Провадження №2/748/41/25
Єдиний унікальний № 748/5419/23
"01" серпня 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Кухти В.О.,
секретаря Крошки І.С.,
розглянувши у відкритому у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
22.12.2023 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»: 1) суму заборгованості в розмірі 97 762,99 грн, з яких: сума кредиту 19 950,00 грн, сума процентів за користування кредитом - 77 812,99 грн; 2) сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 08.02.2022 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір № 5509659 про надання споживчого кредиту у розмірі 19 950,00 грн строком на 360 днів.
Відтак, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в повній суміі ОСОБА_1 , шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 19.06.2023 р. між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 19.06/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошові вимоги за кредитним договором № 5509659.
Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є новим кредитором відповідача, який станом на 22.12.2023 р. має заборгованість перед позивачем у розмірі 97 762,99 грн, яка складається з: 19 950,00 грн - тіло кредиту та 77 812,99 грн - нараховані проценти.
Оскільки відповідач свої зобов'язання перед попереднім і теперішнім кредитодавцем не виконав, то позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду задля примусового стягнення заборгованості з боржника.
Ухвалою судді від 26.12.2023 р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач повідомлявся належним чином про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав, а тому суд вирішив розглянути справу у заочному порядку.
Заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.02.2024 р. (справа № 748/5419/23, провадження № 2/748/194/24) задоволено позовні вимоги позивача по даній справі у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача: 1) суму заборгованості в розмірі 97 762,99 грн, з яких: сума кредиту 19 950,00 грн, сума процентів за користування кредитом - 77 812,99 грн; 2) сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
18.03.2024 р. на адресу суду надійшла заява від відповідача про перегляд заочного рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.02.2024 р. (справа № 748/5419/23, провадження № 2/748/194/24).
Ухвалою судді від 21.03.2024 р. призначено судове засідання, внаслідок подання заяви відповідачем про перегляд вищезазначеного рішення суду, на 26.03.2024 р.
Ухвалою судді від 26.03.2024 р. заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, а тому заочне рішення Чернігівського районного суду від 12.02.2024 р. (справа № 748/5419/23, провадження № 2/748/194/24) скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
10.05.2024 р. на адресу суду надійшов відзив від відповідача на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
Так, відповідач зазначає, що у матеріалах справи не містяться підтвердження, що саме умови кредитного договору № 5509659, зазначені в договорі, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи споживчий паспорт.
Крім того, форма досягнення згоди між кредитодавцем та фізичною особою закріплюється або на предметах фізичного світу - договорі на папері, листи, телеграми, телетайп, або повинна бути підтверджена електронними доказами. В обох випадках така згода повинна бути скріплена підписами сторін договору.
Тож, як наголошує відповідач, в матеріалах справи також не містяться докази досягнення сторонами кредитного договору у вигляді згоди в письмовій формі щодо такої істотної умови договору як розмір кредиту, строк кредиту та розмір процентів.
Відтак, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем були дотримані вимоги, передбачені ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими кредитор.
Тим не менш, відповідач звертає увагу, що лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, всі ці обставини не дають підстав вважати, що відповідачу були надані для ознайомлення в письмовому виді саме в тій редакції, яких надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами, що сторони погодили умови договору та уклали його.
Що стосується вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем відсотків за 60 календарних днів у період з 08.11.2022 р. по 06.01.2023 р. за формулою: 19 950,00 грн ? 1,99 % = 397 грн ? 60 календарних днів = 23 820,00 грн.
Згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Розмір заборгованості за кредитним договором був визначений на рівні 73 942,69 грн, з яких: 19 950,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 53 992,69 грн - сума заборгованості за відсотками станом на час укладення договору факторингу № 19.06/23-Ф від 19.06.2023 р. між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором.
Тим не менш, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав нарахування відсотків за 60 календарних днів у період з 08.11.2022 р. по 06.01.2023 р., тобто за період що передував даті укладення договору факторингу, коли позивач ще не набув прав вимоги до відповідача.
Тому, як вважає відповідач, позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення 23 820,29 грн, нарахованих самостійно позивачем, як новим кредитором за 60 календарних днів за період, який передував укладенню договору факторингу та виникненню права вимоги у нового кредитора (позивач безпідставно нарахував відсотки за час, коли ще не набув права вимоги за договором факторингу, а тому виключно зобов'язаний був керуватися сумами, якы вказані первісним кредитором, які зазначені в реєстрі боржників до договору факторингу № 19.06/23-Ф від 19.06.2023 р., а саме загальна заборгованість - 73 942,69 грн.
Разом з тим, позивачем надано паперові копії електронних доказів, а оригінали електронних доказів суду, разом з позовною заявою, надані не були.
Також, заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, як стверджує відповідач у своєму відзиві, є безпідставними та явно завищеними, оскільки відсутні докази обґрунтування 10 000,00 грн за типові справи, які адвокатом здійснюються постійно.
20.05.2024 р. позивач надав відповідь на відзив, у якій вказує на безпідставність заперечень відповідача, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з наступним підстав.
Кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві, як зазначає останній.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відтак, на підтвердження укладення Договору № 5509659 про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, яким було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «С818674», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. ч. 6, 8 ст. ст. 11,12 ЗУ «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, як стверджує позивач.
Крім того, відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено платежі - часткову оплату на рахунок кредитора, що підтверджується карткою обліку договору, що була надана до позову, та відповідними квитанціями.
Разом з тим, відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору та де він має змогу ознайомитися з правилами, паспортом споживчого кредиту, інформацію передбаченою ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліценцією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригінал кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач, як зазначає відповідач у своїй відповіді на відзив.
А тому позивач переконаний, що 08.02.2022 р. між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір про надання споживчого кредиту, а отже жодних сумнівів з цього приводу не повинно виникати.
Оскільки ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Як на підставі своїх вимог щодо стягнення заборгованості Товариством, в свою чергу, було надано розрахунок заборгованості по кредитному договору, який оформлений належним чином, як документ Товариства, що підписаний Директором ТОВ «Авентус Україна» та скріплений печаткою Товариства.
При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що наданий розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі.
Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та на підтверджується копією довідки платіжного провайдера, де зазначений платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ.
Крім того, платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.
З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську карту № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Пунктом 1.5.1. Стандартна процента ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього Договору.
Пунктом 1.5.2. Знижена процента ставка 1,692 % в день та застосовується відповідно до наступних умов:
2) якщо споживач до 10.03.2022 р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою;
2) у випадку невиконання споживачем умов для отримання індивільуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цих договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Позивач вказує, що 10.03.2022 р. відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав.
Тим не менш, у зв'язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансовго навантаження, ТОВ «Авентус Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 р. по 30.04.2022 р. за всіма кредитним договорами.
У період з 01.05.2022 р. по 24.06.2022 р. було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою.
Однак, 24.06.2022 р. за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків та надання можливості виконання боргових зобов'язань задля того, щоб спожива в такий складний час зміг вийти на звичайний графік платежів за договором або виконати зобов'язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет споживача.
Проте, як вказує позивач у своїй відповіді на відзив, наданою можливістю відповідач не скористався.
А тому, первісним кредитором нараховано відсотки в мехаж строку дії договору за період з 25.06.2022 р. по 07.11.2022 р. за ставкою 1,99 %: 19 950,00 грн ? 1,99 % ? 136 календарних днів = 53 992,69 грн.
Позивачем нараховано відсотки за 60 календарних днів (08.11.2022 р. - 06.01.2023 р.) в межах строку договору відповідно до наступного:
19 950,00 грн ? 1,99 % ? 60 календарних днів = 23 820,29 грн.
Загалом відсотки складають: 53 992,69 грн + 23 820,29 грн = 77 812,99 грн.
У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладення договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Станом на момент подачі відповіді на відзив, ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсним, несправедлими чи недобросовісними.
Отже, як вважає позивач, у даному випадку проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту, погодженого нового строку та у межах періоду автопролонгації відповідно до поденного розрахунку, що наданий до позовної заяви та зазначений вище.
Відповідач у встановлений судом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.07.2020 р. між ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір № 087/20-П про надання послуг з переказу коштів, за яким ТОВ «ФК «Авентус Україна» доручає ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» за відповідну плату здійснювати платежі з використанням реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів Visa Direct/Master Card Money Send (а.с.17-20).
08.02.2022 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаціно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 5509659 про надання споживчого кредиту (а.с.47-52).
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 19 950,00 грн; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (наступний платіж 10.03.2022 р.); стандартна ставка становить - 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору; знижена процента ставка - 1,692 % в день; дати надання кредиту - 08.02.2022 р. або 09.02.2022 р.; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 162 871,80 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 161 085,28 грн.
Договір № 5509659 від 08.02.2022 р. про надання споживчого кредиту (а.с.58), додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 5509659 від 08.02.2022 р. (а.с.58 зворот), паспорт споживчого кредиту (а.с.43 зворот), підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, а саме одноразовим ідентифікатором «С818674» 08.02.2022 р. 17:19:18.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором № 5509659 виконало та надало відповідачу кредит в сумі 19 950,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 22.06.2023 р. про перерахування коштів № транзакції 1062258588, дата прийняття 08.02.2022 р. 17:21, номер замовлення 27649496, номер карти НОМЕР_1 , статус - прийнято (а.с.59,60).
Відповідно до відповіді на запит від 11.04.2024 р. АТ КБ «ПриватБанк», отриманої судом 06.05.2024 р., встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 08.02.2022 р. здійснено переказ коштів на суму 19 950,00 грн (а.с.194).
10.03.2022 р. відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що у зв'язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ «Авентус Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 р. по 30.04.2022 р. за всіма кредитними договорами.
У період з 01.05.2022 р. по 24.06.2022 р. було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою, проте 24.06.2022 р. за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків та надання можливості виконання боргових зобов'язань задля того, щоб споживач в такий складний час зміг вийти на звичайни графік платежів за договором або виконати зобов'язання сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет споживача (а.с.157), однак наданою можливістю споживач не скористався, як зазначає позивач у позовній заяві.
Згідно із карткою обліку договору (розрахунок заборгованості) № 5509659 від 08.02.2022 р., встановлено, що відповідач за період з 08.02.2022 р. по 18.06.2023 р. (включно) має заборгованість за відсотками у розмірі 53 992,69 грн (а.с.61-63).
19.06.2023 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 19.06/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 5509659 від 08.02.2022 р. (а.с.34-38).
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № B0000495 від 21.01.2022 р. (а.с.12, 13), видане Національним банком України.
Також, позивач має витяг з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг. В тому числі і на надання послуг факторингу, яка була видана позивачу Національним банком України від 24.01.2022 р. (а.с.14).
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, за цим договором позивач (фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (клієнта) (ціна продажу) за плату, а клієнт відступти факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2. Договору факторингу, перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора (позивача) права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Актом прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників за Договором факторингу № 19.06/23-Ф від 19.06.2023 р., встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло право вимог до боржників в кількості 3087. Загальна сума простроченої заборгованості складає 50 639 498,17 грн (а.с.38 зворот).
Згідно із Додатком № 1 до Договору факторингу № 19.06/23-Ф від 19.06.2023 р. Реєстру боржників (Витяг), встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги заборгованості відповідача за кредитним договором № 5509659 від 08.02.2022 р., а саме: порядковий номер - 1621, ПІБ боржника - ОСОБА_1 , сума заборгованості за основною сумою боргу - 19 950,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 53 992,69 грн, сума заборгованості за пенею, штрафами - 0,00 грн, сума заборгованості разом - 73 942,69 грн, кількість днів прострочення виконання кредитних зобов'язань - 344 (а.с.67)
Згідно із наданого електронного листа від 19.06.2023 р., встановлено, що відповідач повідомлявся на його електронну адресу, зазначену при укладенні договору, про відступлення ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», в тому числі і за кредитним договором № 5509659 від 08.02.2022 р. (а.с.44).
Відповідно до ст. 615 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відтак, позивач мав право на укладення договору факторингу та є новим кредитором відповідача за кредитним договором № 5509659 від 08.02.2022 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України, визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Стаття 6 та 627 ЦК УКраїни визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтями 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Пункти 6,12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав так пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно із ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Згідно із п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Саттею 534 цього Кодексу передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», у разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
Ураховуючи вище викладені обставини, суддя вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Доводи викладені у відзиві відповідачем щодо відсутності в матеріалах справи доказів досягнення сторонами кредитного договору у вигляді згоди в письмовій формі щодо такої істотної умови договору, як розмір кредиту, строк кредиту та розмір процентів, спростовуються викладеними вище обставинами, а саме електронний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленням, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Крім того, позивач надав суду: 1) паспорт споживчого кредиту, 2) договір № 5509659 про надання споживчого кредиту від 08.02.2022 р., 3) додаток № 1 до договору про надання вищезазначеного споживчого кредиту, в якому містититься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, де міститься чітке підтвердження того, що відповідач підписав вищезазначені документи своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С818674» від 08.02.2022 р., а отже ознайомився щодо умов договору.
Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів, тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.
Посилання відповідача на наявність лише електронних підписів на підтвердження його волі, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, та тільки електронні підписи забезпечують ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останнього, що як наслідок, не дають підстав вважати відповідачу, що йому були надані для ознайомлені в письмовому виді саме в тій редакції, які надав позивач в обґрунтування позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами і що сторони погодили саме ці умови договору та уклали його, також спростовується судом, оскільки форма досягнення згоди між первісним кредитором та відповідачем була досягнута за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» щодо всіх суттєвих вимог, де кожний примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, визначеним ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Тим не менш, відповідачем, незважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на якій вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано доказів на спростування обставин укладення між сторонами договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредитування № 5509659 від 08.02.2022 р., погодження всіх істотних умов договору.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь нього заборгованість за кредитним договором № 5509659 від 08.02.2022 р., укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у розмірі 97 762,99 грн, з яких: 19 950,00 грн - сума кредиту, 77 812,99 грн - сума процентів за користування кредитом.
Первісним кредитором нараховано проценти за період з 25.06.2022 р. по 07.11.2022 р. за ставкою 1,99 %: 19 950,00 грн ? 1,99 % ? 136 календарних днів = 53 992,69 грн.
Також, позиваче нараховано відсотки за 60 календарних днів за період з 08.11.2022 р. по 06.01.2023 р.: 19 950,00 грн ? 1,99 % ? 60 каленрадрних днів = 23 820,29 грн.
А тому, загальна сума відсотків, які просить стягнути позивач із відповідача становить: 53 992,69 грн + 23 820,29 грн = 77 812,99 грн.
Що стосується вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем відсотків за 60 календарних днів у період з 08.11.2022 р. по 06.01.2023 р. за формулою: 19 950,00 грн ? 1,99 % = 397 грн ? 60 календарних днів = 23 820,29 грн є необґрунтованими, оскільки позивачем на надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав нарахування відсотків за 60 календарних днів у період з 08.11.2022 р. по 06.01.2023 р., тобто за період, що передував даті укладення договору факторингу від 19.06.2023 р., коли позивач ще не набув прав вимоги до відповідача.
Так, ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги заборгованості до боржників (позичальників ТОВ «Авентус Україна») на умовах передбачених Договором факторингу № 19.06/23-Ф від 19.06.2023 р., в тому числі і за кредитним договором № 5509659 від 08.02.2022 р., укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , у розмірі 73 942,69 грн, з яких: 19 950,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 53 992,69 грн - сума заборгованості за нарахованими відсотками.
Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, суд вважає, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення 23 820,29 грн, нарахованих самостійно позивачем, як новим кредитором, за 60 календарних днів за період, який передував укладенню договору факторингу та виникненню права вимоги у нового кредитора.
З огляду на вищевикладене, аналізуючи досліджені в судовому засідання докази в їх сукупності, проаналізувавши доводи викладені у відзиві та відповіді на нього, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5509659 від 08.02.2022 р. слід задовольнити частково, де відповідно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Фінтраст Україна» слід стягнути 73 942,69 грн, з яких: 19 950,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 53 992,69 грн - сума заборгованості за нарахованими відсотками.
Щодо розподілу судових витрат, то суд вирішив це наступним чином.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зважає, що позивачем також заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат, які пов'язані з розглядом даної цивільної справи, зокрема: 2 147,20 грн сплаченого судового збору та 10 000,00 грн - у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 147,20 грн за подання даної позовної заяви до суду, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 11.12.2023 р. № 1889 (а.с.1).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає на необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 631,87 грн, що становить 76 % від розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: 1) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДН № 5127 Крюкової М.В. (а.с.16); 2) рахунок на оплату по замовленню № 13/12 від 13.12.2023 р. адвокат Крюкова М.В., клієнт ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» договір № 07/07-2022 від 07.07.2022 р. у розмірі 10 000,00 грн (а.с.21); 3) платіжна інструкція в національній валюті від 18.12.2023 р. № 2084 у розмірі 10 000,00 грн з призначенням платежу: сплата за послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви згідно р/ф № 13/12 від 13.12.2023 р. (а.с.39); 4) договір про надання правової допомоги № 07/07-2021 від 07.02.2022 р. укладеним між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюкова М.В. (а.с.45,46); 5) звіт від 13.12.2023 р. про надання правової допомоги згідно Договору № 07/07-2022 від 07.07.2022 р. у розмірі 10 000,00 грн (а.с.64); 6) ордер про надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022 р. адвокатом Крюковою М.В. (а.с.65).
Відповідно до п. 1-4 ч. 4. ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3 обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, взявши до уваги заперечення відповідача у відзиві щодо розміру витрат позивача на правову допомогу, часткового задоволення позовних вимог, до того ж виходячи з конкретних обставин справи та її складності у сукупності дають суду підстави зробити висновки, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу слід зменшити.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, вирішив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 631,87 грн, а також понесені позивачем витрати за послуги з надання професійної правової допомоги в сумі 5 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 203, 205, 207, 512, 514, 526, 527, 534, 615, 626-628, 638-640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію, ЗУ «Про споживче кредитування», суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 73 942 (сімдесят три тисячі дев'ятсот сорок дві) гривні 69 копійок, з яких: 1) сума кредиту 19 950 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок; сума процентів за користування кредитом - 53 992 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 69 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» сплачений судовий збір у розмірі 1 631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) гривня 87 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Кухта