Провадження №2-а/760/743/25
Справа №760/25122/24
01 серпня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
за участі секретаря - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту патрульної поліції у якому просила суд скасувати постанову серії ЕГА № 1520202 від 11.08.2024 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а справу закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 11.08.2024 щодо неї, інваліда 2 групи, інспектором УПП у м. Києві було складено постанову серії ЕГА № 1520202 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, з чим вона категорично не погоджується.
Вказує, що 11.08.2024 вона, перебуваючи на лікуванні в медичному закладі за адресою: місто Київ, вул. Амосова, 10, зіткнулася з неадекватною та агресивною поведінкою інших пацієнтів медичного закладу, які, як виявилось, були військовослужбовцями та знаходились під дією алкоголю чи інших речовин.
Зробивши їм зауваження щодо недопустимості агресивної та нечемної поведінки в медичному закладі, де інші люди проходять лікування, останні почали погрожувати їй фізичною розправою, застосовувати нецензурну лайку та поводитись зухвало.
Надалі вона звернулася до чергової медичної сестри з проханням вплинути на пацієнтів, втім, жодних результатів такі дії не мали.
Зазначає, що з настанням нічної частини доби, позивач може залишитися сам на сам з особами, які продовжують в деталях описувати свої погрози, турбуючись за власну безпеку та хиткий стан здоров'я, вона прийняла рішення звернутися до поліції, аби остання вжила усіх можливих заходів для забезпечення правопорядку та її безпеці.
Перший виклик працівниками поліції був проігнорований, ніхто не з'явився за викликом. Враховуючи, що сп'янілі чоловіки продовжували поводитись агресивно та ніяк не заспокоювались, вона подзвонила на гарячу лінію «102» повторно та ще раз пояснила ситуацію.
Посилається, що на повторний виклик з'явився наряд поліції № 0951 у складі інспектора УПП у м. Києві Денежного П.М. та заступника командира роти № 5 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві Бондаря О.С.
Стверджує, що працівники поліції, які приїхали на виклик, були розлючені самим фактом їх виклику, не мали жодної мотивації виконувати свої службові обов'язки, поводили себе зухвало та непрофесійно.
У подальшому Бондар О.С. почав активно заповнювати якісь папери та не звертав увагу на її прохання про допомогу. Після декількох хвилин написання незрозумілого тексту, Бондар О.С. повернувся до неї та повідомив, що відносно неї буде постанова про притягнення адміністративної відповідальності серії ЕГА № 1520202 за ст. 183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик поліції. Відповідну копію їй вручили, лише озвучили номер та серію постанови.
Таким чином, замість того, аби притягти до відповідальності кривдників, чи принаймні зробити їм усне попередження, працівники поліції виписали їй постанову про адміністративне правопорушення. Розмова велася у грубій формі з підвищеним тоном. Працівники поліції дозволяли собі зневажливі висловлювання в її бік та жодним чином не намагалися надати останній допомогу по суті її виклику, що стало для неї справжнім шоком.
Стверджує, що інспектор Бондар О.С., зловживаючи її довірою до правоохоронних органів, не ознайомивши з її правами, не надавши для ознайомлення постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, обманним шляхом виписав постанову, навіть не вручив її копію та покинув місце виклику.
Водночас інспектор навіть не відібрав у неї жодних пояснень по суті, не розібравшись у ситуації, що склалась, чим завдав їй значних моральних страждань та матеріального збитку у розміри суми штрафу, який їй важко оплатити, оскільки в даний час вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, є інвалідом та потребує лікування.
Вказує, що вона була шокована таким безвідповідальним ставленням поліції, яка вчинивши повну бездіяльність, залишила її сам на сам із п'яними, агресивними чоловіками. Коли поліція поїхала військовослужбовці знов почав погрожувати та насміхатись над нею.
Зазначає, що жодних правопорушень вона не вчинила, а виклик поліції був зумовлений загрозою позивачу.
07.10.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
15.11.2024 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19.11.2024 було відкрито провадження у справі та розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30.12.2024 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував.
Заперечення мотивував тим, що відповідно до оскаржуваної постанови ЕГА № 1520202 від 12.08.2024 позивач здійснила виклик на спецлінію «102» повідомивши неправдиву інформацію для виклику поліції. У вказаній постанові вказано додатки, а саме відео з портативного нагрудного відеореєстратора № 473817.
На цьому відео від 11.08.2024, тривалістю 2 год. 52 хв. зафіксовано процес спілкування з позивачем, зокрема: 22 год. 33 хв. початок розмови із заявницею; 22 год. 35 хв. позивач повідомляє, що буде викликати поліцію всю ніч; 22 год. 43 хв. опитано чергова медсестра, яка не підтвердила повідомлену позивачем інформацію про погрози та сп'яніння військових; 22 год. 59 хв. повідомлено, що неадекватною поведінкою військових або перебування їх у стані сп'яніння під час лікування займається військова служба правопорядку; 23 год. 20 хв. поліцейський опитав військових на яких вказала заявниця та зафіксував цю дію; 23 год. 29 хв. заявниця повідомила завідомо неправдиву інформацію на спецлінію «102» що поліцейські відмовили фіксувати опитування військових (за що в подальшому було повідомлено про притягнення до адміністративної відповідальності, складено оскаржувану постанову ЕГА № 1520202); 23 год. 54 хв. роз'яснено вимоги статей 268 КУпАП та 63 Конституції України.
Вказує, що працівниками поліції було неодноразово повідомлено позивачку, що за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, в тому числі поліції передбачена адміністративна відповідальність.
Зазначає, що всього на спецлінію «102» позивачем було здійснено 6 (шість) викликів поліції, а саме: перший о 20 год. 20 хв. - «інформація незрозумілого змісту», результат: обірвався виклик, передзвон - не відповідають; другий о 20 год. 22 хв. - «про погрозу фізичною розправою військовими», результат: заявницю на місці не виявлено, на неодноразові телефонні дзвінки не відповідає (підтверджується позивачем на відео); третій о 21 год. 07 хв. - «неприбуття наряду поліції» (фактично прибули на місце, а позивач не відповідала на дзвінки); четвертий о 21 год. 32 хв. - «звернення інформаційного характеру», результат: прибувши на місце у заявниці відібрано заяву та передано до Солом'янського УП (вх. ЄО № 34282 від 11.08.2024), опитано медичний персонал на місці події, стосовно вказаних позивачем військових та самих військових, які були пацієнтами даної лікарні; п'ятий о 22 год. 38 хв. - «звернення інформаційного характеру», результат: позивач повідомила, що на місці вже є наряд поліції, який прийме заяву; шостий о 22 год. 59 хв. - «інші скарги на поліцейських» (щодо відмови у фіксації поліцейськими стану військових) (під час якого і повідомлено неправдиву інформацію), результат: проведено спілкування із заявницею та буде проведено перевірку відпрацювання вказаного виклику відділом моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м. Києві. Вказану заяву було передано до Солом'янського УП вх. ЄО № 34282 від 11.08.2024.
Тобто, будучи достовірно обізнаною шляхом неодноразового повідомлення працівниками поліції та на спецлінії «102», що встановити стан сп'яніння військових у лікарні можуть лише представники військової служби правопорядку, тому, знаючи що будь-яких підстав для повторного виклику поліції немає, позивач здійснила завідомо неправдиві виклики екстрених служб.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП України.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕГА № 551111 від 11.08.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн.
Згідно з даними, що містяться у вказаній постанові, ОСОБА_1 11.08.2024 о 23:00 здійснила виклик на спецлінію «102» повідомивши неправдиву інформацію з приводу відмови поліцейських фіксувати стан військових, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
У позовній заяві стверджує, що даного правопорушення вона не вчиняла, патрульні не здійснили перевірку та не встановили дійсних обставин ситуації, що докази вчинення правопорушення відсутні, відповідач протиправно склав оскаржувану постанову.
Як вбачається з вимог ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
У відповідності до ст. 222 КУпАП України, розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Винність діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.
У адміністративному позові позивач категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
З оглянутого відеозапису вбачається, що за викликом позивача за повідомленою нею адресою прибули поліцейські, які відібрали у неї заяву щодо ймовірно протиправних дій, провели опитування працівників медичного закладу, де перебувала позивач, провели опитування військовослужбовців, котрі також перебували у цьому медичному закладі та, зі слів позивача, погрожували їй.
Тобто, за викликом позивача прибув наряд поліції, який здійснив відпрацювання та фіксацію повідомленої позивачем інформації, і повідомив, що усі матеріали за насідками цієї події будуть передані до Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві для подальшого розгляду.
Водночас позивач не погоджувалася із такими діями поліцейських, оскільки за її баченням поліцейські були зобов'язані провести огляд військовослужбовців на стан сп'яніння, з огляду на що вимагала вчинення таких дій та здійснювала повторні дзвінки на спецлінію «102» щодо цього.
Загалом 11.08.2024 з 20 год. 00 хв. по 22 год. 59 хв. позивачем було здійснено шість викликів поліції шляхом дзвінків на спецлінію «102».
Разом із цим, інспектором УПП у м. Києві під час спілкування із позивачем та опрацювання повідомленої неї інформації, яке тривало щонайменше 2 год. 52 хв., було повідомлено позивачу, що повноваженнями на огляд військовослужбовців на стан сп'яніння наділена виключно військова служба правопорядку та попереджено про відповідальність за безпідставні телефонні дзвінки на спецлінію «102».
Водночас відповідач проігнорувала такі попередження, повідомивши, що буде здійснювати виклики поліції всю ніч.
Так, о 22 год. 59 хв. позивачем було здійснено шостий дзвінок на спецлінію «102» під час якого повідомлено, що відмови поліцейських фіксувати стан військових.
Водночас, як установлено на підставі відеозапису, позивачу неодноразово наголошувалося про відсутність у поліцейських повноважень щодо огляду військовослужбовців на стан сп'яніння.
Окрім цього, поліцейськими було повно та всебічно здійснено розгляд інформації, повідомленої позивачем, відібрано пояснення в усіх учасників конфлікту, медичних працівників.
Тобто, повідомлена позивачем інформація на спецлінію «102» носила завідомо неправдивий виклик поліції.
Суд зазначає, що інспектор, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладаючи на нього адміністративне стягнення, діяв у межах своєї компетенції та відповідно до частин першої та другої статті 222 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2ст. 3 КУпАП).
У відповідності до статті 183 КУпАП відповідальність за нею наступає за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб у виді штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач на законних підставах притягнув позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, оскільки позивачем не надано доказів того, що він на законних підставах викликав працівників поліції, а тому в її діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у позові.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 241-243, 246, 250-251, 286 КАС України, суд,-
У задоволені позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: Усатова І.А.