465/3973/24
2/465/1069/25
Іменем України
(заочне)
08.07.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки та припинення права на частку у спільному майні, -
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідачів про стягнення грошової компенсації вартості частки та припинення права на частку у спільному майні.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач є власником 2/5 часток квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26.12.2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л., реєстровий номер 1784. Вказана квартира складається із чотирьох кімнат, кухні та вигод, комори в підвалі 10,2 кв.м., загальна площа - 94,3 кв.м., житлова площа - 69 кв.м. Право власності позивача зареєстровано в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 28.12.2013 року.
Відповідачу ОСОБА_4 належить 1/5 часток даної квартири на підставі договору купівлі- продажу від 06.01.2000 року. Відповідачу ОСОБА_3 належить 2/5 часток квартири на підставі договору дарування від 02.08.2004 року. З 2013 року позивач разом зі своєю сім'єю не може вселитися і проживати у належній йому квартирі, оскільки відповідачі чинять йому перешкоди, спільне проживання в квартирі є неможливим. Питання вселення у спірне житлове приміщенні, а також виділу (поділу) належної позивачу частки неодноразово вирішувалися судом.
Так, рішенням Франківського районного суду міста Львова від 06.10.2003 року у цивільній справі №2-965/03 було встановлено, що квартиру АДРЕСА_1 технічно неможливо розподілити на дві окремих.
У Франківському районному суді міста Львова на розгляді також перебувала цивільна справа №465/8752/13 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про виділення в натурі частки із майна, визнання права власності.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 14.05.2015 року позов задоволено, вирішено виділити позивачу в натурі 44/100 частин квартири АДРЕСА_1 , що включає наступні приміщення: приміщення коридору під літ. 1 площа 6,3м2; приміщення вбиральні під літ. 2 площа 1,1м2; приміщення ванної кімнати під літ. 3 площа 2,7м2; житлова кімната під літ. 8- площа 16,7 м2, житлова кімната під літ. 9- площа 13,6 м2; балкон під літ. 10- площа 0,9 м2. Всього житлова площа 30,3 м2. Всього загальна площа 41,3 м2. Постановлено припинити право власності ОСОБА_3 на 3/100 частини у квартирі АДРЕСА_1 , стягнувши в його користь компенсацію її вартості в сумі 29 649 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень, що внесені ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1 ТУ ДСА У Львівській області згідно квитанції № 83 від 12.06.2015 року. Також вирішено припинити право власності ОСОБА_4 на 1/100 частини у квартирі АДРЕСА_1 , стягнувши в його користь компенсацію її вартості в сумі 14 825 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) гривень, що внесені ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1 ТУ ДСА У Львівській області згідно квитанції № 84 від 12.06.2015 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 44/100 частини у квартирі АДРЕСА_1 . З метою виділення вказаних приміщень в натурі: за кошти ОСОБА_2 постановлено влаштувати дверний проріз між приміщеннями під літ. 5-1 та літ. 5-8, закласти дверний отвір між приміщеннями під літ. 5-1 та літ. 5-4, закласти дверний отвір між приміщеннями під літ. 5-8 та літ. 5-7, закласти дверний отвір між приміщеннями під літ. 5-5 та літ. 5-6.
Дане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.02.2016 року. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, колегія суддів виходила із того, що запропонований позивачем згідно висновку експертизи єдиний варіант розподілу квартири не відповідає інтересам інших учасників справи, оскільки в результаті такого виділу вони не отримують повноцінної квартири, а інші варіанти розподілу квартири неможливі. Суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову, одночасно роз'яснивши його право на проведення виділу частки шляхом одержання від інших співвласників грошової, або іншої матеріальної компенсації, як передбачено ч.2 ст. 364 ЦК України.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 21.03.2013 року в цивільній справі №465/465/13-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 треті особи ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 вирішено вселити позивачів у спірну квартиру, в задоволенні позову про визначення порядку користування квартирою відмовлено.
Тобто, на даний час судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що виділ (поділ) квартири на дві окремих є неможливим без порушення прав інших співвласників. Між позивачем та співвідповідачами угоди про сплату грошової компенсації вартості його частки квартири в добровільному порядку не досягнуто.
Позивачем замовлено дослідження дійсної вартості спірної квартири та частки, яка йому належить. Отримано висновок №02-24Д експертного оціночно - будівельного дослідження за договором, відповідно до якого ринкова вартість житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 становить 4 989 154 гривні. Відповідно, вартість частки 2/5 даної квартири становить 1995 662 гривні.
Відтак, просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості його частки у праві спільної часткової власності в розмірі 2/5 частини квартири АДРЕСА_3 в сумі 1 995 662 гривні. Водночас право ОСОБА_2 на частку у праві спільної часткової власності в розмірі 2/5 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , припинити з дня отримання позивачем від відповідачів відповідної грошової компенсації.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 15.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.12.2024 року підготовче провадження в цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ухвали судді Франківського районного суду м. Львова від 29.04.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з'являвся, належним чином, неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи, відзиву, а також будь - яких клопотань на адресу суду не направляв. Згідно відповіді ГУ ДМС України у Львівській області, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є: АДРЕСА_2 . Відповідачу на вказану адресу неодноразово скеровувалися повістки про виклик в судові засідання, які відповідач отримував, що підтверджується повернутими на адресу суду рекомендованими повідомленнями про вручення.
Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подавав. Звертався до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 29.04.2025 року. Разом із тим, відповідач також повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом направлення повісток на адресу військової частини НОМЕР_2 , де відповідач, як він сам повідомив, проходить військову службу.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід згідно ст.280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази, доходить переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 376774293 від 01.05.2024 року позивач ОСОБА_2 є власником 2/5 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім нього, співвласниками вказаної квартири є відповідачі ОСОБА_3 - 2/5 частки, та ОСОБА_4 - 1/5 частки квартири. До позовної заяви також додано технічний паспорт квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого загальна площа квартири становить 94,3 кв.м.
Як вбачається із договору дарування від 26.12.2020 року, ОСОБА_12 подарував, а ОСОБА_2 прийняв в дар належні дарувальнику на праві власності 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі - продажу від 06.01.2000 року ОСОБА_3 продав, в ОСОБА_4 купив 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування від 02.08.2004 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подарували, а ОСОБА_3 прийняв в дар 2/5 ідеальні частки квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 06.10.2003 року у цивільній справі №2-965/03 встановлено, що квартиру АДРЕСА_1 технічно неможливо розподілити на дві окремих.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.03.2013 року у справі №465/465/13-ц вирішено вселити ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у квартиру АДРЕСА_2 . Зобов'язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не чинити позивачам перешкод у користуванні вказаною квартирою. В задоволенні позову в частині визначення порядку користування квартирою відмовлено.
Згідно рішення Франківського районного суду міста Львова від 14.05.2015 року у справі №465/8752/13 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про виділення в натурі частки із майна, визнання права власності задоволено, вирішено виділити позивачу в натурі 44/100 частин квартири АДРЕСА_1 , що включає наступні приміщення: приміщення коридору під літ. 1 площа 6,3м2; приміщення вбиральні під літ. 2 площа 1,1м2; приміщення ванної кімнати під літ. 3 площа 2,7м2; житлова кімната під літ. 8- площа 16,7 м2, житлова кімната під літ. 9- площа 13,6 м2; балкон під літ. 10- площа 0,9 м2. Всього житлова площа 30,3 м2. Всього загальна площа 41,3 м2. Постановлено припинити право власності ОСОБА_3 на 3/100 частини у квартирі АДРЕСА_1 , стягнувши в його користь компенсацію її вартості в сумі 29 649 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень, що внесені ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1 ТУ ДСА У Львівській області згідно квитанції № 83 від 12.06.2015 року. Також вирішено припинити право власності ОСОБА_4 на 1/100 частини у квартирі АДРЕСА_1 , стягнувши в його користь компенсацію її вартості в сумі 14 825 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) гривень, що внесені ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1 ТУ ДСА У Львівській області згідно квитанції № 84 від 12.06.2015 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 44/100 частини у квартирі АДРЕСА_1 . З метою виділення вказаних приміщень в натурі: за кошти ОСОБА_2 постановлено влаштувати дверний проріз між приміщеннями під літ. 5-1 та літ. 5-8, закласти дверний отвір між приміщеннями під літ. 5-1 та літ. 5-4, закласти дверний отвір між приміщеннями під літ. 5-8 та літ. 5-7, закласти дверний отвір між приміщеннями під літ. 5-5 та літ. 5-6.
В подальшому рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.02.2016 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 14.05.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, з якого вбачається, що запропонований позивачем згідно висновку експертизи єдиний варіант розподілу квартири не відповідає інтересам інших учасників справи, оскільки в результаті такого виділу вони не отримують повноцінної квартири, а інші варіанти розподілу квартири неможливі. Суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову, одночасно роз'яснивши його право на проведення виділу частки шляхом одержання від інших співвласників грошової, або іншої матеріальної компенсації, як передбачено ч.2 ст. 364 ЦК України.
Згідно представленого позивачем висновку експертного оціночно - будівельного дослідження № 02-24Д від 09.02.2024 року, станом на 08.02.2024 року ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , становить 4 989 154 грн. Ринкова вартість 2/5 частки квартири становить 1 995 662 грн.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа, як передбачає ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. ч. 1, 7 ст. 41 Конституції України, ч. ч. 1, 5 ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 355 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з співвласників, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший зі співвласників позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.07.2023 року у справі N 295/98/21 (провадження N 61-4943св23), від 03.02.2020 року у справі N 235/5146/16-ц (провадження N 61-37616св18), від 03.06.2020 року у справі N 487/6195/16-ц (провадження N 61-46326св18), від 30.09.2020 року у справі N 552/1514/19 (провадження N 61-21084св19).
У даному спорі, позивач, на підставі положень ст. 364 ЦК України, просить суд про припинення своєї частки у спільному майні сторін і отримання від відповідачів грошової компенсації, оскільки всі інші способи захисту прав виявилися неефективними.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з положенням частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Частиною першою статті 183 ЦК України визначено, що річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.
У постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 року в справі N 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Отже, при вирішенні справ про стягнення грошової компенсації вартості частки будинку, що знаходиться у спільній частковій власності, крім вказаних спеціальних норм Цивільного кодексу суду слід врахувати і загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників, принципу пропорційності цивільного судочинства та дотримання розумного балансу між приватними інтересами фізичних осіб.
Беручи до уваги той факт, що розподіл квартири за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає інтересам співвласників, оскільки в результаті такого виділу вони не отримують повноцінної квартири, а інші варіанти розподілу квартири неможливі, що встановлено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.02.2016 року, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 2/5 частки квартири.
Визначаючи вартість компенсації, суд бере до уваги представлений позивачем висновок експертного оціночно - будівельного дослідження № 02-24Д від 09.02.2024 року, відповідно до якого ринкова вартість 2/5 частки квартири становить 1 995 662 грн. На переконання суду, вказаний вище висновок експерта є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом, що підтверджує вартість спірного майна.
Положенням абзацу 3 частини 2 статті 364 ЦК України визначено, що право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року в справі N 209/3085/20 сформовано право вивий висновок за змістом якого особа, яка звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Саме така конструкція припинення права на частку передбачена законодавцем з метою захисту прав та інтересів особи, яка бажає отримати відповідну компенсацію та забезпечити гарантований державою принцип непорушності права власності. В разі припинення частки на квартиру до отримання компенсації за таку частку позивач може бути позбавлений права на отримання визначеної судовим рішенням грошової компенсації і таким чином судове рішення буде породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачами, і вимагатиме від них подальшого вчинення певних дій для виконання рішення суду.
Відтак, після сплати грошової компенсації відповідачами слід припинити право позивача ОСОБА_2 на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , та визнати в рівних частинах за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
В силу положення ст. 267 ч.1 ЦПК України суд вважає за доцільне встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого припинення права ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , та набуття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних частинах права спільної часткової власності на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , відбувається після сплати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних частинах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вартості 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 1 995 662 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За подання до суду позовної заяви про стягнення грошової компенсації вартості частки та припинення права на частку у спільному майні позивач ОСОБА_2 повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», оскільки є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 . Відтак, з відповідачів в рівних частинах на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 15 140 грн. 00 коп.
Окрім того, позивачем понесені витрати на проведення експертизи в розмірі 10 000 грн., що підтверджується рахунком № 2 від 16.01.2024 року. Вказані витрати відносяться до судових витрат та підлягають стягненню в рівних частинах з відповідачів на користь позивача.
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки та припинення права на частку у спільному майні - задовольнити.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію вартості 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 1 995 662 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Припинити право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 .
Визнати в рівних частинах за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право спільної часткової власності на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 .
Визначити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого припинення права ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , та набуття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних частинах права спільної часткової власності на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , відбувається після сплати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних частинах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вартості 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 1 995 662 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення суду складено 18.07.2025 року.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .
Суддя Величко О.В.