Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 липня 2025 року Справа№826/15737/18
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0045821404 від 04.09.2018, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0045821404 від 04.09.2018.
В обґрунтування позовних вимог представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" зазначає, що після подання ним податкової декларації з податку на додану вартість, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок позивача за квітень 2018 року. В рамках перевірки, з урахуванням заперечень до акту перевірки, встановлено порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення позивачем суми бюджетного відшкодування. Враховуючи встановлені порушення, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0045821404 від 04.09.2018 на суму 482 328, 00 грн. Позивач наголошує, що в додатку до акту перевірки № 55002/10/26-15-14-04-01-12 від 30.08.2018 року «Про розгляд заперечення» Головне управління ДФС у м. Києві зазначає, що при обрахуванні суми від'ємного значення і заповненні додатку № 2 до Декларації та таблиці 2 додатку № 3 до Декларації повинен застосовуватись принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого. Проте, на переконання позивача, застосування хронологічного методу обрахування сум від'ємного значення податку на додану вартість не передбачено нормами Податкового кодексу. Більш того, він не відповідає приписам п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, які і були застосовані позивачем. Крім того, позивач звертає увагу, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято за формою «ВЗ», а не за формою «В1», що суперечить висновкам акта, на підставі якого воно прийнято.
З огляду на зазначене, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0045821404 від 04.09.2018, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову, адже перевіркою встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2018 року на суму 8 618 748 грн.
Ухвалою від 09 жовтня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі.
Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду".
З метою забезпечення розгляду адміністративної справи здійснено автоматизований розподіл судових справ між іншими окружними адміністративними судами України.
Адміністративну справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Голуб В.А.
Ухвалою від 02 червня 2025 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0045821404 від 04.09.2018. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
23 червня 2025 року суд виніс ухвалу, якою задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про заміну відповідача. Замінив відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дію воєнного стану продовжено та на момент винесення рішення суду він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС", є юридичною особою із кодом ЄДРПОУ 40816031, за адресою: 04052, Україна, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 13, секція 1, офіс 3.
Основним видом діяльності позивача є надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування (77.31).
Суд зазначає, що 18 травня 2018 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2018 року № 9096594680.
Разом із вказаною декларацією Товариством з обмеженою відповідальністю “ІВЕНРАЙС» подано розрахунок коригування сум ПДВ, довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника на суму 12 476 243 грн., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Прийняття вказаних документів підтверджується квитанцією № 2 від 18.05.2018.
В свою чергу, відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 14.06.2018 № 9930 та на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальність подано “ІВЕНРАЙС» за квітень 2018 року.
За результатами перевірки було складено акт від 13.07.2018 № 688/26-15-14-04-01/40816031.
Перевіркою встановлено порушення позивачем ТОВ «ІВЕНРАЙС» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2018 року на суму 8 618 748 гривень.
20 серпня 2018 року позивачем подано заперечення на акт перевірки від 13.07.2018 року № 688/26-15-14-04-01/40816031.
За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДФС у м. Києві був складений додаток до акта за № 55002/10/26-15-14-04-01- 12 від 30.08.2018 року «Про розгляд заперечення».
Відповідно до зазначеного додатку розділ 4 «Висновок» Акту було викладено в такій редакції: «4.1. Документальною позаплановою виїзною перевіркою не встановлено порушення ТОВ «ІВЕНРАЙС» вимог Кодексу в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за квітень 2018 року на суму 11 993 915 гривень. 4.2. Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Кодексу ТОВ «ІВЕНРАЙС» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2018 року на суму 482 328 гривень». Суд зазначає, що у вказаному додатку вказано, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2018 року на суму 482 328 гривень, так як фактично відсутнє від'ємне значення за листопад 2017 року на вищезазначену суму податку на додану вартість. Крім того, контролюючим органом зауважено, що при заповненні як додатка 2, так і таблиці 2 додатка 3 до декларації з податку на додану вартість застосовується принцип хронологічного формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшується на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - він найдавнішого до найновішого.
Суд зазначає, що визначення відсутності суми від'ємного значення за листопад 2017 року відбулося внаслідок того, що податковий орган, використовуючи хронологічний метод обрахування суми від'ємного значення податку на додану вартість, зменшив зобов'язання ТОВ «ІВЕНРАЙС» зі сплати податку на додану вартість за квітень 2018 року (вказані в рядку 9 Декларації, складають 772 327 гривень) на суму податкового кредиту за листопад 2017 року у розмірі 795 135 гривень. З огляду на вказане, контролюючий орган дійшов висновку, що сума від'ємного значення податку на додану вартість ТОВ «ІВЕНРАЙС» за листопад 2017 року складає 22 808 гривень, а не 505 136 гривень, як було визначено позивачем та вказано в розрахунку сум бюджетного відшкодування додатку № 3 до Декларації.
18.09.2018 року на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення від 04.09.2018 року № 0045821404 на суму 482 328, 00 грн., винесене за формою “В3».
Вважаючи протиправним спірне податкове-повідомлення рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Так, спірним питання у даній справі є правомірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування (12 476 243 грн) як різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду (31 806 586 грн) та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (19 330 343 грн).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду
За змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Наказом Міністерства Фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Фактично доводи відповідача про порушення позивачем наведених норм обумовлені порушенням позивачем хронології формування від'ємного значення податку на додану вартість.
Так, згідно із змістом листа Державної фіскальної служби України від 22 липня 2016 року 24830/7/99-99-15-03-02-17:
«З урахуванням внесених змін нова редакція вказаних додатків передбачає спрощення порядку заповнення податкової звітності та розшифровку від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом в розрізі постачальників тільки у тій частині такого від'ємного значення, яка задекларована платником податку до бюджетного відшкодування. Така деталізація здійснюється в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість.
Деталізація від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення. Такі дані відображаються в додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість.
При заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.
З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від'ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати "найновішу" щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від'ємного значення ПДВ».
Отже, зміст цього листа, а також використання в самому тексті слова «доцільно» свідчить лише про рекомендацію, а не обов'язок застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення.
До того ж цей лист не є нормативно-правовими актом у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що Податковим кодексом України та Порядком № 21 не встановлено особливостей та хронології відображення від'ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 (Д2) та Додатку 3 (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість.
Відсутність особливостей хронологічного відображення від'ємного значення ПДВ підтверджує також Державна фіскальна служба України у листах від 11.05.2018 № 2082/6/99-99-15-03-02-15/ІПК та від 04.01.2019 № 58/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, де зазначила наступне: «Зважаючи на те, що Кодексом та Порядком № 21 не визначено особливостей відображення від'ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 (Д2) та Додатку З (ДЗ), а також те, що у вищезазначеному листі ДФС (від 22.07.2016 № 24830/7/99-99-15-03-02-17) наведено рекомендації щодо особливостей такого відображення, товариство має право самостійно визначати при заповненні як Додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 Додатка З (ДЗ) до податкової декларації з податку на додану вартість послідовність відображення від'ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення таких сум та послідовність погашення за рахунок такого від'ємного значення податкових зобов'язань відповідного звітного періоду».
Крім того, щодо індивідуальної податкової консультації від 11.05.2018 № 2082/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, суд зазначає, що у вказаних консультаціях також зазначено про «рекомендованість», а не обов'язковість застосування хронології формування від'ємного значення, з посиланням на зазначений вище лист ДФС від 22.07.2016, оцінку якому вже надано суду, окрім того індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що податкова консультація від 11.05.2018 № 2082/6/99-99-15-03-02-15/ІПК була надана саме позивачу.
Так, у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 810/933/17 з посиланням на лист ДФС України від 22 липня 2016 року № 24830/7/99-99-15-03-02-17 вказано на позицію контролюючого органу про доцільність застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого, а також зазначено, що у тій справі платник податків вирішив скористатися цією рекомендацією. Разом з тим, правового висновку про те, що інший порядок формування від'ємного значення суперечить положенням ПК України у постанові не сформульовано.
Отже, посилання відповідача на необхідність дотримання принципу хронології формування від'ємного значення ПДВ не підтверджується положеннями ПК України та Наказу № 21, у зв'язку з чим не може бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ.
Слід також зазначити, що жодною нормою податкового законодавства не передбачено такої підстави для позбавлення платника податків прав на бюджетне відшкодування, як визначення ним відповідних сум податку не за хронологією періодів у Додатку 3 до декларації від'ємного значення ПДВ.
При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що контролюючим органом у ході проведення перевірки було виявлено порушення відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників, як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які б призвели до заниження або завищення суми бюджетного відшкодування.
Відповідачем не заперечується той факт, що під час проведення перевірки ним не було виявлено жодних відхилень чи порушень щодо формування податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ.
Таким чином, на переконання суду, хронологія відображення у Додатку 3 до декларації від'ємного значення ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом чи навпаки, при дотриманні підприємством умов, встановлених статтею 200 ПК України, не впливають на право платника податку на отримання з бюджету ПДВ, водночас, інших обґрунтувань щодо невизнання заявленого позивачем бюджетного відшкодування матеріали перевірки та, зокрема Акт, не містять.
Відтак, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки та додатку до нього за результатами розгляду заперечень, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0045821404 від 04.09.2018 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
Такий обов'язок суб'єкта владних повноважень закріплений і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
Поряд з цим, щодо форми податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Так, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2018 № 0045821404 на суму 482 328, 00 грн., винесено за формою “В3». У вказаному податковому повідомленні-рішенні контролюючий орган відмовив у сумі бюджетного відшкодування.
Позивач зауважує, що у додатку до акту перевірки відповідач не зазначає про підстави для відмови у бюджетному відшкодуванні, а робить висновок про завищення суми бюджетного відшкодування, а тому на підставі акта мало бути прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «В1».
Згідно з п. 2 розд. ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2015 № 1204, у разі якщо за результатами перевірок виявлено завищення суми бюджетного відшкодування або відсутність права на отримання платником податку бюджетного відшкодування, то відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами:
«В1» - у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку;
«В3» - у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування.
У зв'язку з тим, що сторонами не доведено факт, що суми бюджетного відшкодування на момент винесення спірного податкового-повідомлення рішення відшкодовані платнику податків, суд вважає вказаний довід необґрунтованим.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.09.2018 № 0045821404 на суму 482 328, 00 грн., є протиправним та таким, що прийнято всупереч вимог чинного законодавства.
Системно проаналізувавши приписи податкового законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення від 08.10.2018 № 1089 та платіжного доручення від 24.09.2018 № 1061 позивачем сплачено судовий збір на суму 7 234, 94 грн.
Зважаючи на задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 7 234, 94 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" (04052, Україна, місто Київ, вулиця Глибочицька, буд.13, секція 1, офіс 3, код ЄДРПОУ 40816031) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0045821404 від 04.09.2018 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0045821404 від 04.09.2018 на суму 482 328, 00 грн., прийняте Головним управлінням ДФС України у м. Києві, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" .
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 234, 94 грн. (сім тисяч двісті тридцять чотири гривні дев'яносто чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Повний текст складено 31 липня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя В.А. Голуб