31 липня 2025 року справа № 640/29191/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Київської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) із позовом до Господарського суду Київської області (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Київської області щодо нездійснення нарахування, а ДСА України щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, обчисленої на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно;
- зобов'язати Господарський суд Київської області вчинити дії, а саме: зобов'язати Господарський суд Київської області нарахувати позивачу суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно у розмірі, який встановлено статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без врахування обмежень, які встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2010 №553-ІХ;
- стягнути з бюджетної програми за кодом програмної класифікації видатків 501150 «виконання рішень судів на користь суддів та працівників», розпорядником якої є ДСА України на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 221 386,81 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2022 у справі №640/29191/20 адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року у розмірі 221 386,81 грн (двісті двадцять одну тисячу триста вісімдесят шість гривень вісімдесят одну копійку) шляхом безспірного списання коштів за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суми суддівської винагороди у межах суми виплати за один місяць.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 клопотання Державної судової адміністрації України про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Київської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто скаржнику.
Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2022 у справі №640/29191/20 набрало законної сили 19.10.2022.
30.10.2024 позивач подав до Київського окружного адміністративного суду заяву від 29.10.2024 про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі №640/29191/20, в якій просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2022 у справі №640/29191/20, зазначений у пункті 2 його резолютивної частини, на: «Стягнути з Господарського суду Київської області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 221386,81 грн.».
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
07.11.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 26.12.2023 №03-19/38316/23 з Шостого апеляційного адміністративного суду на виконання Закону №2825-IX надійшли матеріали адміністративної справи №640/29191/20.
07.11.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу разом із заявою позивача від 29.10.2024 про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі №640/29191/20, передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2022 в адміністративній справі №640/29191/20, заявник зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2022 станом на час подання даної заяви не виконане. При цьому зазначає, що стягнення недоотриманої суддівської винагороди саме з бюджетної програми за кодом програмної класифікації видатків 0501150 - «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, як спосіб виконання судового рішення, що був визначений позивачем та застосований судом для відновлення його порушених прав, на практиці істотно ускладнив виконання судового рішення, позбавив позивача можливості виконати його у встановлені законодавством строки.
Також вказує, що як свідчать загальновідомі джерела, 01.04.2022 Казначейство на своїй офіційній сторінці у Фейсбук повідомило, що «у зв'язку із прийняттям Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Державною казначейською службою України тимчасово призупинено надання відповідей на звернення підприємств, установ та організацій, звернення громадян та запити на публічну інформацію, адвокатські запити, що не стосуються воєнного стану, військової діяльності, надання медичної допомоги, евакуації населення тощо. Інформування буде відновлено після припинення воєнного стану». Таким чином, вважає, що позивач позбавлений можливості судового контролю за виконанням судових рішень, виконавчі документи за якими знаходяться на обліку в Державній казначейській службі України чи боржниками за якими є органи ДСА України. Отже, ДСА України є розпорядником коштів вищого рівня, а розпорядником бюджетних коштів, який здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди судді, є суд, у якому він працює. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 640/22025/18. У свою чергу, Господарський суд Київської області наділений повноваженнями щодо нарахування, виплати суддівської винагороди, дотримання бюджетного законодавства при взятті таких бюджетних зобов'язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань та своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахування.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що доцільним є визначення способу виконання судового рішення шляхом стягнення суми недоотриманої суддівської винагороди з Господарського суду Київської області, що передбачає включення таких сум до бюджетних зобов'язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань та своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахуванням. Зміна способу і порядку виконання рішення приведе процедуру виконання рішення суду у відповідність до процедури усталеного бюджетного фінансування і, в разі наявності коштів на рахунках Господарського суду Київської області, усуне залежність виконання рішення суду від інших додаткових ланок органів ДСА України та Казначейства, з якими стягувач не перебуває у безпосередніх правовідносинах, що значно ускладнює ефективний захист його прав та безперешкодне виконання судового рішення. Враховуючи вище викладене, сума недоотриманої суддівської винагороди може бути стягнута безпосередньо з рахунків суду, який не донараховував та не виплачував позивачу суму суддівської винагороди.
19.11.2024 через підсистему «Електронний суд» ДСА України подано відзив на заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду, в якому зазначає, що заява ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення не підлягає задоволенню з огляду на те, що стягнення коштів здійснюється безпосередньо Державною казначейською службою України з вищезазначеної бюджетної програми, що в свою чергу позбавляє ДСА України самостійно виконати дане рішення. ДСА України зазначає, що бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а виплата нарахованих заявнику на виконання рішення суду коштів вже залежить не від дій ДСА України, а від фінансування відповідними органами для її здійснення.
