01 серпня 2025 року Справа № 160/16075/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу №7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
02 червня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу №7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУДМС у Дніпропетровській області) в особі Відділу № 4 у місті Дніпрі Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУДМС у Дніпропетровській області) щодо не оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітньому на ім'я ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992р. № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУДМС у Дніпропетровській області) в особі Відділу № 4 у місті Дніпрі Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУДМС у Дніпропетровській області) - оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітньому на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХП, з проставленою відміткою місця проживання (що передбачено пунктами 6, 7 Положення №2503-ХП ) - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відмова відповідача у видачі неповнолітньому ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорту у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ, є протиправною та суперечить нормам законодавства. Вказує, що заявником було надано повний пакет документів, необхідних для отримання паспорта у формі паспортної книжечки, відповідно до положень Закону України від 18.01.2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України».
Ухвалою суду від 04.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Головним управлінням Державної міграційної служби в Дніпропетровській області 16.06.2025 надано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що право отримати паспорт у формі книжечки наявне у особи, яка досягла 16-річного віку та звернулась особисто до уповноваженого органу з заявою, форма якої встановлена додатком 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 №456. Вказав, що ОСОБА_2 , не вчиняв визначених законодавством обов'язкових дій для цього, зокрема, не звернувся до уповноваженого органу з відповідною заявою встановленого зразка та з усіма додатками необхідних документів.
26.06.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та його законним представником до досягнення ним 18 років, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 20.02.2009 року.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Дніпровським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області від 11.02.2011 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_5 .
По досягненню ОСОБА_2 16-річного віку, ОСОБА_1 22.04.2025 року звернулась із заявою до Новокодацького відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в якій просили видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, з проставленою відміткою місця реєстрації, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Разом із заявою було подано: дві фотокартки розміром 3,5x4,5 см для оформлення бланку паспорту; копія свідоцтва про народження неповнолітнього ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 - на підтвердження зміни прізвища законного представника (матері) дитини; копія Довідки на підтвердження місця проживання неповнолітнього, ОСОБА_2 ; копія паспорту ОСОБА_1 , законного представника (матері) дитини з відміткою на підтвердження реєстрації місця проживання.
Листом за вих. №1216-1328/1216-25 від 25.04.2025 року 7 відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_6 , що - «…На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (далі Тимчасовий порядок), набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 21.06.2019. Зазначений Тимчасовий порядок визначає процедуру подання документів, їх розгляд і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Відтак, з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язаний ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994мроку, засвідчене в установленому законодавством порядку та документами перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку».
03.05.2025 року позивач повторно звернулась із заявою до Новокодацького відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в якій просили видати неповнолітньому ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, з проставленою відміткою місця реєстрації, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Листом за вих. №1216-1328/1216-25 від 25.04.2025 року 7 відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_6 , що - «… з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку, а саме: заяву; рішення суду; свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи. У разі надання вищевказаних документів, буде оформлено паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 32 Конституції України закріплено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 2, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 5, 6, 8 Положення № 2503-ХІІ терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис “Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис “Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис “Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Наведені правові норми є чинними, а тому підлягають застосуванню.
20 листопада 2012 року прийнято Закон України № 5492-VI “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон - № 5492-VI).
Статтею 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
За змістом статті 14 Закону № 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частиною 3 статті 13 та частиною 4 статті 21 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №5492-VI).
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону № 5492-VI (в редакції Закону України від 14.07.2016 року №1474-VIII), кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 302, установлено, що:
- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;
- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Відповідно до пункту 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Як встановлено судом, бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.
Також суд вказує, що оформлення паспорта з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», передбачено пунктом 2 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456.
Так, пунктом 3 Тимчасового порядку встановлено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС), зокрема особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
За приписами частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
19 вересня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято остаточну постанову в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичних осіб до територіального органу Державної міграційної служби України, в якій виокремлено ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
З огляду на викладене, дана адміністративна справа відповідає вище визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; відповідач є територіальним органом ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Оскільки ця справа є типовою, суд при вирішенні справи відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Так, Великою Палатою Верховного Суду України в постанові від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) викладені наступні правові висновки.
Норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом») не було “необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження “нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі “Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі “GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
За викладеними підставами Велика Палата Верховного Суду вказала на протиправність дій територіального органу ДМС з відмови у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України, на якій діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі, суд погоджується із доводами позивачів.
Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, що право отримати паспорт у формі книжечки наявне у особи, яка досягла 16-річного віку та звернулась особисто до уповноваженого органу з заявою, форма якої встановлена додатком 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 №456 з огляду на наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302" (далі - Постанова № 398), що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2019 №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Згідно з п.1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови №302, Постанови №398, Положення №2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п.2 Тимчасового порядку №456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №415 «Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185».
Пунктом 3 Тимчасового порядку №456 передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС), зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
За приписами п.п. 4, 5 Тимчасового порядку №456, оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є видача паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.. Також спірним питанням у справі, що розглядається стало також питання віку, з якого має видаватися паспорт у формі книжечки.
Суд зазначає, що відмова у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII була предметом розгляду у зразковій справі Великої Палати Верховного Суду №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) та була визнана неправомірною.
За правилами статті 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.09.2018 у згаданій зразковій справі, є обов'язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини першої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі № 420/4049/20 від 18 листопада 2021 року та у справі № 420/5353/20 від 21 грудня 2022 року, якими вирішувались подібні правовідносини.
Отже, відмова в оформленні та видачі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорту у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ, є протиправною та суперечить нормам законодавства.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і посилання відповідача у відзиві на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, оскільки досліджений судом їх зміст свідчить про те, що вказані правові висновки не є подібними у відносинах, що розглядається у цій справі. Позовні вимоги у справі № 380/5977/21 обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв'язку із зміною прізвища після вступу у шлюб.
Проте суд вважає, що заявлені вимоги позивача до Відділу № 4 у місті Дніпрі Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області є безпідставними, тому що заяви щодо видачі паспорту у формі паспортної книжечки розглядав Відділ № 7 у місті Дніпрі Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
Згідно з частиною другою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу №7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (просп. Сергія Нігояна, буд. 75, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49064; ІК в ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУДМС у Дніпропетровській області) в особі Відділу № 7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУДМС у Дніпропетровській області) щодо не оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітньому на ім'я ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992р. № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУДМС у Дніпропетровській області) в особі Відділу № 7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУДМС у Дніпропетровській області) - оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітньому на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХП, з проставленою відміткою місця проживання (що передбачено пунктами 6, 7 Положення №2503-ХП ) - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 01 серпня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков