Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 липня 2025 року Справа№200/2871/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Ромась Анастасії Ігорівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
22 квітня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов адміністративний позов адвоката Ромась А.І., яка діє в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області № 0746300-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 76050,00 гривень; № 07406304-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 12402,00 гривень; № 0746299-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 6084,00 гривень; № 0746303-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 82908,00 гривень; № 0746302-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 35244,00 гривень; № 0746301-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 80586,00 гривень; № 0746312-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 14969,50 гривень; № 0746309-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 1098,50 гривень; № 0746314-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 14550,25 гривень; № 0746310-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 13731,25 гривень; № 0746313-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 2239,25 гривень; № 0746311-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 6363,50 гривень; № 0746324-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 13848,90 гривень; № 0746323-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 89987,70 гривень; № 0746322-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 92580,60 гривень; № 0746321-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 39355,80 гривень; № 0746320-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 84922,50 гривень; № 0746319-2414-0522-UA14120190000021407 від 26.06.2024 року на суму 6793,80 гривень.
В частині позовних вимог заявлених до Державної податкової служби України про визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової служби України (ДПС) про залишення без розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Італійська, б. 59; код ЄДРПОУ 44070187) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5389 (п'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень 72 коп.
Докази здійснення судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, на час розгляду справи по суті позивач не надав, а тому на стадії ухвалення рішення у справі питання про розподіл судових витрат суд не вирішував.
07 липня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Ромась А.І. в якій просить прийняти додаткове рішення у справі № 200/2871/25 за позовом Фізичної особи[1]підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, яким стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі : 75 655,11 грн.
Ухвалою суду від 24 липня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача - адвоката Ромась Анастасії Ігорівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 200/2871/25 та призначити її до розгляду в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу відповідачу строк чотири дня з дня вручення цієї ухвали засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» для подання заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
28 липня 2025 року від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшли заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заперечень вказано, що згідно ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року позивачу було визначено, що за звернення до суду з даним адміністративним позовом з вимогами майнового характеру (скасування 18 податкових повідомлень - рішень) та 17 вимогами немайнового характеру (скасування рішень ДПС України про залишення без розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення) позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 46 572,12 грн (5389,72 (6737,15 грн * 0,8) + 41 182,4 (3028 * 17 * 0,8)). Враховуючи те, що суд позовні вимоги задовольнив частково та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішень ДПС України про залишення без розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, суд приходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 5389,72 гривень», отже вимога заявника про стягнення з ГУ ДПС у Донецькій області судового збору у розмірі 45360,12 грн є безпідставною.
Також вказує, що у звіті з наданих послуг Позивачу від 07.07.2025 не зазначено кількість витраченого представником Позивача часу на підготовку та подання 18 однотипних скарг; вартість кожної послуги, наданої Позивачу; крім того, написання та подання клопотання про усунення недоліків позовної заяви 05.05.2025 ніяк не може бути віднесено до Відповідача 2, оскільки недоліки позовної заяви допущено саме представником Позивача. Вважає, що витрати на правничу допомогу Позивачу, зазначені в Заяві про стягнення з Відповідача судових витрат у справі № 200/2871/25, на його користь, є завищеними, необґрунтованими та неспіврозмірними зі складністю справи, об'ємом наданих послуг та тривалістю розгляду справи (справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд заяви Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Щодо стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 45360,12 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з неповною сплатою позивачем судового збору.
При цьому, судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом, з урахуванням коефіцієнту за подання позову через електронний суд, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі розміром 46 572,12 грн (5389,72 (6737,15 грн * 0,8) + 41 182,4 (3028 * 17 * 0,8)). У порушення вказаних вимог позивачем до позовної заяви додано документ про сплату судового збору у розмірі 1212,00 грн. Отже, за подання даного адміністративного позову позивачу необхідно доплатити судовий збір в розмірі 45360,12 грн. (46 572,12 грн. - 1211,20 грн).
На виконання вимог ухвали суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 45360,12 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.4344093072.1 від 02.05.2025.
У подальшому, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року по справі № 200/2871/25 позов задоволено частково та вирішено, зокрема, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Італійська, б. 59; код ЄДРПОУ 44070187) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5389 (п'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень 72 коп.
При цьому, у мотивувальній частині рішення суду від 03 липня 2025 року по справі № 200/2871/25 суд дійшов наступного висновку:
“... Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року позивачу було визначено, що за звернення до суду з даним адміністративним позовом з вимогами майнового характеру (скасування 18 податкових повідомлень - рішень) та 17 вимогами немайнового характеру (скасування рішень ДПС України про залишення без розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення) позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 46 572,12 грн (5389,72 (6737,15 грн * 0,8) + 41 182,4 (3028 * 17 * 0,8)).
Враховуючи те, що суд позовні вимоги задовольнив частково та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішень ДПС України про залишення без розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, суд приходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 5389,72 гривень …“
Враховуючи наведене, підстави для стягнення судового збору у розмірі 45360,12 грн у суду відсутні.
Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з приписами частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у такому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з пунктами 1, 2, 6 частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з частини 2 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
У відповідності до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер.
Судом установлено, що задля отримання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 звернулась до адвоката Ромась Анастасії Ігорівни, з якою було укладено договір про надання правничої допомоги від 17.03.2025 року (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 4 Договору визначено порядок оплати послуг адвоката.
За надання правничої допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленостей сторін. Крім цього, сторони домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. (п. 4.3).
Крім оплати гонорару, клієнт відшкодовує адвокату всі витрати, понесені ним у зв'язку з виконанням даної угоди. (п. 4.6).
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 ст. 134 КАС України також встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно зі звітом з наданих послуг Резченко Ю.В. від 07.07.2025 року за Договором були виконанні наступні послуги на суму 30 000,00 грн., зокрема, досудова робота (підготовка та подання скарг на оскаржувані податкові-повідомлення рішення) та послуги надані під час судового процесу (написання та подання позовної заяви, написання та подання клопотання про усунення недоліків позовної заяви, написання та подання клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне, написання та подання відповідей на відзиви).
Також, відповідно до рахунку-акту від 17.03.2025 року б/н на підставі Договору ОСОБА_1 сплачено за правове обслуговування 30 000,00 грн на користь адвоката Ромась А.І.
При цьому, в рахунку-акті від 17.03.2025 року б/н не зазначено, які саме послуги були виконані та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що заявником зазначена заява направлена до суду 07 липня 2025 року, тобто в межах строку, передбаченого вказаною статтею.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Положеннями п. 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Водночас, суд не погоджується із аргументами позивача, що розмір понесених витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
За приписами частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всього розміру гонорару до суми, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено уст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам адміністративного судочинства.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Разом з тим, КАС України визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд критично оцінює вказані в рахунку розміри фактичних витрат щодо представництва інтересів позивача у суді у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 30 000 грн, що заявлена до стягнення з позивача є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є неминучими.
З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 30 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи.
Таким чином, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 10 000,00 гривень, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, та стягнення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Італійська, б. 59; код ЄДРПОУ 44070187) суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 гривень.
Керуючись статтями 132, 139, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву представника позивача - адвоката Ромась Анастасії Ігорівни про ухвалення додаткового рішення для розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі № 200/2871/25 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Італійська, б. 59; код ЄДРПОУ 44070187) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп
В решті у задоволенні заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя М.М. Крилова