01 серпня 2025 рокуСправа №160/16306/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Відділу №7 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 червня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Відділу №7 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУ ДМС у Дніпропетровській області) в особі Відділу №7 у м. Дніпрі відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області щодо не оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітньому на ім'я ОСОБА_3 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992р. №2503-X11;
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУ ДМС у Дніпропетровській області) в особі Відділу №7 у м. Дніпрі відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області - оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітньому на ім'я ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. №2503-Х11, з проставленою відміткою місця проживання (що передбачено пунктами б, 7 Положення №2503-XII) - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що по досягненню 16 років позивач в інтересах сина неодноразово зверталась до Відділу №7 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області та до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області із заявами та запитами щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки без згоди на обробку своїх персональних даних, посилаючись на чинне законодавство України, яким передбачене право отримання такого паспорта. У відповідь на звернення заявників, Відділ №7 ГУ ДМС у Дніпропетровській області та Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області надали письмові відповіді, в яких, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 03 квітня 2019 року №398) та Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС України від 06.06.2019 №456, зазначили про необхідність надання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, з підстав необхідності надання заяви встановленого зразка та відповідного рішення суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
18.06.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що порядок оформлення паспорта та подачі документів являється єдиним, а саме: 1) особа звертається до територіального підрозділу ДМС самостійно; 2) заяву-анкету подає особисто; 3) надає необхідний повний пакет документів. Тобто, реалізація волевиявлення громадянина на отримання (обмін) паспорта, незалежно від форми такого, здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви та подання визначеного переліку документів, є обов'язковим. Зауважив, що заява щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки була надана відповідачу у довільній формі та без долучення передбачених документів, а тому, не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразка, у тому числі і у формі книжечки. (заявником не було надано документи відповідно до розділу ІІІ Тимчасового порядку).
Також зауважив, що листи Відділу №7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки носять роз'яснювальний характер щодо дотримання законодавчо встановленого порядку звернення за адміністративною послугою.
24.06.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом з матеріалів справи встановлено, у зв'язку з досягненням 16-річного віку ОСОБА_2 , разом із свої законним представником, ОСОБА_1 , звернулись із заявою від 23.01.2025 (вхідний реєстраційний №Г-7/6/1216-25), складеною в довільній формі до Відділу №7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій просили оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
До заяви було долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 та дві фотокартки 3,5х4,5 см.
Відповідно до вимог закону «Про звернення громадян», Відділом №7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за вих. №1216-361/1216-25 від 24.01.2025р. було розглянуто вищезазначену заяву неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_1 , і надано лист-відповідь щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до норм чинного законодавства.
26.02.2025 року ОСОБА_2 , разом із свої законним представником, ОСОБА_1 та представником за довіреністю Щербак Юлією Володимирівною звернулись із запитом про доступ до публічної інформації (вхідний реєстраційний №27/1216-25) до Відділу №7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки.
Відповідно до вимог закону «Про звернення громадян», Відділом №7 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за вих. №1216-726/1216-25 від 27.02.2025 р. було розглянуто вищезазначений запит про доступ до публічної інформації. Зокрема, роз'яснено про те, що: « 07.06.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 р. № 398 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 302 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року. Згідно внесених змін Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та відповідно до Положення. На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок), набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 21.06.2019. Зазначений Тимчасовий порядок визначає процедуру подання документів, їх розгляд і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Відтак, з метою документування паспортом громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку, а саме: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи.».
19.03.2025 року ОСОБА_2 , разом із свої законним представником, ОСОБА_1 та представником за довіреністю Щербак Юлією Володимирівною звернулись із заявою (вхідний реєстраційний №З-240/6/1201-25), складеною в довільній формі до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій просили оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, з проставленою відміткою місця реєстрації.
Відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за вих. №З-240/6/1201-25/1201.4.3/3481-25 від 20.03.2025р. було розглянуто вищезазначену заяву неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , його законного представника ОСОБА_1 та представника за довіреністю Щербак Юлії Володимирівни і надано лист-відповідь щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до норм чинного законодавства.
30.04.2025 року ОСОБА_2 , разом із свої законним представником, ОСОБА_1 та представником за довіреністю Щербак Юлією Володимирівною звернулись із запитом про доступ до публічної інформації (вхідний реєстраційний №ЗПІ-3/7/1201-4-25) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки.
Відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за вих. №ЗПІ-3/7/1201-4-25/1201.4.3/5685-25 від 06.05.2025 р. було розглянуто вищезазначений запит про доступ до публічної інформації. В листі-відповіді зазначено, зокрема, що заявникам неодноразово було роз'яснено порядок оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_2 . Також, вказаним листом роз'яснено загальний порядок оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, відповідно до діючого законодавства. Так, для оформлення паспорта з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» особа, яка досягла 16-ти річного віку, або її законний представник звертається до територіального підрозділу ДМС та надає рішення суду і документи перелік яких визначений розділом ІІІ Тимчасового порядку. Також у листі вказано, що відповідно до статей 35, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Відтак, з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку.
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частиною першою статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України», було прийнято постанову Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення № 2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8-11 Положення № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI у редакції на час виникнення спірних відносин) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких належить паспорт громадянина України.
Відповідно до частин другої, четвертої та шостої статті 14 Закону №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
При цьому, приписами частини сьомої статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:
1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Отже, законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття «документ».
Разом з цим, відповідно до статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Як вбачається зі змісту листів відповідача, фактичною відмовою у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України раніше встановленого зразка 1994 року у формі книжечки, стали висновки про те, що заявником не надано рішення суду, яким буде зобов'язано ГУ ДМС в Дніпропетровській області видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжки.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302», пункт 3 Постанови №302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Згідно з пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі - Порядок №456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V) і визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Разом з тим, відсутність рішення суду не є законодавчою підставою для відмови громадянину України у видачі паспорта у формі книжечки.
Суд враховує, що спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача видати паспорт громадянина України у вигляді (формі) книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема, щодо відмови позивача від обробки персональних даних), а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
19 вересня 2018 року Великою Палатою Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі № 806/3265/17.
Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначила, що ознаками типової справи є:
позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; відповідач територіальні органи ДМС України;
предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені за результатом розгляду справи №806/3265/17, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
За правовою позицією Верховного Суду дії органу міграційної служби, які полягають у відмові видати паспорт громадянина України у формі книжечки, є такими, що порушують конституційні права осіб, які в силу своїх релігійних переконань не бажають оформляти паспорт у формі ID-картки. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Судом встановлено, що у поданій заяві про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки від 23.01.2025 року позивачем не надано згоди на обробку та використання своїх персональних даних для оформлення ID картки.
Згідно з частиною 1 статті 6 закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону №2297-VI). Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 5, 6 статті 6 Закону №2297-VI).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних. Відтак, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушування людини до надання згоди на обробку її персональних даних, що означає те, що особи, які відмовились від надання згоди на обробку їх персональних даних, повинні мати альтернативу - можливість використання традиційних методів ідентифікації особи.
Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
Суд повинен оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року).
У даному випадку була відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя. На переконання суду, бажання особи отримати документ у вигляді паспортної книжечки жодним чином не свідчить про її бажання порушити закон, зловживати правом або ухилитись від виконання законних обов'язків.
Також, суд зазначає, що право особи на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки передбачено чинним законодавством України - Положенням № 2503, а тому подання заяви про оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у довільній формі не може слугувати підставою для відмови в оформленні і видачі такого паспорта.
З урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що, відмовляючи позивачу в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних, оскільки при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, не передбачено внесення відомостей про реєстрацію із використанням цифрового ідентифікатора особи, автоматизованої обробки її персональних даних та внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт з проставленою відміткою місця проживання, суд зазначає вони задоволенню не підлягають з огляду на те, що 10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII, яким функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування.
Тобто, до прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг (№888-VIII) функцію по реєстрації місця проживання громадян здійснювала Державна міграційна служба.
Натомість, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» (№888-VIII) - у органів Державної міграційної служби України відсутні повноваження щодо внесення відомостей про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання.
З введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» №888-VIII, функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування.
Оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, які судом мають бути враховані, суд з метою повного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, у зв'язку з досягненням ним шістнадцятирічного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, на підставі наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Відділу №7 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ, у зв'язку з досягненням шістнадцятирічного віку.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник