01 серпня 2025 рокуСправа №160/11308/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
18.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі -позивач) до Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - третя особа), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації, викладене в протоколі засідання №12 від 20.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у видачі посвідчення нового зразка;
- зобов'язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та прийняти законне рішення з обов'язковим зазначенням категорії при встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме визначити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2);
- зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2).
Також, позивачем завлено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням відповідного судового рішення в цій адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач неодноразово ініціював питання встановлення йому статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, проте рішенням Комісії від 26.08.2011 року №35 йому було відмовлено у визначенні статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що видно з витягу протоколу №105 засідання Комісії від 31.01.2017 року. Згідно з витягом з протоколу №105 засідання Комісії від 31.01.2017 року Комісією вирішено підтвердити рішення Мінсоцполітики від 26.08.2011 року №35 в частині відмови у визначенні статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2019 у справі №200/20436/18 встановлено факт виконання робіт ОСОБА_1 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щоденно без вихідних і святкових днів 18,19,20,21 червня 1987 року та 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15 липня 1987 року безвиїзно. Після отримання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.02.2019 у справі №200/20436/18 позивач знову ініціював питання встановлення йому статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, однак, листом від 01.08.2019 №1328/0/78-19/291 Мінсоцполітики повернуто Департаменту справу позивача без розгляду на засіданні Комісії. 21.04.2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/9595/19 було вирішено зобов'язати Комісію повторно розглянути особову справу ОСОБА_1 щодо визначення статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства. Однак, згідно з витягом з протоколу №12 засідання Комісії від 28.04.2020 Комісією було знову вирішено підтвердити рішення Комісії Мінсоцполітики від 26.08.2011 року №35 щодо відмови у визначенні статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Не погодившись із повторною відмовою, позивач звернувся із відповідним позовом до адміністративного суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі №160/6626/20 позов задавлено частково та, зокрема, вирішено зобов'язати Міністерство соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Дніпровської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. У подальшому, у зв'язку із припиненням діяльності Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також того, що до повноважень Департаменту праці та соціального захисту населення Дніпровської обласної державної адміністрації не відноситься видача посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи позивач повторно звернувся із відповідною заявою та пакетом документів щодо встановлення йому статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Однак, в черговий раз, отримав відмову Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що викладена в протоколі засідання №12 від 20.12.2024. Так, позивач вважає, що йому неправомірно відмовлено, оскільки позивач згідно закону та наявних доказів дійсно постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, він безпосередньо брав участь у роботах, пов'язаних з усуненням наслідків у зоні відчуження у 1987 році, що попередньо встановлено судовими рішеннями у справі №160/9595/19 та №160/6626/20, тому Відповідачами порушено право позивача на користування гарантованими державою пільгами, які підлягають судовому захисту, задля цього позивач і звернувся із вказаною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/11308/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
07.05.2025 представником Дніпропетровської обласної державної адміністрації направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено про те, що регіональна комісія 20.12.2024 у складі 12 осіб (витяг з протоколу додається) розглянула заяву позивача ОСОБА_1 стосовно підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з наданими копіями документів у яких відсутнє посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якому б на правій стороні по діагоналі зліва направо стояв штамп червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці сторінки був запис про дату перереєстрації за підписом керівника та скріпленою печаткою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 №135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (далі- постанова № 135). Відповідно до рекомендацій учасників парламентських слухань щодо десятої річниці Чорнобильської катастрофи, схвалених постановою Верховної Ради України від 19.04.1996 (127/96-BР) Кабінет Міністрів України постановив провести у період до 01.05.1998 перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" згідно з Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51. Тимчасові комісії розглядали первинні документи, на підставі яких видано посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", заслуховували пояснення громадян, представників державних органів, громадських організацій, перевіряли інші докази. Видані посвідчення позивачу, а саме: тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1987 року участі видане виконкомом Дніпропетровської облради недатоване та посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Союзу РСР 1987 року серія НОМЕР_2 від 30.04.1991 видане ПСМО Укрнефтегазбуд на момент прийняття постанови №135 вже були нечинні. Працівники, які брали участь в будівництві газопроводу Іванково-Поліське в 1987 році протяжністю 49,6 км з частковим проходженням через зону відчуження (с. Бобер) були надані списком у кількості 131 особи затвердженим директором БУ-4 "Укргазбуд" А.П. Вязовським 03.02.1998. У зазначеному списку ОСОБА_1 не значиться. Документи щодо участі у роботах в с. Бобер працівників, які зазначені у вказаному списку розглядала Комісія із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яка підтверджувала статус "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" відповідної категорії. Так, Регіональною комісією розглянуто копії документів заявника та відмовлено ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у видачі посвідчення нового зразка, у зв'язку з відсутністю кратності та підвищеного коефіцієнту в копії довідки про заробітну плату "Укрінтеравтосервіс №1" від 13.05.2010 №89. Зауважено, що відповідно до затвердженого директором А.П. Вязовським списку працівників БУ-4 "Укргазбуд" будівництво газопроводу Іванково-Поліське в 1987 році протяжністю 49,6 км частково проходило через зону відчуження с. Бобер, а ніяк не через Чорнобиль-Оране, як зазначено в довідці про зазначену заробітну плату.
12.05.2025 позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено аналогічну позицію викладеній в позовній заяві. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що у відзиві було зазначено безліч нових підстав, які не були відображені в оскаржуваному рішенні, водночас єдиною підставною відмови у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у видачі посвідчення нового зразка, за результатами розгляду заяви та поданих документів, Комісія вбачала відсутність кратності та підвищеного коефіцієнту в копії довідки про заробітну плату «Укрінтеравтосервіс №1» від 13.05.2010 №89, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551, у зв'язку із чим просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .
Позивач постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується:
- довідкою №3/2 від 22.02.1991 будівельного управління №4 тресту "Укрсхіднафтогазбуд" "Главнафтогазбуду" Міністерства будівництва підприємств нафтової та газової промисловості, підписаною старшим інспектором з кадрів ОСОБА_2 та головою первинної організації "Профспілка Чорнобиль" СУ-4 ОСОБА_3 , в якій зазначено, що позивач здійснював будівництво газопроводу в районі Чорнобильської АЕС/30 км зони зі ступенем зараження 40 кюрі/кв. км.;
-протоколом засідання комісії, призначеної наказом №51 від 22 жовтня 1991 року по СУ-4 П/О "Укргазбуд" (від 06.11.1991 року), згідно з яким комісією встановлено, що роботи проводилися безпосередньо в зоні відчуження відрядні посвідчення візувалися Поліським райвиконкомом, який здійснював контроль за ходом будівництва та здійснював контроль за радіаційною обстановкою в зоні будівництва;
-листом № 11560 від 26.12.1991 року будівельного управління №4 тресту "Укрсхіднафтогазбуд" "Главнафтогазбуду" Міністерства будівництва підприємств нафтової та газової промисловості, підписаний начальником СУ-4 ОСОБА_4 , в якому зазначено, що водії автобази № 7 працювали у 1987-1988p.p. на будівництві газопроводу Іванкове-Поліське-Вільха, що проходив через зону відчуження через Бобер та Баровичи;
-довідкою №89 від 13.05.2010 філії "Укрінтеравтосервіс-Полтава" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" Мінтрансу України, підписаною керівником та головним бухгалтером філії Завгороднім С.І., в якій зазначено, що позивач працював в зоні відчуження " Чорнобиль-Оране" в період: 18, 19, 20, 21 червня 1987 року та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 липня 1987 року на посаді водія, у зв'язку із чим виплачено заробітну плату у розмірі 290,25 карбованців.
Крім того, позивачу 1987 році виконавчим комітетом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів видане тимчасове посвідчення №019200 про те, що він є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
У подальшому, 30.04.1991 ПСМО "Укрнафтогазбуд" було видане посвідчення серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
З матеріалів справи видно, що позивач неодноразово ініціював питання про встановлення йому статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак, зокрема, рішенням Комісії від 26.08.2011 № 35 було відмовлено позивачу у визначенні йому статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що видно із витягу з протоколу № 105 засідання Комісії від 31.01.2017.
Згідно з витягом з протоколу №105 засідання Комісії від 31.01.2017 Комісією вирішено підтвердити рішення Комісії Мінсоцполітики від 26.08.2011 №35 в частині відмови у визначенні статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відносно позивача.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2019 у справі №200/20436/18 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про встановлення факту виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС задоволено, встановлено факт виконання робіт ОСОБА_1 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щоденно (без вихідних і святкових днів) 18, 19, 20, 21 червня 1987 року та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 липня 1987 року безвиїзно.
Листом від 01.08.2019 №1328/0/78-19/291 «Про повернення справ» Міністерство соціальної політики України було повернуто справу ОСОБА_1 без розгляду на засіданні Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки документи, які б підтверджували факт виконання заявником робіт у зоні відчуження не надано. Крім того, було вказано про те, що в резолютивній частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2019 не вказано населений пункт, в якому ОСОБА_1 виконував роботи по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Позивач не погоджуючись з такими діями відповідачів, вважаючи протиправною відмову Міністерства соціальної політики України в перегляді рішення по визначенню статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №160/9595/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Міністерства соціальної політики України в перегляді рішення ОСОБА_1 по визначенню статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язано Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Дніпровської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 у справі №160/9595/19 апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №160/9595/19 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 160/9595/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасовано. Ухвалено у справі №160/9595/19 нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з повернення без розгляду особової справи ОСОБА_1 та зобов'язано комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, повторно розглянути особову справу ОСОБА_1 щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства, в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 особову справу ОСОБА_1 розглянуто комісією 28.04.2020 (протокол №12) та прийнято рішення про підтвердження рішення Комісії від 26.08.2011 року (протокол №35) щодо відмови у визначенні йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після розгляду документи ОСОБА_1 та витяг з протоколу Комісії про прийняте рішення надіслано до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач повторно звернувся до суду із відповідною позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі № 160/6626/20, що набрало законної сили 11.01.2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене протоколом №12 від 28.04.2020, про підтвердження рішення Комісії від 26.08.2011 (протокол №35) щодо відмови у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АБС щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також зобов'язано Міністерство соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи і зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Дніпровської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі № 160/6626/20 особову справу ОСОБА_1 розглянуто комісією 16.03.2021 (протокол №1) та вирішено скасувати рішення Комісії, оформлене протоколом №12 від 28.04.2020, про підтвердження рішення Комісії від 26.08.2011 (протокол №35) щодо відмови у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Визначити статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У подальшому позивачем вживались заходи щодо примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі №160/6626/20, проте постановою державного виконавця 24.06.2021 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із виникненням обставин, що виключають можливість виконання рішення суду в повному обсязі.
Водночас листом за вих №2746/0/192-21 від 09.04.2021 Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації повідомив відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про те, що оскільки в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі № 160/6626/20, та в протоколі спірної комісії не зазначено категорію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то виконати рішення суду департамент не має можливості.
У подальшому, листом за вих№4016/0/192-22 від 10.08.2022 на відповідне звернення позивача Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації повідомив його про те, що відповідно до положення про Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської державної адміністрації затверджено розпорядженням голови облдержадміністрації від 14.04.2021 №P-353/0/3-21 до повноважень департаменту не відноситься видача посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи тож і відсутня посадова особа в департаменті, яка відповідає за виконання виконавчого провадження. Водночас, порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок), посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживанням особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами. Відповідно до пункту 3 Порядку, видача посвідчення проводиться обласною держадміністрацією. Отже, враховуючи зазначене, документи ОСОБА_1 може розглянути Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, у зв'язку із чим було запропоновано надати до Регіональної комісії документи, які розглядалися в судових засіданнях та додати копію трудової книжки.
27.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян із заявою та пакетом документів, в якій просив розглянути справу ОСОБА_1 щодо підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АВС, а також винести рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто із зазначенням в протоколі категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС відповідно до наданих документів та юридичних фактів, встановлених судами при розгляді справ №160/6626/20 та №200/20436/18.
20.12.2024 Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян розглянула заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024 та надані ним документи вирішила відмовити ОСОБА_1 у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та у видачі посвідчення нового зразка, у зв'язку з відсутності кратності та підвищеного коефіцієнту в копії довідки про заробітну плату «Укрінтеравтосервіс №1» від 13.05.2010 №89, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551.
При прийняття вказаного рішення, оформленого протоколом №12 від 20.12.2024, розглядались наступні документи: копія трудової книжки, тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1987 року участі видане виконкомом Дніпропетровської облради недатоване, копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Союзу РСР 1987 року серія НОМЕР_2 від 30.04.1991 видане ПСМО Укрнефтегазбуд, копія довідки БУ від 22.02.1991 щодо роботи на посаді водія та перебування на будівництві газопроводу в районі Чорнобильської АЕС в період з 18.06.1987 по 21.06.1987 та проживання в с. Оране, копія протоколу засідання комісії призначеної наказом від 22.10.1991 по СУ - 4 "Укргазбуд", копія довідки БУ №4 м. Дніпро від 26.12.1991 №11560 про те, що водії автобази № 7 проживали в смт. Поліське працюючи в 1987-1988 роках на будівництві газопроводу Іванкове-Поліське-Вільха, який проходив через зону відчуження через с.Бобер та с.Варовичі, копія довідки "Укрінтеравтосервіс №1" від 13.05.2010 № 89 щодо роботи в Чорнобиль-Оране в період з 18.06.1987 по 21.06.1987 та в період з 01.07.1987 по 15.07.1987, в якій кратність відсутня і підвищений коефіцієнт не проведено так, як звільнено та переведенню в СУ-4 з 01.09.1987, копія рішення Бабушкінського районного суду від 27.02.2019 у справі №200/20436/18 в якому встановлено факт виконання робіт по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС - 19 днів виїздів в 1987 році, копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі №160/6626/20 в якому зобов'язують департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що унеможливлює виконати дане рішення суду, так, як посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видає Дніпропетровська обласна державна адміністрація на підставі рішення комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551, крім того Регіональною комісією розглянуто ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 у справі №160/6626/20 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі №160/6626/20 ОСОБА_1 відмовлено, витяг із протоколу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 31.01.2017 №105 підтверджено рішення Комісії від 26.08.2011 №35 в частині відмови у визначенні статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 , витяг із протоколу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 26.08.2011 №35 в якому на підставі представлених документів відмовлено у визначенні статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 , витяг із протоколу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 28.04.2020 №12 в якому підтверджено рішення Комісії від 26.08.2011 (протокол №35) щодо відмови у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 , витяг із протоколу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 16.03.2021 №1 в якому відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 скасувати рішення Комісії, оформлене протоколом №12 від 28.04.2020, про підтверджено рішення Комісії від 26.08.2011 (протокол №35) щодо відмови у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 , визначити статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Супровідним листом від 17.01.2025 за вих №569/0/192-25 Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації направив ОСОБА_1 витяг з протоколу засідання Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 20.12.2024 №12, який було отримано позивачем електронною поштою 21.01.2025 та 03.04.2025 - засобами поштового зв'язку.
У зв'язку відмовою відповідача у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у видачі посвідчення нового зразка, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до Конституції України громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі за текстом - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно зі статтею 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема: особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Положеннями частин 1 та 4 статті 15 Закону №796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, видача довідок, про заробітну плату за цей період, здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а за період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 3 та 4 статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 1987 році виконавчим комітетом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів видане тимчасове посвідчення №019200 про те, що він є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
У подальшому, 30.04.1991 ПСМО "Укрнафтогазбуд" було видане посвідчення серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
Відповідно до п.7 Постанови Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 02.07.1990 №148 "Про заходи щодо поліпшення медичного обслуговування і соціального забезпечення осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС", установлено, що особам, зазначеним у пунктах 1, 4, 5 і 6 вказаної постанови (зокрема, особам, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), видається Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке є документом, що підтверджує право на встановлені пільги, та нагрудний знак.
01 квітня 1991 року постановою Верховної Ради Української PCP від 28.02.1991 №797-ХІІ 01.04.1991 був введений в дію Закон "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Статтею 14 вказаного Закону визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Після проголошення незалежності України, згідно з постановою Верховної Ради України від 01.07.1992 №2533-12 в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були внесені зміни в частині першій статті 14, яка визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також постановою Верховної Ради України від 01.07.1992 №2533-12 доручено Кабінету Міністрів України до 20 липня 1992 року розробити та затвердити Положення про порядок видачі посвідчень українського зразка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно п.4 якого доручено Міністерству у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Раді Міністрів Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити у тримісячний строк видачу посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані відповідно до постанови Ради Міністрів УPCP і Укрпрофради від 2 липня 1990 року №148 "Про заходи щодо поліпшення медичного обслуговування і соціального забезпечення осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", дійсні до 31 грудня 1992 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.92 №739 "Про продовження строку видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дію посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виданих відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02.07.90 №148, продовжено до 28 лютого 1993 року замість 31 грудня 1992 року, як це передбачено пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.92 №501. Також цією постановою продовжено строк видачі посвідчень, передбачених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.92 №501, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до 31 грудня 1993 року.
Отже, надане до суду позивачем посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС втратило дію після 28 лютого 1993 року та вважається недійсним.
З 25.07.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" від 11.07.2018 №551, якою затверджено "Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" (далі - Порядок № 551).
Згідно з пунктом 2 Порядку №551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Положеннями пункту 4 Порядку № 551 визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п'яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році (категорія 2) серії А синього кольору.
Посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році (категорія 2) серії А без відмітки про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135 Про перевірку правильності видачі посвідчень Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68), видані до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. №551 Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, вважаються недійсними.
Пунктом 11 Порядку №551 визначено перелік документів, за наявності одного з яких особам видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження;
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження;
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
Рішення про відмову у видачі посвідчення може бути оскаржено у судовому порядку.
Розпорядженням Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 07.02.2019 №Р-55/0/3-19 затверджено Положення про Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших громадян.
Відповідно до пунктів першого та четвертого зазначеного Положення Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших громадян, (далі - Регіональна Комісія) є постійно діючим колегіальним органом, утвореним при Дніпропетровській обласній державній адміністрації для розгляду питань визначення статусу осіб, наведених в пункті 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі Порядок).
Регіональна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає документи, подані відповідно до Порядку та приймає рішення, які є підставою для видачі або відмови у видачі посвідчень особам, наведених у пункті 2 Порядку (підпункт 1 пункту 5 Положення).
Як вже встановлено, 27.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян із заявою та пакетом документів, в якій просив розглянути справу ОСОБА_1 щодо підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АВС, а також винести рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто із зазначенням в протоколі категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС відповідно до наданих документів та юридичних фактів, встановлених судами при розгляді справ №160/6626/20 та №200/20436/18.
20.12.2024 Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян розглянула заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024 та надані ним документи і вирішила відмовити ОСОБА_1 у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та у видачі посвідчення нового зразка, у зв'язку з відсутністю кратності та підвищеного коефіцієнту в копії довідки про заробітну плату «Укрінтеравтосервіс №1» від 13.05.2010 №89, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551.
При прийнятті вказаного рішення, оформленого протоколом №12 від 20.12.2024, розглядались наступні документи: копія трудової книжки, тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1987 року участі видане виконкомом Дніпропетровської облради недатоване, копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Союзу РСР 1987 року серія НОМЕР_2 від 30.04.1991 видане ПСМО Укрнефтегазбуд, копія довідки БУ від 22.02.1991 щодо роботи на посаді водія та перебування на будівництві газопроводу в районі Чорнобильської АЕС в період з 18.06.1987 по 21.06.1987 та проживання в с. Оране, копія протоколу засідання комісії призначеної наказом від 22.10.1991 по СУ - 4 "Укргазбуд", копія довідки БУ №4 м. Дніпро від 26.12.1991 №11560 про те, що водії автобази № 7 проживали в смт. Поліське працюючи в 1987-1988 роках на будівництві газопроводу Іванкове-Поліське-Вільха, який проходив через зону відчуження через с.Бобер та с.Варовичі, копія довідки "Укрінтеравтосервіс №1" від 13.05.2010 № 89 щодо роботи в Чорнобиль-Оране в період з 18.06.1987 по 21.06.1987 та в період з 01.07.1987 по 15.07.1987, в якій кратність відсутня і підвищений коефіцієнт не проведено так, як звільнено та переведенню в СУ-4 з 01.09.1987, копія рішення Бабушкінського районного суду від 27.02.2019 у справі №200/20436/18 в якому встановлено факт виконання робіт по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС - 19 днів виїздів в 1987 році, копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 у справі №160/6626/20, в якому зобов'язано департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що унеможливлює виконати дане рішення суду, так, як посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видає Дніпропетровська обласна державна адміністрація на підставі рішення комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551, крім того Регіональною комісією розглянуто ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 у справі №160/6626/20 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі №160/6626/20 ОСОБА_1 відмовлено, витяг із протоколу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 31.01.2017 №105 підтверджено рішення Комісії від 26.08.2011 №35 в частині відмови у визначенні статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 , витяг із протоколу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 26.08.2011 №35, в якому на підставі представлених документів відмовлено у визначенні статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 , витяг із протоколу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 28.04.2020 №12, в якому підтверджено рішення Комісії від 26.08.2011 (протокол №35) щодо відмови у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 , витяг із протоколу Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 16.03.2021 №1, в якому відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 скасувати рішення Комісії, оформлене протоколом №12 від 28.04.2020, про підтвердження рішення Комісії від 26.08.2011 (протокол №35) щодо відмови у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 , визначити статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, судом встановлено, що у довідці №89 від 13.05.2010 філії "Укрінтеравтосервіс-Полтава" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" Мінтрансу України, підписаною керівником та головним бухгалтером філії Завгороднім С.І., зазначено, що позивач працював в зоні відчуження " Чорнобиль-Оране" в період: 18, 19, 20, 21 червня 1987 року та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 липня 1987 року на посаді водія, у зв'язку із чим виплачено заробітну плату у розмірі 290,25 карбованців.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що вказана довідка не надає необхідної інформації для підтвердження позивачеві статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд зазначає таке.
Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону Чорнобильської АЕС, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 (абзац 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207/7), провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
Таким чином, робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу.
Крім того, суд звергає увагу на те, що щоб отримати статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС потрібно відповідати умовам, передбаченим статтями 10, 15 Закону №796-XII та надати відповідно документи, передбачені Постановою № 551.
Разом з тим, перелік документів, визначений п. 11 Порядку № 511 є вичерпним.
Вказаним переліком не передбачено урахування кратності та підвищеного коефіцієнту в копії довідки про заробітну плату. Водночас відповідач уповноважений видавати відповідні посвідчення лише на підставі належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність факту участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, встановлення факту участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС, що має юридичне значення для отримання ним відповідного статусу у передбаченому законодавством порядку, розглядається в порядку окремого провадження за правилами цивільного законодавства України.
27.02.2019 рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було заяву ОСОБА_1 про встановлення факту виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було задоволено та встановлено факт виконання робіт ОСОБА_1 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щоденно (без вихідних і святкових днів) 18, 19, 20, 21 червня 1987 року та 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 липня 1987 року безвиїзно.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, наданими документами підтверджено перебування позивача та виконання ним робіт у зоні відчуження у 1987 році більше 14 календарних днів, що доводить необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав для підтвердження позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Отже, позивачем підтверджено факт виконання робіт в зоні відчуження строком понад 14 днів, що відповідає критеріям належності до 2 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з положеннями статті 14 Закону №796-XII.
Водночас після звернення позивача із заявою до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян щодо встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення відповідач на підставі копій документів заявника дійшов висновку про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Розглядаючи справу суд зауважує, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні з приписами ч. 4 ст. 9, абз. 2 ч. 2 ст. 77, ч.ч. 3, 4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування «поза будь-яким розумним сумнівом» (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування «баланс вірогідностей» (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
При цьому, реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
За правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, визначений ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У межах цього спору суд вважає за можливе керуватись правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, де указано, що: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Суд вважає, що оскаржувана відмова суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам умотивованості, а тому порушує інтерес заявника до юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст. 8 Конституції України верховенства права.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправним рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації, викладене в протоколі засідання №12 від 20.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у видачі посвідчення нового зразка.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та прийняти законне рішення з обов'язковим зазначенням категорії при встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме визначити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2), а також - зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2), суд зазначає, що доступ до соціальних прав є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян.
Також суд зауважує, що Конституція України містить кілька статей, які прямо або опосередковано тлумачать поняття гідності людини та її важливість для українського суспільства. Зокрема, стаття 3 Основного Закону передбачає, що Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вказані положення, на думку суду чітко проголошують, що гідність людини є фундаментальною цінністю, захист якої є одним з основних завдань держави. Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах Зазначене підкреслює рівність усіх людей у їхній гідності, незалежно від будь-яких інших ознак. Крім того статтею 28 Основного Закону прямо заборонено будь-які дії, які можуть принизити людську гідність і встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Так, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС регламентовано Порядком №551.
Умови, за яких орган відмовляє у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 у справі № 826/568/19, а також від 02.07.2020 за № 825/2228/18.
Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці також неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 CM, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Як встановлено судом у цій справі, позивачу було відмовлено у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з формальних підстав, починаючи з 2011 року, водночас зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно розглянути питання щодо можливості видачі посвідчення згідно з рішенням суду, а також зобов'язання Департаменту праці та соціального захисту населення Дніпровської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не призвело до відновлення його порушених прав, у зв'язку із виникненням обставин, що виключили можливість виконання рішення суду в повному обсязі.
У зв'язку із чим, беручи до уваги повторюваний характер відмови, суд робить висновок про необхідність врахування положень ст. 13 Конвенції, правових висновків Верховного Суду та вважати в даному випадку належним способом захисту порушеного права саме: зобов'язання Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти законне рішення з обов'язковим зазначенням категорії при встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме визначити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2), а також зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2).
Такий спосіб захисту порушеного в повному обсязі відповідає повноваженням суду, визначеним ч. 4 ст. 245 КАС України.
Щодо покладення зобов'язання видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році саме на Дніпропетровську обласну державну адміністрацію, суд зазначає таке.
У відповідності до ч.ч. 1 та 4 ст. 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади Радою міністра Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абз. 1 п. 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.
Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-55/0/3-19 від 07.02.2019 затверджено Положення про Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян.
Згідно з п. 1 такого Положення Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян є постійно діючим колегіальним органом, утвореним при Дніпропетровській обласній державній адміністрації для розгляду питань визначення статусу осіб, наведених в пункті 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551.
Отже, враховуючи наведене, а також те, що Комісія не є юридичною особою (не має коду ЄДРПОУ), а є колегіальним органом при Дніпропетровській обласній державній адміністрації, суд вважає за необхідне з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача зобов'язати видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році саме Дніпропетровську обласну державну адміністрацію.
Щодо заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату або що відповідач створюватиме перешкоди для його (рішення) виконання, і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, позовна заява підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 2906,88 грн, що документально підтверджується квитанцією від 17.04.2025.
Втім, позивач у цій справі звернувся з позовом, в якому фактично заявлено одну вимогу немайнового характеру, за подання якого, згідно з вимогами Закону України "Про судовий збір", з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, мало б бути сплачено 968,96 грн.
Відтак, сума у розмірі 1937,92 грн є надмірно сплаченою, та згідно з п.п. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернена за клопотанням особи, яка його сплатила.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (просп. Олександра Поля, буд. 1, м. Дніпро, 49004, код ЄДРПОУ 00022467), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 25946540) - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації, викладене в протоколі засідання комісії №12 від 20.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у видачі посвідчення нового зразка.
Зобов'язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Дніпропетровської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти законне рішення з обов'язковим зазначенням категорії при встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме визначити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2).
Зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позову у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський