Справа № 243/2303/25
Провадження № 2/243/858/2025
(заочне)
31 липня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді - Агеєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29 Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою Слов'янської окружної прокуратури Донецької області, яка діє в інтересах держави: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію частки земельної ділянки, -
Слов'янська окружна прокуратура Донецької області, яка діє в інтересах держави: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію частки земельної ділянки, який обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 який є громадянином російської федерації, у 2018 році отримав у спадок частку земельної ділянки, загальною площею 0,008 га, кадастровий номер 1424281500:04:000:0914, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Святогірської територіальної громади АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином, набув право власності на частку вищевказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність, однак упродовж встановлено законом строку її не відчужив та на теперішній час продовжує бути власником цієї землі всупереч вимогам земельного законодавства.
Посилаючись на наведені обставини та на положення ст.81 Земельного кодексу України просить суд конфіскувати на користь держави частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення у громадянина російської федерації ОСОБА_1 , з кадастровим номером 1424281500:04:000:0914, площею 0,008 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Святогірської територіальної громади АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1654022014242, шляхом припинення права власності, відомості про яку зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 24.09.2018 за № 28116707, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в судове засідання не з'явився, до суду надав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, шляхом розміщення оголошення на сайті Судова влада України, в судове засідання не з'явився без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Слов'янської окружної прокуратури Донецької області, яка діє в інтересах держави: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію частку земельної ділянки, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Слов'янська окружна прокуратура проінформувала ГУ Держгеокадастру у Донецькій області листом від 12.02.2025 за № 57-484 вих 25 щодо надання інформації щодо володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення громадянином РФ та виявлених порушень вимог земельного законодавства під час володіння ОСОБА_1 ..
Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 17.02.2025 №10-5-0.6-454/2-25 повідомлено прокуратуру, що вбачає порушення вимог земельного законодавства в тому, що іноземний громадянин ОСОБА_1 володіє часткою земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1424281500:04:000:0914, втім не зверталося до суду в зв'язку з обмеженим фінансуванням на сплату судового збору.
Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області у відповідності до положень ст.145 Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, наділене правом на подання такого роду позовів, на лист прокурора про виявлені порушення із вимогою вжити заходів щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку, повідомило окружну прокуратуру про неподання позову щодо усунення даних порушень у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та не заперечує проти звернення з позовом органів прокуратури, та на день надходження позову до суду самостійно не реалізувало своє процесуальне право, тому у відповідності до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.56 ЦПК України є всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 за схожих обставин.
В силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.
Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Згідно зі ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст.41 Конституції України).
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Так, в судовому засіданні встановлено, що Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області №243/6178/18 від 09.08.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Долинської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задоволені. Визнано за ОСОБА_1 (крім іншого майна ) право власності в порядку спадкування на частку земельної ділянки площею 0,0080 га з її кадастровим номером № 1424281500:04:000:0914 та цільовим призначенням земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі вказаного Рішення суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_1 , громадянином російської федерації зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 0,008 га, кадастровий номер 1424281500:04:000:0914, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 2811607 від 24.09.2018.
Відповідно до інформації Державної міграційної служби Донецької області 22.11.2023 громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був документована посвідкою на тимчасове проживання в Україні від 30.11.2018..
Згідно РТГ ІП «Реєстрація місця проживання» ЄІАС УМП ДМС України ОСОБА_1 значиться зареєстрованим на території Святогірської ТГ.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином, набув право власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення у приватну власність.
Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Суб'єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Згідно із частиною 3 статті 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , як на час набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), так і на теперішній час є громадянином російської федерації, що не є спірним у цій справі та підтверджується інформацією Управління Державної міграційної служби України.
Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Суб'єктами права приватної власності на землю, згідно зі ст. 80 ЗК України визначено, зокрема, громадян та юридичні особи. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 ЗК України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Одночасно, відповідно до частини п'ятої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Відповідно до ст. 35 ЗК України іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.
Виходячи з положень ч. 4 ст.81 ЗК України іноземці, особи без громадянства, можуть отримувати землі сільськогосподарського призначення лише в спадок, при цьому, такі землі протягом року підлягають відчуженню.
З огляду на вказане, законодавцем у Земельному Кодексі України закріплено заборону на набуття іноземними громадянами у власність земель сільськогосподарського призначення, окрім випадків спадкування з подальшим обов'язковим відчуженням.
Виходячи з контексту вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 , як громадянин іноземної держави, не може мати у власності землю сільськогосподарського призначення.
Частиною 1 статті 145 ЗК України, в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, було передбачено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
Отже, незалежно від підстав набуття особою права власності на земельну ділянку, яка за ЗК України не може перебувати у власності такої особи, у відповідності до ч.1ст. 145 ЗК України така земельна ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
Тож, відповідач ОСОБА_1 , як громадянин іншої держави, протягом з року з моменту набуття права власності на спірну земельну ділянку повинен був виконати вимоги законодавства щодо відчуження спірного об'єкта нерухомості, однак, в строк з 24.09.2018 і до теперішнього часу в добровільному порядку відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення не провів, що не є спірним у цій справі.
Статтею 145 ЗК України встановлені підстави припинення права власності на земельну ділянку особи, якщо земельна ділянка не може належати їй на праві власності та/або у зв'язку з порушенням обов'язку щодо її відчуження протягом установленого законом строку, та передбачено що, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (частина 2).
Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику (частина 4).
Отже, за відсутності добровільного відчуження іноземним громадянином ОСОБА_1 протягом року після набуття права власності та по теперішній час спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на неї підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду на користь держави, а сама земельна ділянка продажу на земельних торгах, що відповідатиме нормам чинного законодавства.
Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням ч.5 ст.22, ч. ч. 2, 4 ст.145 ЗК України.
Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо заходів забезпечення позову, вжитих згідно ухвали суду від 08 квітня 2025 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7, 8 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Враховуючи, що учасниками справи не заявлено вмотивованого клопотання про скасування арешту земельної ділянки та заборони ОСОБА_1 вчиняти певні дії стосовно спірної земельної ділянки, то такі заходи забезпечення позову продовжують діяти відповідно до положеньст.158 ЦПК України.
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що ціна позову (вартість земельної ділянки) складає 3791,81 грн.
Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Позов задоволено у повному обсязі, тому в силу ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 3028,00 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1514,00 грн., а всього 4542,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст. 3, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 346, 356 ЦК України, ст.22, 80, 81, 145 ЗК України, суд, -
Позовні вимоги Слов'янської окружної прокуратури Донецької області, яка діє в інтересах держави: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію частки земельної ділянки - задовольнити.
Конфіскувати на користь держави 1/2 частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення у громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з кадастровим номером 1424281500:04:000:0914, площею 0,008 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Святогірської територіальної громади АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1654022014242, шляхом припинення права власності, відомості про яку зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 24.09.2018 за № 28116707, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, б. 16.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в сумі 4542,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок дві грн. 00 коп.).
Вжиті судом заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 31 липня 2025 року.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Донецької області О.В. Агеєва