Провадження №2-а/760/393/25
Справа №760/29508/23
01 серпня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ДПП у якому просив: скасувати постанову серії ЕНА № 1050391 від 01.12.2023, складену поліцейським УПП у м. Києві Нірода-Швенько М.О., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 01.12.2023 приблизно о 18:20, рухаючись на своєму автомобілі по бульв. Тараса Шевченка в м. Києві, його безпідставно зупинили працівники патрульної поліція.
Під час розмови йому повідомили, що зупинка була здійсненна у зв'язку тим, що він рухався смугою громадського транспорту.
Вказує, що цією смугою він рухався, оскільки мав намір здійснити поворот праворуч.
Зазначає, що надалі в ході розмови інспектор Нірода-Швенько М.О. склала постанову серії ЕНА № 1050391 про порушення п. 2.9 ПДР.
Посилається, що постанова серії ЕНА № 1050391 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складена з порушенням норм процесуального права та є такою, що підлягає скасуванню.
Стверджує, що зупинка транспортного засобу була безпідставною, оскільки жодного порушення ПДР він не вчиняв.
Так, підставою для зупинки транспортного засобу був рух смугою для громадського транспорту, однак відповідно до інформаційно-вказівного знаку 5.11 ПДР водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Вказує, що він мав намір здійснити поворот праворуч за декілька десятків метрів попереду, тому і рухався крайньою правою смугою для громадського транспорту, що не є забороненим.
Вважає, що оскільки інспектор патрульної поліції не зафіксував в установленому законом порядку порушення водієм транспортного засобу ПДР України, його вимога про зупинку транспортного засобу та пред'явлення документів є не доведеною, а за відсутності доказів наявності підстави для зупинки транспортного засобу, наведеної у ст. 35 Закону, подальше притягнення водія до адміністративної відповідальності є протиправним.
Зазначає, що у графі 5 постанови неправильно зазначено транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), а саме: «Mercedes-Benz s63 coupe», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , тоді як він є власником та керував транспортним засобом «Volksvagen Passat», номерним знаком НОМЕР_2 , що підтверджується технічним паспортом на автомобіль.
Окрім цього, в оскаржуваній постанові немає жодного слова про врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступені його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, що, є порушенням вимог ст. 33 КУпАП.
Також у графі 7 «до постанови додаються» оскаржуваної постанови про наявність будь-яких доказів також не зазначено, зокрема і посилань на технічний засіб, за допомогою якого могло бути зафіксовано вчинення порушень ПДР України.
З огляду на наведене, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.12.2023 було відкрито провадження у справі та розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивачу судом було надіслано копію ухвали суду від 18.12.2023. Відповідачу судом було надіслано копію ухвали суду від 18.12.2023 та копію позовної заяви із додатками.
02.02.2024 представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вона проти позовних вимог заперечувала.
Свої заперечення мотивувала тим, що відповідно до постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1050391 від 01.12.2023 позивач керував ТЗ «Volkswagen» з номерним знаком НОМЕР_3 , який не належить цьому ТЗ. При цьому, здійснював рух в смузі для громадського транспорту, позначену дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.2.9.в ПДР, відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Вказує, що факт порушення ПДР позивачем підтверджується відеозаписом, котрий доданий до відзиву на позовну заяву, а тому позовні вимоги є безпідставні.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то сторони у судове засідання не викликалися.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.12.2023 відносно позивача працівником поліції було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме за те, що 01.12.2023 близько 18 год 26 хв у м. Києві по бульв. Шевченка, 9-А, ОСОБА_1 керував т/з «Volkswagen» з номерним знаком НОМЕР_3 , який не належить цьому ТЗ. При цьому, здійснював рух в смузі для громадського транспорту, позначену дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.2.9.в ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2.9. «в» ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу.
Диспозиція частини 1 статті 121-3 КУпАП визначає відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
За правилами ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У позовній заяві позивач зазначає, що він не порушував ПДР, оскільки на його транспортному засобі «Volksvagen Passat» 01.12.2023 був установлений номерний знак НОМЕР_2 , який належить цьому транспортному засобу.
Разом із цим, відповідно до дослідженого відеозапису, який доданий до відзиву, судом установлено, що 01.12.2023 позивач дійсно рухався транспортним засобом «Volksvagen Passat» по просп. Шевченка у м. Києві, де його зупинили працівники патрульної поліції.
Надалі під час перевірки документів інспектором було установлено, що на транспортному засобі «Volksvagen Passat» був установлений номерний знак НОМЕР_3 , який не відповідає цьому транспортному засобу.
Цей факт не заперечувався позивачем та він, надалі в автоматизованому режимі, здійснив зміну номерного знаку на транспортному засобі з НОМЕР_3 на НОМЕР_2 , який і належить цьому транспортному засобу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Під час розгляду інспектором справи про адміністративне правопорушення позивач не заперечував факт вчинення цього правопорушення та за наслідками розгляду такої справи інспектором окрім накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, також було тимчасово вилучено номерні знаки НОМЕР_3 , які були неправомірно установлені на транспортному засобі.
Цей факт також підтверджується відеозаписом, котрий долучений до відзиву на позовну заяву.
З огляду на це, факт порушення позивачем п. 2.9.в ПДР є доведеним, а тому інспектором правильно було установлено наявність складу адміністративного правопорушення та кваліфіковано дії позивача за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Безпідставними є також доводи позивача про те, що зупинка транспортного засобу позивача була безпідставною, оскільки він не порушував ПДР.
Водночас, із оглянутого відеозапису було установлено, що позивач дійсно рухався смугою для руху маршрутних транспортних засобів, а тому інспектор мав усі повноваження здійснювати зупинку транспортного засобу.
Разом із тим, оскільки позивача за таке порушення до адміністративної відповідальності інспектора притягнуто не було, то судом факт наявності у діях позивача цього правопорушення не досліджується.
Доводи позивача про протиправність спірної постанови, оскільки у п. 5 постанови зазначено іншу марки автомобіля, суд відхиляє, оскільки вважає це технічною опскою, позаяк далі по тексту постанови інспектором зазначено правильну марку транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відносяться на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 121, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Усатова І.А.