01 серпня 2025 р.Справа №160/22105/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі № 160/22105/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення
30.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії від 10.04.2025 року видану військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язати військово-лікарську комісію провести повторний медичний огляд..
Разом з позовною заявою представник позивача звернувся до суду з заяво про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі його посадових осіб, вчиняти дії щодо призову на військову службу на період мобілізації та переміщення ОСОБА_2 до військової частини, з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред'явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотних наслідків, оскільки у період судового оскарження позивач може бути направлений на лінію зіткнення та для участі у бойових діях, що без належного медичного обстеження стану його здоров'я стане для нього шкідливим.
У період судового розгляду справи позивач може загинути або отримати інвалідність. В той же час, заходи забезпечення позову мають виключно превентивний характер і не вплинуть на проходження служби позивачем у подальшому, у випадку відмови у задоволенні позову
На думку представника позивача, шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали, суд робить висновок, що у задоволені даної заяви слід відмовити виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1, ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Положеннями ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
З урахуванням наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Згідно із ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що заявник не надав до суду будь-яких доказів наявності очевидної небезпеки його правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як “наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій», може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, суд не встановив, а позивач не надав докази на підтвердження наявності жодної з обставин, передбачених ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Суд вважає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом щодо постанову військово-лікарської комісії від 10.04.2025 року видану військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_2 , позивач реалізував своє право на судовий захист.
Факти протиправності дій чи бездіяльності відповідачів потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні у справі.
Відповідно до ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
Згідно із п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він зробив висновок про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявник не довів, що у разі незабезпечення позову - це істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявник не надав доказів, які б підтверджували наявність обставин, що зумовлюють необхідність забезпечення позову.
Таким чином, позивач не довів наявності у цій заяві хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
Наведені представником позивача обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має на меті звернутися до суду.
З огляду на зазначене вище, суд зробив висновок, що відсутні передбачені ч.1 ст.150 КАС України обставини для вжиття заходів забезпечення позову, тому подана заява є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/22105/25 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук