладення арешту,
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 03.07.2025 року надійшло клопотання дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №12025166240000244 від 27.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про накладення арешту на майно.
Клопотання мотивоване тим, що 26.05.2025 до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 26.06.2025 гр. ОСОБА_6 , перебуваючи на ПП "Старокозаче", розташованого за межами населеного пункту Старокозацької ОТГ, Білгород-Дністровського району, Одеської області, надав як підставу для перетину державного кордону рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі N?495/2822/23, номер провадження 2/495/1948/2023 від 31.03.2023, яке на думку співробітників ДПСУ має ознаки підробки.
26.06.2025 в період часу з 19 години 27 хвилин по 19 годину 36 хвилин за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, автошлях P-72 у приміщенні ПП «Старокозаче», було проведено огляд місця події в ході якого було виявлено: рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі N?495/2822/23, номер провадження 2/495/1948/2023 від 31.03.2023, яке було вилучено та упаковано до спеціального пакету НПУ N? WAR1932719.
Постановою старшого дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про залучення до кримінального провадження речових доказів вищезазначений документ визнаний речовим доказом.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила клопотання задовольнити, мотивуючи це тим, що документ має важливе значення для кримінального провадження.
Представник власник майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні подала заперечення на клопотання про арешт майна, які оголосила у судовому засіданні. Заперечення обгрунтовуються тим, така процесуальна дія, як арешт майна в даному кримінальному провадженні видається повністю необгрунтованою, юридично безпідставною та порушує принципи, закріплені в Кримінальному процесуальному кодексі України, Конституції України та практиці ЄСПЛ. Обґрунтованість та правомірність арешту майна в рамках кримінального провадження вимагає наявності реальних і підтверджених підстав, зокрема існування кримінального провадження, належних доказів, які підтверджують ризики втрати чи знищення об?єкта, а також наявність правової мети, яка прямо передбачена законом. У цьому випадку вказані підстави повністю відсутні.
Так досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025166240000244 від 27.06.2025 проводиться за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.
Водночас, в матеріалах справи не містяться будь-яких доказів про вчинення ОСОБА_6 , або будь-якими іншими третьому особами злочинів передбачених ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме:
- по-перше, у клопотанні про накладення арешту на майно, так і в постанові про визнання та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження, вказано саме судове рішення як об?єкт арешту, а не засвідчена копія цього рішення, яка фактично була вилучена. Це свідчить про невідповідність між заявленим у процесуальних документах предметом арешту і фактичним об?єктом, на який арешт застосовується, а також про порушення вимог до змісту клопотання, передбачених ст. 171 КПК України.
Таким чином, вилученню в межах кримінального провадження могла підлягати лише копія судового рішення, яка не є оригіналом документа, не має доказового значення як єдиний примірник, і не є унікальним предметом. Оскільки в клопотанні про накладення арешту та постанові про визнання і долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження не конкретизовано, що йдеться саме про копію, а зазначено - "рішення Білгоррд-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі N? 495/2822/23, номер провадження 2/495/1948/2023 від 31.03.2023"
Така невідповідність між змістом процесуальних документів і фактичними діями органу досудового розслідування свідчить про грубе порушення вимог ст. 132, 170, 171 КПК України, що регулюють умови, підстави та порядок подання клопотання про арешт майна. За відсутності чітко визначеного та ідентифікованого предмета арешту, як того вимагає кримінальний процес, ухвалення рішення про накладення арешту є неможливим.
- по-друге: сама засвідчена копія судового рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.03.2025 у справі N?495/2822/23, на яке посилається сторона обвинувачення, є чинним актом правосуддя, ухваленим компетентним судом України відповідно до вимог процесуального законодавства. Таке рішення не скасоване, не визнане недійсним і не містить ознак підроблення. Жодного рішення суду чи висновку уповноваженого органу щодо фальсифікації цього документа не існує. Навпаки - інформація про це судове рішення, його зміст, дата ухвалення, склад суду та інші реквізити офіційно оприлюднені у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110054075? а також у системі «Судова влада України» (https://court.gov.ua). Публічний доступ до такого рішення унеможливлює його приховування або маніпуляції зі змістом, що фактично виключає ймовірність підробки. Відсутність будь-яких підтверджень або доказів фальсифікації - як матеріальних, так і процесуальних - свідчить про відсутність об?єктивної потреби в арешті копії цього рішення;
- по-трете, у матеріалах справи відсутня будь-яка заява особи, яка стверджує про підроблення документа. Відомо, що 26.06.2025 о 17:27 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 26.06.2025 о 17:27 за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул...., Просять СОГ. Затримали чоловіка котрий намагається покинути країну, пред?явив рішення суду з ознаками підробки, ОСОБА_7 , 15.09.1988 р., Заявник: Бокій, тел: 0675412755 таким чином надавалися лише усні повідомлення телефоном, проте відповідно до частини першої статті 214 КПК України, слідчий, прокурор зобов?язані не пізніше 24 годин внести відповідні відомості до ЄРДР після отримання письмової заяви або самостійного встановлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення. У даному випадку така заява про кримінальне правопорушення не міститься у матеріалах справи, а значить - і не існує підтвердження того, що розслідування у справі щодо ймовірної підробки взагалі проводиться.
Усе це свідчить про відсутність будь-яких юридичних, фактичних або процесуальних підстав для накладення арешту на засвідчену копію судового рішення. Умови законності, обґрунтованості та доцільності арешту майна в цьому випадку не дотримані, що має наслідком визнання самого клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
Ткож зазаначає, що адвокатом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 через канцелярію суду було подано адвокатський запит на отримання інформацію про ухвалення рішення, на, що Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 03.07.2025 N?5/15237/25 було надано відповідь що «31.03.2023 Білгород-Дністровський міськрайонний судом Одеської області ухвалено рішення по справі N° 495/2822/23 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав для проживання дитини разом із батьком у зв?язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері. Позовні вимоги позивача задоволені.».
Таким чином, відповідь Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.2025 N?5/15237/25 підтверджує не лише сам факт існування вказаного судового рішення, а й його чинність, автентичність та відповідність офіційним судовим даним, наявним у державному реєстрі судових рішень.
Наявність офіційної відповіді суду на адвокатський запит виключає будь-які сумніви у справжності цього рішення та спростовує припущення про можливе підроблення, що використані стороною обвинувачення як формальний привід для арешту копії судового рішення.
Також вважає, що дізнавачем не доведено необхідності (мети) в застосуванні арешту майна.
З огляду на усі вищевказані обставини клопотання про накладення арешту не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного просить в задоволенні клопотання старшого дізнавача Білгород-Дністровського РВП ГУНІ в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 у справі N? 495/4960/25, провадження N? 1-кс/495/1372/2025 про арешт майна - відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали клопотання, встановлено таке.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК).
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 3 ст. 173 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 173КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як установлено в ході розгляду клопотання, досудове розслідування здійснюється у кримінальному провадженні№12025166240000244 від 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
Як випликає із клопотання про накладення арешту, 26.06.2025 в період часу з 19 години 27 хвилин по 19 годину 36 хвилин за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, автошлях P-72 у приміщенні ПП «Старокозаче», було проведено огляд місця події в ході якого було в ОСОБА_6 виявлено та вилучено рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі N?495/2822/23, номер провадження 2/495/1948/2023 від 31.03.2023, яке було вилучено та упаковано до спеціального пакету НПУ N? WAR1932719. Постановою старшого дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про залучення до кримінального провадження речових доказів вищезазначений документ визнаний речовим доказом. І відповідно дізнавач прокисть накласти арешт на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі N?495/2822/23.
Разом з тим, на уточнююче питання слідчого судді у судовому засіданні до прокурора, що саме було вилучено в ОСОБА_6 і на що ж саме орган дізнання просить накласти арешт: на оригінал рішення, який мав би зберігатися в матеріалах справи N?495/2822/23 чи на його копію, прокурор уточнила, що вочевидь копію.
Далі в судовому засіданні встановлено, що підставою для арешту рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі N?495/2822/23, номер провадження 2/495/1948/2023 від 31.03.2023, зазначено те, що на думку співробітників ДПСУ воно має ознаки підробки.
Проте, прокурором не названо, які саме ознаки підробки містить відповідне клопотання. Разом з тим, представником власника майна надано слідчому беззаперечні докази того, що ішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі N?495/2822/23, номер провадження 2/495/1948/2023 від 31.03.2023 існує в дійсності, вилучений в ОСОБА_6 документ є його копією, який відповідає оригіналу.
Таким чином, напереконання слідчого судді, в матеріалах, які додані до клопотання, відсутні докази, що копія рішення, на яке дізнавач та прокурор просять накласти арешт, зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України, що вказує на формальність доводів органу дізнання про наявність у майна ознак речового доказу.
Відповідно до ч.2 ст. 92 КПК України обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання та відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання дізнавача СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про накладення арешту відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Дата та час оголошення повного тексту ухвали: 25.07.2025 о 15.55.
Слідчий суддя ОСОБА_9