01 серпня 2025 рокуСправа №160/18361/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд.8, код ЄДРПОУ 30548889) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49620, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, Код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
24 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0301872409 від 30.05.2025 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Головного Управління ДПС України у Дніпропетровській області від 30.05.2025 року № 0301962409, № 0301922409, № 0301872409 та № 0301972409.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення - рішення та рішення:
- № 0301962409, яким встановлено ТОВ «Автотранссервіс» порушення та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) у розмірі 169 061,57 грн та нарахована пеня у розмірі 19 188,20 грн.,
- № 0301922409, яким встановлено ТОВ «Автотранссервіс» порушення та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) у розмірі 633 605,66 грн та нарахована пеня у розмірі 166590,83 грн.,
- № 0301872409, яким встановлено ТОВ «Автотранссервіс» порушення та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) у розмірі 2 033 062,82 грн та нарахована пеня у розмірі 246643,58 грн.,
- № 0301972409, яким встановлено ТОВ «Автотранссервіс» порушення, нараховано податкового зобов'язання 102 750,85 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) у розмірі 53401,42 грн. та нарахована пеня у розмірі 11 489,47 грн.,
- № 0301992409, яким застосовано ТОВ «Автотранссервіс» штраф у розмірі 860 128,53 грн. та пеня у розмірі 573 507,62 грн.
В обгрунтування позовних вимогпозивач зазанчив, що не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, оскільки Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12 травня 2022 р. № 2260-IX (далі - Закон № 2260), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
У позивача скрутне матеріальне становище, оскільки 11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України винесено постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-1», якою установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, яким заборонено ряд заходів. Після цього, 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено строк дії воєнного стану.
Тому у зв'язку з ситуацією в країні, пов'язаної з захворюванням COVID - 19 та в подальшому військової агресії Російської Федерації проти України, значно зменшився пасажиропотік на усіх маршрутах. Отже, кількість пасажирів, яким можливо надати послуги з перевезення пасажирів зменшилося, що призвело до зменшення прибутку, що надходили до каси підприємства. При цьому, з 2020 року збільшилася вартість паливно - мастильних матеріалів та вартість запчастин, які необхідні для ремонту автобусів.
У зв'язку з виконанням укладених договорів між позивачем та замовником щодо надання послуг з перевезенням пасажирів в м. Дніпрі та Дніпропетровської області, Позивач здійснював придбання палисно - мастильних матеріалів та запчастин, оскільки у разі не придбання паливно - мастильних матеріалів та запчастин, то Позивач не зміг надати послуги з перевезення пасажирів, що є основним видом діяльності, та призвело б до зупинки усіх автобусів та до призупинення своєї господарської діяльності.
Таким чином, у позивача відсутній умисел щодо не своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, оскільки вживав заходів щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, здійснюючи господарську діяльність, не зважаючи на скрутне матеріальне становище, сплачуючи по мірі можливості податкові та інші зобов'язання.
Позивач зазначає, що у порушення чинного законодавства України податковим органом до податкового повідомлення-рішення № 0301972409 від 30.05.2025 року на суму 809253,70 грн. не надано розрахунок суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами у розмірі 633605,66 грн., що призводить до неможливості перевірити правильність нарахування суми за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення оформлене у невідповідності до закону, а отже за таким повідомленням не може виникати обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання.
Позивач вважає, що рішення № 0301872409 від 30.05.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки Відповідачем за період з січня 2024 року по червень 2024 року з Позивача вже утримані штраф та пеня.
Ухвалою від 27 червня 2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/18361/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07.07.2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначає, що ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» було обізнано про наявність узгоджених зобов'язань з військового збору та з податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті в бюджет, отримувало доходи від здійснення діяльності, мало можливість дотримання правил і норм ПКУ щодо сплати податку та збору, але не вжило достатніх заходів для їх дотримання та удавано, цілеспрямовано, допускаючи бездіяльність, не виконувало встановлених правил ПКУ та не сплачувало військовий збір та податок на доходи фізичних осіб в бюджет, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно. ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» повинно дотримуватися встановлених ПКУ правил та норм. Несвоєчасне перерахування військового збору та податку на доходи фізичних осіб є податковим правопорушенням, за яке передбачена відповідальність. Жодних обставин, які можуть служити підставами для відстрочення сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб або звільнення платника від його сплати, чинним законодавством не передбачено. Фінансовий стан не звільняє платника податків від обов'язку сплати до бюджету податкових зобов'язань з військового збору та податку на доходи фізичних осіб в порядку та строки, встановлені ПК України. ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» зобов'язано сплачувати нарахований та утриманий військовий збір та податок на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, з яких утримується нарахований військовий збір та податок на доходи фізичних осіб. При цьому, Податковий кодекс України не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб від наявності певних умов, у тому числі від фінансового стану платника. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків. Не дотримання правил та норм, визначених ПК України, є умисними діями посадових осіб ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС», які винні у вчиненні податкового правопорушення.
Крім того у відзиві представник відповідача зазначає, що згідно із наданих первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостей, табелів обліку робочого часу, особових рахунків щодо нарахування та виплати заробітної плати, виписок банку, прибуткових та видаткових касових ордерів, тощо) та інтегрованої картки платника в АІС «Податковий блок» ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС», встановлено, що в порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1. ст.57, абз. «а» п. 176.2 п.176.2 ст.176 ПК України, сума ПДФО у розмірі 8 132 251,28 грн., сплачена до бюджету з порушенням термінів сплати за період: 01.07.2021 року по 31.12.2024 року на суму 8 132 251,28 грн. Заява про неможливості виконання податкового обов'язку позивачем до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не подавалась
14.07.2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідно до якого зазначає, що у Позивача скрутне матеріальне становище, оскільки значно зменшився пасажиропотік на усіх маршрутах що призвело до зменшення прибутку, що надходили до каси підприємства. При цьому, з 2020 року збільшилася вартість паливно - мастильних матеріалів та вартість запчастин, які необхідні для ремонту автобусів. Таким чином, у Позивача відсутній умисел щодо не своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
07 липня 2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало до суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження або з викликом сторін.
Ухвалою від 10 липня 2025 року суд у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи № 160/18361/25 за правилами загального провадження чи з викликом сторін - відмовив.
10 липня 2025 року представник позивача надіслала до суду заяву про уточнення позовних вимог. В обґрунтування уточної позовної заяви зазначено, що згідно позовної заяви та доданих до неї документів видно, що позовні вимоги стосуються ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС». Але, найменування позивача в шапці позовної заяви було невірно зазначено в результаті чого 27 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 160/18361/25 винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій зазначено найменування позивача - ТОВ "Авто Метан".
Ухвалою від 14 липня 2025 року суд прийняв до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог у справі 160/18361/25 та правильно вказав найменування позивача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Лоцманський узвіз б. 8, код ЄДРПОУ 30548889).
21 липня 2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало до суду заперечення на відповідь на відзив, які аналогічні відзиву на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» перебуває на обліку Головного управління ДПС в Дніпропетровській області.
Основним видом господарської діяльності є: 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний).
За результатами проведення перевірки складено акт № 2229/04-36/24-09/30548889 від 16.05.2025 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» з метою здійснення контролю за правильністю обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2021 по 31.12.2024».
В результаті перевірки встановлено порушення пп.16.1.4 п.16.1. ст..16, п.57.1 ст.57, пп.168.1.1., пп.168.1.2. п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 з урахуванням п.п. «а» та «е» ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8 132 251,28 грн., п.п.1.4 п.161 підрозд. 10 розд. ХХ, пп.16.1.4 п.16.1. ст..16, п.54.2 ст.54, пп.14.1.180 п.14.1. ст..14, пп.168.1.2., 168.1.5. п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 676246,26 грн., п.1 ч.2 ст.6 та ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 4 300 642,75 грн. за період з 21.05.2024 року по 19.03.2025 року.
30 травня 2025 року відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення та рішення:
- № 0301962409, яким встановлено ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» порушення та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) у розмірі 169 061,57 грн. та нарахована пеня у розмірі 19 188,20 грн.,
- № 0301922409, яким встановлено ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» порушення та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) у розмірі 63 3605,66 грн. та нарахована пеня у розмірі 166 590,83 грн.,
- № 0301872409, яким встановлено ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» порушення та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) у розмірі 203 3062,82 грн. та нарахована пеня у розмірі 246 643,58 грн.,
- № 0301972409, яким встановлено ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» порушення, нараховано податкового зобов'язання 102 750,85 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) у розмірі 53 401,42 грн. та нарахована пеня у розмірі 11489,47 грн.,
- № 0301992409, яким застосовано ТОВ «Автотранссервіс» штраф у розмірі 860 128,53 грн. та пеня у розмірі 573 507,62 грн.
Позивач не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Так спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).
Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пунктом 75.1.2. статті 75 Податкового кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).
12.05.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022.
У зв'язку із набранням чинності 27.05.2022 Законом № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:
«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
З набранням чинності Законом №2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення платників податків від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку.
Закон №2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Отже, з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Вищенаведене доводить, що на момент виникнення спірних правовідносин було скасовано мораторій на застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати податків та зборів, а звільнення платників податків від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків визначеного ПК України обов'язку.
Разом із тим суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що він не несе відповідальності за порушення строків сплати податків та зборів, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів обставин неможливості виконання обов'язку зі своєчасної сплати податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 1 Розділу 2 порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів).
До платників податків / податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов'язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов'язку, передбачені цим Порядком.
Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів) є: 1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп'ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 2) неможливість використати чи вивезти документи, комп'ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 3) використання чи вивезення документів, комп'ютерного або іншого обладнання, пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я посадової особи платника податків або неможливе у зв'язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень; 4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об'єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов'язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи. 5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації; 6) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.
Суд не погоджується щодо застосування до позивача штрафної санкції на підставі п.124.2. ст..124 Податкового кодексу України в розмірі 25% з огляду на наступне.
Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Тобто пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.
Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п. 124.2 та 124.3 ст. 124 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Із змісту спірних податкових повідомлень-рішень № 0301962409 та № 0301872409 від 30.05.2025 року слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 25 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено пунктом 124.2 статті 124 ПК України.
Надаючи правову оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.
Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу.
В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Відтак особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вказаний правовий висновок міститься зокрема у постанові Верховного Суду України від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а.
На підтвердження умислу з боку позивача у порушенні термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в акті камеральної перевірки контролюючий орган посилається на такі факти:
- в ході перевірки підприємству наданий запит № 2 від 05.05.2025 року стосовно надання пояснень по фактам несвоєчасної сплати та не сплати податку на доходи фізичних осіб;
- ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» повинно дотримуватися встановлених ПКУ правил та норм.
Разом з цим, здійснивши аналіз наведених обставин, з урахуванням наведеного вище аналізу норм Податкового кодексу України, суд вважає, що ці обставини не доводять наявність умислу у діях позивача.
Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №640/20899/18 зазначив, що при вирішенні питання своєчасності виконання платником податків податкового обов'язку за умови перебування такого платника під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів судам слід перевіряти, чи була у цієї особи за таких умов реальна можливість сплати належних платежів та зборів. У разі відсутності за наведених обставин для цього платника податків механізму виконання податкового обов'язку відповідальність за несвоєчасне його виконання не може бути покладена на нього в якості додаткового тягаря.
Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, неодноразово вказував, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов'язку.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 березня 2021 року у справі№ 640/20899/18, у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов'язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 109 ПК України.
В ході перевірки підприємству наданий запит № 2 від 05.05.2025 стосовно надання пояснень по фактам несвоєчасної сплати та несплати військового збору.
Проте відповідно до акту № 2229/04-36/24-09/30548889 від 16.05.2025 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АВТОТРАНССЕРВІС» з метою здійснення контролю за правильністю обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2021 по 31.12.2024» вбачається, що контролюючими органами при проведенні перевірки використано наступні документи з обліку показників, пов'язаних із визначенням об'єктом оподаткування (бази нарахування), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, інші документи, в тому числі договори.
Суд зазначає, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки не є можливим установлення в межах перевірки обставин, що свідчать саме про винність та умисність діянь платника податків.
Те, що позивач не зміг здійснити сплату узгодженої суми грошового зобов'язання у терміни встановлені ПК України, не мають між собою причинно-наслідкового зв'язку у навмисному невиконанні цього податкового обов'язку.
Суд в спірному випадку враховує те, шо у позивача скрутне матеріальне становище, оскільки 11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України винесено постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-1», якою установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, яким заборонено ряд заходів. Після цього, 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено строк дії воєнного стану.
У зв'язку з ситуацією в країні, пов'язаної з захворюванням COVID - 19 та в подальшому військової агресії Російської Федерації проти України, значно зменшився пасажиропотік на усіх маршрутах в результаті чого, як видно з виписки з банку, виручка від продажу квитків зменшилася, що призвело до зменшення прибутку, що надходили до каси підприємства.
Також позивач посилається на те, що у зв'язку з виконанням укладених договорів між позивачем та Замовником щодо надання послуг з перевезенням пасажирів в м. Дніпрі та Дніпропетровської області, Позивач здійснював придбання палисно - мастильних матеріалів та запчастин, оскільки у разі не придбання паливно - мастильних матеріалів та запчастин, то позивач не зміг надати послуги з перевезення пасажирів, що є основним видом діяльності, та призвело б до зупинки усіх автобусів та до призупинення своєї господарської діяльності.
Усе вищенаведене доводить, що у позивача відсутній умисел щодо не своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, оскільки вживав заходів щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, здійснюючи господарську діяльність, не зважаючи на скрутне матеріальне становище, сплачуючи податкові та інші зобов'язання.
Суд зазначає, що факт не своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання є єдиним порушенням, на яке посилається податковий орган, однак дані посилання є доказом застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.124.1 ст.124 ПК України, але не є доказом наявності умислу в діях позивача, а саме не є доказом наявності діяння, передбаченого п.124.2 цієї статті та збільшення штрафних санкцій до 25 %.
Оскільки відповідач не довів факт умислу в діяннях позивача, а саме, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, вчинені умисно, застосування п.124.2 ст.124 ПК України є протиправним.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд робить висновок, що контролюючий орган зробив помилкові висновки стосовно наявності у діях позивача умислу щодо порушення терміну сплати грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, а тому при визначенні розміру штрафу у відповідності до п.124.2 ст.124 ПК України контролюючий орган діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб встановлений чинним законодавством.
Таким чином, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0301962409 та № 0301872409 від 30.05.2025 року прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є такими, що не відповідають критеріям правомірності, встановлених у статті 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Щодо податкових повідомлень-рішень № 0301922409 від 30.05.2025 року та № 0301972409 від 30.05.2025 року, суд встановив таке.
30.05.2025 року відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0301922409 у відношенні ТОВ «Автотранссервіс» в результаті чого нараховано суму грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у сумі 809253,70 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 633605,66 грн. та сума пені відповідно до п.п.129.1.1., 129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПК України у сумі 166590,83 грн.
Відповідно до даного рішення вбачається, що перевіркою встановлена існуюча заборгованість з податку на доходи фізичних осіб (узгоджене податкове зобов'язання) у сумі 2 534 422,62 грн. Перевіркою своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб встановлено неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2021 року по 31.12.2024 на суму 2 534 422,62 грн. в результаті чого Відповідачем застосовані сума грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у сумі 809253,70 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 633605,66 грн. та сума пені відповідно до п.п.129.1.1., 129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПК України у сумі 166590,83 грн.
30.05.2025 року відповідам прийняв податкове повідомлення - рішення № 0301972409 у відношенні позивача в результаті чого нараховано суму грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у сумі 102750,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 53401,42 грн та сума пені відповідно до п.п.129.1.1., 129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПК України у сумі 11489,47 грн.
Відповідно до даного рішення вбачається, що перевіркою встановлена існуюча заборгованість з військового збору (узгоджене податкове зобов'язання) у сумі 213605,67 грн. Суми військового збору, які були нараховані (утримані) під час нарахування заробітної плати відповідно до п.54.2 ст.54 ПК України є узгодженим податковим зобов'язанням з податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки визначені ст..168 ПК України в результаті чого Відповідачем застосовані сума грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у сумі 102750,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 53401,42 грн. та сума пені відповідно до п.п.129.1.1., 129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПК України у сумі 11489,47 грн.
При цьому необхідно враховувати, що відповідно до п.п.3) п.4. розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846), у разі якщо податкове повідомлення-рішення приймається за результатами документальної перевірки, розпочатої після 01 січня 2021 року, та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у підпунктах 1-5 пункту 3 цього розділу, повинно містити в тому числі детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»), у тому числі штрафних санкцій та/або пені за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок (у разі необхідності такий розрахунок може бути винесений у додаток до податкового повідомлення-рішення, що є його невід'ємною частиною).
Ддодатком до податкових повідомлень-рішень є складений контролюючим органом розрахунок сум податкового зобов'язання та/або штрафних (фінансових) санкцій. Вказаний документ повинен надсилатись платнику податку разом із податковим повідомленням-рішенням.
Матеріалами справи встановлено та відповідачем не заперечується, що податковим органом до податкових повідомлень-рішень № 0301922409 від 30.05.2025 року та № 0301972409 від 30.05.2025 року не надано розрахунки суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями. Отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення оформлені у невідповідності до закону, а отже за таким повідомленням не може виникати обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання.
З урахуванням того, що відповідачем не надсилалися розрахунки суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями, як додатки до податкових повідомлень-рішень № 0301922409 від 30.05.2025 року та № 0301972409 від 30.05.2025 року, позовні вимоги належать задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0301922409 від 30.05.2025 року та № 0301972409 від 30.05.2025 року.
Щодо рішення № 0301992409 від 30.05.2025 року, суд зазначає про таке.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
За приписами ч.4 ст.8 Закону №2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п.3 ч.1 ст.14 Закону №2464 на податкові органи покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Як визначено ч.1 ст.3 Закону №2464, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790, далі - Інструкція №449).
Пунктом 1 розд. ІV. «Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску» Інструкції №449 передбачено, що нарахування єдиного внеску платниками здійснюється відповідно до статті 7 Закону, порядок обчислення і сплати - до статті 9 Закону.
Відповідно до ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Із змісту спірного рішення № 0301872409 від 30.05.2025 року слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф у розмірі 860128,53 грн. (20% з 01.01.2025) та за період з 01.04.2024 року по 31.12.2024 року пеню у сумі 573507,62 грн. (0,1% суми недоїмки).
23 вересня 2024 року відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0597792412 за період з 01.05.2019 року по 31.01.2020 та з 01.07.2023 року по 31.03.2024 року на загальну суму 2 306 532,96 грн. в тому числі штрафні санкції у розмірі 1 742 195,40 грн. та пеня на суму 564 337,56 грн.
Після цього, станом на 31.10.2024 року у позивача утворилась заборгованість з єдиного внеску на суму 3 288 611,77 грн., яка утворилась на підставі:
- Заборгованість згідно Звіту № 9220329796 від 05.08.2024 року за травень 2024 року на суму 496 946,35 грн., термін сплати 09.08.2024,
- Заборгованість згідно Звіту № 9220329796 від 05.08.2024 року за червень 2024 року на суму 485 132,46 грн., термін сплати 09.08.2024,
- Заборгованість згідно рішення № 0597792412 від 23.09.2024 року на загальну суму 2306532,96 грн., термін сплати 09.08.2024, в тому числі штрафні санкції у розмірі 1 742 195,40 грн. та пеня на суму 564 337,56 грн.
04.11.2024 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 3 288 611,77 грн., яка в подальшому була направлена до Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) та стягнуто з позивача у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями доданими позивачем.
Отже, застосування відповідачем штрафу в розмірі 20% та нарахування пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу за травень-червень 2024 року, є неправомірним.
Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення № 0301992409 від 30.05.2025 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з позивача було стягнуто за травень та червень 2024 року недоїмку в тому числі штраф та пеню, що не відповідає критеріям правомірності, встановленим у статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовні вимоги належать задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягають стягненню з відповдача усі понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30548889, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд.8) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49620, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, Код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 0301962409 від 30.05.2025 року.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 0301922409 від 30.05.2025 року.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 0301872409 від 30.05.2025 року.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 0301972409 від 30.05.2025 року.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 0301992409 від 30.05.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49620, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, Код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНССЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30548889, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд.8) судовий збір в розмірі 15140,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук