Номер провадження: 33/813/1311/25
Номер справи місцевого суду: 521/6528/25
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.
Доповідач Назарова М. В.
30.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанов у Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачеого ч. 5 ст. 126 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 06.04.2024 о 11:45 год. у м. Одесі, по вул. Тираспольське шосе, 22/8, керував транспортним засобом «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами постановою Київського районного суду м. Одеси від 23.05.2024 терміном на 1 рік. Правопорушення вчинено повторно протягом року. 27.02.2025 постановою серії ЕНА № 4164417 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1 (А) Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить допитати в якості свідка ОСОБА_2 , постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:
- суд першої інстанції не сповістив його належним чином про дату та час розгляду справи та розглянув справу без його участі, чим порушив ст. 268 КУпАП;
- співробітник поліції не дав можливості належним чином викласти свої пояснення у протоколі та поставити підпис, здійснював фізичний та психологічний вплив, коли намагався ознайомитись з протоколом;
- в протоколі не зазначено свідка - ОСОБА_2 , яка зафіксована на відеозаписі;
- не роз'яснено права та обов'язки, а також був позбавлений правом скористатися правовою допомогою;
- за кермом знаходилася ОСОБА_2 , з метою недопущення аварійної ситуації ОСОБА_1 тимчасово сів за кермо т/з, оскільки ОСОБА_2 відчувала себе погано у зв'язку з вагітністю;
- були відсутні підстави для зупинки т/з в якому ОСОБА_1 знаходився з ОСОБА_2 , небезпеку на дорозі не влаштовували.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст постанови було отримано 16.05.2025.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, за адресою, яка зазначена в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_2 , рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою», за адресою, що зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення: АДРЕСА_1 - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 36-39), що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
По теперішній справі, звернувшись до суду із апеляційної скаргою 26 травня 2025 року та вказавши свою адресу листування, засоби зв'язку (номер оператора мобільного зв'язку), ОСОБА_1 , будучи повідомленим про розгляд справи, не з'явився до суду 18.06.2025, 30.07.2025, не проявивши належну зацікавленість у розгляді своєї справи.
З огляду на наведене та зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, вивчивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 травня 2025 року.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова суду ухвалена 06.05.2025 за відсутності ОСОБА_1 .
Про дату та час розгляду справи, призначеного на 06.05.2025 ОСОБА_1 судом першої інстанції не сповіщався.
Так, в графі «дата, час, місце розгляду адміністративної справи» міститься підпис ОСОБА_1 , проте вказане не може вважатися належним сповіщенням.
З заявою про видачу копії постанови ОСОБА_1 звернувся та отримав - 16.05.2025, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 24.05.2025.
Також апеляційний суд звертає увагу, що до ЄДРСР оскаржувану постанову надіслано судом: 08.05.2025, зареєстровано: 08.05.2025, забезпечено надання загального доступу: 09.05.2025.
Враховуючи, що матеріали справи не містять належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, апеляційний суд вважає клопотання обґрунтованим та за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови.
Щодо суті апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов'язковому з'ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов'язаний з'ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, чи керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно з п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина водія ОСОБА_1 підтверджується дослідженими доказами та матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 292393 від 06.04.2025 року, довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія від 06.04.2025; відеозаписом з ПВР № 230579, довідкою про наявність повторності вчинення правопорушення від 06.04.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП постановою серії ЕНА № 4164417 від 27.02.2025 року.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 292393 від 06.04.2025 року, яким зафіксовано, що 06.04.2024 о 11:45 год. у м. Одесі, по вул. Тираспольське шосе, 22/8, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами постановою Київського районного суду м. Одеси від 23.05.2024 терміном на 1 рік. Правопорушення вчинено повторно протягом року. 27.02.2025 постановою серії ЕНА № 4164417 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху (а.с. 1);
- довідкою про наявність повторності вчинення правопорушення, згідно якої станом на 06.04.2025 ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч. 4 ст. 126 КУпАП, накладеного постановою серії ЕНА № 4164417 від 27.02.2025 року (а.с. 4-5);
- відеозаписом, згідно якого ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, під час зупинки перебував на місці водія (11:46:18 хв). При здійснені поверхневої перевірки, поліцейський сказав, що у ОСОБА_1 зіниці очей не реагують на світло, на що ОСОБА_1 запропонував пройти тест (14:55:00 хв). Поліцейський сказав «А ви знаєте, що вам керувати т/з заборонено?», на що ОСОБА_1 відповів: «Я знаю, я ехал забрать свою жену…я же ничего не нарушил» (мовою оригіналу) (11:51:51-11:52:46). Поліціант сказав, що тут блокпост та ОСОБА_1 зазначив: «Ну я же нормально ехал?» (11:53:02).
Щодо доводу скарги, що суд першої інстанції не сповістив його належним чином про дату та час розгляду справи та розглянув справу без його участі, чим порушив ст. 268 КУпАП.
Так, матеріали справи не містять належного повідомлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо розгляду справи, однак його права наразі забезпечені шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, надання йому можливості бути вислуханим апеляційним судом під час апеляційного перегляду постанови суду та отримати відповіді на свої аргументи, проте і до суду апеляційної інстанції заявник не з'явився.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи скарги, що співробітник поліції не дав можливості належним чином викласти свої пояснення у протоколі та поставити підпис, здійснював фізичний та психологічний вплив, коли намагався ознайомитись з протоколом, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами.
Щодо посилання заявника, що в протоколі не зазначено свідка - ОСОБА_2 , яка зафіксована на відеозаписі, апеляційний суд зазначає, що з огляду на фіксування події правопорушення технічними засобами відеозапису підстави для внесення відомостей про ОСОБА_2 як свідка до протоколу про адміністративне правопорушення були відсутні.
Довід скарги, що ОСОБА_1 не роз'яснено права та обов'язки, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.
Щодо твердження, що за кермом знаходилася ОСОБА_2 , з метою недопущення аварійної ситуації, ОСОБА_1 тимчасово сів за кермо авто , оскільки ОСОБА_2 відчувала себе погано у зв'язку з вагітністю, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (крайня необхідність).
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
На переконання апеляційного суду, наведені в апеляційній скарзі доводи не підпадають під критерії крайньої необхідності, оскільки не надано даних, що транспортним засобом міг керувати тільки ОСОБА_1 , а не інша особа, і що шкода, яку він намагався усунути в такий спосіб, була більшою, ніж завдана ним шкода суспільному порядку. Жодного доказу про невідкладний стан дружини, суду не надано.
Тому такі його дії не можна розглядати в межах допустимих законом винятків та розцінювати як підставу для звільнення від відповідальності.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про допит у якості свідка ОСОБА_2 , то, враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для задоволення такого, а також враховуючи, що такі пояснення не стосуються предмету доказування по справі.
Довід скарги, що були відсутні підстави для зупинки т/з, в якому ОСОБА_1 знаходився з ОСОБА_2 та те, що небезпеку на дорозі вони не влаштовували, не впливають на відсутність складу адміністративного правопорушення.
Крім того, слід зазначити, що неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності.
Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова