29 липня 2025 р.Справа № 160/11425/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
за участі:
секретаря судового засідання Омельченко А.І.,
представника позивача Лосєва Д.В.,
представників відповідача Писаревського О.О., Єгорова А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі №160/11425/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
21.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, , 50026, код ЄДРПОУ 00191000) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079), в якій просить:
- визнати протиправними дії посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 25.04.2023 року №318/32-00-23-32/00191000;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000.
Позовна заява обґрунтована тим, що з аналізу висновку акту перевірки від 15.03.2023 року №159/32-00-23-27/0019100 встановлено, що відповідач робить посилання на порушення позивачем пункту Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, без зазначення конкретної статті даної Конвенції, що не дає змогу АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» зрозуміти суть допущеного податкового правопорушення. Податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 не містить визначення яке саме положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи було порушено позивачем. Позивачем вказано, що відсутність в акті перевірки від 15.03.2023 №159/32-00-23-27/0019100 та податковому повідомленні-рішенні від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 встановленого (документально оформленого) порушення позивачем пунктів статті 103 Податкового кодексу України свідчить про відсутність правових підстав для застосування п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України. Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 в частині застосування штрафних санкцій на підставі пунктів 125-1.2 статті 125-1 ПК України та ст. 125 ПК України. Податковий кодекс України було доповнено статтею 125-1 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX, який набрав законної сили 23.05.2020. На думку позивача, відповідач застосував до позивача норму ПК України (ст. 125-1), якої не існувало на період виникнення даних правовідносин (2017- 2019рр.).
З метою встановлення предмету та підстав звернення до суду у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання порівняльної таблиці підстав звернення до суду у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25, засвідченої належним чином, для можливості встановлення судом відсутності тотожності спорів та відмінності підстав звернення до суду у зазначених справах.
24.04.2024 через автоматизовану систему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали від 23.04.2025, представником позивача подано до суду порівняльну таблицю предмету та підстав позову у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025:
- клопотання представника Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про поновлення строку звернення до суду у справі №160/11425/25 - задоволено;
- поновлено Акціонерному товариству «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» строк звернення до суду з цією позовною заявою;
- відкрито провадження у справі №160/11425/25 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.05.2025.
05.05.2025 представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначено, що одна із підстав для закриття провадження у справі №160/11425/25, є те, що податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 25.04.2023 року №318/32-00-23-32/00191000 вже було предметом розгляду справи №160/18691/23, по якому було ухвалено постанову Верховного Суду від 17.04.2025. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №160/18691/23 касаційну скаргу Міжрегіонального управління задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «ПІВДГЗК» було відмовлено. Міжрегіональне управління вважає, що судом повно, всебічно, з урахуванням пояснень сторін надано правову оцінку наявним обставинам у справі і винесено рішення на користь податкового органу. Міжрегіональне управління вважає, що наявний факт дублювання однієї з позовних вимог - «визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000», яка вже була заявлена в межах справи №160/18691/23 та розглянута Верховним Судом, відповідно, повторне звернення з боку АТ «ПІВДГЗК» є зловживанням процесуальними правами позивача. Предметом спору у справі №160/18691/23 було оскарження дій та рішень Відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 року №318/32-00-23-32/00191000. Вказані доводи також були предметом розгляду у Верховному суді і знайшли своє відображення у постанові від 17.04.2025 у справі №160/18691/23, якою, як зазначалось вище, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №160/18691/23 скасовані, а у задоволенні адміністративного позову акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» відмовлено. Звертаємо увагу, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
В клопотанні про закриття провадження у справі відповідачем наведено детальний опис тотожності підстав, заявлених в межах справи №160/18691/23:
- щодо підстави «податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 не містить визначення яке саме положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, було порушено Позивачем. Порушення ч. 1 п. 5. розділу ІІІ Порядку №727» Міжрегіональне управління зазначає, що дана підстава позову є такою, що охоплюється попередньо заявленою в справі №160/18691/23 підставою позову та фактично є штучно виділеною з неї. Зауважимо, що АТ «ПІВДГЗК» вже було заявлено в межах справи №160/18691/23 таку підставу позову як «оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23- 32/00191000 в частині встановлених правопорушень, а саме правомірності застосування 5% ставки оподаткування доходів нерезидентів з джерелом походження з України», відповідно Верховним Судом вже була надана оцінка факту неправомірності застосування 5% ставки оподаткування Заявником. Додатково Міжрегіональне управління зазначає, що з урахуванням факту протиправності застосування 5% ставки оподаткування Заявником, підтвердженого Верховним Судом, заявлення даної підстави для позову Заявником вже не матиме жодних правових наслідків;
- щодо підстави «відсутність аналізу первинних документів за 2019 рік та посилання на них в акті перевірки призвело до необґрунтованості висновків відповідача щодо порушення АТ «ПІВДГЗК» підпункту 141.4.1 б), підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, пункту 2 b) статті Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи» Міжрегіональне управління зауважує, що твердження Заявника про те, що «оскаржуване податкове-повідомлення рішення є протиправним, як наслідок, твердження відповідача про порушення Товариством вимог податкового законодавства є лише припущеннями, а тому й такими, що не можуть обґрунтовувати порушення, які ставляться у вину позивачу» є очевидно помилковим, оскільки ставить під сумнів правовий висновок Верховного Суду, викладений у справі №160/18691/23, яким правову позицію податкового органу було підтримано. Таким чином, Міжрегіональне управління вважає, що дана підстава позову теж носить технічний характер та охоплюється попередньо заявленою в межах справи №160/18691/23 підставою «оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 в частині встановлених правопорушень, а саме правомірності застосування 5% ставки оподаткування доходів нерезидентів з джерелом походження з України». Відповідно, Верховним Судом вже була надана оцінка факту неправомірності застосування 5% ставки оподаткування Заявником, а наразі заявлена АТ «ПІВДГЗК» підстава вимагає фактичної переоцінки матеріалів справи №160/18691/23;
- щодо підстави «відсутність встановлення Відповідачем в Акті перевірки від 15.03.2023 №159/32-00-23-27/0019100 порушення ст. 103 ПК України свідчить про відсутність правових підстав для застосування п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України» Міжрегіональне управління зауважує, що дана підстава Заявника прямо суперечить висновку Верховного Суду по справі №160/18691/23, який вже надав оцінку застосуванню норм ст. 103 ПКУ - так, постановою Верховного Суду від 17.04.2025 наведено наступне: «Колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до цих правовідносин норми підпункту «а» пункту 2 ст. 10 Конвенції, що передбачає пільгову ставку оподаткування за відсутності умов для її застосування. При цьому, судами не було застосовано норми п.103.3 ст.103 ПК України, відповідно до яких бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів». Порушенню Заявником норм ст.141 Податкового кодексу України Верховний Суд також вже надав оцінку: «Позивач, в порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, безпідставно застосував пільгову ставку податку на доходи нерезидентів 5%, що призвело до заниження податку». Тому твердження Заявника про те, «що податкового правопорушення, зазначеного в Акті перевірки від 15.03.2023 року №159/32-00-23-27/0019100, не існує як такого» вже спростоване Верховним Судом і додаткова правова оцінка цього факту не лише не вимагається, а й буде ставити під сумнів правові висновки Верховного Суду;
- щодо підстави «протиправність визначення Відповідачем розміру штрафної (фінансової) санкції на підставі пункту 125-1.2 статті 125-1 ПК України та ст. 125 ПК України та в розмірі 25 відсотків» Міжрегіональне управління зауважує, що дана підстава Заявника прямо суперечить висновку Верховного Суду по справі №160/18691/23, яким правомірність правової позиції податкового органу вже було підтримано - так, постановою Верховного Суду від 17.04.2025 чітко зазначено про помилковість тез про т.зв. «протиправність податкового повідомлення-рішення» та наведено наступне: «колегія суддів дійшла висновків про помилковість правової позиції судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на неправильне застосування норм матеріального права». Отже, правомірність податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 року №318/32-00-23- 32/00191000 вже підтверджена Верховним Судом і додаткова правова оцінка цього факту не лише не вимагається, а й буде ставити під сумнів правові висновки Верховного Суду;
- щодо підстави «протиправність дій посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 в частині невірно розрахованих розмірів збільшення грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)» Міжрегіональне управління аналогічно вважає, що дана підстава носить очевидно штучний характер - так, Верховним Судом у справі №160/18691/23 вже була надана правова оцінка процедурам, призначення та проведення перевірки, а також власне податковому повідомленню-рішенню форми «Д» від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000, тому додаткова переоцінка доводів Верховного Суду, на думку Міжрегіонального управління, є протиправною. Ба більше, оскарження дій податкового органу вже після узгодження податкового повідомлення-рішення суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 08 вересня 2021 по справі №816/228/17.
12.05.2025 представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
13.05.2025 через автоматизовану систему «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» подано до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі та про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування заперечення позивачем зазначено, що позов у справі №160/11425/25 є новим як за обсягом позовних вимог, так і за фактичними й правовими підставами.
В підготовче засідання, призначене на 20.05.2025, представники сторін не прибули. Враховуючи наявність клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд на місці ухвалив: відкласти підготовче засідання на 24.06.2025 о 10:30.
В підготовче засідання, призначене на 24.06.2025, прибули представник Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - Лосєв Д.М., представник Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - Єгоров А.Є.
Відповідно до протоколу судового засідання №4739554 від 24.06.2025 у справі №160/11425/25:
- о 10:45:16 головуючим оголошено початок розгляду клопотання про представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі, зареєстрованого судом 05.05.2025;
- о 10:45:52 розпочато надання пояснень представником Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо поданого клопотання про закриття провадження у справі;
- о 10:53:26 розпочато надання пояснень представником Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» щодо клопотання про закриття провадження у справі;
- о 10:56:31 головуючим поставлено питання щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення;
- о 10:56:32 розпочато надання пояснень представником Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»;
- під час надання пояснень представниками сторін о 10:56 оголошено сигнал «Повітряна тривога»;
- о 10:57:12 розпочато надання пояснень представником Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на доводи представника Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»;
- о 10:58 надійшло повідомлення про підвищену небезпеку у місті Дніпро через загрозу застосування балістичного озброєння з Таганрогу;
- о 10:58:22 головуючим відкладено підготовче засідання на 15.07.2025 о 12:00.
У зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці, розгляд справи відкладено на 29.07.2025.
24.06.2025 до суду надійшло клопотання представника PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V. (Metinvest B.V.) про вступ у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
28.07.2025 представником позивача подано до суду заяву про зміну підстав позову.
В підготовче засідання, призначене на 29.07.2025, прибули представники позивача Лосєв Д.В. та відповідача Писаревський О.О. В режимі відеоконференції в підготовчому засіданні взяв участь представник відповідача Єгоров А.Є.
Представники відповідача підтримали вимоги клопотання та просили закрити провадження у справі.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Розглядаючи подане клопотання, судом встановлено наступне.
Досліджуючи подану позовну заяву на предмет вирішення питання про відкриття провадження у справі судом встановлено та повідомлено позивачем в позовній заяві, що податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 було предметом судового розгляду у справі №160/18691/23.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі №160/18691/23, залишеним в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 позовну заяву Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Д" від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №160/18691/23 касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №160/18691/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Південний гірнично-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
З метою встановлення предмету та підстав звернення до суду у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом надання: порівняльної таблиці підстав звернення до суду у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25, засвідченої належним чином, для можливості встановлення судом відсутності тотожності спорів та відмінності підстав звернення до суду у зазначених справах.
24.04.2024 через автоматизовану систему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали від 23.04.2025, представником позивача подано до суду порівняльну таблицю предмету та підстав позову у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25.
В порівняльній таблиці вказані наступні предмети спору:
- у справі 160/18691/23: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000;
- у справі №160/11425/25: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000; визнати протиправними дії посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 (у справі №160/18691/23 ця вимога відсутня).
В порівняльній таблиці вказані наступні підстави для звернення до суду:
- у справі №160/18691/23:
1) протиправність призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ «ПІВДГЗК»: у запитах контролюючого органу, які передували призначенню перевірки, не зазначено всіх обставин, які вказують на наявність у контролюючого органу сумнівів у вірності оподаткування доходів нерезидента, а також не наведено конкретних фактів в чому полягає порушення податкового законодавства з боку платника податків, отже підстави для проведення перевірки відсутні. Відповідач протиправно призначив та провів перевірку на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України у період дії воєнного стану, чим порушив вимоги під. «б» п.п. 69.2 п. 69 ПК України;
2) оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 в частині встановлених правопорушень, а саме правомірності застосування 5% ставки оподаткування доходів нерезидентів з джерелом походження з України.
У справі №160/11425/25 вказані вище підстави позову відсутні;
- у справі №160/11425/25:
1) податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 не містить визначення яке саме положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, було порушено позивачем. Порушення ч. 1 п. 5. розділу ІІІ Порядку №727;
2) відсутність аналізу первинних документів за 2019 рік та посилання на них в акті перевірки призвело до необґрунтованості висновків відповідача щодо порушення АТ «ПІВДГЗК» підпункту 141.4.1 б), підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, пункту 2 b) статті Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, у результаті чого занижено податкові зобов'язання щодо утриманих податків з доходів нерезидентів KARONIUS LIMITED, BALOUSCO LIMITED, ELAGRUS LIMITED, JETERE LIMITED, DIPOUS LIMITED, ARSOMONTE LIMITED, FROULANDO LIMITED, MEMORABILIS LIMITED, ZANTEST LIMITED, ACRETREND HOLDINGS LIMITED, STRETTONWAY TRADERS & CONSULTANTS LIMITED, MINT DATA HOLDINGS LIMITED із джерелом походження з України всього у сумі 2 980 084 234 грн., а тому оскаржуване податкове-повідомлення рішення є протиправним, як наслідок, твердження відповідача про порушення Товариством вимог податкового законодавства є лише припущеннями, а тому й такими, що не можуть обґрунтовувати порушення, які ставляться у вину позивачу;
3) відсутність встановлення відповідачем в акті перевірки від 15.03.2023 №159/32-00-23-27/0019100 порушення ст. 103 ПК України свідчить про відсутність правових підстав для застосування п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України. Позивач вказує, що це окремий аргумент, яким підтверджується те, що податкового правопорушення, зазначеного в Акті перевірки від 15.03.2023 року №159/32-00-23- 27/0019100, не існує як такого;
4) безпідставність та протиправність визначення відповідачем розміру штрафної (фінансової) санкції на підставі пункту 125-1.2 статті 125-1 ПК України та ст. 125 ПК України та в розмірі 25 відсотків з огляду на наступне: - відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 року №318/32-00-23-32/00191000 в частині застосування штрафних санкцій на підставі пунктів 125-1.2 статті 125-1 ПК України та ст. 125 ПКУ; - застосування до позивача норми ПК України (статтею 125-1), якої не існувало на період виникнення даних правовідносин (2017-2019рр.);
5) протиправність дій посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 в частині невірно розрахованих розмірів збільшення грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У справі №160/18691/23 вказані підстави позову відсутні.
З аналізу позовної заяви, порівняльної таблиці та заяви про усунення недоліків позову, судом встановлено, що позовні вимоги АТ «ПІВДГЗК» по даній справі містить нову позовну вимогу немайнового характеру, що стосується обставин, які не були заявлені та оцінені судом по справі №160/18691/23, а також, що характеризуються самостійним предметом спору та правовими підставами для звернення до суду, що вказує на відмінність предмета та підстави позову. Така підстава як протиправність застосування штрафної фінансової санкції, розмір штрафної санкції та нормативне обґрунтування, відсутність порушення позивачем ст. 103 ПК України, не були заявлені позивачем у справі №160/18691/23.
Отже, позов у справі №160/11425/25 є новим як за обсягом позовних вимог, так і за фактичними й правовими підставами: включено немайнову вимогу щодо визнання протиправними дій посадових осіб; обґрунтування базується на відсутності яке саме положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, було порушено Позивачем (яке не досліджувалося раніше); обґрунтування базується на відсутності порушення ст. 103 ПК України (яке не досліджувалося раніше); обґрунтування базується на відсутності аналізу первинних документів за 2019 рік (яке не досліджувалося раніше); викладено самостійні нові підстави щодо штрафних санкцій та їх розміру, які взагалі не оцінювалися судами в попередній справі.
Отже, в даній справі заявлено новий позов з нових фактичних обставин та правових підстав, які не були предметом розгляду у справі №160/18691/23.
Вказане питання вже було вирішено судом на стадії відкриття провадження у справі, про що було зазначено в ухвалі від 25.04.2025.
Стосовно доводів представника відповідача про вирішення підстав звернення до суду у цій справі, оскільки підстави є тотожними до підстав позову у справі №160/18691/23, судом здійснено аналіз судових рішень, прийнятих у справі №160/18691/23 та встановлено наступне.
З аналізу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №160/18691/23 судом у цій справі встановлено, що судами надавалась оцінка підставам правомірності прийняття наказу №26-п від 31.01.2023 про проведення перевірки, зокрема суди зазначили, що проведена документальна позапланова виїзна перевірка АТ «ПІВДГЗК» не породжує правових наслідків, зокрема у вигляді оформлення результатів перевірки. Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ «ПІВДГЗК» від 15.03.2023 №159/32-00-23-27/0019100, відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, є недопустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення №318/32-00-23-32/00191000 від 25.04.2023, не може вважатись правомірним, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Також судами у справі №160/18691/23 надавалась правова оцінка щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000 в частині встановлених правопорушень, а саме правомірності застосування 5% ставки оподаткування доходів нерезидентів з джерелом походження з України. Зокрема, судами вказано, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що позивач безпідставно застосував ставку податку на доходи нерезидентів 5% замість 15%, що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб. Таким чином, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків як суб'єктом владних повноважень не доведено належними доказами правомірність прийнятого ним рішення.
В постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №160/18691/23 надавалась оцінка питанню відповідності підстав направлення платнику податків запиту про надання інформації, ненадання відповіді на який слугувало підставою для проведення перевірки.
У справі №160/11425/25 відповідна підстава звернення до суду не зазначена.
В постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №160/18691/23 надавалась оцінка питанню чи є протиправним проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у лютому 2023 року на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та підпункту 69.2 пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
У справі №160/11425/25 відповідна підстава звернення до суду не зазначена.
В постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №160/18691/23 колегія суддів зробила висновок, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до цих правовідносин норми підпункту «а» пункту 2 ст. 10 Конвенції, що передбачає пільгову ставку оподаткування за відсутності умов для її застосування. При цьому, судами не було застосовано норми п.103.3 ст.103 ПК України, відповідно до яких бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Колегія суддів звернула увагу, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати звільнення (зменшення) від оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, якщо: це передбачено положеннями чинного міжнародного договору України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати; якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, що підтверджується відповідною довідкою.
Водночас у справі №160/11425/25 підставою звернення до суду є відсутність аналізу первинних документів за 2019 рік та посилання на них в акті перевірки призвело до необґрунтованості висновків відповідача щодо порушення АТ «ПІВДГЗК» підпункту 141.4.1 б), підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, пункту 2 b) статті Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, у результаті чого занижено податкові зобов'язання щодо утриманих податків з доходів нерезидентів KARONIUS LIMITED, BALOUSCO LIMITED, ELAGRUS LIMITED, JETERE LIMITED, DIPOUS LIMITED, ARSOMONTE LIMITED, FROULANDO LIMITED, MEMORABILIS LIMITED, ZANTEST LIMITED, ACRETREND HOLDINGS LIMITED, STRETTONWAY TRADERS & CONSULTANTS LIMITED, MINT DATA HOLDINGS LIMITED із джерелом походження з України всього у сумі 2 980 084 234 грн., а тому оскаржуване податкове-повідомлення рішення є протиправним, як наслідок, твердження відповідача про порушення Товариством вимог податкового законодавства є лише припущеннями, а тому й такими, що не можуть обґрунтовувати порушення, які ставляться у вину позивачу.
З аналізу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2024, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 та постанови Верховного суду від 17.04.2025 у справі №160/18691/23 судом у цій справі встановлено, що підстави, покладені в основу позовної заяви у справі №160/18691/23 та у справі №160/11425/25 є відмінними, оскільки в позовній заяві, що розглядається, позивачем заявлені інші підстави, які, на його думку, впливають на правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000, які судами під час попереднього розгляду у справі №160/18691/23 не досліджувались та оцінка судами не надавалась.
Суд вказує, що тотожність позову визначається трьома ознаками: спір між тими самими сторонами, спір про той самий предмет, спір виник з однакових підстав.
Розглянувши клопотання відповідача, судом встановлено відсутність таких ознак тотожності спору, як спір про той самий предмет та виникнення спору з однакових підстав.
Стосовно доводів представника відповідача про заявлення позивачем «штучної» позовної вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Д» від 25.04.2023 №318/32-00-23-32/00191000, суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд не вправі змінювати або виключати заявлені позивачем позовні вимоги, на суд покладено повноваження щодо розгляду справ за заявленими позовними вимогами.
При постановленні ухвали судом враховані пояснення позивача, що ОСОБА_1 є інтегрованою компанією групи зі справжнім функціональним статусом, а також вона належним чином підпадає під дію Конвенції між Україною та Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування як резидент Нідерландів, який отримає відповідний дохід.
Metinvest B.V. є власником 33,26% АТ «ПІВДГЗК», тобто є кінцевим бенефіціарним власником цього Товариства, що підтверджується структурою компанії АТ «ПІВДГЗК», та як наслідок кінцевим вигодонобувачем в отриманні дивідендів.
Як учасник АТ «ПІВДГЗК» він має право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку й одержувати його частку (дивіденди). Сертифікатом про статус податкового резидента підтверджено, що Мetinvest B.V. є податковим резидентом Нідерландів у розумінні статті 4 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Королівством Нідерланди та Україною, який виданий Офісом Податкової адміністрації в місті Арнем, Нідерланди.
Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Так, між Урядом України і Королівством Нідерландів укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка підписана 24.10.1995 року та ратифікована законом України від 12.07.1996 року №332/96 (дата набрання чинності для України 02.11.1996, (надалі - Конвенція).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати: а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди.
На думку позивача, важливою умовою застосування пільгової ставки оподаткування за Конвенцією є те, що нерезидент має бути бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) доходу та кінцевим отримувачем грошових коштів, виплачених АТ «ПІВДГЗК» у вигляді дивідендів, в даній справі таким бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) доходу та кінцевим отримувачем грошових коштів є саме Metinvest B.V.
Вказане може бути встановлено судом під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Судом встановлено, що компанія Metinvest B.V. в рамках справи №160/18691/23 зверталася до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови від 17.04.2025 у вказаній справі за нововиявленими обставинами.
У якості нововиявлених обставин компанією-нерезидентом було визначено наявність у неї статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) дивідендного доходу.
Таким чином, ОСОБА_1 визнало себе бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) дивідендів.
Ухвалою від 19.06.2025 Верховний Суд відмовив у задоволенні такої заяви, зокрема, зазначивши, що Судом не вирішувалося питання щодо особи-кінцевого бенефіціарного власника дивідендів, оскільки у постанові Верховним Судом зазначено, що саме рух грошових коштів здійснювався до кінцевого бенефіціара через 12 компаній-нерезидентів. Верховним Судом не встановлювався факт кінцевого бенефіціарного власника цих коштів. Навпаки, в рішенні суду зазначено, що «в межах спору, у справі, яка розглядається визначальним предметом дослідження була обставина, чи є бенефіціарними власниками доходу 12 акціонерів - резидентів Республіки Кіпр. Зокрема, судами встановлено, що позивачем перераховувались дивіденди 12 компаніям-нерезидентам, акціонерами яких є Metinvest B.V., Нідерланди 50%, та Polyworld Limited, Кіпр 50% кінцевими бенефіціарними власниками яких є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що компанії Metinvest B.V. та Polyworld Limited є бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) дивідендного доходу, що виплачувався Позивачем через Кіпрські компанії. Враховуючи, що компанії Metinvest B.V. та Polyworld Limited є фактичними власниками доходу (дивідендів), такий дохід для них є доходом з джерелом походження з України, яким в розумінні пп. «а» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з п. 12.4 Коментарів ОЕСР до статті 10 Типової податкової конвенції про доходи та капітал агент, номінальний отримувач, компанія-посередник, що діє як фідуціар або адміністратор, безпосередній одержувач дивідендів не є «бенефіціарним власником», оскільки право цього одержувача використовувати та скористатися дивідендами обмежене договірним або юридичним зобов'язанням передати отриманий платіж іншій особі.
Таке зобов'язання зазвичай випливає з відповідних юридичних документів, але також може бути встановлено на основі фактів та обставин, які показують, що по суті одержувач явно не має права користуватися дивідендами без обмежень, пов'язаних з договірним або правовим зобов'язанням передати отриманий платіж іншій особі.
Позивач вказує, що в даному випадку факт уповноваження Кіпрських компаній на отримання дивідендного доходу із метою його подальшого перерахування безпосередньо компаніям Metinvest B.V. та Polyworld Limited слідує не із певних юридичних правочинів, а в силу встановлених обставин щодо способу надходження доходу у власність останніх. Вищевикладене у своєму взаємозв'язку свідчить, що компанії Metinvest B.V. та Polyworld Limited, за посередництва уповноважених осіб (Кіпрських компаній), отримали дивідендний дохід з джерелом його походження з України і тому є платником податку-нерезидентом для цілей його оподаткування, яке забезпечується податковим агентом (резидентом України, що виплачує дохід) за рахунок компаній Metinvest B.V. та Polyworld Limited під час виплати такого доходу за ставкою 15% або іншою ставкою, що визначена міжнародним договором.
З аналізу ухвали Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №160/18691/23, суд робить висновок, що дослідження та розгляд мотивів позивача щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення, викладених в позовній заяві, підтвердження їх обґрунтованості та правомірності, а також доводи, заявлені в клопотанні про закриття провадження у справі можуть бути встановлені судом лише на стадії вирішенні спору по суті.
Враховуючи характер спірних правовідносин та обсяг дослідження питань, які винесені на розгляд суду за поданою позовною заявою, закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження може свідчити про порушення принципу доступу до правосуддя, визначеного ст. 55 Конституції України, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу, що у випадку встановлення судом під час розгляду справи по суті тотожності або подібності спорів, або порушення строків звернення з позовом до суду на стадії розгляду справи по суті, суд вправі закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду.
В такому випадку буде мати місце дотримання принципу офіційного та повного з'ясування всіх обставин у справі, та судом не буде допущено прийняття передчасних висновків щодо неможливості розгляду заявленої позовної заяви, тим самим не буде допущено порушення принципу доступу до правосуддя та доступності правосуддя.
Конституційним Судом України в Рішенні від 25.11.1997 №6-зп (v006p710-97) сформульовано правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо ефективного засобу юридичного за порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження. Реалізація права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів має відповідати також вимозі стосовно доступності правосуддя, про що зазначено у міжнародних правових документах - Загальній декларації прав людини (стаття 8), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стаття 14), Конвенції (стаття 6), Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року (пункт 4).
Додатково, суд вказує, що ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і в ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, ст. ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Подібні положення містяться й у ст. ст. 2, 5 нині діючого Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.09.2019 по справі №826/14653/17 відповідно до частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відтак, суд робить висновок, що підстави для закриття провадження у справі відсутні, а тому клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі №160/11425/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 01.08.2025.
Суддя Р.З. Голобутовський