Справа № 761/9114/25
Провадження № 2-а/761/596/2025
01 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва у відкритому судовому засіданні без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
У вимогах позову позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову №ВОБр-1090 від 18.02.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за ч.3 ст.210 КУпАП; провадження у справі закрити.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою від 18.02.2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Позивач не погоджується із зазначеною постановою та зазначає, що при визначенні розміру штрафу вказана лише сума, однак не визначено кількість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; у постанові відсутнє чітке та конкретне формулювання, які саме вимоги ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та правила військового обліку, передбачені постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року порушено позивачем; позивач не підлягав притягненню до адміністративної відповідальності - протокол та оскаржувана постанова не містять відомостей про час вчинення правопорушення, час виявлення порушення не є часом вчинення правопорушення, а тому відсутня можливість правильного застосування відповідачем строків накладення адміністративного стягнення; позивача не може бути притягнуто до відповідальності за порушення ч.3 ст.210 КУпАП в редакції, яка набрала чинності 19.05.2024 року; в постанові відсутні посилання на докази вчинення адміністративного правопорушення; позивач не отримував будь-яких викликів до ТЦК та СП для взяття на військовий облік у статусі військовозобов'язаного та оформлення військово-облікових документів; відповідач не надав доказів що дійсно позивач на момент написання заяви про взяття на військовий облік військовозобов'язаних не перебував на обліку у жодному ТЦК та СП України; відповідачем не доведено складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Крім того, позивач зазначає, що в порушення вимог ст.235 КУпАП постанова підписана керівником структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 - начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , а тому відповідно неуповноваженою особою.
Ухвалою суду від 07.03.2025 року вирішено проводити розгляд справи без виклику сторін.
Після отримання копії позову з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач власним правом не скористався, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.
Ухвалою суду від 04.04.2025 року відхилено клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом, постановою №ВОБр-1090 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 18.02.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Як зазначено в постанові, 18.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 та під час перевірки облікових даних було встановлено, що він на момент написання заяви про взяття на військовий облік військовозобов'язаних не перебував на військовому обліку в жодному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Отже в порушення вимог абзацу 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» не виконав свій військовий обов'язок (визначений ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»). Тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов'язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Постанова не містить пояснень ОСОБА_1 .
Протокол про адміністративне правопорушення на підставі якого було прийнято оскаржувану постанову так само не містить будь-яких пояснень ОСОБА_1 щодо обставин зазначених в протоколі. Отже, будь-яких пояснень та зауважень ОСОБА_1 не мав, підписуючи протокол про адміністративне правопорушення.
До матеріалів позову позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження перебування його на військовому обліку.
Частина 1 статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 3 вказаної статті передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
За правилами ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п.9 зазначеного Положення. територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Таким чином, аналізуючи зазначені положення діючого законодавства, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 уповноважений проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема й за ч.3 ст.210 КУпАП.
А тому суд не може прийняти до уваги посилання позивача що відповідач неуповноважений вирішувати питання притягнення до адміністративної відповідальності.
Стаття 65 Конституції України передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Стаття 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» визначає, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як зазначено в п.1 Порядку, він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. військовозобов'язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до вимог п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. (до 05.01.2023 року абз. 18 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 7 грудня 2016 року) взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених упункті 16 цього Порядку.
Згідно п. 3 Додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних призовники і військовозобов'язані за порушення встановлених пунктами 1 і 2 цього додатка, а також за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, умисне псування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності, неявку за викликом до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) без поважних причин, за несвоєчасне повідомлення обліковому органу, де перебувають на військовому обліку, даних про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я (після тривалого лікування хвороби та (або) хвороби, яка спричинила часткову (повну) втрату працездатності), адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади притягуються до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
В той же час, згідно з п.23 вищевказаної постанови, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (п.19 Постанови).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та з 05.10.1991 року зареєстроване його місце проживання в АДРЕСА_1 .
При зверненні до суду з позовом, позивач не зазначав, що він не є придатним до військової служби за станом здоров'я чи віком. Також фактично не заперечуючи відсутності його на військовому обліку, позивач звернувся до суду з позовом вказуючи на процесуальні порушення під час притягнення його до адміністративної відповідальності.
В позовній заяві позивач не обгрунтував причини відсутності його на військовому обліку.
Крім того, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ частина 10 статті 1 викладена в новій редакції та визначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Позивач не надав суду доказів виконання вимог зазначеного Закону та уточнення власних даних щодо військового обліку.
Так, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Також, 19.05.2024 року з набранням чинності Закону №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а сааме встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тобто було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Отже, до 19.05.2024 року норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало, а з 19.05.2024 року встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Згідно ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Доводи позивача, що норма ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності, набрала чинності з 19 травня 2024 року, тому відповідно до ст. 8 КУпАП закони, які встанолюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення зворотної сили не мають і не може бути до нього застосована, суд вважає помилковими, оскільки триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми.
ОСОБА_1 не прибув особисто для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 та станом на 18 лютого 2025 року не перебував на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання, що було виявлено 18 лютого 2025 року під час перевірки його документів, відповідно після виявлення адміністративного правопорушення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол № ВОБр-1090 від 18 лютого 2025 року, відтак строки для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку згідно ст. 38 КУпАП не були порушені.
За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, а тому ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За наведених обставин процесуальних порушень під час складення оскаржуваної постанови судом не встановлено.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова № ВОБр-1090 від 18 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи були з'ясовані і доведені обставини, які свідчать, що в діях позивача в цій частині є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд -
В позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Г.Притула