29 липня 2025 рокуСправа № 160/11425/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
за участі:
секретаря судового засідання Омельченко А.І.,
представника позивача Лосєва Д.В.,
представників відповідача Писаревського О.О., Єгорова А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення без розгляду позовної заяви у справі №160/11425/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
21.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, , 50026, код ЄДРПОУ 00191000) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079), в якій просить:
- визнати протиправними дії посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 25.04.2023 року №318/32-00-23-32/00191000;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000.
Позовна заява обґрунтована тим, що з аналізу висновку акту перевірки від 15.03.2023 року №159/32-00-23-27/0019100 встановлено, що відповідач робить посилання на порушення позивачем пункту Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, без зазначення конкретної статті даної Конвенції, що не дає змогу АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» зрозуміти суть допущеного податкового правопорушення. Податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 не містить визначення яке саме положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи було порушено позивачем. Позивачем вказано, що відсутність в акті перевірки від 15.03.2023 №159/32-00-23-27/0019100 та податковому повідомленні-рішенні від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 встановленого (документально оформленого) порушення позивачем пунктів статті 103 Податкового кодексу України свідчить про відсутність правових підстав для застосування п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України. Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 в частині застосування штрафних санкцій на підставі пунктів 125-1.2 статті 125-1 ПК України та ст. 125 ПК України. Податковий кодекс України було доповнено статтею 125-1 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX, який набрав законної сили 23.05.2020. На думку позивача, відповідач застосував до позивача норму ПК України (ст. 125-1), якої не існувало на період виникнення даних правовідносин (2017- 2019рр.).
З метою встановлення предмету та підстав звернення до суду у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання порівняльної таблиці підстав звернення до суду у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25, засвідченої належним чином, для можливості встановлення судом відсутності тотожності спорів та відмінності підстав звернення до суду у зазначених справах.
24.04.2024 через автоматизовану систему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали від 23.04.2025, представником позивача подано до суду порівняльну таблицю предмету та підстав позову у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025:
- клопотання представника Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про поновлення строку звернення до суду у справі №160/11425/25 - задоволено;
- поновлено Акціонерному товариству «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» строк звернення до суду з цією позовною заявою;
- відкрито провадження у справі №160/11425/25 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.05.2025.
05.05.2025 представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі.
12.05.2025 представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивачем при подачі адміністративного позову пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексу адміністративного судочинства України, а також встановлений Податковим кодексом України строк, що є підставою для залишення позовної заяви АТ «ПІВДГЗК» без розгляду. Враховуючи використання заявником свого права на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, про що зазначається ним у позовній заяві, строк звернення ним із позовною заявою до суду з метою судового оскарження податкового повідомлення-рішення відповідно до норм п. 56.17 ст. 56 ПК України складає місяць із моменту одержання рішення контролюючого органу про результат розгляду його скарги за результатами адміністративного оскарження. У зв'язку з цим, відповідачем повідомлено суд, що платником податків рішення контролюючого органу, ухвалене за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 було одержано 13.07.2023, що підтверджується штампом самого заявника на рішенні Державної податкової служби України про дату її одержання Заявником. Відповідно, з урахуванням вимог п. 56.16 ст. 56 ПК України строк на звернення платника податків до суду з метою судового оскарження податкового повідомлення-рішення спливає 13.08.2023, отже одномісячний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення, передбачений податковим законодавством було пропущено. Відповідач зазначає, що якщо рахувати шестимісячний строк на звернення до суду з адміністративним позовом з дати одержання платником податків рішення контролюючого органу, ухваленого за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000, то встановлений ПК України шестимісячний строк спливає 13.01.2024, тоді як датовано одержану відповідачем позовну заяву 21.04.2025, а провадження у справі №160/11425/25 відкрито 25.04.2025. Відповідно, з боку позивача має місце явний пропуск встановленого ПК України місячного строку та строку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України на звернення до суду з адміністративним позовом, що згідно ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
13.05.2025 через автоматизовану систему «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» подано до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі та про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування заперечення позивачем зазначено, що з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 у справі №160/18691/23 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.07.2023. Водночас оскаржуване податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 27.04.2023. Тобто, первісне звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 відбулось у встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України п. 56.18 ст. 56 ПК України. В силу п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 є неузгодженим з 25.07.2023. В подальшому Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято остаточне судове рішення у справі №160/18691/23, датоване від 17.04.2025 (четвер). До суду з цим позовом позивач звернувся 22.04.2025 (понеділок). У спорі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 має місце переривання строку позовної давності, оскільки зазначене податкове повідомлення-рішення не було узгоджене з дати його прийняття, а про помилковість доводів, покладених в основу протиправності податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 у справі №160/18691/23, позивач дізнався лише 17.04.2025.
В підготовче засідання, призначене на 20.05.2025, представники сторін не прибули. Враховуючи наявність клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд на місці ухвалив: відкласти підготовче засідання на 24.06.2025 о 10:30.
В підготовче засідання, призначене на 24.06.2025, прибули представник Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - Лосєв Д.М., представник Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - Єгоров А.Є.
Відповідно до протоколу судового засідання №4739554 від 24.06.2025 у справі №160/11425/25:
- о 10:45:16 головуючим оголошено початок розгляду клопотання про представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі, зареєстрованого судом 05.05.2025;
- о 10:45:52 розпочато надання пояснень представником Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо поданого клопотання про закриття провадження у справі;
- о 10:53:26 розпочато надання пояснень представником Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» щодо клопотання про закриття провадження у справі;
- о 10:56:31 головуючим поставлено питання щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення;
- о 10:56:32 розпочато надання пояснень представником Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»;
- під час надання пояснень представниками сторін о 10:56 оголошено сигнал «Повітряна тривога»;
- о 10:57:12 розпочато надання пояснень представником Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на доводи представника Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»;
- о 10:58 надійшло повідомлення про підвищену небезпеку у місті Дніпро через загрозу застосування балістичного озброєння з Таганрогу;
- о 10:58:22 головуючим відкладено підготовче засідання на 15.07.2025 о 12:00.
У зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці, розгляд справи відкладено на 29.07.2025.
24.06.2025 до суду надійшло клопотання представника PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V. (Metinvest B.V.) про вступ у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
28.07.2025 представником позивача подано до суду заяву про зміну підстав позову.
В підготовче засідання, призначене на 29.07.2025, прибули представники позивача Лосєв Д.В. та відповідача Писаревський О.О. В режимі відеоконференції в підготовчому засіданні взяв участь представник відповідача Єгоров А.Є.
Ухвалою суду від 29.07.2025 клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі №160/11425/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.
Судом розпочато розгляд клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення позовної заяви без розгляду.
Представники відповідача підтримали вимоги клопотання та просили залишити позовну заяву без розгляду.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Розглядаючи подане клопотання, судом встановлено наступне.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. До позовної заяви позивачем долучено аналогічне клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 у справі №160/18691/23 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.07.2023. Водночас оскаржуване податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 27.04.2023.
Тобто первісне звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 відбулось у встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України п. 56.18 ст. 56 ПК України.
В силу п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 є неузгодженим з 25.07.2023.
В подальшому Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято остаточне судове рішення у справі №160/18691/23, датоване від 17.04.2025 (четвер). До суду з цим позовом позивач звернувся 22.04.2025 (понеділок).
Суд зважає на той факт, що у спорі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 має місце переривання строку позовної давності, оскільки зазначене податкове повідомлення-рішення не було узгоджене з дати його прийняття, а про помилковість доводів, покладених в основу протиправності податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 у справі №160/18691/23, позивач дізнався лише 17.04.2025.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
У постанові від 28.11.2022 у справі №140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Поновлюючи строк звернення до суду з цим позовом, суд зважає на загальновідомий факт, що Акціонерне товариство «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» знаходиться в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, яке протягом всього строку воєнного стану перебуває під постійними ворожими ракетними обстрілами, а також загрозою таких обстрілів, що зумовлює постійне реагування на сповіщення про повітряні тривоги, що обумовлює значні витрати часу, в тому числі робочого часу, задля убезпечення від можливих наслідків обстрілів тощо.
Крім того, суд встановив, що Акціонерне товариство «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» є великим платником податків.
Відповідно до пп. 14.1.24 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України великий платник податків - юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, крім митних платежів, за такий самий період перевищує еквівалент 1,5 мільйона євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період.
З пояснень позивача встановлено, що Акціонерне товариство «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» включено до реєстру великих платників податків, вказане підприємство є важливим сектором функціонування економіки України, особливо в умовах введеного та триваючого воєнного стану на території України. З початку військових дій та по сьогодні АТ «ПІВДГЗК» бере активну участь у забезпеченні потреб оборони в умовах правового режиму воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 №65 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Станом на 01.01.2025 у межах виконання військово-транспортного обов'язку здійснено залучення та передача власних транспортних засобів АТ «ПІВДГЗК» для забезпечення транспортних потреб військових підрозділів ЗСУ у кількості 44 (сорока чотирьох) одиниць техніки. Крім цього, на постійній основі, силами персоналу ремонтних підрозділів Товариства виконується ремонт військової техніки; згідно заявкам регулярно виділяються транспорт та спецтехніка для обслуговування військових частин ЗСУ.
Загальна сума допомоги Збройним Силам України, іншим військовим формуванням та населенню складає десятки млн. грн.
АТ «ПІВДГЗК» протягом 2024 року нараховано, утримано та сплачено до державного і місцевих бюджетів, крім митних платежів, податків, зборів, платежів, на сотні млн. грн.
За сукупністю обставин суд вважає, що оскарження податкового повідомлення-рішення в межах справи №160/18691/23 з інших підстав, неузгодженість податкового повідомлення-рішення до 17.04.2025, розташування підприємства в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, яке перебуває під постійним обстрілом, та важливість для економіки України, суд робить висновок про поважність причин поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 з підстав, визначених в позовній заяві, поданій до суду 21.04.2025.
Також, вказане питання щодо наявності поважних причин поновлення строку звернення до суду, судом досліджено в ухвалі від 25.04.2025.
Нових обставин, які можуть свідчити про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, які не були досліджені судом та прийняті до уваги, клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.05.2025 не містить.
При постановленні ухвали судом враховані пояснення позивача, що ОСОБА_1 є інтегрованою компанією групи зі справжнім функціональним статусом, а також вона належним чином підпадає під дію Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування як резидент Нідерландів, який отримає відповідний дохід.
Metinvest B.V. є власником 33,26% АТ «ПІВДГЗК», тобто є кінцевим бенефіціарним власником цього Товариства, що підтверджується структурою компанії АТ «ПІВДГЗК», та як наслідок кінцевим вигодонобувачем в отриманні дивідендів.
Як учасник АТ «ПІВДГЗК» він має право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку й одержувати його частку (дивіденди). Сертифікатом про статус податкового резидента підтверджено, що Мetinvest B.V. є податковим резидентом Нідерландів у розумінні статті 4 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Королівством Нідерланди та Україною, який виданий Офісом Податкової адміністрації в місті Арнем, Нідерланди.
Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Так, між Урядом України і Королівством Нідерландів укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка підписана 24.10.1995 року та ратифікована законом України від 12.07.1996 року №332/96 (дата набрання чинності для України 02.11.1996, (надалі - Конвенція).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати: а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди.
На думку позивача, важливою умовою застосування пільгової ставки оподаткування за Конвенцією є те, що нерезидент має бути бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) доходу та кінцевим отримувачем грошових коштів, виплачених АТ «ПІВДГЗК» у вигляді дивідендів, в даній справі таким бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) доходу та кінцевим отримувачем грошових коштів є саме Metinvest B.V.
Вказане може бути встановлено судом під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Судом встановлено, що компанія Metinvest B.V. в рамках справи №160/18691/23 зверталася до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови від 17.04.2025 у вказаній справі за нововиявленими обставинами.
У якості нововиявлених обставин компанією-нерезидентом було визначено наявність у неї статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) дивідендного доходу.
Таким чином, ОСОБА_1 визнало себе бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) дивідендів.
Ухвалою від 19.06.2025 Верховний Суд відмовив у задоволенні такої заяви, зокрема, зазначивши, що Судом не вирішувалося питання щодо особи-кінцевого бенефіціарного власника дивідендів, оскільки у постанові Верховним Судом зазначено, що саме рух грошових коштів здійснювався до кінцевого бенефіціара через 12 компаній-нерезидентів. Верховним Судом не встановлювався факт кінцевого бенефіціарного власника цих коштів. Навпаки, в рішенні суду зазначено, що «в межах спору, у справі, яка розглядається визначальним предметом дослідження була обставина, чи є бенефіціарними власниками доходу 12 акціонерів - резидентів Республіки Кіпр. Зокрема, судами встановлено, що позивачем перераховувались дивіденди 12 компаніям-нерезидентам, акціонерами яких є Metinvest B.V., Нідерланди 50%, та Polyworld Limited, Кіпр 50% кінцевими бенефіціарними власниками яких є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що компанії Metinvest B.V. та Polyworld Limited є бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) дивідендного доходу, що виплачувався Позивачем через Кіпрські компанії. Враховуючи, що компанії Metinvest B.V. та Polyworld Limited є фактичними власниками доходу (дивідендів), такий дохід для них є доходом з джерелом походження з України, яким в розумінні пп. «а» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з п. 12.4 Коментарів ОЕСР до статті 10 Типової податкової конвенції про доходи та капітал агент, номінальний отримувач, компанія-посередник, що діє як фідуціар або адміністратор, безпосередній одержувач дивідендів не є «бенефіціарним власником», оскільки право цього одержувача використовувати та скористатися дивідендами обмежене договірним або юридичним зобов'язанням передати отриманий платіж іншій особі.
Таке зобов'язання зазвичай випливає з відповідних юридичних документів, але також може бути встановлено на основі фактів та обставин, які показують, що по суті одержувач явно не має права користуватися дивідендами без обмежень, пов'язаних з договірним або правовим зобов'язанням передати отриманий платіж іншій особі.
Позивач вказує, що в даному випадку факт уповноваження Кіпрських компаній на отримання дивідендного доходу із метою його подальшого перерахування безпосередньо компаніям Metinvest B.V. та Polyworld Limited слідує не із певних юридичних правочинів, а в силу встановлених обставин щодо способу надходження доходу у власність останніх. Вищевикладене у своєму взаємозв'язку свідчить, що компанії Metinvest B.V. та Polyworld Limited, за посередництва уповноважених осіб (Кіпрських компаній), отримали дивідендний дохід з джерелом його походження з України і тому є платником податку-нерезидентом для цілей його оподаткування, яке забезпечується податковим агентом (резидентом України, що виплачує дохід) за рахунок компаній Metinvest B.V. та Polyworld Limited під час виплати такого доходу за ставкою 15% або іншою ставкою, що визначена міжнародним договором.
З аналізу ухвали Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №160/18691/23, суд робить висновок, що підстави для звернення до суду з позовною заявою у цій справі, знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з аргументами, які були встановлені, проте не досліджені в рамках адміністративної справи №160/18691/23, та про їх існування фактично позивачу стало відомо лише після ухвалення остаточного рішення у зазначеній справі.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято остаточне судове рішення у справі №160/18691/23, датоване від 17.04.2025 (четвер). До суду з цим позовом позивач звернувся 22.04.2025 (понеділок).
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з пунктом 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).
Враховуючи характер спірних правовідносин та обсяг дослідження питань, які винесені на розгляд суду за поданою позовною заявою, залишення позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження може свідчити про порушення принципу доступу до правосуддя, визначеного ст. 55 Конституції України, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу, що у випадку встановлення судом під час розгляду справи по суті тотожності або подібності спорів, або порушення строків звернення з позовом до суду на стадії розгляду справи по суті, суд вправі закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду.
В такому випадку буде мати місце дотримання принципу офіційного та повного з'ясування всіх обставин у справі, та судом не буде допущено прийняття передчасних висновків щодо неможливості розгляду заявленої позовної заяви, тим самим не буде допущено порушення принципу доступу до правосуддя та доступності правосуддя.
Конституційним Судом України в Рішенні від 25.11.1997 №6-зп (v006p710-97) сформульовано правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо ефективного засобу юридичного за порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження. Реалізація права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів має відповідати також вимозі стосовно доступності правосуддя, про що зазначено у міжнародних правових документах - Загальній декларації прав людини (стаття 8), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стаття 14), Конвенції (стаття 6), Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року (пункт 4).
Право на судовий захист відображене і в ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.09.2019 у справі №826/14653/17 відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відтак, суд робить висновок, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні, а тому клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення без розгляду позовної заяви у справі №160/11425/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 01.08.2025.
Суддя Р.З. Голобутовський