ДСА вважає, що в даному випадку змінити спосіб виконання рішення, тобто змінити боржника при відсутності відповідного фінансування з боку Міністерства фінансів України та Уряду, фактично позбавляє суд можливості здійснювати дієвий судовий контроль відповідно до статті 382 КАС України. Оскільки заявником не вказано та не надано беззаперечних доказів, які підтверджують необхідність станом на теперішній час змінити спосіб виконання рішення суду по справі №640/29191/20 шляхом заміни боржника, зокрема щодо того, що порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що ДСА України створює перешкоди для виконання такого рішення. Враховуючи все вище викладене, рішення суду від 05.08.2022 у справі №640/29191/20 перебуває на виконанні в Державній казначейській службі України та в порядку черговості буде погашена заборгованість перед заявником.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 прийнято адміністративну справу №640/29191/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.; вирішено здійснювати розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку письмового провадження; витребувано від Господарського суду Київської області інформацію та докази щодо наявності у Господарського суду Київської області відповідних рахунків та наявності на них коштів для виконання судового рішення шляхом стягнення з Господарського суду Київської області на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 221386,81 грн.
25.02.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Господарського суду міста Києва надійшли пояснення щодо заяви про зміну способу виконання рішення, в яких відповідач-1 повідомив, що відповідно до лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2025 рік від 12.12.2024, виданої Державної судовою адміністрацією України Господарському суду Київської області, з Державного бюджету за кодом програмної класифікації видатків та кредитування бюджету 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» виділено 23,4 тис. грн.
Господарський суд Київської області повідомляє про те, що має рахунок для виконання судових рішень з реквізитами: UA438201720343160003000014298 ГС Київської області, код та назва бюджету: 9900000000 Державний бюджет, код програмної класифікації видатків та кредитування бюджету: 0501150, загальний фонд.
На даному рахунку станом на 17.02.2025 « 0,00 грн». Крім того, Господарський суд Київської області повідомляє суд про те, що станом на поточну дату на примусовому виконанні перебуває судове рішення, за яким Господарський суд Київської області є боржником, виконання якого здійснюється з програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».
Суд, розглянувши заяву позивача про зміну способу виконання судового рішення, дослідивши матеріали справи, виходить з наступного.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 2 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до пункту 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 Конституційним Судом України зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Керуючись викладеним можна дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.
Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі №808/2291/16, від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі №805/5043/15-а, від 20 лютого 2020 року у справі №15/6834/15 та від 18 лютого 2022 року у справі №520/3601/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому суд, у відповідності до висновків Верховного Суду, суд наголошує, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
У доповіді, схваленій Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), зазначається, що принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ (пункт 44).
Європейський суд з прав людини сформував вже усталені позиції стосовно виконання судових рішень, які полягають у тому, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції («Шмалько проти України», заява №60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).
У справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18) Судом зазначено: право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).
Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії» (заява № 589498/00), пункту 52 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Крім того, у пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокур проти України» (заява № 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Аналогічний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 640/25836/20.
З огляду на викладене, суд зазначає, що рішення суду у справі №640/29191/20, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частина третя статті 378 КАС України передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Зазначена правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, якщо на момент виконання такого рішення виникли певні труднощі щодо його виконання у встановлених раніше порядку і способом.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2022 в адміністративній справі №640/29191/20, заявник зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2022 станом на час подання даної заяви не виконане. При цьому зазначає, що стягнення недоотриманої суддівської винагороди саме з бюджетної програми за кодом програмної класифікації видатків 0501150 - «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, як спосіб виконання судового рішення, що був визначений позивачем та застосований судом для відновлення його порушених прав, на практиці істотно ускладнив виконання судового рішення, позбавив позивача можливості виконати його у встановлені законодавством строки.
Також вказує, що як свідчать загальновідомі джерела, 01.04.2022 Казначейство на своїй офіційній сторінці у Фейсбук повідомило, що «у зв'язку із прийняттям Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Державною казначейською службою України тимчасово призупинено надання відповідей на звернення підприємств, установ та організацій, звернення громадян та запити на публічну інформацію, адвокатські запити, що не стосуються воєнного стану, військової діяльності, надання медичної допомоги, евакуації населення тощо. Інформування буде відновлено після припинення воєнного стану». Таким чином, вважає, що позивач позбавлений можливості судового контролю за виконанням судових рішень, виконавчі документи за якими знаходяться на обліку в Державній казначейській службі України чи боржниками за якими є органи ДСА України. Отже ДСА України є розпорядником коштів вищого рівня, а розпорядником бюджетних коштів, який здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди судді, є суд, у якому він працює. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 640/22025/18. У свою чергу, Господарський суд Київської області наділений повноваженнями щодо нарахування, виплати суддівської винагороди, дотримання бюджетного законодавства при взятті таких бюджетних зобов'язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань та своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахування.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що доцільним є визначення способу виконання судового рішення шляхом стягнення суми недоотриманої суддівської винагороди з Господарського суду Київської області, що передбачає включення таких сум до бюджетних зобов'язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань та своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахуванням. Зміна способу і порядку виконання рішення приведе процедуру виконання рішення суду у відповідність до процедури усталеного бюджетного фінансування і, в разі наявності коштів на рахунках Господарського суду Київської області, усуне залежність виконання рішення суду від інших додаткових ланок органів ДСА України та Казначейства, з якими стягувач не перебуває у безпосередніх правовідносинах, що значно ускладнює ефективний захист його прав та безперешкодне виконання судового рішення. Враховуючи вище викладене, сума недоотриманої суддівської винагороди може бути стягнута безпосередньо з рахунків суду, який не донараховував та не виплачував позивачу суму суддівської винагороди.
При цьому, суд звертає увагу на приписи статті 378 КАС України, які передбачають зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а саме резолютивної частини, яка містить висновки суду по суті позовних вимог.
Так, виходячи з аналізу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року та обґрунтувань поданої позивачем заяви, ОСОБА_2 просить змінити визначений у другому абзаці резолютивної частини рішення спосіб і порядок, вилучивши з нього посилання на Основну програму (бюджетну програму за кодом програмної класифікації видатків 0501150 - «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України) та передбачивши, що кошти мають бути стягнуті з Господарського суду Київської області, що на переконання суду не змінює суті мотивувальної частини рішення суду.
А саме, відповідно до абзацу 3 пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, встановлено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється за цією бюджетною програмою.
Разом з тим, згідно з статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, і лише в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, стаття 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» підлягає першочерговому застосуванню, аніж абзац 3 пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Відповідно, законом, як юридичним актом вищої сили, щодо виконання судових рішень передбачено в цьому випадку для стягувача інший порядок виконання судового рішення про стягнення заборгованості із суду, ніж Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, а саме шляхом списання коштів первісно з рахунків боржника, і лише в разі їх нестачі, можливо застосувати безспірне списання коштів з окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду.
Також суд звертає увагу на таке.
За змістом частини другої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно з пунктами 47, 48 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства:
документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;
інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. У будь-якому разі, черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак у тримісячний строк.
Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 160/6770/19 та від 21 лютого 2023 року у справі № 500/5748/21.
Ураховуючи обставини справи, тримісячний строк, визначений частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та пунктом 48 Порядку № 845, для перерахування коштів позивачеві, був порушений.
Наразі строк невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2022 у справі №640/29191/20, яке набрало законної сили 19.10.2022, становить майже 3 роки.
Крім того, суд зауважує, що позивач, звертаючись до суду з заявою про зміну порядку та способу виконання рішення, не просить суд здійснювати безспірне списання коштів на його користь, а навпаки, просить здійснити виконання шляхом стягнення з Господарського суду Київської області на його користь суми недоотриманої суддівської винагороди, що, на думку суду, передбачає загальне виконання у вищевказаному порядку.
Відповідно до приписів статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Відповідно до частини першої статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 січня 2019 року № 141/0/15-19 відповідно до визначених завдань адміністрація здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь
На підставі викладеного, суд зазначає, що Державна судова адміністрація України є розпорядником коштів вищого рівня, а розпорядником бюджетних коштів, який здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди судді є суд, у якому працює суддя, тобто у даному випадку Господарський суд Київської області.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 640/22025/18.
Керуючись викладеним, суд доходить висновку, що саме на Господарський суд Київської області покладений обов'язок та повноваження щодо нарахування, виплати суддівської винагороди, дотримання бюджетного законодавства при взятті таких бюджетних зобов'язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань та своєчасного й у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахування.
Отже, сума недоотриманої суддівської винагороди може бути стягнута безпосередньо з рахунків суду (Господарського суду Київської області), який, як було встановлено у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року, допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суми суддівської винагороди, в разі наявності відповідних коштів на його рахунку.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Фінансування за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у 2020 році здійснювалось згідно затвердженого, як то передбачено статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державною судовою адміністрацією України кошторису та плану асигнувань на 2020 рік. А з урахуванням того, що обмеження виплати позивачу суддівської винагороди виникли у квітні 2020 року, наведене свідчить про те, що на цей момент у бюджеті Господарського суду Київської області було закладено суму заробітної плати позивача на 2020 рік, за 12 календарних місяців у повному обсязі.
Положеннями частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються: на головних розпорядників бюджетних коштів; розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема Державна судова адміністрація України.
За змістом частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання.
Згідно з приписами частин першої-третьої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Пропозиції про зменшення бюджетних призначень на утримання судів, інших органів і установ системи правосуддя мають бути погоджені Кабінетом Міністрів України з Вищою радою правосуддя.
З урахуванням наведеного, можна дійти висновку, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, апеляційні, окружні адміністративні, господарські суди чи територіальні управління Державної судової адміністрації, як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, здійснюють свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі, зокрема на 2020 рік.
З огляду на вказане суд зауважує, що Господарський суд Київської області на момент обмеження позивачу суми виплати суддівської винагороди мав відповідну можливість по нарахуванню і виплаті позивачу такої винагороди за період квітень-серпень 2020 року у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також, суд зауважує, що, з урахуванням викладеного, Державна судова адміністрація України, у разі відсутності у Господарського суду Київської області необхідних бюджетних асигнувань, при затвердженні у 2025 році кошторису та плану на 2026 рік, може включити такі кошти у відповідному порядку до кошторису.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241, 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за його позовом до Господарського суду Київської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, - задовольнити.
Змінити визначений в абзаці другому резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року спосіб та порядок його виконання на: «Стягнути з Господарського суду Київської області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 221386,81 грн (двісті двадцять одна тисяча триста вісімдесят шість гривень вісімдесят одна копійка)».
3. Копію ухвали надіслати сторонам, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кушнова А.О.