Справа № 308/7894/25
30 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025070000000268 від 04 червня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коритняни, Ужгородського району, Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025070000000268 від 04 червня 2025 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи вказане клопотання прокурор зазначає, що у провадженні відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження № 12025070000000268 від 04 червня 2025 року, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Прокурор вказує, що ОСОБА_4 підозрюється у тому, що 04 червня 2025 року, близько 17.00 години він, керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Opel», моделі «Combo», реєстраційний номер НОМЕР_1 разом з пасажиром ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухаючись у населеному пункті м. Ужгород, по об'їзній автодорозі М-08, зі сторони КПП «Ужгород» у напрямку с.Барвінок Ужгородського району Закарпатської області зі швидкістю, більшою, ніж 50 км/год, яка значно перевищує максимальну дозволену швидкість на цій ділянці дороги у населеному пункті, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи всупереч вимог п. 1,2, 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «безпечна швидкість» та «небезпека для руху», п.п. б), д) п. 2.3., п. 12.1., п. 12.3., п. 12.4., п.12,9 (б), «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 які вступили в дію з 1 січня 2002 року, будучи самовпевненим та самонадіяним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, керуючи транспортним засобом маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, чим самим позбавив себе змоги постійно контролювати рух транспортним засобом та безпечно керувати ним, а з моменту виникнення йому небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого на перехресті з вул. О.Куцина в місті Ужгороді допустив зіткнення з автомобілем марки «КІА» моделі «Stonic», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в той час виїхала на перехрестя з другорядної дороги вул.Куцина, перетинаючи головну дорогу з ліва на право відносно руху автомобіля у напрямку центру міста.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди:
- водій автомобіля марки «КІА» моделі «Stonic», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих травм померла на місці події, а пасажир ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми та доставлена до реанімаційного відділення Ужгородської ЦМКЛ.
Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 1,2, 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «безпечна швидкість» та «небезпека для руху», п.п. б), д) п. 2.3., п. 12.1., п. 12.3., п. 12.4., п.12,9 (б), «Правил дорожнього руху».
Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог п. 1.10. з посиланням на термін «безпечна швидкість» та «небезпека для руху», п. 12.1., п. 12.3., та п. 12.4, 12.9 (б) «Правил дорожнього руху», які безпосередньо перебувають у прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням потерпілою тяжких тілесних ушкоджень що призвели до її смерті, а також п. 1.2, 1.3., п. 1.5., п.п. б), д) п. 2.3., «Правил дорожнього руху», які сприяли порушенню вищевказаних ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року та введені в дію з 01 січня 2002 року.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
Прокурор вказує, що 04 червня 2025 року в період часу з 23 год. 35 хв. по 05 червня 2025 року 00 год. 26 хв. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_9 , через вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У встановленому ст. ст. 276, 277, 278 КПК України порядку 05.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілому.
12.06.2025 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 01 серпня 2025 року.
Прокурор зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Повідомлена 05.06.2025 ОСОБА_4 підозра у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними у ході досудового слідства доказами.
Необхідність у продовженні строку застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту обумовлена тим, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наведені ризики, які були встановлені слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 12.06.2025, наразі не зменшилися, продовжують існувати, а тому виправдовують подальше цілодобове перебування підозрюваного ОСОБА_4 під домашнім арештом.
Існування зазначених ризиків обгрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення.
Прокурор зазначає, що беручи до уваги, що наявні обґрунтовані підстави вважати, про те, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, - жоден із більш м?яких запобіжних заходів, не буде достатньо ефективним та не зможе запобігти встановленим ризикам.
Беручи до уваги наведене, враховуючи те, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також враховуючи те, що підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу у слідства не має, а менш суворі запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання або особиста порука не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, прокурор просить слідчого суддю - продовжити у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025070000000268 від 04.06.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в межах строків досудового розслідування до 04.09.2025; Продовжити строк виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов?язків покладених на нього ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 12.06.2025, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду, за першою їх вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; цілодобово не залишати місце постійного проживання, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Надав пояснення аналогічні викладеним у копотанні.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , проти задоволення клопотання у вигляді цілодобовго домашнього арешту заперечив, зокрема зазначив, що ОСОБА_4 є студентом 2 курсу гуманітарно-економічного факультету Карпатського університету ім. Августина Волошина, де навчається на денній формі навчання. Зазначив, що у період з серпня місяця ОСОБА_4 буде мати завершення навчального року та закриття сесії, а відтак останньому необхідно з'являтися до навчального закладу. Просив врахувати, що ОСОБА_4 визнає вину у вчиненні ДТП та всіляко сприяє проведенню слідства, а саме вчасно з?являється за викликом слідчого, надає всі наявні у нього необхідні документи та оперативно з?являється на огляд судово-медичного експерта для оцінки характеру та ступеню отриманих ним ушкоджень в наслідок ДТП. ОСОБА_4 готовий сприяти слідству й надалі. Окрім того, ОСОБА_4 планує відвідування приватного психолога, оскільки для нього факт ДТП та його наслідки стали істотною психотравмуючою подією з негативним станом, що триває і може спричинити психологічні чи психічні розлади. Вказав, що сторона захисту не заперечує проти продовження термінів дії запобіжних заходів, однак просить послабити їх у ступені, який дозволить покращити стан психічного здоров?я та продовжити навчання підозрюваному без шкоди для досудового розслідування.
У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав доводи захисника, просив застосувати відносно нього домашній арешт у нічний період доби.
Заслухавши думку прокурора про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, доводи підозрюваного, захисника, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання прокурора мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та при продовженні дії запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно зі ч. 6 ст.181 КПК України Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.194 КК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Витягом з кримінального провадження №12025070000000268 від 04.06.2025 року підтверджено, що органом досудового розслідування - ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
05.06.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 12.06.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 01.08.2025 року.
Слідчим суддею встановлено, що постановою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 24.07.2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025070000000268 від 04.06.2025 року до трьох місяців, тобто до 04.09.2025 року включно.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене за ч.2 ст. 286 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Прокурором наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий з прокурорм виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якої йому вручена.
Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Слідчий суддя , виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Так, при розгляді клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема, санкція за ч.2 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності та продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного.
Додані до клопотання докази підтверджують існування ризику можливості ОСОБА_4 переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку слідчого судді, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду наразі є високим.
Окрім того, переховуватись від органів досудового розслідування та суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, слідчий суддя зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду є актуальним.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, вказує на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 належить до тяжких злочинів, за яке передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі підозрюваного не може свідчити про відсутність даного ризику.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_4 на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків у кримінальному провадженні та дослідження їх судом.
На переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає ризик впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки його показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись та консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставини, на які прокурор посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Суд вважає недоведеною прокурором можливості вчинити підозрюваним ОСОБА_4 інше кримінальне правопорушення.
Окрім того слід зазначити, що при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчим та прокурором не було заявлено ризику можливості вчинити підозрюваним ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення та наявність такого ризику не було встановлено слідчим суддею при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, а відтак аргументи прокурора, щодо продовження існування ризику можливості вчинити підозрюваним ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення слідчий суддя не бере до уваги.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність продовження строку запобіжного заходу.
Ураховуючи продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Окрім того, слідчий суддя зазначає, що доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_4 буде мати завершення навчального року та закриття сесії наприкінці серпня 2025 року , а відтак останньому необхідно з'являтися до навчального закладу не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки доказів на підтвердження даної інформації стороною захисту не надано.
Слідчий суддя вважає, що продовження строку запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує - згідно санкції статті Кримінального кодексу України, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність продовження строку дії відносно підозрюваного можливості вчинити підозрюваним ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
При продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на підозрюваного слід продовжити дію покладених на нього обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025070000000268 від 04 червня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коритняни, Ужгородського району, Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ? у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, на строк до двох місяців, в межах строку досудового розслідування, а саме до 17 серпня 2025 року.
У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки :
- прибувати до слідчого, прокурора та суду, за першою їх вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- цілодобово не залишати місце постійного проживання, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
Строк дії ухвали - до 17 серпня 2025 року включно.
Ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вище вказаних зобов'язань відносно нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 01.08.2025 року о 08 год. 50 хв.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1