01 серпня 2025 рокуСправа № 160/16201/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.05.2025р. (згідно відомостей Укрпошти) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у скасуванні постанови про арешт майна боржника від 18.12.2018р. та про арешт коштів боржника від 23.06.2020, а також не зняття всіх арештів, обтяжень та заборон, що були накладені в рамках виконавчого провадження №50759558 з виконання виконавчого напису №8016, виданого 15.11.2013 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на предмет іпотеки;
- зобов'язати відповідача скасувати арешти, обтяження та заборони, що були накладені на підставі постанови про арешт майна боржника від 18.12.2018р. та про арешт коштів боржника від 23.06.2020 в рамках виконавчого провадження №50759558 з виконання виконавчого напису №8016, виданого 15.11.2013 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою суду від 19.06.2025р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням норм ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у скасуванні постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №50759558 та зазначити про докази, що їх підтверджують, у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- клопотання про залучення третьої особи в порядку ст.ст. 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 19.06.2025р. - 30.06.2025р. від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску строку позивачем звернення до суду з даним позовом та поновити такий строк.
Ухвалою суду від 07.07.2025р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі було відмовлено, адміністративний позов залишено без руху та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
15.07.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2025р., представник позивача подав заяву, в якій останній просив визнати поважними причини пропуску строку позивачем звернення до суду з даним позовом та поновити такий строк посилаючись на те, що про порушення свої прав вона довідалась 14.05.2025р. після отримання її заяви уповноваженим представником відповідача та відсутності з боку відповідача жодної реакції на таку заяву, при цьому, саме з невиконанням органом державної виконавчої служби вказаних у наведеній заяві вимог позивача (які раніше не адресовувалися Відповідачу) вона і пов'язує порушення своїх прав та законних інтересів, що цілком очевидно виразилось у змісті позовних вимог; враховуючи, що після завершення виконавчого провадження № 50759558, арешти, заборони та обтяження, що були накладені в рамках даного виконавчого провадження, не були зняті, ОСОБА_1 , реалізуючи закріплене чинним законодавством право, звернулася до районного суду в рамках цивільного судочинства в межах строків позовної давності із позовною заявою від 02.09.2024 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування обтяження та арешту майна, за результатами розгляду якої постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2025 (повний текст якої складено 28.04.2025) у справі № 205/12463/24 апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим позивач звернулася до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про скасування обтяження та арешту майна.
У зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 14.07.2025р. по 31.07.2025р. включно у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у ці справі вирішується судом 01.08.2025р.
Розглянувши наведену заяви позивача та додані до неї докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, слід відмовити, оскільки вона не містить посилань на жодні поважні причини його пропуску, які б перешкоджали позивачеві звернутися з цим позовом у період з 30.07.2024р. по 10.08.2024р. включно, виходячи з такого.
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Так, викладені у заяві обставини того, коли саме представником позивача почали вчинятися дії на захист прав позивача (звернення з адвокатськими запитами) не змінюють початку перебігу строку, з якого позивач довідалася про своє порушене право, саме з 29.07.2024р., та описані у заяві обставини не перешкоджали поданню даного позову до суду, тому такі наведені обставини не можуть бути визнані судом поважними.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом не може бути визнано судом поважними причинами, а звернення із запитами адвоката та отримання чи не отримання на них відповідей не змінює початку перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Також, відповідний висновок щодо початку перебігу строків звернення до суду з позовом узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №990/115/22.
Щодо посилань у заяві від 15.07.2025р. як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом на те, що позивачка звернулася до районного суду в рамках цивільного судочинства із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування обтяження та арешту майна, за результатами розгляду якої постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2025 (повний текст якої складено 28.04.2025) у справі № 205/12463/24 рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим позивачка звернулася до відповідача із заявою від 12.05.2025р. про скасування обтяження та арешту майна, то враховуючи, що звернення позивача із заявою до відповідача 12.05.2025р., а такожі звернення до суду з даним позовом - 26.05.2025р. (згідно відомостей Укрпошти), відбулося поза межами визначеного ст.287 КАС України десятиденного строку звернення після складання повного тексту постанови Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2025, то наведені обставини визнаються судом неповажними, оскільки доказів неможливості (поважності причин) звернення до суду з цим позовом у цей період суду не надано.
За викладеного, наведені в заяві про поновлення строків на звернення до суду обставини, як підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, тому обґрунтовані підстави для поновлення позивачеві строку звернення до суду з цим позовом, у суду відсутні, у зв'язку з цим заява позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом задоволенню не підлягає.
Жодних інших доказів неможливості звернення позивача з цим позовом у строки, встановлені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, у поданій заяві не наведено та доказів поважності пропуску строку звернення до такої заяви не додано.
З наведеного, суд приходить до висновку, що вищенаведені досліджені судом підстави не є поважними, а відповідно, не можуть бути обрані судом обґрунтованими підставами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Суд також враховує і те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24.
Отже, під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.
За викладеного, суд не находить обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які досліджені вище, відповідно, такі підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними, тому у задоволенні заяви позивача від 15.07.2025р. щодо поновлення строку звернення з цим позовом, слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені позивачем у заяві від 15.07.2025р., визнані судом неповажними, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №160/16201/25 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати особі, що подала позов.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва