01 серпня 2025 рокуСправа №160/17771/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком на банківський рахунок з 01.01.2024 року, переведення виплати пенсії на пошту, не за адресою постійного проживання позивача, припинення виплати пенсії з 01.07.2024 року без повідомлення позивача, відмови у поновленні виплати пенсії з 01.01.2024 року, згідно із заявою від 13.05.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити позивачу виплату пенсії за віком з моменту припинення її виплати - з 01.01.2024 року, як непрацюючому пенсіонеру, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.01.2024 року по момент виплати заборгованості по пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок;
- відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем заборгованості по пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, за період з 01.01.2024 року по момент виплати заборгованості по пенсії;
- відповідно до ч.6 ст. 246, ч. 1 ст. 382 КАС України, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12.04.2015 р. вона постійно проживає в Ізраїлі. Позивач зазначає, що за результатом трьох судових розглядів у справах №№ 160/10945/20, 160/8608/21, 160/6359/22, відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії за віком позивачу, починаючи з 01.02.2020 року, з проведенням перерахунку та індексації пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсій за віком з 01.01.2024 року на банківський рахунок та переведення виплати пенсії на пошту, не за адресою постійного проживання позивача, припинення виплати пенсії з 01.07.2024 року без повідомлення позивача - неправомірними, та такими, що порушують конституційне право позивача на пенсійне забезпечення в старості, що потребує судового захисту.
Позивач, вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в тексті якого просив суд відмовити у задоволенні пред'явлених позовних вимог із зазначенням про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 р. по адміністративній справі №160/6359/22 Головним управлінням з 01.02.2022 р. поновлено нарахування пенсії за віком ОСОБА_1 , як непрацюючій особі із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент нарахування та виплати пенсії. 21.04.2022 р. ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України надала заяву від 21.04.2022 р. про виплату пенсії через установу АТ КБ «Приватбанк». З 01.01.2024 р. виплату пенсії було призупинено. 13.05.2025 р. ОСОБА_1 звернулася на вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (ВЕБ-04001-Ф-С-25-088176 від 13.05.2025) з питання проведення перерахунку та відновлення виплати пенсії з 01.01.2024 р., на яке Головним управлінням надано відповідь листом від 12.06.2025 р. № 26641-18166/Г-01/8-0400/25 “Про розгляд звернення». На адресу, яка зазначена в пенсійній справі, Головним управлінням надіслано листа від 01.11.2023 р. №0400-010505-8/173288, в якому повідомлено про необхідність надання заяви для подальшого перерахування пенсії на банківську установу. З огляду на те, що позивач не звернувся до Головного управління з відповідною заявою, виплату пенсії з 01.01.2024 р. переведено на підприємство поштового зв'язку № 52803 м. Шахтарське Дніпропетровської області АТ “Укрпошта». У зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, відповідно до частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплату пенсії припинено з 01.07.2024 року. Позовні вимоги до Головного управління в частині нарахування та виплати компенсації частини втрати доходу, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" та позовні вимоги щодо зобов'язання подати у 14 денний строк звіт про виконання рішення суду, відповідно до статті 382 КАС України є, як зазначає представник відповідача передчасними. На підставі означеного, представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 10.07.1999 р. та отримує пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 28.06.2022 р. у справі № 160/17771/25 позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_2 з порушенням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV для обчислення та перерахунку пенсій за віком, невиплати пенсії за період з 01.02.2020 р. по 30.09.2021 р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) провести з 01.02.2020 р. на загальних підставах перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент нарахування та виплати пенсії з урахуванням раніше здійснених виплат на визначений позивачем банківський рахунок; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з порушенням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, нижче від мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) провести з 01.02.2020 на загальних підставах перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру, не нижче мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент нарахування та виплати пенсії з урахуванням раніше здійснених виплат на визначений позивачем банківський рахунок; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 28.06.2022 р. у справі № 160/6359/22 набрало законної сили 29.07.2022 р.
21.04.2022 р. ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України надала заяву від 21.04.2022 р. про виплату пенсії через установу АТ КБ «Приватбанк». З 01.01.2024 р. виплату пенсії було призупинено.
13.05.2025 р. ОСОБА_1 звернулася на вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (ВЕБ-04001-Ф-С-25-088176 від 13.05.2025) з питання проведення перерахунку та відновлення виплати пенсії з 01.01.2024 р., на яке Головним управлінням надано відповідь листом від 12.06.2025 р. № 26641-18166/Г-01/8-0400/25 “Про розгляд звернення». В тексті якої зазначено, що виплату пенсії припинено з 01.07.2024 р., у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Стосовно позовної вимоги про виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за «принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після того, як рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 (далі - Рішення КСУ) із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були виключені норми п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не міститься жодної норми, яка б скасовувала право пенсіонера на отримання ним пенсії в результаті того, що він проживає не в Україні.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596 (далі - Порядок №1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно із п. 4 Порядку №1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Проте, оскільки місцем фактичного проживання позивача є країна Ізраїль, пункт 4 Порядку №1596 до цих правовідносин не застосовується, оскільки його положення стосуються осіб, котрі мають фактичне місце проживання в Україні. Відсутність у позивача фактичного місця проживання в Україні не може бути підставою для фактичної відмови виплачувати йому нараховану пенсію на відкритий ним рахунок в уповноваженому банку.
Відповідно до п. 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
За п.8, п.9 Порядку №1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно із п.10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.
За змістом приписів п.12, п.13 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки у двох примірниках;
- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки у трьох примірниках.
Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів. Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення. Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
З аналізу викладеного вбачається, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме:
- особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду;
- від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (зі змінами).
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.05.2025 року з питання виплати пенсії.
Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 року у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: «...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера».
У постанові від 16.07.2020р. у справі № 826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.
З огляду на викладене, позовні вимоги стосовно визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком на банківський рахунок з 01.01.2024 року, переведення виплати пенсії на пошту, не за адресою постійного проживання позивача, припинення виплати пенсії з 01.07.2024 року без повідомлення позивача, відмови у поновленні виплати пенсії з 01.01.2024 року, згідно із заявою від 13.05.2025 року, підлягають задоволенню.
Водночас, суд зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 28.06.2022 р. у справі №160/6359/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.02.2020 р. на загальних підставах перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений позивачем банківський рахунок.
Зі змісту судового рішення у справі №160/6359/22 вбачається, що вони не містять жодних застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам, а здійснення таких перерахунків, зокрема, у зв'язку з індексацією пенсії є обов'язком відповідача, визначеним вимогами чинного законодавства, і не має бути обумовлений наявністю відповідних судових рішень.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області нарахувати позивачу компенсацію втрати частини доходів суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Зважаючи на ту обставину, що пенсія позивачу нарахована та виплачена не була, суд приходить до висновку, що підстави для компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відсутні.
Щодо заяви про допуск до негайного виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи, що за наслідком розгляду справи судом визначено належний спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з моменту припинення її виплати - з 01.01.2024 р., а не присудження її виплати у певному розмірі, позовна вимога позивача про звернення рішення суду до негайного виконання в частині стягнення одним платежем заборгованості по пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, за період з 01.01.2024 року по момент виплати заборгованості по пенсії задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено у ст. 382 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати у 14-денний строк до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.
Зважаючи на те, що позивач, відповідно до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалось.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком на банківський рахунок з 01.01.2024 року, переведення виплати пенсії на пошту, не за адресою постійного проживання позивача, припинення виплати пенсії з 01.07.2024 року без повідомлення позивача, відмови у поновленні виплати пенсії з 01.01.2024 року, згідно із заявою від 13.05.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити позивачу виплату пенсії за віком з моменту припинення її виплати - з 01.01.2024 року, як непрацюючому пенсіонеру, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на визначений позивачем банківський рахунок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька