Справа № 465/8453/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/518/25 Доповідач: ОСОБА_2
30 липня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_7 за ч.3 ст. 15 - ч.5 ст. 190 КК України,-
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді 5 ( п'ять ) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено засудженого від відбування призначеного покарання за даним вироком, за умови, що протягом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення чи проступку, встановивши іспитовий строк в 1 ( один ) рік.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.76 КК України, покладено на засудженого ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді 5 ( п'ять ) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено засудженого від відбування призначеного покарання за даним вироком, за умови, що протягом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення чи проступку, встановивши іспитовий строк в 1 ( один ) рік.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.76 КК України, покладено на засудженого ОСОБА_7 обов'язоки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Заставу у розмірі 302300 (триста дві тисячі триста) грн., що відповідно до платіжної інструкції - код документа 9350-0683-8576-7980, за реквізитами: територіальне управління державна судова адміністрація України в Львівській області, код отримувача: 26306742, рахунок отримувача: UА 598201720355219002000000757, що внесені заставодавцем ОСОБА_11 , після набрання вироком законної сили повернуто ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 з правом розпоряджатися на власний розсуд.
Контроль за виконанням вироку в частині повернення, знищення та конфіскації майна покладено на начальника Львівського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області.
Згідно вироку, згідно оголошеного в судовому засіданні прокуроркою - публічним обвинувачем обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12024141370000782 від 30.07.2024 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 30.07.2024, близько 13 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, за попередньою змовою між собою та в групі з невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження та які раніше в телефонних розмовах, повідомили ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про можливість проведення обміну їх спільних коштів в загальній сумі 99 400 доларів США на гривні.
Для цього обвинувачені з метою імітації діяльності обмінного пункту валют підготували за вказаною адресою, а саме в будинку АДРЕСА_3 , приміщення, ввівши таким чином потерпілих в оману. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повіривши запевненням, прибули за вказаною адресою та зайшли в імітоване приміщення. Отримавши ствердне повідомлення обвинувачених про можливість проведення обміну їх, потерпілих, грошових коштів в загальній сумі 99 400 доларів США на гривні за курсом НБУ станом на 30.07.2024, що становило 4 080 151 гривня 32 копійки та передали їх ОСОБА_7 для обміну. У подальшому, не маючи наміру на здійснення валютно-обмінної операції іноземної валюти в національну валюту України, ОСОБА_7 з добровільно переданими йому потерпілими грошовими коштами покинув приміщення будинку АДРЕСА_3 за допомогою додаткового виходу, де його очікував ОСОБА_6 якому він, ОСОБА_14 передав вказані вище кошти та якими вони мали розпорядитись згідно з попередньою домовленістю, однак, свій умисел не змогли довести до кінця, з обставин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками поліції неподалік від місця вчинення кримінального правопорушення.
Дані дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , кожного окремо, органами досудового розслідування, прокурором - процесуальним керівником та прокуроркою - публічним обвинувачем у кримінальному провадженні кваліфіковані як незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що завдало шкоди потерпілому в особливо великому розмірі, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, з чим суд погоджується.
На цей вирок заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбуття покарання у виді позбавлення волі, за умови, що протягом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення, встановивши іспитовий строк 1 рік. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбуття покарання у виді позбавлення волі, за умови, що протягом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення, встановивши іспитовий строк 1 рік. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не оспорюючи доведеності вини обвинувачених та правильності кваліфікації їх дій, вважає, що зазначене судове рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення додаткового покарання.
Наголошує, що виходячи з положень ст. ст. 65, 77 КК України, при застосуванні положень ст.75 КК України конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена.
Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні 11.03.2025 вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, при застосуванні положень ст.75 КК України призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна, чим допусти порушення вимог ст. ст. 65, 77 КК України.
Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КК України, є підставою для зміни вироку суду першої інстанції.
На апеляційний розгляд обвинувачені, захисники, потерпілі не з'явилися та про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка, у даному випадку, у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у вчиненні ними інкримінованого їм кримінального правопорушення за ч.3 ст. 15 - ч.5 ст. 190 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються представленими в справі доказами в їх сукупності та в апеляційній скарзі не оспорюються.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт, зокрема, не погоджується з рішенням місцевого суду стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України.
У відповідності до положень абзацу 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК України непотрібно.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції всупереч зазначених вище вимог звільнивши ОСОБА_10 та ОСОБА_7 від призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі, застосував щодо останніх і обов'язкове додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 5 ст. 190 КК України у вигляді конфіскації майна, яке за вказаних вище обставин не могло бути застосовано.
Відтак, вирок суду, у відповідності до положень ст.ст. 409, 413 КПК України підлягає зміні, в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме в частині призначення покарання у вигляді конфіскації майна обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_7 ,
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 задоволити.
Вирок Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2025 року стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_16 змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбуття покарання у виді позбавлення волі, за умови, що протягом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення, встановивши іспитовий строк 1 рік.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбуття покарання у виді позбавлення волі, за умови, що протягом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення, встановивши іспитовий строк 1 рік.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4