01 серпня 2025 рокуСправа №160/8757/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.03.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Пенсійного фонду України та просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у тому, що ним не включено в список на зарахування пенсій (допомог) на поточні (карткові) рахунки одержувачів в АТ “ОЩАДБАНК» Філія - Головне управління по Дніпропетровській області на поточний (картковий) рахунок позивача суму пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нараховану на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, включити в список на зарахування пенсій (допомог) на поточні (карткові) рахунки одержувачів в АТ “ОЩАДБАНК» Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області на наступний виплатний період на поточний (картковий) рахунок позивача суму пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нараховану на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021;
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо не фінансування виплати позивачеві суми пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нарахованої на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021;
- зобов'язати Пенсійний фонд України профінансувати на наступний виплатний період виплату позивачеві суми пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нарахованої на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021 без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №631 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2023 рік;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання рішення суду;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача понесені ним судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №160/1923/21 було нараховано суму пенсії за період з 01.04.2019 по 30.06.2021 в сумі 167556,15 гривень. На адвокатський запит представника позивача від 26.12.2024р., листом №0400-010202-8/1252 від 03.01.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №160/1923/21, яке набрало законної сили 19.04.2021, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 82% від грошового забезпечення 13655,00 грн, яке зазначено у довідці від 18.12.2020, наданій Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області та доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 30.06.2021 становить 167556,15 грн.; нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, при цьому, фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили; обсяг бюджетних призначень Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2024 рік затверджено Планом доходів та видатків в сумі 24 406,0 тис.грн., тому наразі проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020; доплату на виконання рішень суду, винесених на користь ОСОБА_1 , буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Позивач вважає бездіяльність відповідача-1, яка полягає у тому, що ним не включено в список на зарахування пенсій (допомог) на поточні (карткові) рахунки одержувачів в АТ «ОЩАДБАНК» Філія - Головне управління в Дніпропетровській області за період з 17.04.2021 по 17.05.2021 на поточний (картковий) рахунок позивача суму пенсії у розмірі 167 556,15 гривень, нараховану на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив від 17.03.2021 у справі №160/1923/21, а також і бездіяльність відповідача-2, яка полягає у тому, що ним не профінансовано суму пенсії позивача у розмірі 167 556,15 гривень, нараховану на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021 у справі №160/1923/21, протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанови Верховного Суду.
Ухвалою суду від 16.04.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
05.05.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити посилаючись на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі 160/1923/21, яке набрало законної сили 19.04.2021, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 82% від грошового забезпечення 13655,00 грн, яке зазначено у довідці від 18.12.2020, наданій Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області, доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 30.06.2021 становить 167556,15 грн.; відповідно до статті 8 Закону № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, при цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України; фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 “Деякі питання організації виплати та грошової допомоги» з 01 квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат, в тому числі коштів, призначених для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, здійснюється централізовано на рівні Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 року № 1156; обсяг бюджетних призначень Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2024 рік затверджено Планом доходів та видатків в сумі 24 406,0 тис. грн. та наразі проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020. Враховуючи зазначене, доплату на виконання рішень суду, винесених на користь ОСОБА_1 , буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
08.05.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити посилаючись на те, що наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову, при цьому, судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, а тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, пов'язаних з виконанням рішення суду у справі № 160/1923/21, а відтак вимоги позивача не підлягають задоволенню. Пенсійний фонд України здійснює фінансування пенсій шляхом розподілу коштів, що надходять на його видатковий рахунок, та спрямування їх на виплату пенсій. Сума фінансування визначається за списками, сформованими головними управліннями Фонду в областях та місті Києві. Таке централізоване перерахування коштів, що здійснюється Пенсійним фондом України, не є персоналізованим, не передбачає визначення розміру виплати кожній особі окремо та призначене лише для спрощення процедури проходження коштів від Фонду до уповноваженої організації або банку. Перерахування коштів під час фінансування здійснюється однією сумою за згрупованими списками одержувачів, сформованими і підписаними головними управліннями. Пенсійний фонд України не здійснює фінансування пенсії окремому одержувачу, оскільки не складає список та не володіє інформацією про одержувачів, включених до нього. Вимога здійснити фінансування виплати пенсії не може бути реалізована Пенсійним фондом через відсутність механізму її виконання та неузгодженість вимоги позивача з обсягом повноважень Пенсійного фонду України. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Станом на 01.01.2025 забезпечено фінансування видатків на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що набрали законної сили по 19.11.2020 включно, та якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.08.2025р. було продовжено строк розгляду даної справи до 01.08.2025р.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 01.08.2025р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021р. у справі №160/160/1923/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 18 грудня 2020 року про грошове забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 18.12.2020 року у розмірі 82% грошового забезпечення з урахування окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, яке складається з: посадового окладу - 3260, 00. грн.; окладу за військове звання - 1020, 00. грн..; надбавки за вислугу років - 50% від посадового окладу та окладу за військове звання; надбавки за особливості проходження служби - 100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 15% від посадового окладу; премії - 10% від посадового окладу.
Наведене рішення суду набрало законної сили 19.04.2021р.
На виконання вказаного рішення суду, ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 82% від грошового забезпечення 13655,00 грн, яке зазначено у довідці від 18.12.2020, наданій Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області, що не заперечується учасниками справи.
На адвокатський запит представника позивача від 26.12.2024р., листом №0400-010202-8/1252 від 03.01.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №160/1923/21, яке набрало законної сили 19.04.2021, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 82% від грошового забезпечення 13655,00 грн, яке зазначено у довідці від 18.12.2020, наданій Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області та доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 30.06.2021 становить 167556,15 грн.; нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, при цьому, фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили; обсяг бюджетних призначень Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2024 рік затверджено Планом доходів та видатків в сумі 24 406,0 тис.грн., тому наразі проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020; доплату на виконання рішень суду, винесених на користь ОСОБА_1 , буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили, що підтверджується змістом копії відповідного листа.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у тому, що ним не включено в список на зарахування пенсій (допомог) на поточні (карткові) рахунки одержувачів в АТ “ОЩАДБАНК» Філія - Головне управління по Дніпропетровській області на поточний (картковий) рахунок позивача суму пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нараховану на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021, бездіяльністю Пенсійного фонду України щодо не фінансування виплати позивачеві суми пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нарахованої на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021, у зв'язку з чим позивач просить захистити його порушене право шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, включити в список на зарахування пенсій (допомог) на поточні (карткові) рахунки одержувачів в АТ “ОЩАДБАНК» Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області на наступний виплатний період на поточний (картковий) рахунок позивача суму пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нараховану на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021; Пенсійного фонду України профінансувати на наступний виплатний період виплату позивачеві суми пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нарахованої на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021 без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №631 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2023 рік; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання рішення суду; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача понесені ним судові витрати.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову позивача, виходячи з наступного.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 07.12.2023 у справі № 160/19012/21.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного адміністративного позову, фактично є незгода позивача з невиконанням відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021р. у справі №160/1923/21 в частині виплати нарахованої та облікованої в рамках їх виконання заборгованості пенсії на загальну суму 167556,15 грн., а тому позивач просить, зокрема, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, включити в список на зарахування пенсій (допомог) на поточні (карткові) рахунки одержувачів в АТ “ОЩАДБАНК» Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області на наступний виплатний період на поточний (картковий) рахунок позивача суму пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нараховану на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021, а також і зобов'язати Пенсійний фонд України профінансувати на наступний виплатний період виплату позивачеві суми пенсії у розмірі 167556,15 гривень, нарахованої на виконання рішення, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив 17.03.2021 без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №631 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2023 рік.
При цьому, слід зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18, від 05.05.2022 у справі №380/11595/20.
Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021р. у справі №160/1923/21, що набрало законної сили.
Тобто, фактично при розгляді даного позову суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021р. у справі №160/1923/21.
Разом з тим, позивач у своїй позовній заяві та в своїх позовних вимогах безпосередньо зазначає, що передумовою виникнення даного позову є невиконання та неналежне виконання відповідачем рішення суду.
Частина 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Варто зазначити, що приписами ст. ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-2 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
З аналізу норм статей 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Крім того, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 520/7983/21, аналізуючи положення статті 129-1 Конституції України у взаємозв'язку із статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшов висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.
Подібний висновок також сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.02.2022 у справі № 520/3601/19, від 01.06.2022 у справі №640/25836/20 та від 26.07.2023 у справі № 640/17504/19.
Відповідно до статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 11 Закону №1404 йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/19014/23, від 21.02.2024 у справі № 140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
Згідно зі статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі № 580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у неповному виконанні судового рішення у справі №160/1923/21.
Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він мав звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судових рішень, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, від 23.10.2024 у справі №320/25216/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.
Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (фактично стосується незгоди позивача з невиконанням судового рішення) - по суті є способом виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021р. у справі №160/1923/21, яке набрало законної сили 19.04.2021р., тому не може бути предметом окремого позовного провадження з урахуванням приписів ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Отже, з урахуванням того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за квитанціями №5579-6602-3317-1537 від 24.03.2025р., №5476-7061-7891-1902 від 07.04.2025р., а також і витрати позивача на правничу допомогу, слід покласти на позивача за нормами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва