Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/451/25
Провадження № 2-а/670/9/25
01 серпня 2025 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Голуб О.Є.
за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.
представника позивача - Солов'я О.В.
позивач - не з'явився
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Короткий зміст позовних вимог
До суду надійш ла позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Солов'я Олександра Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 належно не був оповіщений про необхідність прибути 13.03.2025 о 9 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № НОМЕР_1 , яку він не отримував. Як тільки йому стало відомо, що він перебуває в розшуку, то особисто пішов до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, перебуваючи у приміщенні ТЦК позивачу була надана інформація про те, що його було викликано повісткою для уточнення даних на 09 годину 13.03.2025. Зауважує, що постійно зареєстрований та проживає за адресою, вказаною у повістці, однак жодних повідомлень про надходження листів він не отримував. Умислу на порушення положень та правил воєнного стану, мобілізації позивач не мав, оскільки вчасно оновив свої військово-облікові дані та у нього не відбулося будь-яких змін особистих даних, а тому підстав для уточнення даних не було. Проте відносно нього 10.04.2025 у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, де він про всі обставини зазначив та надав підтверджуючі документи. Зазначає, що у протоколі у справі про адміністративне правопорушення, що був складений в його присутності, не було зазначено дату і час розгляду адміністративної справи, копію даного протоколу йому не було вручено, відповідно він не знав про дату та час розгляду справи, а тому і не міг взяти участь у її розгляді, що свідчить про порушення вимоги статті 268 КУпАП відповідачем. Водночас 21.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №5051 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яку він отримав 09.06.2025. Відтак вважає таку постанову необґрунтованою та просить її скасувати, а провадження по справі закрити за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
Рух справи в суді та позиція сторін у справі.
Ухвалою суду від 24.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали про залишення без руху позовної заяви, у встановлений судом строк, 26.06.2025 надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви та позовна заява у новій редакції.
Ухвалою суду від 30.06.2025 позивачу поновлено строк на звернення до суду із даним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 09.07.2025 о 13 год 30 хв. Відповідачу, з врахуванням скорочених строків розгляду даної категорії справ, встановлено семиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Також даною ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_4 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оригінали протоколу, повістки про виклик та документи на підтвердження вручення повістки, інформацію для уточнення яких даних викликався ОСОБА_1
09.07.2025 судове засідання відкладено на 23.07.2025 о 10 год 30 хв у зв'язку з ненадходженням до суду витребуваних судом документів та неявкою сторін у справі.
21.07.2025 на адресу суду надійшли копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Інші витребуванні судом докази та документи, зокрема докази, що підтверджують отримання позивачем повістки про виклик відповідачем суду не надано.
23.07.2025 судове засідання відкладено на 01.08.2025 об 11 год 00 хв за клопотанням представника позивача для надання можливості ознайомитися з надісланими відповідачем матеріалами адміністративної справи відносно позивача, оскільки копія таких матеріалів на адресу сторони позивача відповідачем не надсилалася.
Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2025 позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Наголошував, що його клієнт персональні облікові дані оновив вчасно протягом встановленого законодавством строку 60 днів в 2024 році, через додаток «Резерв +» жодних змін в його особистих даних не було, а відтак були відсутні підстави для виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних. Вказав, що позивач постійно зареєстрований та проживає за адресою, вказаною у повістці, однак жодних повідомлень про надходження листів він не отримував, повістку йому ніхто не вручав. В наданих на вимогу суду відповідачем адміністративних матеріалах відносно позивача також відсутні будь-які докази отримання позивачем повістки про виклик, тому притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправним. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач в поясненнях повідомив, що повістку на уточнення даних не отримував, а як тільки стало відомо , що перебуває в розшуку, то добровільно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак йому не надали доказів надсилання повістки на його адресу. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Проте протокол у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 взагалі не вручався, а тому йому не було відомо про дату та час розгляду справи, дата та час розгляду адміністративних матеріалів, яка зазначена в копії наданого суду протоколу, за твердженням представника, була вписана пізніше без відома позивача.
Беручи до уваги зазначене, вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, встановлені обставини не відповідають фактичним обставинам справи, а суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб та порядок, що визначені законами та Конституцією України.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судові засідання не з'явився, був належним чином повідомленим про день, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відзив на позов у встановлений судом строк не надав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанцій, а тому судом прийнято рішення про розгляд справи без участі відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 було сформовано повістку № 2850222, за якою йому належало з'явитися 13.03.2025 о 09:00 годині за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 для уточнення даних (а.с. 48).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 114 за ст. 210-1 КУпАП від 10.04.2025, складеного у с-щі Віньківці оператором відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_2 відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 перебував у розшуку у зв'язку із тим, що не прибув 13.03.2025 на 9 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці № 2850222, причин неявки не повідомив, чим порушив вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 2 частини 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Громадянин ОСОБА_1 надав письмові пояснення до протоколу, де зазначив, що повістку на уточнення даних він не отримував. Як тільки йому стало відомо, що він перебуває в розшуку, добровільно з'явився в ІНФОРМАЦІЯ_8 . До відповідальності просив не притягувати, винести усне попередження (а.с.41-42).
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5051 від 21.04.2025 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000,00 грн, оскільки останній скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 43-44)
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 21 квітня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , встановив, що відповідно до протоколу № 114 від 10.04.2025, 10.04.2025 о 10 годині в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_1 , 1974 року народження, перебував у розшуку, у зв'язку із тим, що не прибув 13.03.2025 на 09 годину до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці, № 2850222, направленій Укрпоштою, яку не отримав, що підтверджується повісткою, відомостями трекінгу поштового відправлення, причин неявки не повідомив, чим порушив вимоги абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 2 частини 1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду. Також в постанові зазначено, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом в протоколі, статтю 63 Конституції України та статтю 268 КУпАП роз'яснено. В поясненнях зазначив, що повістку на уточнення даних не отримував, а як тільки стало відомо, що він перебуває в розшуку, то добровільно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. (а.с. 43-44).
Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Віньковецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області від 06.05.1997 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 2002 року (а.с. 45-47).
Відповідно до копії облікової картки до військового квитка (військово-облікового документу) ОСОБА_1 порушник ВО з 31.03.2025 (а.с.50-51).
Даних про те що ОСОБА_1 не оновив свої військово-облікові дані протягом 60 днів з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року, як передбачено Законом України № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», в наведеній вище обліковій картці немає.
Суд звертає увагу на те, що під час дослідження матеріалів справи судом не встановлено належних, достатніх та допустимих доказів отримання позивачем повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних доказів на підтвердження надіслання даної повістки засобами поштового зв'язку або вручення даної повістки особисто ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.
Отже, під час розгляду судом справи у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази наявності підстав притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення під час дії особливого періоду, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку із тим, що позивач без поважних причин не прибув 13.03.2025 на 09 годину до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці №2850222, будучи, згідно чинного законодавства, належним чином повідомленим, чим порушив вимоги абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 2 частини 1 додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Застосоване судом законодавство. Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень ст. 5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.
Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 7, 8 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до положень інших нормативно-правових актів.
Суд враховує, що статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджений постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Хмельницької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно з абз. 1, 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначається Правилами надання послуг поштового зв'язку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270. Відповідно до абз. 2 п. 16 цих Правил повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто».
Абзацом 3 п. 101 Правил визначено, що у разі невручення рекомендованого листа з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга», такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Згідно з абз. 2, 4 п. 82 Правил рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою, працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Відповідно до змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має дотримуватися визначеної процедури, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Разом із цим, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення позивача про місце, день та час розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього.
Твердження представника позивача про те, що позивач не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення спростовується підписом позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який міститься в протоколі. Належних доказів того, що дата та час розгляду справи були дописані після ознайомлення позивачем з протоколом суду не надано.
Однак суд звертає також увагу на те, що доказів вручення позивачу примірника протоколу про адміністративне правопорушення чи його надіслання на адресу позивача у випадку відмови від його вручення, як передбачено чинним законодавством, суду також не надано.
Окрім того, факт не прибуття позивача на розгляд справи про адміністративне правопорушення 21.04.2025 о 10 годині за наявності його пояснень викладених в протоколі не свідчить про склад адміністративного правопорушення за яке передбачена відповідальність згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до постанови, повісткою про виклик № 2850222 ОСОБА_1 викликався на 13 березня 2025 року о 9 годину до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, відповідно до постанови, зазначене правопорушення було вчинене позивачем після 13.03.2025, тобто після набуття чинності Законом України від 09.05.2024 № 3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210-1 КУпАП було доповнено частиною третьою, при цьому саме з 18.05.2024 у позивача виник обов'язок оновити протягом 60 днів свої облікові та персональні дані.
З дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX, тобто з 18.05.2024 та на протязі наступних 60 днів кожний військовозобов'язаний зобов'язаний уточнити свої дані, що зі слів представника позивача було зроблено ОСОБА_1 .
Даних про те що ОСОБА_1 не оновив своїх даних протягом 60 днів з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року, як передбачено Законом № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», в наведеній вище обліковій картці немає. Відповідно до копії облікової картки до військового квитка (військово-облікового документу) ОСОБА_1 порушник ВО лише з 31.03.2025, тобто після не прибуття згідно повістки №2850222 про виклик на 13.03.2025 для уточнення даних.
Виходячи з наведеного та за твердженням представника позивача Ковальчук І.В. належним чином уточнив свої військово-облікові дані протягом встановленого законодавством строку 60 днів в 2024 році, через додаток «Резерв +» жодних змін в його в його особистих даних не було та він не притягувався до відповідальності.
Частиною 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пунктом 23 Постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Зі слів представника позивача в Ковальчука І.В. не відбулося будь-яких змін особистих даних, а тому підстав для уточнення даних у нього не було, протилежне відповідачем суду не доведено.
Як встановлено судом під розгляду даної справи, на ім'я позивача було сформовано повістку № 2850222, у якій вказано про необхідність з'явитись 13.03.2025 о 09:00 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 ). Однак жодних доказів на підтвердження того, що повістка була направлена засобами поштового зв'язку на адресу місця проживання позивача чи особистого її вручення позивачу суду відповідачем не надано.
Разом з тим, в оскаржуваній постанові відповідачем метою виклику до територільного центру комплектування та соціальної підтримки вказано «для уточнення даних» без вказівки на те, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії. З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Приміткою до статті 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Відповідач не надав на вимогу суду інформацію для уточнення яких даних викликався повісткою ОСОБА_1 на 13.03.2025 та чи наявна можливість у ІНФОРМАЦІЯ_1 отримання такої інформації шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar vs. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі також Конвенція) притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції.
Згідно частини другої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини (далі - також ЄСПЛ) у своїх рішеннях наголошує, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (зокрема, пункт 51 рішення у справі «Михайлова проти російської федерації»).
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к) суд наголошує, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Отже, наведені вище норми законодавства встановлюють обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Відтак, оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень, як суб'єкт владних повноважень.
Як вбачається з норм частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Водночас, як вже вище зазначав суд, відповідачем не подано відзив на позовну заяву та належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення викладеного у постанові № 5051 від 21.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Беручи до уваги те, що відповідач без поважних причин не надав докази на пропозицію суду викладену в ухвалі від 30.06.2025 для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, керуючись ч. 6 ст. 77 КАС України вирішив справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Таким чином, в ході судового розгляду відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_10 не доведена та обставина, що в діях позивача ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та відповідно, що розгляд справи про адміністративне правопорушення суб'єктом владних повноважень відносно позивача відбувся з дотриманням вимог, передбачених КУпАП.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки в діях ОСОБА_1 судом не встановлено наявності події та складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП, що в розумінні п.1 ст.247 КУпАП є обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не може нести адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, № 5051 від 21 квітня 2025 року із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Згідно статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час подання позову до суду сплачено судовий збір в сумі 484,48 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Таскомбанку» від 18.06.2025 (а.с. 5).
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», вважає, що судові витрати позивача у виді судового збору в розмірі 484,48 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 7, 9, 72, 77, 139, 246, 286 КАС України, ст. 210-1, 235, 247, 251, 252, 280, 286 КУпАП, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про судовий збір», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, Правилами надання послуг поштового зв'язку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 5051 від 21 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_3 .
Оскільки під час проголошення повного рішення суду суд оголосив лише його вступну та резолютивну частини то копії такого рішення негайно вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні та надсилаються учасникам які були відсутні під час його проголошення.
Повне рішення суду складено 01.08.2025.
Суддя О.Є. Голуб