Справа № 308/8970/25
Закарпатський апеляційний суд
31.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/495/25 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.06.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.08.2025 включно з визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, неодруженого, з середньою базовою освітою, водія-експедитора ФОП ОСОБА_7 , несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12025071170000452, відомості про яке 24.06.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_5 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З клопотання вбачається, що СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071170000452 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час та місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, у період дії воєнного стану, виник корисливий, злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України .
-2-
На виконання задуманого злочинного плану, пов'язаного із незаконним переправленням осіб призовного віку через державний кордон України та отриманням прибутку у вигляді грошових коштів, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, за допомогою мобільного додатку «Telegram», знайшла особу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , який, за суму 2000 євро, погодився на своє незаконне переправлення через державний кордон України, і як наказала невстановлена досудовим розслідуванням особа, що останній має своїми силами дістатись до м. Мукачева Закарпатської області, де вже отримає подальші вказівки з приводу свого незаконного переправлення через державний кордон України.
У свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, усвідомлюючи свій корисливий злочинний план, який полягав в отриманні прибутку у вигляді 2000 євро, і розуміючи, що сам він не впорається, знайшов на території Закарпатської області особу - ОСОБА_9 , у користуванні якого є автомобіль марки «Opel» моделі «Astra», д.р.н. НОМЕР_1 .
За домовленістю із невстановленою досудовим розслідуванням особою, в злочинні плани ОСОБА_5 на території Закарпатської області входило: 24.06.2025 зустріти ОСОБА_10 на автовокзалі в м. Мукачеві Закарпатської області, розташованого за адресою: Закарпатська область м. Мукачево, вул. Юрія Чорі, 14/16, далі відвезти його до населеного пункту Тийглаш Ужгородського району Закарпатської області, отримати від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 2200 доларів США та здійснити інструктаж ОСОБА_10 з приводу подальших його дій, тобто роз'яснити яким чином перейти в незаконний спосіб державний кордон України.
ОСОБА_10 виконуючи злочинні вказівки невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особи, 24.06.2025 вирушив на автобусі сполученням «Київ-Мукачево» до м. Мукачева Закарпатської області, і по прибутті відразу повідомив про своє прибуття невстановлену досудовим розслідуванням особу. У свою чергу невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила ОСОБА_10 , що на автовокзалі його чекає автомобіль марки «Opel» моделі «Astra», д.р.н. НОМЕР_1 , у який ОСОБА_10 і сів. Далі, після посадки до автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_5 , останній, за попередніми домовленостями із невстановленою досудовим розслідуванням особою, роз'яснив ОСОБА_10 , що він повинен його уважно слухати, він відвезе його до населеного пункту Тийглаш Ужгородського району Закарпатської області, де у подальшому покаже напрямок руху до державного кордону України. Також наголосив, що ОСОБА_10 повинен передати йому грошові кошти в сумі 2200 доларів США за його інструктаж та доставку до прикордоння. ОСОБА_10 , зрозумівши вказівки ОСОБА_5 , погодився на них, і після чого, вони разом на автомобілі марки «Opel» моделі «Astra», д.р.н. НОМЕР_1 , виїхали в сторону населеного пункту Тийглаш Ужгородського району Закарпатської області.
Їдучи по дорозі в напрямку населеного пункту Тийглаш Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_5 , щоб не бути викритий правоохоронними органами, постійно озирався навкруги, і увесь час говорив ОСОБА_10 , що він добре орієнтується у місцевості біля державного кордону України та знає де, і яким чином ОСОБА_10 перетнути в незаконний спосіб кордон України, та наказав ОСОБА_10 передати йому грошові кошти в сумі 2200 доларів США, що останній і зробив, передавши вказану суму грошей безпосередньо в руки ОСОБА_5 .
Приїхавши до лінії державного кордону України, що знаходиться на околиці с. Тийглаш Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_5 зупинив автомобіль та показав рукою ОСОБА_10 напрямок руху в бік державного кордону України, а сам, разом із отриманими грошовими коштами в сумі 2200 доларів США поїхав в сторону м. Ужгорода Закарпатської області.
-3-
ОСОБА_10 , отримавши від ОСОБА_5 детальні вказівки, пішов в бік державного кордону України, однак не зумів його перетнути, оскільки за 1500 метрів до лінії державного кордону України був затриманий працівниками прикордонної служби на напрямку 349 прикордонного знаку ділянки відповідальності віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 прикордонного загону.
24.06.2025 ОСОБА_5 був затриманий працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України, і цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 роки із конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк 60 днів.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивувала тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна, та існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначила ОСОБА_5 заставу, достатню для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшовши висновку, що така є необхідною і буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Стверджує, що всі дії, які йому інкримінуються, він здійснював під контролем військовослужбовцій Державної прикордонної служби України, з метою викриття осіб, що сприяють незаконному переправленню інших осіб через державний кордон України. Тому, підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, є необґрунтованою, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу необхідно відмовити.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, захисника, неявка яких з урахуванням положень ст. 405, 422 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді й до апеляційного суду не надходило заяв про відкладення розгляду судового провадження та відомостей про поважність причин їх неявки. Між тим, апеляційний суд зазначає, що підозрюваний не наполягав на розгляді апеляційної скарги за участю захисника та прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підозрюваного не підлягає задоволенню з таких підстав.
-4-
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
-5-
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071170000452 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
25.06.2025 затримано на підставі ст. 208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 26.06.2025 за клопотанням старшого слідчого ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід тримання під вартою на строк до 22.08.2025 включно та визначено заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
-6-
Як встановила слідчий суддя, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, перебуваючи на волі ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколами допиту свідків; протоколом обшуку та огляду; протоколом затримання підозрюваної особи; протоколами впізнання за фотознімками; протоколом проведення слідчого експерименту та іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Тому, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, колегія суддів відхиляє як безпідставні і такі, що не знаходять свого підтвердження, а навпаки спростовані доданими до клопотання матеріалами досудового розслідування, які на переконання апеляційного суду дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути причетний до кримінального правопорушення, яке йому інкримінується органом досудового розслідування.
-7-
Із цих підстав, неспроможними та надуманими апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що всі дії, які йому інкримінуються, він здійснював під контролем військовослужбовців Державної прикордонної служби України, з метою викриття осіб, що сприяють незаконному переправленню інших осіб через державний кордон України. У підтвердження цих доводів підозрюваним не надано жодних доказів, а з доданих до клопотання слідчого матеріалів чітко вбачається, що ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні має статус підозрюваного.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, його надзвичайну небезпеку для суспільства та наслідки, які настали, а також існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняла до уваги слідчий суддя.
Слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у повній мірі дотрималася вимог ст. 194 КПК України, врахувала обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його вини, дають підстави для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям,
-8-
викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок суду щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що підозрюваний не посилається на будь-які обставини, у тому числі на дані, які характеризують його особу, і які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки. Також підозрюваний не вказує в апеляційній скарзі на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, однак, обставини, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також не надано таких доказів, у тому числі про стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , які б свідчили про неможливість тримання його під вартою.
Окрім того, колегія суддів констатує, що визначений слідчим суддею підозрюваному розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення та встановленими ризиками, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також його високий ступінь суспільної небезпеки, роль підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_5 застави в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні та запобігання встановленим ризикам.
-9-
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга підозрюваного задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано таких доказів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді та апеляційного суду, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.06.2025 щодо нього, - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді