Провадження №2-а/760/912/25
Справа №760/33689/24
01 серпня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омельяненко С.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 2 роти батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Сизонова Максима Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із позовом інспектора УПП у Київській області Сизонова М.В. та ДПП у якому просив суд: визнати протиправними дії інспектора УПП у Київській області Сизонова М.В. при винесенні постанови від 15.12.2024 серії ЕНА № 3666414; скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.12.2024 серії ЕНА № 3666414, винесену інспектором УПП у Київській області Сизоновим М.В. щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП щодо позивача; стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступає відповідачем в суді.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що він 15.12.2024 близько 12 год 24 хв, під час керування належним ОСОБА_2 транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 77 км автодороги М03 сполученням Київ-Харків в Бориспільському районі Київської області був зупинений інспектором УПП у Київській області Сизоновим М.В., на думку якого він керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою ближнього світла та без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив вимоги передбаченні п.п. 2.1 г ПДР - відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з, чим вчинив позивач адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вказує, що у зв'язку із наведеним вище інспектор УПП у Київській області Сизонов М.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.12.2024 серії ЕНА № 3666414, якою наклав на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Зазначає, що під час перевірки документів працівниками поліції позивач вимагав у працівників поліції повідомити законність вимоги працівників поліції надати для перевірки страхового полісу, що відбувається виключно у випадку складання протоколу щодо порушення правил дорожнього руху або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.
Проте незважаючи на його пояснення про те, що він керував транспортним засобом з увімкненими денними ходовими вогнями (габаритами) та з увімкненими протитуманними фарами, відповідно до вимог ПДР, а поломка лівої фари ближнього світла сталась під час руху, що не являється порушенням відповідно до п. 19.1 ПДР, тому вимога інспектора, надати чинний страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з є незаконною, у зв'язку з чим він усно висловив клопотання інспектору поліції про забезпечення розгляду справи за участю адвоката.
Водночас інспектор Сизонов М.В. не прийняв усні клопотання, виніс щодо нього постанову серії ЕНА № 3666414 від 15.12.2024 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою наклав на нього штраф в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вказує, що контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних власників транспортних засобів може здійснюватися відповідними підрозділами Національної поліції лише в визначених законодавством підстав: при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху; при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Тому вважає, що у інспектора не було законних підстав вимагати у нього поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних власників транспортних засобів.
Окрім цього, зазначає, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Але у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою ПДР, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб, є неправомірними.
Посилається, що під час винесення оскаржуваної постанови, інспектором Сизоновим М.В. не забезпечено розгляд його клопотання про надання безоплатної вторинної правової допомоги або територіального органу юстиції за місцем перебування особи одного з видів правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги під час розгляду справи та не здійснено перенесення та розгляд справи на іншу дату за участю адвоката, або направлення матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення для розгляду за участю адвоката за місцем проживання правопорушника згідно ст. 276 КУпАП, не з'ясовано вказані обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення (ст. 247 КУпАП).
До того ж, ця постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам, а дії інспектора Сизонова М.В. під час винесення постанови були незаконними та такими, що грубо порушили права, так як зазначені у постанові фактичні обставини, які поліцейський вважав встановленими, не відповідають фактичним обставинам події та вимогам діючого законодавства.
Ця обставина свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, тому він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності.
Окрім цього зазначив, що інспектор Сизонов М.В. не виконав обов'язок щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.. 256 КУпАП, який повинен бути додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Стверджує, що в постанові від 15.12.2024 серії ЕНА № 3666414 не вказано місце скоєння правопорушення (населений пункт, район, область).
З огляду на наведене, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.01.2025 було відкрито провадження у справі та розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також було витребувано від Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП належно завірену копію постанови серії ЕНА №3666414 від 15.12.2024, копію протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 .
Позивачу судом було надіслано копію ухвали суду від 29.01.2025. Відповідачам судом було надіслано копію ухвали суду від 29.01.2025 та копію позовної заяви із додатками.
04.03.2025 представником-2 подано до суду клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2025.
02.04.2025 представником відповідача-2 було подано до суду відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував. Заперечення проти позову мотивував тим, що 15.12.2024 екіпажем батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління ПП у Київській області ДПП «Лемур-201» під час здійснення профілактики порушення водіями правил дорожнього руху на стаціонарному посту «Березань» на 77 км автомобільної дороги М-03 Київ-Харків, було виявлено транспортний засіб «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався із не працюючою лівою фарою в режимі ближнього світла, що є порушенням п. 31.4.3 в ПДР України.
Зупинивши даний транспортний засіб було встановлено, що його водієм даного транспортного засобу був ОСОБА_1., та інспектором Сизоновим М.В., відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», а також відповідно до положень п. 2.4 ПДР України було висловлено вимогу пред'явити документи визначені в п. 2.1 ПДР України, а саме посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач пред'явив посвідчення водія, за яким було встановлено, що водієм транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був саме позивач.
Проте на вимогу відповідача-1 пред'явити страховий поліс позивач відмовився.
Вказує, що перевіривши наявність полісу за транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за допомогою інформаційного порталу Моторного транспортного страхового бюро України було встановлено, що станом на 15.12.2024 за вищевказаним транспортним засобом страхового полісу не зареєстровано.
Окрім цього, що за даним транспортним засобом не було зареєстровано страхового полісу і станом на інші дати, зокрема було перевірено наявність полісу станом з 01.01.2024 по 15.12.2024, а тому можна прийти висновку, що позивач керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 , без полісу обов'язкового цивільно-правової страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів з 01.01.2024.
Окрім того, позивач під час суперечки з інспектором поліції зазначив, що відносно нього вже складалась постанова за порушення п. 2.1г ПДР України щодо відсутності у нього страхового полісу, однак він оскаржує таку постанову в судовому порядку.
Дійсно, перевіривши такі відомості було встановлено, що відносно позивача 16.08.2024 поліцейськими ППП в м. Біла Церква та Білоцерківського району УПП у Київській обл. ДПП відносно позивача було винесена постанова серії ЕНА № 2845793 та рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.03.2025 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Посилається, що з огляду на наведені обставини факт порушення позивачем ПДР України є доведеним.
Окрім цього, позивачу було надано можливість забезпечити участь у розгляді справи захисника, проте позивач цього не зробив та хотів, щоб участь захисника йому забезпечив саме інспектор.
Також відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення у такому випадку не складається.
Тому представник відповідача-2 у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
08.04.2025 представником позивача до суду було подано відповідь на відзив
11.04.2025 представником відповідача-2 було подано до суду заперечення на відповідь позивача.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то сторони у судове засідання не викликалися.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.12.2024 відносно позивача працівником поліції було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що 15.12.2024 близько 12 год 24 хв на 77 км автодороги М03 сполученням Київ-Харків в Бориспільському районі Київської області ОСОБА_1 керував т/з «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою ближнього світла та без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив вимоги передбаченні п. 2.1 ґ ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Тобто позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 ґ ПДР, а тому судом не перевіряється факт порушення позивачем ПДР щодо керування т/з з непрацюючою лівою фарою ближнього світла.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2.1. «ґ» ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП визначає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до наданих представником відоповідача-2 до відзиву на позовну заяву витягів із пошукової системи перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, станом на 14.12.2024-16.12.2024 не виявлено полісу на т/з з реєстраційним номером НОМЕР_1 , тобто той, яким керував позивач.
Позивач у позовній заяві також не посилається на те, що станом на 15.12.2024 у нього був чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Тому суд вважає доведеними обставини щодо відсутності станом на 15.12.2024 у позивача чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» на VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки такі підтверджуються наданими до відзиву доказами та не спростовані позивачем.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи також відсутні докази наявності полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які б спростували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та підтвердили факт протиправності оскаржуваної постанови.
Більше того, сама по собі наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, об'єктивна сторона якого полягає, зокрема, у непред'явленні відповідного договору на вимогу працівників поліції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17, від 21.11.2018 у справі №465/6677/16-а.
Отже, встановлені обставини свідчать про наявність у діянні позивача ознак та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Що стосується посилання позивача на правову позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, згідно з якою поліцейські не можуть вимагати у водія будь-яких документів, якщо у них немає доказів правопорушення ПДР, то суд таку позицію не враховує, оскільки згідно з останньою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові 02.12.2019 у справі №766/10693/17, нормами чинного законодавства чітко встановлено, що водій під час керування транспортним засобом повинен мати вказаний поліс при собі, та пред'явити його на вимогу поліцейського.
Також у постанові Верховного Суду від 25.03.2019 (справа №127/19283/17) зазначено, що виконання водієм вимоги поліцейського щодо пред'явлення документів є самостійним обов'язком водія, який не залежить від правомірності чи неправомірності інший дій правоохоронця.
Щодо повноважень інспектора перевіряти наявність у позивача чинного полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Закон України «Про Національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов'язок водія після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки документи, незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Згідно зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби, в тому числі, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Статтею 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлені обов'язки відповідних підрозділів Національної поліції щодо перевірки та контролю обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, згідно з яким посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У свою чергу, наведені вище приписи абз.2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, із вказаним законодавчо визначеним обов'язком водіїв мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити означені вище документи кореспондуються визначені п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання Правил дорожнього руху, в тому числі стосовно наявності у водія відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З огляду на викладене, суд вважає, що поліцейський має право вимагати у водія надати для перевірки договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів незалежно від вчинення останнім порушень ПДР або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, у якій брав участь водій.
Аналогічного висновку дотримується Шостий апеляційний адміністративний суд, зокрема у постанові від 06.08.2024 у справі № 740/1035/24.
Щодо порушення відповідачем-1 процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки та порушення права на захист, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративний правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Окрім цього, можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17.
Під час розгляду справи відповідачем-1 було надано позивачу можливість скористатися допомогою захисника, проте позивач таким правом не скористався.
Окрім того, позивач у позовній заяві не зазначає про те, до яких фактичних порушень призвів розгляд справи за відсутності його захисника, та як наявність захисника під час розгляду справи вплинула на можливість доведення ним відсутності факту вчинення адміністративного правопорушення.
Тому суд відхиляє доводи позивача і у цій частині.
З огляду на викладене, суд вважає, що вина позивача у даному випадку була встановлена під час розгляду справи, а поліцейський приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень, вірно оцінив наявні докази, кваліфікував дії позивача та прийняв рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведе вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині вимог до відповідача-2 необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог до відповідача інспектора УПП в Київській області Сизонова М.В.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами п. 5 ст. 213 КпАП України справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Стаття 222 КпАП України встановлює, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Приписами ч. 3 статті 288 КпАП України визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 126 КпАП України, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаних справах вказав, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Суд приходить до висновку, що органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції та судом було здійснено розгляд справи по суті заявлених вимог саме до відповідача Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги до інспектора УПП в Київській області Сизонова М.В. не підлягають задоволенню, оскільки пред'явлені до неналежного відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відносяться на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 126, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Усатова І.А.